Труднощі наголошення українських медичних термінів

Наголос в українські мові непостійний і динамічний: головá, але гóлови; зýби, але зубíв.

У медичних термінах та в більш загальновживаному шарі медичної лексики досить багато складних моментів наголошення.

Далі наводимо приклади правильного наголошення тих медичних термінів, уживання яких викликає труднощі.

Адг é зія, á кне (вугри), ан á лог, ан á мнез, аном а ́лія, ап á тія, á пекс, асфікс í я.

Борóдавка (рос. “бородáвка”), борознá, борозéнка, брúжа, брижовúй, бубóн.

Верет é но (рос. “веретенó”), в ú лиця (рос. “скулá”), війч á стий, віскоз ú метр, в ó дорость, волосян ú й, вор í тний.

Г á бітус, гіперт è нзія, гіпот é нзія, глаб é ла, глухонімот á, гнильн ú й, гр ú жа, грижов ú й; ґратч á стий.

Двояйцéвий, дебíт, диспансéр, диспепсíя, дрімóта, дріжджовúй.

Епіф í з.

З á крутка (рос. “закрýтка”), з á лоза, замісн ú й, запальн ú й, з á слінка (рос. “заслóнка”), з á дирка (рос. “заусéница”), защ é лепний, зв’ я ́зковий (рос. “свя́зочный), зубояс é нний, зубч á тий (але “з ý бчастий”).

Ік á ння, інв á зія, інс ý льт, í рис, í шіас.

Кам é дь, к á рдія, кахекс í я, кінез í я, к ú шка (рос. “кишкá”), клітков ú на, кол á пс, коров ú й, к í рковий, кістков ú й (але “кістк ó во-хрящовий”), кр ú жі (криж ó во-кýприковий), кровоточ ú ти, к ý кса (рос. “культя́”).

Лем í ш (рос. “сошнúк”), ліжков ú й, лобк ó вий, логоп è дія.

Медикам è нти, мен í ск, метаф í з, мікрог é нія.

Наднирков á з á лоза, надп’ я ́тков ú й, надщ é лепний, нашк í рний, н é жить, нетрим á ння, нирков ú й, нориц é вий (але “нор ú ця”).

Ознáка, особи́на, óцет, óчний, óчна ямка. Ортогéнія, ортогнатíя, ортодонтíя.

Пап í ла (але – п á пула), п á рша, пахв á пахв ú на, пер é тинка, пер é хрест, пл é сно, плеснов ú й, поз ú в, п ó хибка, пок á зник, п ó крив (шк í рний п ó крив), покр ú шка, кор ú сний, пітн ú ця, полог о′ вий, прист í нковий, пром í жок, пром í жний.

Р á новий (рос. “раневóй”), р ó зчіс, реб é рний, рец é пторний (але “рецепт ý рний), рупт ý ра, русл ó (кров’яне).

Санітар í я, с ú віти, сенс ó рний, с é ча, сітч á стий, син é хія, сл í довий (рос. “следовóй), сп ú на (рос. “спинá), спиртов ú й, садн ó, с ý кровиця, сут ý ра.

Т í льце, товст ú й (рос. “тóлстый”), трубч á стий.

Фант ó мний, фен ó мен (рос. фенóмéн).

Ч á сточка (але “часточк ó вий”), чумн ú й.

Шк í рний.

Щавл é вий (рос. «щавéлевый»), щ í чний, щ é лепний, щ ú пці (рос. “щипцы́”).

Яс é нний, ятрог é нія.

У медичних термінах поширені стабільні іншомовні морфеми (частки слова), які мають постійний наголос.

Наводимо найуживаніші:

- гнатíя, - грáфія, - естезíя, - мáнія,

- мегáлія, - мéтрія, - плазíя, - пáтія,

- рагíя, - скопíя, - томíя, - тонíя,

- трофíя, - урíя, - філíя, - фóбія,

- френíя, - холíя, - цефáлія.

Іноді наголос може диференціювати лексичне значення терміна.

Наприклад: водянúй – той, що має у своєму складі воду; вóдяний – із підвищеним умістом води, водянúстий; íрис (а) – оболонка ока, íрис (у) – рослина; ірúс (у)- сорт цукерок; глáдкий – рівний (глáдкі м’язи), гладкúй -жирний (гладкúй чоловік – вживається в розмовному стилі); лýпа (скло) і лупá (лусочки).

У медичній лексиці, як і в багатьох інших терміносистемах, наявні слова з подвійним наголосом, обидва варіанти якого є нормою:

вýгíлля, нýдúти, пóмúлка (але – помилкóвість, помилкóвий), пéрвíсний, спонýкáч, постáрíлий, пóперéк, прúсíнок, прóпóліс, прóсвíт, прóстúй, прýжнúй, рогíвкóвий, родóвúй, стáрíння, стáрíти, столá і стóлу,