Методичні рекомендації. Даючи відповідь на перше питання, що соціологічне бачення історії знайшло гідних наступників у Англії

Даючи відповідь на перше питання, що соціологічне бачення історії знайшло гідних наступників у Англії, де позитивістська філософія в цілому була збагачена еволюційним вченням. Заслуга у цьому належала англійському філософу і соціологу Ґерберту Спенсеру. Значної популярності набула праця Генрі Томаса Бокля (1821-1862) 2-томна "Історія цивілізації в Англії", що була класичним прикладом застосування позитивістської методології. Крім того, доцільно зупинитися на характеристиці наукового доробку Р. Гріна, С. Гардінера, Дж. Тревельяна, а також істориків-економістів Т. Роджерса, У. Кенінгема, А. Тойнбі, Дж. Гобса. Останній, зокрема, плідно працював над проблемою імперіалізму, який присвятив свої праці «Еволюція сучасного капіталізму» та «Імпералізм».

Друге питання передбачає аналіз позитивістської історіографії у Франції. Доцільно проаналізувати творчість відомого літературознавця та історика І. Тена, який намагався внести сцієнтичні (наукові) методи у всі галузі знання, а історію претворитив «експериментальну» науку. Слід розглянути науковий доробок Е. Лавіса, який наголошував на завданні істориків залишатися на грунті докладних позитивних фактів та їх наукової інтерпретації, усуваючи на бік будь-які політичні й філософські теорії. Також необхідно зупинитися на науковій творчості професорів Сорбони Ш. Ланглуа та Ш. Сеньобоса, які опублікували підручник історичного методу «Вступ до вивчення історії», що став класичним зразком позитивістської методології. В ньому майже вся увага була зосереджена на методах збору і опрацювання історичних документів, водночас автори застерігали від широких узагальнень, виведення «історичних законів», залишаючи цю справу соціологам. Слід також звернути увагу на творчість А. Олара і дослідників історії міжнародних відносин А. Сореля, А. Дебідура та ін.

Третє питання передбачає розгляд позитивістської історіографії в США. Слід звернути увагу на 6-томну «Історію США» Дж. Скулера, що була однією з перших узагальнюючих праць з історії США від війни за незалежність і до громадянської війни. Також доцільно схарактеризувати науковий доробок Г. Адамса, Дж. Фіске, Ч. Бірда, а також одного із зачинателів економічного напрямку в американській історіографії Ф. Тернера. Останній, зокрема, в монографії «Про значення межі в американській історії» наголошував, що американська історія – це продукт умов Нового Світу, а послідовне просування «меж» на Захід визначило основні риси характеру американців і їх суспільно-політичні інститути.

Відповідь на четверте питання передбачає характеристику позитивістської течії в історіографії Італії. Створення єдиної італійської держави призвело до значного прогресу в розвитку історичної науки (реформа університетської освіти, створення загальнонаціональної системи державних архівів, заснування історичних товариств, започаткування видання історичних часописів та ін.). Провідну роль в італійській академічній історіографії останньої третини ХІХ ст. відігравала філологічна школа (П. Вілларі, Дж. Де Блазііс, Дж. Де Лева, К. Тівароні та ін.), діяльність якої мала позитивні результати щодо удосконалення техніки історичного дослідження, покращення якості публікації документів тощо. Вчені цієї школи працювали переважно в галузі медієвістики. Зусиллями офіційної історіографії утверджувалися концепція Рісорджименто як «об’єднання зверху», як «королівського завоювання» (Ф. Рікотті, Дж. Сіотто Пінтор, Н. Бьянкі), зароджується історіографія південного питання (Л. Франкетті, С. Сонніно, Дж. Фортунато), а зусиллями А. Оріані поширюються експансіоністські ідеї.