ЗАНЯТТЯ №3

Тема: Індивідуальне проектування будівництва будівель і споруд з складним конструктивним вирішенням

Мета: намітити принципову схему і послідовність ведення робіт індивідуального проектування будівництва споруд з складним конструктивним рішенням і нетрадиційними технологіями.

Роздатковий матеріал: плани і розрізи об’єкту, матеріали заняття №1, 2

Завдання студента:

-визначити принципову схему вертикального транспорту конструкцій, матеріалів, деталей і напівфабрикатів;

-розрахувати кількість захваток по основних видах робіт;

-запроектувати логічну послідовність виконання основних (заданих) видів робіт

-запроектувати технологічну схему будівництва споруди з елементами нетрадиційного рішення..

Форма звітності: письмова відповідь на поставлені завдання.

Примітка: -затрати праці на одиницю виміру робіт прийняти по вказівці викладача;

- для виконання роботи студент проробляє матеріал, користуючись даними наукових розробок по матеріалах літератури бібліотеки, журнальними статтями та іншою інформацією.

Приклад представленя письмового звіту за даною темою:

Елементи технологічної карти розроблені на виконання цегляної кладки, монтажних і бетонних робіт при зведенні (надбудові) мансардного поверху будівлі.

Процес цегляної кладки складається з: подачі і розстилання розчину; подачі цегли; укладання цегли і перемичок на розчин; влаштування і розбирання підмостей; перевірка правильності кладки.

Процес монтажних робіт складається із: монтаж металевих колон; монтаж металевих балок; влаштування монолітного перекриття; кладка стін та перегородок, укладання перемичок; встановлення балок та прогонів кроквяної конструкції.

Підраховуємо обсяги збірних залізобетонних конструкцій, цегляної кладки, монолітних конструкцій та ділянок, тощо. Визначені обсяги робіт подані у табличній формі (табл. 6, 7, 8, 9).

Таблиця 6

Відомість підрахунку обсягу цегляної кладки

№	Назва конструкції	Маса, кг	Кількість	Примітка
1.	Кладка зовнішніх стін з пінобетонних блоків товщиною 350мм, м3:
3 поверх		230,84
2.	Цегляна кладка внутрішніх стін в 1,5 цеглини, м3:
1 поверх		126,83
2 поверх		150,80	Всього: 277,63
3.	Влаштування перегородок в ½ цеглини, м2:
підвальний поверх		146,75
1 поверх		1407,17
2 поверх		1616,41
3 поверх		1692,83	Вього: 4863,16

Таблиця 7

Відомість обсягу робіт по влаштуванню монолітного перекриття

№	Назва конструкції	Маса, кг	Кількість	Примітка
1.	Монолітне перекриття та ділянки, м3:
над підвальним пов.		134,32
над 1 поверхом		145,67
над 2 поверхом		140,99	Всього: 420,98
2.	Встановлення і розбирання опалубки монолітних ділянок, м2:
над підвальним пов.		1343,2
над 1 поверхом		1456,7
над 2 поверхом		1409,9	Всього: 4209,8

Таблиця 8

Відомість підрахунку обсягу робіт по влаштуванню збірним ЗБК

№	Назва та марка	Маса, т	Кількість	Загальна маса, т	Примітка
Підвальний поверх (відмітка -3,650)
1.	2 ПБ 16-2	0,065		0,91
2.	2 ПБ 19-3	0,081		0,243	Всього: 17 шт.
Перший поверх (до відмітки +4,300)
3.	2 ПБ 16-2	0,065		3,38
4.	2 ПБ 19-3	0,081		4,80	Всього: 56 шт.
Другий поверх (до відмітки +9,320)
5.	2 ПБ 16-2	0,065		2,925
6.	2 ПБ 19-3	0,081		0,486	Всього: 51 шт.
Третій поверх (до відмітки +14,020)
7.	2 ПБ 16-2	0,065		3,51
8.	2 ПБ 19-3	0,081		0,324
9.	5 ПБ 18-27	0,250		7,25
10.	5 ПБ 21-27	0,285		1,995
11.	5 ПБ 27-27	0,375		4,875
12.	5 ПБ 30-27	0,410		0,82	Всього: 109 шт.

Таблиця 9

Відомість підрахунку обсягу робіт по влаштуванню МК

№	Назва та марка	Кількість	Примітка
1.	Складальні одиниці сіток монолітного перекриття, 1 кг:
над підвальним пов.	5912,44
над 1 поверхом	6757,51
над 2 поверхом	5874,20	Всього: 18544,15
2.	Металеві зварні колони, 1 кг:
підвального пов.	39291,6
1 поверху	29566,8
2 поверху	32468,4	Всього: 101326,8
3.	Металеві зварні балки каркасу, 1 кг:
над підвальним пов.	90091,62
над 1 поверхом	125470,77
над 2 поверхом	128612,09	Всього: 344174,48
4.	Металеві зварні сходові марші, 1 кг:
підвального пов.	725,33
1 поверху	2112,94
2 поверху	2207,55
3 поверху	1639,89	Всього: 6685,71

Послідовність і технологія виконання робіт

Монтаж конструкцій, подача цегли та розчину виконується за допомогою автомобільного крану з телескопічною гідравлічною стрілою КАТО NT 500. Кладку ведуть за допомогою інвентарних риштувань. Кладку внутрішніх стін розпочинають після закінчення монтажу металевих зварних колон і зварних балок. Влаштування монолітного перекриття товщиною 100 мм, виконуємо після монтажу сходових елементів. Мурування цегляних перегородок ведеться після зведення коробки будівлі.

Вибір комплектів машин і механізмів за техніко-економічним порівнянням

Монтаж залізобетонних конструкцій та конструкцій кроквяної системи – це комплексний процес, який складається із простих процесів та операцій стропування, піднімання і влаштування конструкцій в проектне положення, вивірки і тимчасового закріплення, зварки, замонолічування стиків.

Основною машиною, яка визначає загальну продуктивність і тривалість робіт по зведенню будівель є монтажний кран.

Враховуючи прийняту послідовність монтажу конструкцій будівлі приймаємо послідовний метод монтажу. Він відрізняється тим, що частина конструкцій монтується роздільно, тобто за кожний прохід кран встановлює конструкції визначеного типу. Друга частина конструкцій монтується комплексно – кран в одній зоні встановлює всі конструкції в радіусі дії стріли. Цей спосіб забезпечує більш швидку готовність окремих ділянок за рахунок організації безперервного процесу монтажу.

Монтаж виконується краном, що рухається по внутрішньому периметру.

Основними даними для вибору типу монтажних кранів є конфігурація і розміри будівлі, габарити, ступінь укрупнення, маса та розташування елементів, які монтуються, об’єм і задані строки виконання монтажних робіт, умови виконання робіт.

Монтажні крани вибирають у залежності від їх вантажопідйомності, вильоту стріли і висоти піднімання гака крана.

Вантажопідйомність крана при визначенні вильоту стріли, повинна відповідати масі найбільш важких збірних елементів і вантажозахватних пристроїв.

Виліт стріли крана визначається у залежності від конфігурації і розмірів будівлі з урахуванням розміщення елементів, які монтуються, і монтажу їх у проектному положенні. При цьому необхідно врахувати розміри зони складування збірних елементів та ширину шляхів подачі елементів під монтаж.

Висота піднімання гака крана над рівнем стоянки крана визначається положенням змонтованих елементів і їх розмірами по висоті, з урахуванням розмірів захватних засобів а також з урахуванням запасу висоти із умови безпеки монтажу.

Вирішальний вплив на вибір монтажного крана має маса конструкцій з пристосуваннями (стропи, траверсами, захватами), що в процесі монтажу піднімаються разом.

Монтажна маса конструкцій підраховується по формулі:

де: Q - маса конструкції, т; åq- сумарна маса монтажних пристосувань, т.

Таблиця 10

Технічна характеристика вантажопіднімного спорядження

Назва пристосування	Використовується для монтажу	Вантажопід-німність, т	Маса, т	Розрахункова висота, м
Універсальний напівавтоматичний строповий захват	З/б конструкцій (перемички); металевих – сходових маршів, балок, колон	до 5	0,008	1,5

Висота піднімання гака крану для стрілових кранів визначається:

,

де hо – перевищення конструкції над рівнем стоянки крану, м;

hз – запас по висоті (не менше 0,5м);

hел – висота елементу (м);

hп – довжина поліспаста.

Мінімальний виліт стріли визначається:

,

де е – половина товщини стріли на рівні можливих торкань з раніше змонтованими конструкціями або елементом, що піднімається, м;

с – максимальний зазор між конструкцією стріли і монтуючим елементом, м;

b – відстань від зовнішньої грані стіни до центру ваги конструкції, м.

h_ш – висота шарніра стріли на рівні стоянки крана, м;

h_п = 1,5–5 – довжина поліспаста, м, залежна від вантажопіднімності крана, профілю стріли, конструкції поліспаста;

h_с – висота захватного пристрою від верхньої площини елементу, що піднімається, до осі вантажного крюка (розрахункова висота), м;

Мінімальна довжина стріли: ,

Довжина гуська, м:

де b – довжина конструкції, що монтується, м;

оптимальний кут нахилу стріли крану до горизонту ();

кут нахилу гуська до горизонту;

Металева зварна колона (вага 0,75 т), вантажопіднімне пристосування - універсальний напівавтоматичний строповий захват:

(т);

;

;

;

.

Технічна характеристика крану КАТО NT 500:

Максимальна вантажопід’ємність – 50,5 т;

Максимальна довжина стріли – 40,0 м;

Максимальна висота підйому стріли – 54,7 м;

Довжина гусака – 9,2 – 15,0 м;

Габаритні розміри:

- довжина крану – 13,3 м;

- ширина – 2,75 м;

- висота – 3,8 м.

Рис.1 Схема монтажу металевих колон

Всі результати зводимо в табл.11 для зручності вибору крана.

Таблиця 11

Характеристики для вибору крана

Найменування монтажних елементів	Монтажні характеристики	Прийняті механізми
Qм, т	Hм, м	Lстр, м	Дм, м	І варіант	ІІ варіант
З/б –перемички; МК – сходові марші, балки, колони.	50,5	54,7	40,0	9,2-15	КАТО NT 500	КC–4362

Техніко-економічне порівняння кранів та комплекту машин зводимо у табл. 12

Таблиця 12

Техніко – економічний розрахунок комплекту машин

КC–4362	КАТО NК–500
Додатковий комплект машин:
Автомобілі бортові вантажопід’ємністю до 5т; Установка для зварювання ручного дугового	Автомобілі бортові вантажопід’ємністю до 8т; Трансформатори зварювальні
Нормативні показники вартості експлуатації відповідних машин:
Скр = 686,1 грн; Савт = 147,0 грн; Су.зв. = 16,0 грн.	Скр = 612,2 грн; Савт = 178,2 грн; Стр.зв. = 9,8 грн.
Загальна собівартість:
Се = (1,08. Смзм.tзм +1,5.ЗП)/V; Смзм.tзм = (686,1+147,0+16,0).8.8835 = = 60014388,0 грн;	Се = (1,08. Смзм.tзм +1,5.ЗП)/V; Смзм.tзм = (612,2+178,2+9,8).8.8835 = = 56558136,0 грн;
Се = = (1,08. 60014388,0 +1,5.519503)/9586,88 = = 6842,1(грн/т)	Се = = (1,08. 56558136,0 +1,5.519503)/9586,88 = = 6452,7 (грн./т)

На основі проведених розрахунків складаємо табл.13

Таблиця 13

Техніко-економічне порівняння механізації монтажних робіт

Показники	Од. вим.	Значення показників за варіантами	Відносна величина показників
І-й комплект	ІІ-й комплект	І-й комплект	ІІ-й комплект	ІІІ-й комплект
Тривалість зайнятості кранів	зм.			100%	100%	100%
Собівартість монтажу 1т конструкцій	грн.т	6842,1	6452,7	101%	100%	105%
Приведенна вартість монтажу 1т конструкції	грн.т	16004,2	15082,5	101%	100%	107%

Отже, другий комплект машин та механізмів з головною машиною – пневмоколісним краном КАТО NК–500 (вантажопід’ємністю 50,5 т) економічніший (за даними таблиці 13). Тому його застосування на даному об’єкті для монтажу конструкцій доцільне.

Технологія та організація будівельного виробництва

Перед початком монтажних та кладочних робіт виконують всі підготовчі роботи та роботи нульового циклу. Після закінчення їх та влаштування горизонтальної гідроізоляції починають зведення надземної частини будівлі.

В першу чергу виконується розкладання елементів в зонах монтажу та приоб¢єктних складах з врахуванням необхідного запасу матеріалу на період виконання робіт. Роботи виконуються в дві зміни.

Монтаж збірних конструкцій виконується в наступній послідовності:

- підготування до стропування (очищення закладних деталей та монтажних петель від напливів бетону, зрубування нерівностей та зароблення вибоїн, нанесення осьових рисок, закріплення на конструкції кріплень для монтажу);

- стропування та подача конструкцій до місця монтажу з підготуванням місць встановлення та закріплення конструкції;

- кріплення конструкцій та зняття стропу;

- остаточне закріплення конструкції та зароблення стиків.

Монтаж плит покриття розпочинається з перевірки стану такелажних пристроїв та якості плит перекриття, очищення плит, перевірки міцності монтажних петель.

Далі виконують: підготування постелі з розчину товщиною 10-12мм; строповка та підняття плит за допомогою крану; вивірення та остаточне вкладання плити; розстроповка плити; розкладання металевих анкерів на місця кріплення плити для послідуючого зварювання.

До початку монтажу сходових майданчиків перевіряють стан такелажного обладнання та монтажних петель, наносять по нівеліру вертикальні відмітки опорних поверхонь. Потім виконують наступні операції: розмітку місць встановлення сходових майданчиків; влаштування постелі з цементного розчину; строповку майданчика та подачу його до місця встановлення; встановлення; вивірення та монтаж майданчика; розстроповку майданчика; заробку стиків розчином.

До початку монтажу сходових маршів перевіряють стан такелажного обладнання, якість маршу та правильність вкладання сходових майданчиків, очищують конструкції. В процес монтажу входить: підготовка місця для монтажу; строповка; подача; приймання та встановлення маршу на місце; розстроповка та заробка стиків між маршем та майданчиком.

До монтажу брускових перемичок необхідно завезти та скласти перемички в зоні дії монтажного крану пакетами по 12 штук на прокладки з дерев¢яних брусків, перевірити стан такелажного обладнання та монтажних петель, очистити перемички, виконати кладку стін до рівня монтажу перемичок.

Монтаж перемичок включає наступні операції: нанесення розчину на опорні поверхні стін; строповка та підняття краном пакету з 12 перемичок; приймання та вкладання пакету на робоче місце; розстроповка пакету; вкладання перемичок вручну або краном; вивірення їх; заробка стиків та швів розчином.

Всі монтажні операції виконують ланкою монтажників в складі 5 чоловік за допомогою стрілового крану.

Цегляна кладка виконується в наступній послідовності: перевіряється нівеліром відмітка підвалин під кладку, встановлюються маяки та натягується шнур-причалка; подаються матеріали та переставляються підмості; виконуються роботи в межах одного ярусу.

Один поверх ділиться на три яруси по висоті, кладка виконується з блочних підмостей, цегла подається краном КАТО NT 500 в піддонах. Роботи виконуються в дві зміни.

Запас цегли на робочому місці приймають з розрахунку 2-х годинної необхідності. Ящики для розчину заповнюють за 10-15 хвилин до початку кладки, в процесі кладки запас матеріалів поповнюється. Подача розчину на робоче місце виконується за допомогою бункера безпосередньо в ящики для розчину місткістю 0,27м3.

Для кладки стін використовуються дерев¢яні та металеві порядовки, що встановлюються на межі захватки, в місцях перехрещення та в кутах стін. Для дотримання прямолінійності стін та товщини рядів в процесі цегляної кладки використовується шнур-причалка. Вертикальність кутів, простінків, стовпів перевіряється за допомогою виска, горизонтальність рядів кладки перевіряється правилом та рівнем.

При роботі ланкою “трійка” ланковий веде кладку верст, переставляє причалку. Один з підручних (3р.) допомагає ланковому переставляти причалку, подає на стіну розчин та цеглу. Другий підручний (3р.) вкладає забутку та допомагає першому підручному подавати матеріали на стіну при кладці тичкових рядів. Кладка внутрішньої та зовнішньої версти виконується в однаковому порядку в протилежних напрямках.

При кладці ланкою “п¢ятірка” ланковий з одним з підручних переставляють причалку, викладають зовнішню версту. Другий муляр 4р. з підручним, рухаючись слідом за першою парою виконує ті ж самі операції на внутрішній версті. Його підручний крім подачі цегли та розчину для внутрішньої версти частково вкладає цеглу в забутку. Третій підручний вкладає цеглу в забутку.

При роботі ланкою “двійка” ланковий (4р.) натягує та переставляє причалку, вкладає зовнішню та внутрішню версти та частково забутку. Підручний (3р.) допомагає ланковому переставляти причалку, подає на стіну цеглу та розчин, а в вільний час допомагає вкладати цеглу взабутку.

Таблиця 14.

Потреба в основних матеріально-технічних ресурсах

№	Найменування	Марка	К-сть
Машини
	Кран пневмоколісний з телескопічною гідравлічною стрілою	КАТО NT 500
Обладнання
	Зварювальний трансформатор з регулятором	СТ-24У
		Компресор	О-38М
		Металізаційна установка	УПАГ-1
		Розчинонасос	СО-39
	Інструменти
		Теодолі Т-10	ДЕСТ 10529-70
		Нівелір НВ-1	ДЕСТ 10528-76
		Металева рулетка РС-50	ДЕСТ 7502-69
		Метр металевий складний	ДЕСТ 7253-54
		Монтажний ломик	ДЕСТ 1405-72
		Кувалда m=4 кг	ДЕСТ 11401-75
		Молоток слюсарний	ДЕСТ 2310-70
		Скрибач для очищування закладених деталей	ДЕСТ 2310-70
	Щітка металева	-“-
	Висок m=0,2 кг	ДЕСТ 7943-63
	Кельма для очищення бази фундаменту	ДЕСТ
	Ключі гайкові (комплект)	ДЕСТ 2839-71
Інвентар та пристосування
	Траверса з захватом дистанції керування для дистанційного монтажу колон	Креслення ПІ пром-сталь-констр №5110
	Строп 4-гілковий	Кресл.Треста Мос Міськбуд №1003
	Траверс із захватом для монтажних балок перекриття	Кресл. Пі Пром-сталь констр №4189
	Кондуктор для монтажу колон	Кресл.Промсталь-констр №4596 Р
	Драбина приставна з майданчиком	-“-
	Розпорка металева для тимчасового закріплення балок	-“-
	Канат пеньковий для розстроповування d=25 мм з карабіном на кінці	ДЕСТ 483-75
	Те ж, для відтяжок, d=11 мм, l=25 м	-“-

При влаштуванні збірних залізобетонних виробів в цегляній будівлі відхилення не повинні перевищувати допусків, наведених в табл.16

Таблиця 15

Допустимі відхилення при влаштуванні збірних з/б конструкцій

Відхилення	Величина допустимих відхилень, мм
сходинок від горизонталі;
сходинок по ширині;
площадок сходів від горизонталі;
сходинок по висоті;
площадок сходів від вертикалі;
відміток опорних вузлів прогонів.
осей інших елементів.
Різниця:
відміток опорних елементів сходів;
відміток лицьових поверхонь двох суміжних перекрить у стикові;
у відмітках верхньої поверхні елементів перекриття в межах ділянки, що вимірюється;
у відмітках верхньої поверхні двох суміжних елементів перекриття.
Провисання однієї панелі перекриття відносно іншої.
Граничнодопустимі відхилення розмірів панелі:
по ширині
по висоті
по довжині
Ширина швів між панелями не більше
Відхилення відміток майданчиківі балок одного перекриття	±10

Перелік питань які розглядаються при вивчені теми 3

1. Різновидності процесів мурування. Матеріали та інструмент, що використовується.

2. Влаштування багатошарових огороджуючих конструкцій.

3. Ведення кладки з облегшених стінових елементів.

4. Підсилення конструктивних елементів кам’яних конструкцій і споруд.

5. Особливість кладки з вогнетривкої цегли.

6. Особливості кладки складної архітектурної форми.

7. Захист елементів муру від шкідливого впливу агресивного середовища.

8. Розбирання кам’яних конструкцій. Пробивання прорізів, гнізд, борозен і отворів

ЗАНЯТТЯ №4

Тема: Монолітні бетонні і з\б роботи при зведенні будівель і споруд. Розрахунок режиму ущільнення бетонної суміші.

Мета: отримати навики при розрахунку типів вібраторів (кількості вібраторів) в процесах виконання робіт монолітного бетону і з/б, намітити принципову схему і послідовність ведення робіт

Роздатковий матеріал: плани і розрізи об’єкту

Завдання студента:

- охарактеризувати основні процеси виконання монолітних робіт;

- підготовити акт схованих робіт

- провести вибір способу ущільнення і типів вібраторів для виконання бетонних і з/б робіт;

- визначити радіус дії підібраного вібратора;

- визначити потрібну кількість вібраторів;

Форма звітності: письмова відповідь на поставлені завдання.

Приклад представленя письмового звіту за даною темою:

(Влаштування монолітніх залізобетонних фундаментів)

Зведення монолітних бетонних і з/б конструкцій проходить з допомогою опалубки на основі комплексного процесу який складається із: влаштування опалубки, виготовлення і влаштування арматури, приготування і влаштування бетонної суміші, догляду за бетоном під час твердіння, розбирання опалубки (розпалубка) і догляду бетонних поверхонь.

Виконання опалубних робіт для монолітних конструкцій.

Опалубка - тимчасова допоміжна конструкція для забезпечення форми, розмірів та положення в просторі монолітної конструкції, що зводиться. До складу опалубки входять щити (форми), що забезпечують форму, розміри та якість поверхні монолітної конструкції, елементи кріплення для підтримування опалубних форм, помости для розміщення бетонувальників та елементи кріплення.

В опалубні форми вкладають бетонну суміш, де вона твердне до досягнення необхідної міцності, після чого опалубку розбирають. Опалубка повинна відповідати таким основним вимогам:

· внутрішні контури опалубних форм мають відповідати проектним розмірам монолітної конструкції;

· якість внутрішньої площини опалубних форм (палуби) повинна забезпечувати необхідну якість зовнішньої поверхні монолітної залізобетонної конструкції;

· міцність та жорсткість опалубки повинні бути достатніми для того, щоб забезпечити незмінність розмірів і форми від дії навантажень, що виникають при виконанні робіт;

· конструкція опалубки повинна забезпечувати мінімальні затрати на її влаштування, незначну трудомісткість виконання робіт.

Виконання арматурних робіт для монолітних конструкцій.

Арматурні роботи включають наступні операції, а саме:

· заготовлення арматури (виготовлення із арматурної сталі кремих стержнів);

· складання арматурних сіток та каркасів зварюванням чи зв`язуванням із окремих стержнів;

· установку арматури в монтажне проектне положення.

Арматурні елементи з`єднають електрозварюванням чи зв`язують окремі стержні між собою дротом діаметром 1,0 мм або спеціальними пружинними фіксаторами. Піднімають та встановлюють арматурні сітки та каркаси масою більше 50 кг за домогою автомобільних стрілових кранів. Захисний шар арматури отримують за допомогою бетонних чи універсальних пластмасових фіксаторів, що закріплюють на арматурі (товщина шару 15 – 50 мм).

Усі місця перетинів поздовжніх та поперечних стержнів мають бути з`єднанні. Особливу увагу при з`єднанні має бути приділена з`єднанню перетинів стержнів у двох крайніх рядах по периметру сітки. При виконанні стержнів із частин на повну проектну довжину вони стикуються на зварці із довжиною зварного шва не менше 100 мм із 2-х сторін арматури.

При виконанні арматурних стержнів сіток із частин на повну проектну довжину без зварювання вони стикуються із довжиною перепуску не менше 40 d та об`єднуються в`язальним дротом. Стики в сітці з окремих стержнів повинні бути зміщені не менше ніж на 600 мм.

Виконання бетонних робіт для монолітних конструкцій.

Приготування бетонної суміші виконують на автоматизованих пристосуваннях, в автобетонозмішувачах, а також в окремо поставлених бетонозмішувачах. Транспортування готової бетонної суміші виконують в автобетонозмішувачах на відстань до 30 км. Подавання бетонної суміші в межах будмайданчика виконується кранами в баддях чи бетононасосами.

Процес укладання бетонної суміші в проектне положення (в опалубки конструкцій) має наступні операції:

· підготовчі основні та допоміжні операції;

· приймання, розподіл та ущільнення бетону;

· контролюючі та допоміжні операції.

Безпосередньо перед укладанням бетонної суміші опалубку та арматуру очищують від сміття та бруду, бетонні та горизонтальні поверхні робочих швів звільняють від цементної плівки. Під час укладання бетонної суміші стежать за станом опалубки та риштувань.

Перед бетонуванням перевіряють місце розташування арматурних виробів, закладних деталей, надійно зафіксувати їх від зміщення при укладанні та вібруванні бетону.

Рекомендується забетонувати монолітні конструкції за один період часу, без тривалих перерв в укладанні бетонної суміші. Місця влаштування робочих швів бетонування при необхідності погоджується із виконавцями.

Під час укладання бетонної суміші в опалубку її розподіляють горизонтальними шарами однакової товщини, що забезпечує рівномірне ущільнення бетону. Товщина горизонтальних шарів залежить в основному від засобів ущільнення. При використанні ручних вібраторів товщина шару не повинна перевищувати 1,25 довжини робочої частини.

Перекривають попередній шар бетонної суміші наступним шаром до початку зчеплення цементу в попередньому шарі. Місця сполучень попередньо укладеного свіжого бетону влаштовуються в місцях дії мінімальних поперечних сил.

Робочі шви розміщують вертикально, бетонування поновлюють після того, як бетон попередньо укладеного шару набуде міцності 1,5 МПа.

Ущільнення бетонної суміші забезпечує щільність та однорідність бетону, міцність та довговічність. Під дією вібрації протягом 30 – 100 с суміш розріджується, з неї видаляється повітря, при цьому опалубна форма щільно заповнюється. Використовуємо поверхневі вібратори.

Догляд за бетоном здійснюється в початковий період його твердіння та повинен забезпечувати, а саме:

· підтримання волого-температурних умов тверднення;

· запобігання виникненню значних температурно-усадочних деформацій та тріщин;

· оберігання бетону, що твердне, від ударів, струшувань, що може погіршити його якість.

Для запобігання дії навантажень на бетон рух по ньому людей або установку риштовань чи опалубки дозволяють тільки після досягнення укладаним бетоном міцності 1,5 МПа.

Контроль якості передбачає фіксацію міцності укладеного бетону, Руйнівний метод вимагає випробування зразків кубів бетону 150 х 150 х 150 мм, серії яких виготовляють при бетонуванні конструкцій та зберігають в умовах, однакових із умовами витримування бетону конструкцій.

Строки початку розбирання опалубки залежать від досягнення бетоном необхідної міцності. Бічні поверхні розбирають розбирають, якщо міцність бетону забезпечує непошкодження його поверхні під час розбирання опалубки (24 – 72 год).

Товщина захисного шару не повинна бути меншою діаметра поздовжньої арматури та не менше 25 мм. Правила безпеки ведення робіт при транспортуванні, поданні, розподілу та укладанні бетонної суміші необхідно виконувати із врахуванням особливостей улаштування монолітних з/б конструкцій.

Усі роботи по влаштуванню монолітних залізобетонних конструкцій вести у відповідності до СНиП 3.02.01 – 87 п. 1-6, 10 дод. 4, СНиП 3.03.01 – 87, СНиП 3.04.01 – 87, СНиП ІІІ - 4 – 80. При виконанні робіт в зимовий період із мінусовими температурами вжити заходи проти промерзання бетону. Роботи фіксувати із складанням актів схованих робіт.

Для виконання бетону класу В 20 застосувати:

· в`яжучий - портландцемент до ГОСТ 10178 – 85;

· мілкий заповнювач - кварцовий пісок до ГОСТ 10268 – 80;

· крупний заповнювач - щебень до ГОСТ 8267 – 82.

Виробничий контроль якості виконання елементів монолітних з/б конструкцій необхідно здійснювати у відповідності до СниП 3.01.01 – 85.

Транспортування та подання бетонної суміші необхідно здійснювати спеціалізованими засобами, що забезпечують збереження заданих властивостей матеріалу. Забороняється доливати воду на місця укладання бетону для збільшення його рухливості. Укладання бетонної суміші проводити у відповідності до п. 2.8 – 2.14 СниП 3.03.01 – 87 із вібруванням.

АКТ ОГЛЯДУ ПРИХОВАНИХ РОБІТ

Виконання земляних робіт при підготовці основ фундаментів

Виконаних в ________ м. Львів__вул. Липинського 28 __________________

«18» червня 20 10р.

Комісія у складі:

представника будівельно – монтажної організації ТзОВ «ТВД» _____________

____________ Потайко Р.Л. __ головний інженер _________________________

представника технічного нагляду замовника____________________________

__________ Дарвак Д.О. ____ інженер ___________________________________

представника проектної організації (у випадках здійснення авторського нагляду проектної організації)________________________________________

____________ Козак Л.Р. проектант ТзОВ «Захід - проект» _______________

провела огляд робіт, виконаних ТзОВ «ТВД» ___________________________

і склала цей акт про наступне:

1. До огляду пред’явлені такі роботи:_______________________________

____ Огляд якості грунтів основ фундаментів і закладення фундаментів ____

2. Роботи виконані за проектною документацією:____________________

___ ТзОВ «Захід - проект», креслення №14 ____ 15.4.2010р. _______________

3. При виконанні робіт застосовані:________________________________

____ нівелір, водяний рівень, рулетка (20м), молоток _____________________

____ ліцензія №21684656566 __________________________________________

4. При виконанні робіт відсутні (або допущені) відхилення від проектної документації______ незначні відхилення у відповідальних вузлах ____________

креслення №15, 16, 22, 23 _ погоджено _ 16.06.2010р ТзОВ «Захід - проект» ___

5. Дата: початку робіт________________ 18.06.2010р. ______________

закінчення робіт________________ 18.06.2010р. ______________

Рішення комісії

Роботи виконані у відповідальності з проектною документацією, стандартами, будівельними нормами і правилами, технічними умовами і відповідають вимогам їх приймання.

На підставі викладеного дозволяється виконання наступних робіт по влаштуванню (монтажу ) Монолітніх фундаментів ______________________

______________________________________ ____________________________

Представник будівельно – монтажної

організації ______________(Підпис)

Представник технічного нагляду

замовника ______________(Підпис)

Представник проектної організації ______________(Підпис)

Розрахунок режиму ущільнення бетонної суміші

Визначення радіуса дії вібратора А.

Приймаємо глибинний вібратор ИВ-66.

r₁= 38 мм; l= 360; n= 47 Гц; А₁= 0.45мм;

β = 0.06 см ^-1; A_min= 0.02 мм; r₂ = 25-40 см, приймаємо r₂ = 250 мм.
,

де А- амплітуда коливання частинок бетону, мм; А₁ - амплітуда коливання частинок бетону безпосередньо від вібрації; r₁ – радіус голки; r₂ відстань від осі голки до місця затухання амплітуди; β- коефіцієнт впливу коливального руху в бетоні на затухання амплітуди.

A= 0.45

Так як А > A_min =0.02 _min, приймаємо радійс дії вібратора r = 25см.

При січенні плити фундамента 330х300 см і висоті h₃ = 0.3 м в 6х7 рядів.

Визначення потрібної кількості вібраторів (рис. 2)

Приймаємо погодинну подачу бетону V =4 м³ (Згідно завдання).

Продуктивність вібратора знаходимо за формулою:

де t₁ – час ущільнення в одні точці; t₂ – час, потрібний для переміщення вібратора.

t₁ = 35d/l =35 30/33 =32с

м³/год

Потрібна кількість вібраторів визначається за формулою

V – годинна подача бетону (V=4,0 м³/год)

Приймаємо два глибинних вібратори ИВ-66

Рис. 2 Схема процесу ущільнення бетонної плити

Перелік питань які розглядаються при вивчені теми 4

1. Спеціальні методи приготування і транспортування бетонних сумішей.
2. Особливості процесу влаштування опалубки.
3. Заготовка і монтаж арматури попередньо-напружених і звичайних з\б конструкцій.
4. Контроль якості робіт і приймання змонтованої арматури.
5. Спеціальні методи зведення конструкцій: суть процесу вакуумування бетону; набризг-бетону; торкретирування.
6. Особливості зведення конструкцій способом ковзної і об’ємно переставної опалубки.
7. Бетонування конструкцій, які знаходяться під водою.
8. Використання в практиці сучасного будівництва спеціальних бетонних сумішей.
9. Технологія виготовлення дрібноштучних бетонних виробів
10. Технолгія вібролиття.
11. Технологія вібропресування.

ЗАНЯТТЯ №5

Тема: Монтаж висотних споруд. Підбір механізмів. Забезпечення міцності і стійкості в період монтажу.

Мета: отримати навики по виконанню технологічних процесів монтажу інженерних споруд.

Роздатковий матеріал: індивідуальне завдання (габарити, вантажність).

Завдання студента:

- розрахувати зусилля при монтажі конструкцій

- підібрати поліспаст;

- обґрунтувати конструктивно-технологічні рішення виконання робіт;

- запропонувати технологічну послідовність виконання робіт;

Форма звітності: письмовий звіт, відповіді на поставлені запитання.

Теоретичні передумови монтажу інженерних споруд

Монтаж опорних ліній електропередач. Опорні лінії електропередач (ЛЕП) по призначенні та положенні на трасі поділяють на проміжні, які лиш підтримують дроти, і анкерні, основне призначення яких – сприйняття навантажень від проводів та тросів. Анкерні опори бувають кутові,що розміщуються в місцях повороту траси ЛЕП, та кінцеві, які встановлюють на початку та в кінці траси. Опори виготовляють металеві (для напруги 110…500 кВ і менше) та дерев’яні (для напруги 110…220 кВ і менше). Висота опор на трасах ЛЕП напруженням 110…500 кВ з відносно спокійним рельєфом місцевості складає 15ююю30 м, а при більшій різниці відміток, наприклад в місцях переходів через річку, став, яр, залізно дорожні дороги, автостради, канали і т.д., досягає 20 м.

Монтаж збірних фундаментів. Збірні фундаменти під колону монтують за допомогою автомобільних та гусеничних кранів. В залежності від маси фундаментів та стану проїздів використовують автомобільні крани вантажопідйомністю 6,3…10 т, крани-трубоукладачі та інші. Для забезпечення правильного положення всіх чотирьох фундаментів під широко базові опори приймають інвентарний шаблон у вигляді жорсткої рами з кутової сталі з отворами, відповідно розміщенню анкерних болтів на фундаментах. Шаблон накладають за допомогою крана зразу на всі опущення в котлован фундаментів опори, орієнтуючи його положення відносно осі лінії електропередач по рискам. Після чого кожний фундамент переміщують краном так, щоб усі болти увійшли в отвори рами. Шаблон знімають після закінчення вирівнювання фундаментів та засипки котлованів не менше ніж на половину їх глибини. При монтажі опор методом повороту фундаменти необхідно підсилювати влаштуванням тимчасових опор між верхньою частиною стійок та щільним ґрунтом для забезпечення їх стійкості при сприйнятті горизонтальних монтажних зусиль.

Монтаж стальних опор. Стальні опори ЛЕП виготовляють переважно зварними малогабаритними секціями. У відповідності від умов транспортування ці секції можуть бути збільшені на збірних площадках та в цілому вигляді (з траверсами або без них) перевозиться до місця установки. Якщо умови перевезення (ширина доріг, проїздів, вантажопідйомність транспортних засобів) не дозволяють транспортування опори секціями, які виготовляють з окремих деталей, які транспортують в пакетах та збирають на болтах у місцях влаштування. Збирання опор виконують за допомогою автомобільних або гусеничних кранів: викладають укрупненими частинами, з’єднують їх збірними болтами, які передбачаються проектом, та вирівнюють зібрану конструкцію. Якщо на заводі-виробнику виконують контрольне збирання, збірних частин у місцях монтажу виконують на проектних болтах без збірних. В зібраних опорах, крім геометричних розмірів, перевіряють: симетричність підкосів по відношенні до осі опори; перпендикулярність траверс осі опори; розташування осей підкосів і осі опори в одній площині, перпендикулярній осі траверси.

Опори висотою до 50 м влаштовують переважно за допомогою гусеничних та тракторних стрілових кранів. Застропувавши опору трохи вище центра ваги, іі влаштовують звичайним методом (Рис.1). Щоб знизити центр ваги опори, до її нижньої частини можна прикріпити важкі інвентарні плити.

Рис. 1 Схема монтажу опор гусеничним краном

Опори великих розмірів і маси піднімають за допомогою падаючої стріли, використовуючи тягову та тормозну лебідки, правда при цьому потребуються багато рольні поліспасти з складним комплексом блоків, тросів та якорів. Більш логічно застосовувати спільно гусеничні крани для піднімання та трактори для тяги і гальмування, що значно полегшить роботу і покращить її тривалість. При цьому опору піднімають краном, встановлюють її в похиле положення, визначеного параметрами крана, і потім доводять її до проектного положення тракторами. При застосуванні падаючої стріли опору збирають так, щоб її основа після повороту навколо шарніра А прийняла на фундаменті проектне положення (Рис. 2 а).

Рис. 2 Схема піднімання опори за допомогою падаючої стріли

а) – початкове положення; б) – проміжне і кінцеве положення; в) – діаграма зусиль на початку підйому; 1 – підйомна лебідка; 2 – якір поліспасту; 3 – підйомний поліспаст; 4 – стріла; 5 – тяговий поліспаст; 6 – гальмівна лебідка; 7 – гальмівний трос.

Стрілу кріплять до основи опори і тяговими тросами зв’язують з верхньою частиною. В момент піднімання до верхньої частини опори повинно бути прикладене зусилля

,

де G - вага опори, прикладена в центрі, кН; a i b – плече відповідно осі опори та зусилля S. Для зменшення початкового тягового зусилля S і полегшення роботи падаючої стріли верхню частину опори припіднімають автомобільним чи гусеничним краном до нахилу 10…15º до горизонту. При подальшому підніманні (положення І) тягове зусилля зменшується (Рис. 2,б): . В положенні ІІ стріла виходить з роботи, піднімальні та тягові троси розташовуються на одній прямій, зусилля в стрілі S₂ буде рівним нулю. В положенні ІІІ центр ваги опори буде знаходитися на вертикалі, проведеної через вісь шарніру А. Із положення ІІІ опора може повертатися тільки під впливом своєї маси; при чому підйомний механізм виключається та включається в роботу тормозного тросу. Виникаючі при підніманні зусилля в стрілі S_c тяговим тросом S_т і піднімання троса S_п можна визначити графічним методом (Рис. 2в). Найбільше значення ці зусилля мають в перший момент піднімання. Перед закінченням встановлення на фундамент (положення IV) момент від власної ваги опори та момент від зусилля в гальмівному тросі відносно точки А рівні між собою:

звідки

S_т.т =

де е – ширина бази опори, м; S_Т.Т – зусилля в гальмівному тросі, кН;

l – довжина перпендикуляра, опущеного з точки А на гальмівний трос, м.

При підніманні опор в елементах текалажу в наслідок ривків і струшувань виникають динамічні зусилля, враховані коефіцієнтом, значення якого залежить від монтажних пристосувань які застосовуються: при лебідці і полістпасів значення цього коефіцієнту приймають рівним 1,1; без полістпасів – 1,2; при тракторі або машині і полістпасів – 1,3; без полістпасів – 1,4. При масі опор до 10т. застосовують мачтові падаючі стріли, а при великій масі – А-подібні. Мачтові стріли направляють у напрямку, перпендикулярному підніманню.

Опори ліній електропередач монтують також без якірним методом (Рис. 3). В цьому випадку допоміжну мачту влаштовують всередині опори та кріплять за її башмаки двома розчалками. Після підйому опори в положення, при якому центр її ваги розташовується над віссю влаштованих на башмаки поворотних шарнірів, опору утримують від перекидання за допомогою гальмівної розчалки, закріпленої до трактора. При такій схемі піднімання горизонтальні зусилля які передаються від опори на фундамент є незначними і тому не потребують додаткового закріплення стовбчастих фундаментів. Виникаючі в мачті стискуючі зусилля знаходяться з рівняння:

G_a – b S _m cosβ = 0,

звідки

S _m = ,

де S _m – Стискуючі зусилля в мачті; β – кут між вертикалом і мачтою.

Рис. 3. Монтаж опор ліній електропередач безякорним методом:

1 – тяговий канат; 2 – нижні розчалки; 3 - верхні розчалки; 4 – підйомний поліспаст; 5 – допоміжна мачта; 6 – положення опори при збірці; 7 – трактор.

В таких випадках, коли всередині опори неможна встановити допоміжну мачту, застосовують монтажні портали. Перед підніманням ноги широко базових опор понизу закріплюють зв’язками, утворюючи тимчасову жорстку діафрагму, і підсилюють в місцях прив’язки тросів шляхом підставляння тимчасових розпірок.

На початку піднімання важких опор, потребуються максимальні зусилля, тяга створюється шляхом спільної роботи двох (інколи трьох) тракторів, причому після піднімання опори на 50-60° один з тракторів переходить на гальмування. При влаштуванні важких проміжних застосовують два спільно працюючих тракторів С-100; при монтажі анкерних опор – чотири трактори. Повністю зібрану проміжну портальну опору піднімають за допомогою А-подібної падаючої стріли та двох тракторів С-100. При підніманні опори з натяжками стійки її кріплять до фундаментів (підніжками) знімальними шарнірами з в строєними домкратами. В остатній стадії підйому п’ята опори розташовується вище штирів. За допомогою домкрата п’ята опускається на штирі основи, після чого шарнір забирають. Анкерно-кутові опори влаштовують трьома - чотирма тракторами, два з яких в кінці піднімання переходять на гальмування. Піднімають та кріплять решіткові підкоси таких опор після влаштування опори. Остаточно закріплюють опору після вирівнювання її положення.

Приклад представлення письмового звіту за даною темою:

G = 10т; а = 10; b = 18; Sn = 5м

S = G = 10· = 5.56 т.

Sт = S/sinα 30° = 5.56т./0,5=11,12т.

б) Підібрати канат для зведення споруди.

Sт = 11.12т.- зусилля, що виникає в канаті.

Sт = 11,12 т = 11120∙9,8 = 108,976 кН

З метою забезпечення запасу міцності стальних канатів при монтажі, розрахунок проводимо за формулою ≥ К

де Р – розривне зусилля в канаті; К- найменший допустимий коефіцієнт запасу міцності канатів (приймається по табл.1);

Таблиця 16

Коефіцієнти запасу міцності канатів К

Вид навантаження	коефіцієнт К
Вантажні та стрілові канати для кранів, лебідок, мачт, поліспастів та інших піднімальних механізмів з приводом: ручним машинним, при режимі роботи: легким середнім важким та дуже важким	5,5
Канати для строп
Ванти мачт та опор	3,5
Тягові канати, застосовані на кранах
Канати лебідок, призначених для піднімання людей

Р ≥ =

Приймаємо канат з таки характеристиками (див. дотатки):

Діаметр канату, мм – 38

Розрахункова площа перерізу всіх проволок, мм² - 505,54

Орієнтовна маса 1000м змазаного канату, кг – 4920

Розривне зусилля Н,

- сумарне всіх проволок в канаті - 808500

- Канату в цілому – 1130000

Перелік питань які розглядаються при вивчені теми 5

1. Монтаж висотних будівельта споруд агропромислового комплексу.
2. Монтаж арок з затяжками, безшарнірних дво- і тришарнірних.
3. Монтаж покрить-оболонок, оболонок подвійної кривизни.
4. Послідовність виконання висячих покрить (мембранні і вантові).
5. Монтаж прожекторних опор, радіо-і-телевізійних щогл, башт та витяжних труб.
6. Безкранові методи монтажу.
7. Контроль якості монтажних робіт.
8. Монтаж металевих конструкцій висотних інженерних споруд.
9. Монтаж прожекторних опор, радіо-и телевізійних щогл, башт та витяжних труб.
10. Технологія монтажу спеціальних конструкцій: повітроопорних, пневмокаркастих і тентових.

ЗАНЯТТЯ №6

Тема: Виконання гідроізоляційних робіт при зведенні інженерних споруд. Розрахунок складу виконавців і підбір механізмів при виконанні робіт.

Мета: отримати навики по виконанню складних технологічних процесів ізоляції поверхні способом торкретування, підібрати механізми і обладнання, забезпечити виконання робіт конкретним складом виконавців.

Роздатковий матеріал: плани і розрізи об’єкту, (або див завдання табл. 1).

Завдання студента:

- визначити обсяги гідроізоляційних робіт (обсяги робіт по торкретуванню);

- обгрунтувати конструктивно-технологічні рішення виконання робіт;

- запропонувати технологічну послідовність виконання робіт;

- підібрати обладнання і механізми для виконання робіт;

- підібрати склад ланки виконання робіт.

Форма звітності: письмова відповідь на поставлені завдання.

Підібрати машини і визначити склад бригади для торкретування зовнішньої поверхні збірного залізобетонного резервуару для води ємкістю 5000 м³ після навивки кільцевої арматури. Товщина зовнішньої торкретної штукатурки на цементному розчині 30мм, термін виконання робіт – 22 робочі зміни. Розміри резервуару показано на рис.1

Приймаємо наступну послідовність робіт:

- визначення складу, обсягу робіт і технологічної послідовності їх виконання;

- технологічні розрахунки по підбору комплекту машин і складу бригади.

1. Визначення складу, обсягу робіт і технологічної послідовності їх виконання.

Площа торкретування зовнішньої поверхні стін 3,14·33,5·6,0=631 м². Торкрет – покриття товщиною 30мм – наноситься за допомогою цемент-пушки трьома шарами товщиною 10мм кожний.

Рис.1. Схема торкретування зовнішньої поверхні стін збірного залізобетонного резервуара: 1- компресор; 2- повітроочищувач; 3- цемент- гармата; 4- бак для води; 5- сопло; 6- інвентарне риштування.

Роботи по торкретуваннню виконуються в наступній послідовності. Спочатку влаштовуються зовнішні трубчаті риштування площею проекції на стіну 3,14·33,5·6,0=631 м² (прийнятий середній діаметр – 36,1м); підготовляється поверхня, інтенсивно очищається піскоструменем допомогою цемент-пушки, продувається струменем стиснутого повітря і промивається водою під тиском; наноситься перший шар торкрет-покриття кільцевими полосами; він очищується струменем стиснутого повітря і поливається водою після закінчення схоплювання цементу; потім наноситься другий шар (не раніше ніж за добу) з перекриттям швів; він зачищається і зволожується, після чого наноситься третій шар; дальше розбираються зовнішні риштування.

2. Технологічні розрахунки по підбору комплекту машин і склад бригади

Працеємність влаштування і розбирання металевих трубчастих безболтових риштувань (ЕНиР 6-1-20, табл.2, №1б,2б, табл.1).

Тривалість зміни 7 год

При складі ланки монтажників 4 людини тривалість роботи із влаштування і розбирання риштувань становить змін. Тривалість торкретування 22-10=12 змін.

Приймається для нанесення торкрету, цемент-гармата С-320А. Машиноємність торкретування (ЕниР 8-1-17, №1а.)

При умові виконання норм на 107% (за рахунок покращення організації праці) потрібна кількість цемент-гармат

До складу кожної установки потужністю 1,5м³/год. додається переносний компресор потужністю 3м³/хв повітроочищувач, закритий водяний бак, комплект рукавів і сопло з набором наконечників.

Установка обслуговується ланкою в складі 4 чол. (ЕНиР 8-1-17, №1а): одного машиніста 4 розряду; двох штукатурів – 4 розряду і одного штукатура 3 розряду.

При одночасній роботі двох апаратів тривалість нанесення кожного із трьох шарів по всій висоті резервуару 12:3=4 зміни. Ширина полоси штукатурки, виконаної протягом зміни, 6:4=1,5м.

На рис. 1 показано ділення кожного шару на кільцеві полоси з перекриттям робочих швів на 0,75 м.

Перелік питань які розглядаються при вивчені теми 6

1. Види гідроізоляції (доцільність використання жорсткої гідроізоляції).
2. Тепло-і –звукоізоляція конструкцій.
3. Особливості забезпечення звукоізоляції конструкцій при споруджені і оздоблені будівель.
4. Покрівельні роботи сучасні методи і способи влаштування.
5. Вибір ефективної покрівлі.
6. Захист будівельних конструкцій від шкідливого впливу агресивного середовища.
7. Мащини, механізми та інструмент для проведення ізоляційних робіт.

ЗАНЯТТЯ №7

Тема: Влаштування інженерних мереж. Виконання підлог з підігрівом

Мета: отримати навики із проектування і виконання підлог з підігрівом.

Роздатковий матеріал: плани об’єкту, матеріали попередніх занять.

Завдання студента:

- визначити обсяги робіт по влаштуванню підлог;

- підібрати інженерне обладнання для підігріву підлоги;

- забезпечити конструктивно-технологічні рішення виконання підлог з підігрівом;

- запропонувати технологічну послідовність виконання робіт;

- підібрати матеріально-технічні ресурси на виконання робіт;

- подати схему влаштування підлоги з підігрівом.

Форма звітності: письмова відповідь на поставлені завдання.

Приклад представленя письмового звіту за даною темою:

Влаштувати підлогу керамічної плитки з електричним підігрівом в приміщеннях школи з критим басейном (зал підготовчих занять та роздягальня з душовими)

Таблиця 17

Зведена відомість підрахунку обсягів робіт