Класифікація надзвичайних ситуацій

Характер наслідків аварій і катастроф залежить від їх виду, масштабів, заселеності території, геолого-географічних умов та інших особливостей.

За масштабом та глибиною надзвичайні ситуації (НС) поділяють на:

- локальні - обмежені виробничим приміщенням;

- об'єктові - обмежені територією об'єкта;

- місцеві - обмежені територією населеного пункту, району чи області;

- регіональні - обмежені територією декількох областей, краю чи суміжних країн;

- національні - наслідки охоплюють великі території держави, але не виходять за її кордони;

- глобальні - поширення наслідків на континент або значну його частину чи планету в цілому.

Залежно від об'ємів, заподіяних НС наслідків, кількості постраждалих і загиблих, об'ємів технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для ліквідації її наслідків, визначаються такі рівні надзвичайних ситуацій: державний; регіональний; місцевий; об'єктовий.

До державного рівня відносяться НС, що розвиваються на території двох і більше областей, АРК, Києва, Севастополя або загрожують трансграничним поширенням, а також у випадках, коли для їх ліквідації потрібні матеріальні і технічні ресурси в об'ємах, що перевищують власні можливості окремої області (АРК, Києва, Севастополя), але не менше одного відсотка витрат, відповідного бюджету.

До регіонального рівня відносяться НС, що виникають на території двох і більше адміністративних районів (міст обласного підпорядкування) області, АРК, м. Києва, Севастополя або загрожують поширенням на територію сусідніх областей України, а також у разі, коли для їх ліквідації потрібні матеріальні і технічні ресурси в об'ємах, що перевищують власні можливості окремого району (міста обласного підпорядкування), але не менше одного відсотка об'єму витрат, відповідного бюджету.

До місцевого рівня відносяться НС що виходять за межі потенційного об'єкту, загрожують розширенням ситуації і її вторинних чинників на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у випадках, коли для їх ліквідації потрібні матеріальні і технічні ресурси в об'ємах, що не перевищують власні можливості потенційно небезпечних об'єктів, але не менше одного відсотка об'єму витрат відповідного бюджету. До місцевого рівня відносяться також НС, що виникають на об'єктах житлово-комунальної сфери і інших об'єктах, що не входять в затверджені переліки потенційно небезпечних об'єктів.

До об'єктового рівня відносяться усі НС що не потрапляють під вище перелічені визначення.

Особливості оцінки і реагування на НС військового характеру визначаються законодавством, окремими нормативними і відповідними оперативними і мобілізаційними планами.

За кількістю потерпілих встановлені наступні рівні НС (табл. 3.1).

Уражаючими факторами аварій та катастроф є: вибух; пожежа; затоплення; отруєння людей; завали виробничих будівель і споруд; ураження людей електричним струмом.

Основними вражаючими чинниками надзвичайних ситуацій є:

- механічні (вибухова хвиля, падіння з висоти, падіння зруйнованих будівельних конструкцій та інших важких предметів тощо);

- небезпечні хімічні речовини (НХР);

- радіаційні (іонізуючі випромінювання у разі аварій на об'єктах, які використовують ядерне паливо та радіонукліди);

- термічні (високі та низькі температури);

- психологічні (паніка);

- біологічні (бактеріальні засоби, токсини).

Ці чинники можуть діяти одночасно або послідовно, зумовлюючи численні, поєднані, комбіновані ураження різного ступеня.

Таблиця 3.1 - Рівні надзвичайних ситуацій за критерієм кількості потерпілого населення, (осіб)