Кооперування виробництва

Під кооперуванням розуміють виробничі зв’язки підприємств при спільному виробництві кінцевої продукції. Виробниче кооперування безпосередньо витікає зі спеціалізації галузей і підприємств на виготовленні окремих виробів (продукції).

Процеси кооперування – це поставки комплектуючих напівфабрикатів і виконання робіт для потреб певного виробництва; зв’язок постачальника з певними споживачами даного виду продукції; робота постачальника на певних споживачів, що виготовляють готову продукцію.

Відрізняють кооперування за галузевим і територіальним принципом.

Кооперування за галузевим принципом ділиться на внутрішньогалузеве і міжгалузеве, а по територіальному – на внутрішньо районне і міжрайонне.

Найбільш розповсюджене кооперування в машинобудуванні, легкій і переробній промисловості.

15.5. Економічна ефективність спеціалізації.

Для визначення фактичного значення економічної ефективності від спеціалізації розраховують наступні показнки.

1. Умовно-річну економічну ефективність Ер спеціалізації:

Ер = ((С1 + Тв1) – (С2 + Тв2)) * А2

де С1 і С2 – повна собівартість одиниці продукції до і після проведення спеціалізації;

Тв1 і Тв2 – транспортні витрати по доставці готової продукції до і після проведення спеціалізації;

А2 – річний обсяг випуску продукції (згідно плану) після проведення спеціалізації.

2. Річний економічний ефект від спеціалізації:

Ере = ((С1 + Тв1 + Ен * К1) – (С2 + Тв2 + Ен * К2)) * А2

де Ен – нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень;

К1 і К2 – питомі капітальні вкладення до і після проведення спеціалізації;

А2 – річний обсяг випуску продукції (фактичний) після проведення спеціалізації.

3. Термін окупності капітальних вкладень на проведення спеціалізації:

Т = (К – Ф) / Ере

де К – обсяг капітальних вкладень на здійснення спеціалізації;

Ф – вартість основних фондів, які вивільняються в результаті спеціалізації і направляємих на інші виробництва і реалізуємих.