Внутрішньолікарняні інфекції в сучасних

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ДЗ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ МОЗ УКРАЇНИ»

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Імені О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

ПРОФІЛАКТИКА ВНУТРІШНЬОЛІКАРНЯНИХ ІНФЕКЦІЙ

(гігієнічні, епідеміологічні та мікробіологічні аспекти)

Під редакцією В.Ф. Москаленка

Київ, Дніпропетровськ - 2011

Профілактика внутрішньолікарняних інфекцій (гігієнічні, епідеміологічні та мікробіологічні аспекти): Навчальний посібник / О.А. Шевченко, С.І. Гаркавий, Е.А. Деркачов та ін.; Під редакцією В.Ф. Москаленка. Київ, Дніпропетровськ: 2012. – 182 с.

Навчальний посібник під редакцією академіка НАМН України, професора В.Ф. Москаленка підготовлено колективом авторів у складі: зав. кафедрою гігієни та екології, д. м. н. Шевченка О.А., д.м.н., професора Деркачова Е.А., зав. кафедрою мікробіології, д. м. н., професора Кременчуцького Г.М., к. м. н., доцента Огір Л.Б., к. м. н., доцента Сладкової Л.М., к. м. н. Андрєєвої І.А. (Державний заклад «Дніпропетровська медична академія МОЗ України»); зав. кафедрою комунальної гігієни та екології людини з секцією гігієни дітей та підлітків, д.м.н., професора Гаркавого С.І., к.м.н., доцента Ткаченко І.І. (Національний медичний університет імені О.О. Богомольця); зав. відділом антибіотиків, д.м.н., с.н.с. Авдєевої Л.В. (Інститут мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України); зав. лабораторією медичної мікробіології з МПМ, д.м.н., професора Поліщук О.І (ДУ „Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України”); зав.лабораторією санітарної мікробіології, д.м.н., Сурмашевої О.В. (ДУ „Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва НАМН України”).

У посібнику висвітлені найбільш актуальні питання епідеміології, мікробіології та профілактики внутрішньолікарняних інфекцій (ВЛІ), заходи з організації санітарно–гігієнічного та протиепідемічного режиму в сучасних лікарняних закладах, гігієнічні вимоги до розміщення, проектування, оснащення та експлуатації стаціонарних і амбулаторно-поліклінічних відділень лікарень. Представлені сучасні наукові дані вітчизняних та закордонних авторів щодо поширення, механізму розповсюдження та запобігання ВЛІ на окремих ланках епідемічного процесу. Велика увага приділена характеристиці найбільш поширених в сучасних умовах

збудників ВЛІ, їх діагностиці, резистентності. Наведено систему санітарно-гігієнічних заходів для запобігання ВЛІ на етапах попереджувального та поточного санітарного нагляду.

Навчальний посібник призначений для студентів вищих медичних навчальних закладів IІІ-IV рівнів акредитації, лікарів-інтернів, практикуючих лікарів – гігієністів, епідеміологів, бактеріологів та лікарів лікувально-профілактичних закладів.

Видання ухвалено на засіданні опорної кафедри комунальної гігієни та екології людини Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.

Рецензенти:

_____________________________________________

ЗМІСТ

	Стор.
ВСТУП
1.	ВНУТРІШНЬОЛІКАРНЯНІ ІНФЕКЦІЇ В СУЧАСНИХ ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАКЛАДАХ (медичні, соціальні та економічні аспекти)
2.	ВНУТРІШНЬОЛІКАРНЯНІ ІНФЕКЦІЇ ЯК СПЕЦИФІЧНИЙ ЕПІДЕМІЧНИЙ ПРОЦЕС
	2.1	Визначення терміну та причини виникнення внутрішньо- лікарняних інфекцій (ВЛІ)	-
	2.2	Епідеміологічні особливості ВЛІ
	2.3	Класифікація ВЛІ
	2.4	Організація та проведення епіднагляду за ВЛІ
3.	СИСТЕМА САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНИХ ЗАХОДІВ З ПОПЕРЕДЖЕННЯ ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ВНУТРІШНЬОЛІКАРНЯНИХ ІНФЕКЦІЙ
	3.1	Гігієнічні вимоги до земельної ділянки лікувально-профілактичних закладів, її забудови та благоустрою
	3.2	Гігієнічні вимоги до планувальних рішень окремих відділень лікарень
		3.2.1	Приймальне відділення
		3.2.2	Акушерські відділення
		3.2.3	Соматичне відділення
		3.2.4	Відділення хірургічного профілю
		3.2.5	Інфекційне відділення
		3.2.6	Дитяче відділення
		3.2.7	Амбулаторно-поліклінічні установи
	3.3	Гігієнічні вимоги до водопостачання, каналізування, видалення відходів лікувально-профілактичних закладів та їх значення у профілактиці внутрішньолікарняних інфекцій
		3.3.1	Водопостачання
		3.3.2	Каналізування
		3.3.3	Видалення відходів ЛПЗ	-
		3.3.4	Гігієнічні вимоги до опалення і вентиляції приміщень ЛПЗ як засіб запобігання ВЛІ
		3.3.5	Гігієнічні вимоги до будівничого оздоблення окремих функціональних приміщень
	Профілактичні та протиепідемІчні заходи при інфекціях з різною етіологією
	4.1	Туберкульоз	-
	4.2	Діарея
	4.3	Інфекції шкіри та м’яких тканин (ІШМТ)
	4.4	Інфекції крові
	4.5	Нозокоміальні інфекції сечовивідних шляхів
	4.6	Пневмонія
	4.7	Дифтерія, правець, кашлюк
	4.8	Кір
	4.9	ВЛІ, що виникли внаслідок медичних маніпуляцій
	4.10	ВЛІ у пологових будинках (відділеннях)
	ОРГАНІЗАЦІЯ САНІТАРНОГО РЕЖИМУ В ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНОМУ ЗАКЛАДІ ДЛЯ ПЕРЕРИВАННЯ ЕПІДЕМІЧНОГО ПРОЦЕСУ ВЛІ 5.1 Розробка епідемічно безпечних алгоритмів виконання процедур та маніпуляцій	-
	5.2	Підтримання санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режиму в ЛПЗ
	5.3	Особиста гігієна медичного персоналу ЛПЗ
	5.4	Обробка медичного обладнання
	5.5	Профілактичні медичні огляди персоналу ЛПЗ
	5.6	Особиста гігієна хворого, режим заміни білизни.
	5.7	Вимоги до спеціального одягу медичного персоналу
	5.8	Профілактика ВЛІ при організації харчування хворих та медичного персоналу
	5.9	Профілактика ВЛІ при організації відвідування хворих.
ДОДАТКИ
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Значні досягнення сучасної медицини в галузі діагностики та лікування хвороб людини, в тому числі тих, що раніше вважалися невиліковними, зумовили підвищення рівня виживання хворих, але водночас створили певні проблеми, пов’язані з внутрішньолікарняними (госпітальними, нозокоміальними) інфекціями (ВЛІ), які в сучасний період набувають все більшого медичного та соціально-економічного значення. Вони характеризуються тяжким клінічним перебігом, здатністю до ускладнення основного захворювання та високою летальністю, яка, за даними деяких авторів, становить при різних нозологічних формах від 14 % до 58,6 %, а в деяких випадках до 82,2 %. За даними ВООЗ, показник летальності хворих з ВЛІ в 10 разів перевищує такий у пацієнтів без цієї інфекції. Значною проблемою є також спалахи ВЛІ.

Економічні збитки від цих інфекцій обчислюються в сотнях тисяч доларів і складаються з прямих та додаткових витрат, які пов’язані зі збільшенням строків перебування хворих у лікарні, збільшенням витрат на проведення лабораторних досліджень, а також лікування хворих. Неможливо заперечувати й моральні збитки від “додаткової” інфекції, яка може призвести до інвалідизації і навіть смерті хворого.

Широке розповсюдження ВЛІ в сучасний період відображено в багатьох наукових роботах, однак дані щодо рівнів ВЛІ суперечливі і залежать від країни, де проводилися дослідження, профілю стаціонару або відділення, ефективності та неупередженості системи реєстрації та інших об’єктивних і суб’єктивних причин. Найбільший ризик виникнення ВЛІ існує у відділеннях реанімації і інтенсивної терапії, хірургічних, урологічних, опікових, травматологічних відділеннях, тобто там, де концентруються хворі з ураженням, або дефіцитом системи імунного захисту, які зазнають значної кількості інвазивних втручань. Особливо небезпечними ВЛІ є для немовлят. У багатьох економічно розвинутих країнах світу ці інфекції є одними з найчастіших ускладнень у новонароджених, особливо у відділеннях інтенсивної терапії акушерських стаціонарів, що обумовлено як складністю їх клініко-лабораторної діагностики, так і відсутністю стандартних ефективних методів лікування і профілактики.

Проблема внутрішньолікарняних, або нозокоміальних (від грецького nosokomion – лікарня), або госпітальних інфекцій (“hospital infection”, “nosocomial infection”) в останні десятиріччя стала однією з актуальніших у системі санітарно-гігієнічного та протиепідемічного забезпечення лікувально-профілактичних закладів у всіх країнах світу. Наукова медична громадськість вимушена визнати, що ера антибіотиків, яка почалась понад 70 років тому, призвела до непередбачуваних змін у розвитку класичного епідемічного процесу, насамперед у лікарнях. Зазначимо, що лікувально-профілактичні заклади – це специфічні обʼєкти, де концентруються хворі – люди з ослабленою імунною системою, яким проводиться значна кількість інвазивних діагностичних і лікувальних процедур, а одже мають місце всі умови (джерела, множинність факторів передачі, спринятливі організми) для формування і розповсюдження госпітальних штамів мікроорганізмів, яким притаманна, як правило, множинна стійкість до антибіотиків і здатність швидко пристосовуватись до несприятливих факторів. Традиційний пейзаж мікроорганізмів - збудників найбільш поширених гнійно-запальних захворювань сьогодні набув принципово іншого вигляду, значно урізноманітнився за рахунок умовно патогенних або, навіть, сапрофітних видів мікробів.

В Україні в умовах сьогодення критична ситуація з ВЛІ ускладнюється також через довготривалу і болісну трансформацію всієї системи медичної допомоги та традиційного браку коштів для достатнього рівня утримання муніципальних лікувальних закладів. Загроза невпинного розповсюдження ВЛІ посилюється цілим рядом факторів, серед яких ми маємо відзначити ріст кількості багатопрофільних лікувальних установ, створення нових видів медичного інструментарію, приладів, лікувальних препаратів, впровадження нових видів інвазійних (інструментальних) діагностичних та лікувальних втручань, збільшення кількості хворих з пригніченим імунітетом, несприятливі соціально-економічні умови для більшості населення.

Найбільше поширення в Україні набули внутрішньолікарняні гнійно-запальні захворювання (до 85 %), частота виникнення яких коливається від 3 % до 35 %. Такі розбіжності показників зумовлені тим фактом, що в Україні, на жаль, дотепер не існує чіткої та достовірної системи реєстрації ВЛІ. Для окремих патологій на високому рівні зберігається внутрішньолікарняна захворюваність на вірусні гепатити, інфекції області хірургічного втручання, інфекції сечовивідної системи, інфекції шлунково-кишкового тракту тощо. Відомі випадки зараження людей у лікарні вірусом ВІЛ-інфекції.

Сумні наслідки ВЛІ можна сформулювати однією фразою: людина, яка звернулася у медичний заклад за допомогою, замість неї може отримати нове, часто більш тяжке та небезпечне захворювання, подолання якого потребує більше коштів, часу, фізичних та психічних ресурсів пацієнта. Саме існування ВЛІ, як госпітального феномену, перекреслює головний принцип медицини “no nocere” – “не нашкодь” та ставить під сумнів головне призначення лікарняного закладу – лікування хворого. За таких умов дуже важливим є впровадження комплексу заходів, що без значних фінансових витрат змогли б істотно знизити розповсюдженість ВЛІ. Один із шляхів – це поглиблення спеціальних знань та навичок практичних лікарів і студентів медичних ВУЗів з попередження виникнення та розповсюдження ВЛІ. Інформація з цих питань нині розпорошена у безлічі нормативних документів, підручників, монографічній літературі. У цьому методичному посібнику автори спробували висвітлити та поєднати найбільш актуальні питання щодо сучасних гігієнічних та епідеміологічних підходів до профілактики ВЛІ в Україні.

ВНУТРІШНЬОЛІКАРНЯНІ ІНФЕКЦІЇ В СУЧАСНИХ