Чому ми рекомендуємо малюкам консервовані продукти?

їжа дитини ранніх років життя, особливо 1-го року, має бути завжди свіжою, різноманітною, обов’язково протертою або на- півпротертою (залежно від віку дитини), містити всі необхідні малюкові поживні, в тому числі біологічно активні речовини, вітаміни і мінерали.

У домашніх умовах приготування їжі для дітей є справою кропіткою, оскільки вимагає від дорослих значних затрат праці та часу. Тому використання для підгодовування консервованих продуктів промислового виробництва може значною мірою допо­могти матері вивільнити час для догляду за дитиною, прогулянок і відпочинку. Соки, пюре (фруктові, овочеві, м’ясні, рибні), каші для дитячого харчування виготовляються на спеціалі30ваних технологічних лініях з натуральної, високоякісної, екологічно чистої сировини. Як вітчизняні, так і закордонні виробники, для приготування продуктів дитячого харчування застосовують спе­ціально підібрані сорти фруктів, овочів, сільськогосподарських культур, вирощених без застосування гербіцидів, мінеральних добрив. Для м’ясних консервів використовують м’ясо тварин та птиці зі спеціалі30ваних господарств, де тварин вирощують на природних пасовиськах, не застосовуючи концентрований корм та інші стимулятори збільшення ваги.

Спосіб виготовлення консервів дає можливість зберігати харчову цінність, смак та аромат продуктів, з яких їх виготов­лено. Крім того, завдяки сучасному герметичному способу за­купорювання, вони мають тривалий термін зберігання.

Вітаміни у процесі консервування руйнуються значно мен­ше, ніж під час кулінарного оброблення в домашніх умовах. Більшість соків промислового виробництва збагачені вітамі­ном С у дозі, що забезпечує 30—100 % добової потреби у цьому вітаміні дітей 1-го року життя. У деякі консервовані продукти додають залі30.

Каші, соки та пюре (фруктові, овочеві, м’ясні й рибні), ре­комендовані для підгодовування дітей 1-го року життя, не міс­тять рідких хімічних консервантів, барвників, стабілізаторів, ароматизаторів. Вміст поживних речовин у них, смакові якос­ті, консистенція (ступінь подрібненості складових) відповіда­ють певній віковій групі: гомогені30вані — для дітей до 6 міс, пюреподібні — для дітей 6—9 міс, крупноподрібнені — для ді­тей 10—12 міс та старших.

Консерви для дитячого харчування залежно від їх складу можна застосовувати як першу, другу або третю страви, а та­кож як гарнір до другої страви. А комбіновані м’ясо-рослинні консерви є готовою стравою, що містить м’ясо і гарнір. Біль­шість каш, особливо закордонного виробництва, належать до категорії інстантних продуктів, які не треба варити. Це дуже зручно в побуті. Крім того, консервовані фруктові, овочеві та комбіновані соки і пюре дозволяють вирішити проблему забез­печення малюків протягом року цими се30нними продуктами.

Таким чином, консервовані продукти для підгодовування можуть бути рекомендовані для широкого застосування у раці­онах дітей грудного та раннього віку. їх використання має зна­чні переваги:

- висока харчова цінність та екологічна чистота продук­ції;

- економія часу і зручність застосування;

- урізноманітнення раціону харчування та смакових під чуттів дітей як протягом першого року життя, гак і у більш старшому віці (до 3-х років і старше).

ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ ВІД 1 РОКУ ДО З РОКІВ

Харчування дітей від 1 року до 3 років є перехідним етапом від вигодовування до харчування дорослої людини. У цей період укріплюється, збільшує ферментативну активність травний тракт — (стравохід, шлунок, кишківник), прорізаються молоч­ні зуби (їх стає 20), закінчується формування жувального апа­рату.

Батьки повинні звертати увагу на те, наскільки якісно ди­тина пережовує їжу. Потреба дітей в основних інгредієнтах за­лишається високою, але в порівнянні з 1-м роком змінюється (табл. 23).

Якщо на 1-му році життя співвідношення було між білками, жирами, вуглеводами 1:3:6 (у разі грудного вигодовування), то після 1-го року життя це співвідношення стає 1:1:4.

Страви для дітей раннього віку мають бути м’якими, гомо­генної консистенції. Дітей слід поступово привчати жувати су­харики, печиво, фрукти, ягоди, хліб.

РАЦІОН ХАРЧУВАННЯ

Для дітей та підлітків до 17 років проведено диференціацію енергетичної цінності раціонів харчування.

Після 1 року енергетичну потребу встановлюють з розрахун­ку 418 кДж (100 ккал) на 1 кг маси на добу.

Енергетична потреба дітей ясельного віку становить 6280 кДж (1500 ккал) на добу, дітей дошкільного віку — 8373 кДж (2000 ккал) на добу.

У шкільному віці (6—14 років) діти потребують у середньо­му 10 467—11 304 кДж (2500—2700 ккал) на добу.

Залежно від професійної направленості навчання і праці у підлітків виділяють 3 категорії за енергетичними потребами:

I категорія — 11 095 кДж (2650 ккал) на добу.

Не займаються спортом.

II категорія — 12 769 кДж (3050 ккал) на добу.

Спортивні заняття з середнім навантаженням (гімнастика, спортивні танці, плавання).

III категорія — 14 025 кДж (3350 ккал) на добу.

Спортивні заняття з великим навантаженням (бокс, важка атлетика, гребля).

Норми харчування та енергетичну цінність продуктів для працездатного дорослого населення розраховують залежно від статі, роду діяльності, фізичного навантаження.

Виділені 4 групи працівників різних професій з різною фі­зичною активністю:

• група — особи, зайняті розумовою працею, у тому числі

студенти. Коефіцієнт фізичної активності (КФА) становить 1,4. КФА — це відношення загальних енерговитрат величин основного обміну.

• група — особи, зайняті легкою фізичною працею

(водії тролейбусів, працівники радіоелектронної промисловості, робітники конвеєрів тощо),

КФА — 1,6.

• група — особи, зайняті фізичною працею середньої

важкості (слюсарі, станочники, буровики, лікарі-хірурги тощо), КФА — 1,9.

1. група — працівники, зайняті важкою фізичною працею (будівельники, механізатори, металурги тощо), КФА —2,3.

Кожна група ділиться на 3 підгрупи за віком:

- 18—29 років;

- 30—39 років;

- 40—59 років.

Вважають, що маса дорослої людини повинна бути постійною і наближуватися до прийнятної ідеальної маси (у чоловіків — 70 кг, у жінок — 60 кг) при середньому зрості.

Для забезпечення раціонального харчування важливо, щоб головні інгредієнти (білки, жири, вуглеводи) були у певному співвідношенні.

У раціонах харчування працівників І і II групи це співвідно­шення становить — 1: 1,1:4,3—4,9, III і IV — 1:1,3:3,5.

Білки тваринного походження повинні становити не менше ніж 1 /3 добової потреби в білках, а в оптимальному варіанті 1 /2.

У добовій потребі жирів на частку рослинної олії повинно виділятися 30 %, оскільки олія є джерелом незамінних жир­них кислот. Харчовий раціон повинен включати достатню кіль­кість вітамінів, мікроелементів.

Дисбаланс у складі окремих інгредієнтів харчового раціону є головним чинником ризику багатьох захворювань на сучасно­му етапі.

Кожен продукт у харчовому раціоні має своє призначення. Виділяють 4 групи продуктів:

I — продукти енергетичні (хлібобулочні, макаронні,

кондитерські вироби, крупи, цукор, картопля, жири і жирові продукти);

— продукти пластичного обліку (м’ясо, яйце, риба, молоко);

II — продукти біорегуляторного пристосувального

призначення (овочі, фрукти, ягоди, печінка тварин і риб, а також продукти для дієтичного харчування).

III — продукти сигнально-мотиваційного призначення

(цибуля, часник, петрушка, тощо).

Якщо продукти будь-якої групи відсутні, то порушується обмін речовин. Набір продуктів у добовому раціоні з енергетич­ною цінністю 12 560 кДж (3000 ккал) становить:

1. 350 г хліба;

2. 40 г круп’яних виробів;

3. 5 г бобових;

4. 360 г картоплі;

5. 380—450 г овочів;

6. 200—220 г фруктів і ягід;

7. 190—210 г м’яса;

8. 50—55 гриби;

9. 0,5 л молока і кисломолочних продуктів;

10. 15 г сметани;

11. 20 г твердого сиру;

12. 30 г м’якого сиру;

13. 2 яйця на 3 дні;

14. 30 г вершкового масла;

15. 25 г рослинної олії.

їжа повинна мати приємний смак і аромат, відповідну кон­систенцію та температуру (не сильно гаряча і не холодна). їжа, подана до столу, повинна викликати бажання їсти.

Добрий апетит залежить не тільки від органолептичних властивостей їжі та її оформлення, а й від різноманітності меню.

Загальна кількість їжі на одне споживання не повинна об­тяжувати роботу травної системи. Щоб запобігти зневодненню організму необхідно вживати достатню кількість рідини (чай, кава, кисіль, морси, компоти, соки, перші рідкі страви).

Необхідно додержувати режиму харчування, ретельно пере­жовувати їжу, не поспішати.

На сніданок і вечерю потрібно виділяти 30 хв, а на обід — 50 хв. Інтервали між споживаннями їжі не повинні бути надто довгими, але й короткі інтервали недоцільні. Тривалість інтер­валів між споживанням їжі визначається індивідуально потре­бами кожної людини залежно від трудової діяльності та фізіо­логічних потреб організму.

ВПЛИВ НЕСПРИЯТЛИВОГО ЕКОЛОГІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА НА ЯКІСТЬ ХАРЧУВАННЯ

Масштабні викиди шкідливих речовин у біосферу та концен­трація їх у ґрунті призводять до міграції цих речовин у ланцю­гах живлення в біогеоценозах.

Найбільш поширені шляхи забруднення харчових продуктів:

— аерогенний (кислотні або лужні дощі, які забруднюють ґрунти);

— гідрогенний (використання забруднених або стічних вод для зрощення землі під час сільськогосподарських ро­біт);

— ґрунтовий (вирощування сільськогосподарських куль­тур на забруднених територіях);

— технологічний (використання різних хімічних засобів для захисту рослин від шкідників, ураження грибами, а також використання консервантів, харчових барвників, стабілізаторів тощо);

— контактний (попадання хімічних речовин у продукти з тари, пакетів, забрудненого посуду).

Ґрунт постійно взаємодіє з усіма ланками біогеоценозу. Че­рез ґрунт негативні домішки потрапляють у продукти рослинно­го походження, а через рослини, якими харчуються тварини, — у продукти тваринного походження. З ґрунтів в харчові про­дукти надходить майже 95 % пестицидів, 94 % радіонуклідів, 70 % нітратів та нітритів.

Крім безпосереднього забруднення ґрунтів, води, атмосфери для людини, яка завершує трофічний ланцюг живлення в еко­системі, дуже небезпечною є кумуляція сторонніх хімічних ре­човин. Доведено, що рослини, тварини та людина здатні активно акумулювати негативні домішки з навколишнього середовища.

Систематичне надходження в організм людини з продукта­ми харчування невеликих доз токсичних речовин, радіонуклі­дів, канцерогенів негативно впливає на стан її здоров’я. Для збереження якісних незабруднених харчових продуктів акту­альним стає завдання охорони екосистем від будь-якого забруд­нення ґрунтів, води, атмосфери. В умовах глобального забруд-

нення навколишнього середовища, збільшення фонових рівні» забруднювачів, постає питання щодо підвищення рівня техно логічних прийомів перероблення харчових продуктів з метою зменшення кількості сторонніх негативних домішок.

З другого боку, необхідно підвищувати опірність організму людини до впливу сторонніх харчових речовин.

У сучасних умовах розроблені принципи екологічно- захисного харчування:

- кількісна і якісна повноцінність добового раціону, зба­лансованість білків, жирів, вуглеводів, дотримання ре­жиму харчування;

- запобігання жировому переродженню та профілактика будь-яких захворювань печінки, яка виконує в організмі людини бар’єрну функцію (очищення крові);

- половина білків тваринного походження добового раціо­ну повинні становити білки молока, кисломолочних про­дуктів, яєць, риби;

- підтримувати у добовому раціоні достатній рівень вітамі­нів, мікроелементів;

- збільшувати у харчовому раціоні вміст неспецифічних сорбентів — харчових волокон, які зменшують усмокту­вання сторонніх домішок їжі;

- вживати заходів щодо захисту організму і підвищення його опірності до впливу нехарчових негативних чинників.

Загальний стіл харчування. Санаторно-курортне та лікувальне харчування

Загальний стіл харчування призначають при захворюваннях, що не супроводжуються порушеннями функцій травного трак­ту, або як перехідний етап до загального столу в період рекон­валесценції.

Дієту № 15 призначають хворим з гострим ревматичним по­ліартритом з гіпертонічним компонентом, коли необхідна до статня кількість білка та жирів і обмежена кількість вуглеводі н (хліб, цукор, крупи).

Зазначена дієта забезпечує хворих в умовах стаціонару повноцінним харчуванням залежно від віку. В ній крім до статньої кількості поживних речовин підвищений вміст ні тамінів.

Кулінарне оброблення при дієті № 15 звичайне, воно зміню­ється лише у разі виникнення диспепсичних явищ.

Вилучають важкозасвоювані продукти: гусятину, качати­ну, жирну свинину. Не рекомендують вживати гіркоти, оцет, прянощі, обмежують споживання консервів. Кількість спожи­ваної рідини залежить від показань. При деяких захворюван­нях уводять підвищену кількість вітамінів.

Режим харчування дітей, яким призначають дієту № 15, та­кий, як і в здорових дітей, тобто чотири рази на добу, для осла­блених і виснажених — п’ять разів.

Харчування має вирішальне значення для розвитку дитя­чого організму. Лише раціональне і збалансоване харчування, що відповідає віковим фізіологічним потребам у поживних ре­човинах та енергії, забезпечує нормальний ріст, гармонічний розвиток організму і задовільний стан здоров’я дитини.

Особливо важливо правильно харчуватись при деяких за­хворюваннях. Дитина з їжею повинна одержувати не тільки необхідні для її розвитку харчові речовини, але й певну кіль­кість поживних компонентів, які б прискорювали ліквідацію патологічного процесу.

Оскільки лікувальне харчування не завжди фізіологічно повно­цінне, тривалість цих дієт слід скорочувати, обмежуючись часом, необхідним лише для максимального щадіння хворого органа.

При цьому не можна не враховувати і те, що режим ліку­вального харчування хворі тяжко переносять, а тривале засто­сування його призводить до звикання організму до певної дієти і тим самим послаблюється її лікувальний ефект.

Лікувальне харчування і медикаментозні препарати пови­нні доповнювати один одного. Правильно підібране лікувальне харчування сприятиме кращій дії лікарських засобів, слугува­тиме для них своєрідним фоном.

Для правильного призначення лікувального харчування користуються двома системами харчування: індивідуальною і груповою. Першу з них застосовують у харчуванні дітей молод­шого віку, при деяких захворюваннях обміну речовин (діабет, целіакія, фемілкетонурія) і в разі тяжкого перебігу хвороби.

Дітям старшим двох років призначають групову систему харчування, що визначається нумерацією дієт залежно від за­хворювання.

1а — виразкова хвороба в період загострення, гострий га­стрит з підвищеною кислотністю, загострення хронічного гіпе­рацидного гастриту.

16 — ті ж захворювання на початку стихання процесу.

1в — ті ж захворювання в разі стихання процесу і хірургічні хворі після порожнинних операцій.

2— гострий гастрит, ентерит, коліт у період реконвалесцен­ції, хронічний гастрит з секретною недостатністю (гіпоацидно- го).

3— хронічні захворювання кишок, що супроводжуються закрепами.

4а, 46, 4в — гострі і хронічні коліти, ентероколіти в період загострення.

5а — вірусний гепатит у гострий період; хронічний гепатит, цироз печінки, хронічний холецистит.

5п — гострий і хронічний панкреатит у фазі загострення.

6 — уратурія, сечокислий діатез.

7а — гострий гломерулонефрит, хронічний гломерулонеф­рит у фазі загострення.

7б,7в — гострі і хронічні гломерулонефрити в стадії заго­стрення, ремісії.

8— ожиріння.

9— цукровий діабет.

10— захворювання серцево-судинної системи, гіпертонічна хвороба.

11— туберкульоз легенів і кісток, виснаження після опера­ції, інфекційні хвороби.

Фонова — захворювання алергійного генезу, гострі алергій- ні стани.

14 — харчування дітей віком 1—3 роки.

014— харчування дітей віком б—12 міс.

15— загальний стіл.

15а — харчування матерів, які годують груддю.