Терміни і визначення якості машин

Одним з основних питань в оцінці рівня якості промислової продукції є правильне тлумачення поняття якості.

Термін „ якість ” в наш час трактується з двох позицій: з позиції філософії якість є однією з найважливіших філософських категорій, з позиції практичної оцінки досконалості виробів якість розглядається як техніко–економічна категорія.

З техніко–економічної позиції якість розглядається як сукупність суттєвих властивостей об'єкта, що характеризують його здатність виконувати певні функції відповідно до призначення цього об'єкта. Стосовно продукції відповідно до ГОСТу 15467–70 під якістю слід розуміти «сукупність властивостей продукції, що обумовлювали її придатність задовольняти певні потреби відповідно до її призначення».

Стосовно будівельних та землерийних машин під якістю слід розуміти комплекс властивостей, що характеризуються параметрами і обумовлюють здатність виконувати певні функції в заданих (детермінованих) умовах експлуатації [34].

Кваліфікаційним аспектом якості займається нова наука, що розвивається, " кваліметрія ". Назва «кваліметрія» походить від латинського кореня «квалі» і древньогрецького слова «метріо». Від кореня «квалі» утворені слова: qualitas – якість, властивість, характер і qualіs – який, якої якості, а слово «метріо» значить – міряти, вимірювати [35].

Оцінка виробів за кількома властивостями визначається придатністю до використання в даних умовах, здійснюється по відношенню до встановлених еталонних значень властивостей, регламентованих технічною документацією на виготовлення, в порівнянні з якими визначається відповідність виробу технічним вимогам (придатний виріб або непридатний – брак). Показники ступеня відповідності виробу вимогам технічної документації сьогодні широко застосовуються в рамках системи контролю якості виготовлення виробу на виробництві, тобто для контролю якості роботи, а не якості виготовленої продукції як такої. Для оцінки якості стосовно машинобудівної продукції починають більше використовувати властивості, що характеризують витрати на виробництво і експлуатацію (металоємність, енергоємність, трудомісткість обслуговування і т.д.) при виконанні виробами заданих функцій в певних умовах експлуатації.

З метою досягнення мінімуму витрат при максимальному ефекті від підвищення рівня якості виробів, тобто мінімальної вартості при максимальному ефекті, в даних умовах експлуатації слід ввести нову категорію – оптимальний рівень якості продукції. Значення оптимального рівня якості, як правило, не співпадає з найбільшим рівнем якості в даний період при даному розвиткові продуктивних сил країни. Оптимальний рівень якості виробів у сфері виробництва може змінюватися за рахунок зміни собівартості виготовлення, а у сфері експлуатації – шляхом зміни ефективності використання виробу. Отже, критерієм оптимізації при управлінні якістю продукції як у сфері виробництва, так і у сфері експлуатації може служити оптимальний рівень якості продукції з урахуванням тенденції його зростання.

Однією з важливих форм управління якістю продукції є її атестація. Продукція, яку атестують за рядом показників, повинна перевищувати значення, передбачені діючими стандартами, і відповідати вищим показникам якості, досягнутим у сучасній вітчизняній і зарубіжній промисловості, і при цьому забезпечувати економічну вигоду для народного господарства і населення. Найбільшої економічної вигоди можна досягти при управлінні якістю на підставі точної об'єктивної оцінки і подальшої оптимізації рівня якості продукції, що випускається.

Терміни «вимірювання» і «оцінка» в кваліметрії не ідентичні з такими ж термінами в метрології. Дійсно, якщо в метрології вимірювання якої–небудь фізичної величини відповідає її оцінці, то в кваліметрії вимірювання фізичної величини, що характеризує властивість, є тільки передумовою для кількісної оцінки якості виробу. Під кількісною оцінкою в кваліметрії слід розуміти деяку функцію відношення значень показників якості порівнюваних і еталонних виробів. Показники властивостей в кваліметрії, як правило, визначаються розмірними величинами (наприклад, тягове зусилля – кН, об'єм – м³), хоча можуть бути і безрозмірними (наприклад, коефіцієнт корисної дії, коефіцієнт тари та ін.). Рівень же якості виробів завжди величина безрозмірна, виражена в долях або відсотках по відношенню до еталонного значення відповідного показника.

Основними регламентуючими документами у сфері кваліфікаційно–кількісної оцінки якості продукції є ГОСТ 15467–70 «Якість продукції. Терміни», ГОСТ 16431–70 «Якість продукції. Показники якості і методи оцінки рівня якості продукції. Терміни і визначення», ГОСТ 22732–77 «Методи оцінки рівня якості промислової продукції. Основні положення» та цілий ряд міжнародних стандартів по якості продукції із серії ISO 9000...ISO 9004 (наприклад, ISO 9001–2000 „Системи керування якістю. Вимоги”).

Терміни, встановлені вказаними стандартами, обов'язкові для заповнення документації всіх видів, технічної і іншій літературі, підручниках і навчальних посібниках. У решті випадків пояснення цих термінів рекомендується. Вживання термінів–синонімів стандартизованого терміну забороняється. Допускається вживання в галузях народного господарства термінів, не встановлених вказаними стандартами, що відображають специфічні особливості продукції галузі.

Стандартизовані терміни, відповідно до ГОСТу 16467–70 і ГОСТу 13431 – 70 можна розбити на шість груп:

1) за властивістю продукції; 2) за показниками якості; 3) за показниками якості виготовлення; 4) за методами оцінки якості; 5) за рівнем якості; 6) за управлінням якістю продукції. Приблизна класифікація показників якості землерийних машин за рівнями вагомості наведена на рисунку 5.1.

Властивістю продукції називається її об'єктивна особливість, що виявляється при створенні, експлуатації або споживанні. Характеристика властивостей продукції називається її ознакою, а кількісна характеристика – параметром продукції. Параметрами продукції як кількісною характеристикою властивостей і оцінюється якість продукції.

Якість продукції – це сукупність властивостей, що обумовлюють її придатність задовольняти певні потреби відповідно до її призначення.

Рисунок 5.1 – Класифікація показників якості землерийних машин

Показником якості називається характеристика властивостей продукції, що входять до складу її якості, що розглядається стосовно певних умов її створення і експлуатації або споживання.

Оптимальними показниками якості називають такі їх значення, при яких досягають найбільшого ефекту від експлуатації виробу при заданих затратах на його створення (наприклад найбільшого відношення ефекту до затрат).

Розрізняють такі показники якості продукції [36, 37, 38]:

– одиничний – що відноситься тільки до однієї з властивостей;

– комплексний – що відноситься до декількох властивостей;

– узагальнений – що відноситься до такої сукупності властивостей, за якою прийнято оцінювати якість;

– інтегральний – що відображає співвідношення сумарного корисного ефекту від експлуатації або споживання продукції і сумарних витрат на її створення, експлуатацію або споживання;

– базовий – показник якості продукції, прийнятий за початковий при порівняльних оцінках;

– відносний – що є відношенням показника якості продукції до відповідного базового показника.

При обчисленні комплексного показника якості продукції використовують коефіцієнт вагомості, що є кількісною характеристикою значення даного показника серед інших.

Введені також показники якості виготовлення: коефіцієнт сортності – відношення сумарної вартості продукції, випущеної за певний час, до сумарної вартості цієї продукції в перерахунку на найвищий сорт і коефіцієнт дефектності – середньозважене число дефектів, що приходиться на одиницю продукції.

Для оцінки якості партії продукції даного виду передбачаються: показник однорідності, що є кількісною характеристикою розсіювання параметрів або показників якості; номінальне і граничні значення показника якості як чисельні значення, відповідні середнім або фіксованим умовам і максимальним або мінімальним допустимим значенням, встановленим нормативною документацією.

Найбільш поширеним сьогодні способом вираження показників якості є бальний спосіб – за допомогою умовної системи числових балів.

Розрізняють диференціальний, комплексний і змішаний методи оцінки рівня якості продукції, відповідно до використання одиничних, узагальнених і комплексних показників якості.

Для визначення чисельних значень показників якості продукції передбачаються органолептичний, соціологічний і експертний методи, засновані на аналізі сприйняття органами чуття (зір, нюх, слух, дотик, смак); на аналізі думок фактичних або можливих споживачів; рішенні, що приймається групою експертів, відповідно.

За показниками якості продукції визначається рівень якості.

Під рівнем якості продукції слід розуміти відносну характеристику, яка ґрунтується на порівнянні значень сукупності показників якості продукції, що оцінюється базовими значеннями.

Рівень якості продукції, обумовлений такою сукупністю базових показників, в яку не входять економічні показники, називається технічним, а за наявності економічних показників – техніко–економічним рівнем якості продукції.

Рівень якості продукції, дійсні чисельні значення показників якості якої знаходяться в області, обмеженій граничними значеннями, називається нормативним.

Оцінка рівня якості продукції – це сукупність операцій, що включає вибір номенклатури показників якості, визначення їх чисельних значень, а також значень базових і відносних показників з метою обґрунтування якнайкращих рішень, що реалізовуються при управлінні якістю продукції.

Під управлінням якістю продукції слід розуміти встановлення, забезпечення і підтримку необхідного рівня якості продукції при її розробці, виробництві і експлуатації або споживанні, здійснювані шляхом систематичного контролю за якістю і цілеспрямованої дії на умови і фактори, що впливають на якість продукції.

Контроль за якістю продукції – це перевірка відповідності показників якості продукції встановленим вимогам.

Розрізняють відомчий контроль якості і державний нагляд за якістю продукції, що є системами контролю за діяльністю підприємств по забезпеченню встановленого рівня якості продукції, що випускається, які складаються з комплексу технічних і організаційних заходів, здійснюваних органами міністерства (відомства) або спеціальними державними органами.

Високий рівень якості залежить від успішного виконання машиною своїх функцій, тобто функціональне призначення є головною властивістю і розуміється достатньо широко, оскільки може йтися як про виробничо–технічне, так і про споживче призначення. У процесі «життєвого циклу» вироби старіють не тільки фізично, але й морально. Якісні вироби стають такими, що не задовольняють потреби людей, тому що на зміну їм приходять нові, більш досконалі вироби.

Показники якості повинні задовольняти певним вимогам, головними з яких є:

– забезпечення відповідності якості продукції потребам;

– стабільність на всіх етапах життєвого циклу;

– урахування сучасних досягнень науки, техніки і напрямів технічного процесу;

– відображення властивостей продукції, які зумовлюють її придатність задовольняти суспільні і особисті потреби відповідно до призначення;

– виключення взаємозамінності при комплексній оцінці якості продукції.

Показники призначення характеризують властивості продукції, що визначають основні функції. У їх числі: вимоги технічної ефективності, що характеризують корисний ефект від експлуатації (споживання) продукції і прогресивність технічних рішень (продуктивність, точність, швидкість обробки, міцність, водонепроникність і ін.).

Показники надійності – властивість продукції зберігати в заданому інтервалі часу, у встановлених межах значення всіх параметрів, що характеризують здатність виконувати необхідні функції в заданих режимах і умовах застосування, ТО і Р, зберігання і транспортування. Надійність характеризують такі показники: безвідмовність, довговічність, ремонтопридатність, збереженість.

Економічні показники відображають витрати на розробку, виготовлення і експлуатацію або споживання, а також економічну ефективність експлуатації (питома витрата сировини, матеріалів, палива, енергії, а також трудових ресурсів з розрахунку на одиницю споживчих властивостей; коефіцієнт корисної дії і т.д.).

Показники технологічності, що характеризують ефективність конструктивно–технологічних рішень для забезпечення високої продуктивності праці при виготовленні і ремонті продукції.

Показники уніфікації характеризують насиченість виробу стандартними, уніфікованими складовими частинами деталей, а також рівень уніфікації з іншими виробами.

Уніфікація – це метод стандартизації, спрямований на раціональне скорочення конструкцій машин, їх елементів і процесів виготовлення до технічно обґрунтованого мінімуму.

Як оцінний показник передбачений коефіцієнт уніфікації, як для конкретного виробу, так і для групи виробів [37].

Для визначення значень показників якості (ПЯ) використовуються такі основні методи:

– інструментальний метод заснований на інформації щодо використання технічних засобів;

– реєстраційний метод заснований на виявленні і підрахунку кількості якихось подій, предметів, витрат (наприклад числа відмов, продуктивності, експлуатаційних витрат і т.д.). Значення ПЯ, які визначаються експериментальними реєстраційними методами, носять об'єктивний характер і використовуються для більшості ПЯ згідно з номенклатурою (призначення, надійність, технологічність);

– органолептичний метод – інформація, отримана за допомогою органів чуття;

– експертний метод – на основі рішень, що приймаються висококваліфікованими фахівцями, експертами, які беруть участь у створенні, виготовленні і експлуатації даних або аналогічних виробів;

– соціологічний метод – різновид експертного. Значення ПЯ визначаються шляхом збору і обробки думок споживачів продукції.

– розрахунковий метод застосовується для обчислень значень ПЯ на основі відомих функціональних (аналітичних) і статистичних залежностей і даних, отриманих іншими методами.