Культура Стародавньої Індії

Найбільш рання індійська цивілізація, що відома під назвою Індська цивілізація, була створена прадавнім місцевим населенням Північної Індії у ІІІтис. до н.е.

Її міські центри Хареппа і Махенджо-Даро (тепер Пакістан) підтримували зв’язки з Месопотамією, країнами Центральної та Середньої Азії.

Мешканці цих міст досягли високої майстерності у різних ремеслах, особливо в образовотворчому мистецтві малих форм.

Їх вражаючим досягненням була досконала система водопроводу та каналізації, якої не мала жодна інша стародавня культура.

Створили вони і свою оригінальну (і досі не розшифровану) писемність.

Проте справжнього розквіту давньоіндійська цивілізація досягла в епоху культури «Рігведи» - великого зібрання релігійних гімнів, магічних заклинань та ритуальних приписань, створеного жерцями арійських племен, які з’явилися в Індії у ІІ тис. до н.е.

(Найдавніша з «Вед» - «Рігведа» датується приблизно XV ст. до н.е.).

Якраз тоді, в кінці ІІ – на початку І тис. до н.е. склався брахманізм, як своєрідний синтез вірувань індоаріїв та релігійних уявлень місцевого доарійського населення Північної Індії.

В цю епоху з великого пантеону богів вийшов на передній план бог Брама, або Брахма, якому стали приписувати кастовий устрій суспільства.

Кастовий устрій був закріплений в правовому та релігійному пам’ятнику Індії – в законах Ману. (бл. V ст. до н.е.).

Спробу подолання в системі брахманізма варно-кастового устрою, де щлях до спасіння був відкритий тільки для брахманів, здійснив буддизм, що зародився в VI ст. до н.е.