Пожежі у природних екосистемах

Пожежі виникають внаслідок порушень правил пожежної безпеки, від розряду блискавки, самозаймання, іскор із транспортних засобів, світлового випромінювання ядерного вибуху, при застосуванні звичайних і спеціальних засобів ураження та з інших причин. Основні вражаючі фактори пожеж - це висока температура, задимлення великих районів, обмеження видимості, негативний вплив на психіку людей.

Пожежі характеризуються швидкістю поширення вогню, що залежить від швидкості вітру, виду пожежі та виду горючої речовини. Швидкість природних пожеж досягає кількох сотень метрів за годину, інколи - кількох кілометрів. Просування таких пожеж проходить нерівномірно.

Лісові пожежі поділяють на низові і верхові. Залежно від швидкості переміщення фронту пожежі і висоти полум'я пожежі можуть бути слабкими, середньої сили і сильними.

Найчастіше трапляються низові пожежі. Лісові низові пожежі розвиваються в результаті горіння рослин і рослинних решток, розміщених безпосередньо на ґрунті або на невеликій висоті - 1,5-2,0 м: хвойного підліску, живого надґрунтового покриву (мохів, лишайників, трав'янистих рослин, кущів) і надґрунтового покриву, або підстилки (опалого листя, хвої, кори, сушняку). Швидкість поширення таких пожеж невелика - 100-200 м за годину, при сильному вітрі - до 1 км/год. Низові пожежі бувають швидкі й суцільні.

Швидкі пожежі характерні на весні, коли підсохне тонкий шар дрібного матеріалу на поверхні ґрунту, який може горіти. Вогонь при швидких пожежах поширюється нерівномірно, "стрибками", швидкість таких пожеж від кількох сотень метрів до кількох кілометрів за годину.

Суцільні низові пожежі виникають, як правило, влітку, коли просохне сушняк і підстилка. Під час суцільних пожеж повністю згорає надґрунтовий покрив, висота полум'я вища, ніж у швидких і досягає 2 м, але при цьому швидкість вогню невелика - не перевищує кількох сотень метрів за годину.

Верхові пожежі поділяються на швидкі й суцільні. Під час швидких верхових пожеж вогонь поширюється із швидкістю 0,2-0,6 км/год, а при сильному вітрі - до 5-25 км/год.

Розрізняють три види верхових пожеж: верхові (вершинні), повальні (суцільні) і стовбурові. Під час верхових згорають тільки крони дерев, під час повальних горять усі яруси, під час стовбурових - окремі сухостійні стовбури.

Польові (степові) пожежі виникають на луках під час посух та на полях у період дозрівання врожаю, переважно зернових культур. Швидкість їх поширення залежить від швидкості вітру, найчастіше становить 25-30 км/год.

Підземні лісові пожежі виникають на дільницях з торф'яними ґрунтами або там, де є великий шар підстилки, переважно як продовження низових або верхових лісових пожеж. Найчастіше вони виникають наприкінці літа в місцях видобування торфу через необережне поводження з вогнем, від розряду блискавки або самозаймання. Торф горить повільно на всю глибину його залягання. Такі пожежі охоплюють великі території і важко піддаються гасінню. На такі пожежі практично не впливають погодні умови, вони можуть продовжуватися місяцями і в дощ, і в сніг.

У районі пожежі відбуваються суттєві зміни стану атмосферного повітря атмосфери: підвищується вміст токсичних газів, головним чином, окису вуглецю, зменшується кількість кисню, що веде до отруєння і задухи незалежно від дії теплового випромінювання. Токсичні гази і дим є причиною ураження близько 50 % людей, переважно із смертельними випадками. Вміст у повітрі 1,3 % окису вуглецю (СО) призводить до знепритомніння після двох-трьох вдихань, а при концентрації 0,32 % - смерть настає через 30 хв. Вміст у повітрі вуглекислого газу (СО₂) понад 3 % призводить до частого глибокого дихання, що збільшує надходження в організм інших токсичних газів; при концентрації 5 % - утруднення дихання, при 9 % - знепритомніння настає через кілька хвилин, а при концентрації 20 % - смерть настає через 20-30 хв.

З метою запобігання розвитку пожеж необхідно:

1. Створювати протипожежні бар'єри у найнебезпечніших ділянках лісу.

2. У місцях, де є небезпека торфових (ґрунтових) пожеж, прокладати захисні канави шириною близько 1 м, дно яких доходить до мінерального шару ґрунту, або знаходиться на 0,5 м нижче рівня ґрунтових вод.

3. Проводити санітарну рубку дерев, прибирання сушняку, бурелому тощо.

4. Дотримуватися правил зберігання легкогорючих речовин.

5. Здійснювати наземне і повітряне патрулювання лісових масивів.

6. Підтримувати у постійній готовності техніку для пожежогасіння, та об'єктів водозабору.

7. Проводити роз'яснювальну роботу серед населення щодо дотримання правил пожежної безпеки.