Українська фортепіанна музика для дітей

Тісно пов’язана з народно-пісеннними витоками в сучасній фортепіанній музиці казка. Виховні можливості цього найулюбленішого у дітей жанру не раз відмічали видатні педагоги сучасності. „Казка” – писав Сухомлинський, – вдячне, незамінне джерело виховання любові до Вітчизни, рідної землі, багатства національної культури”.[6]. Казка, в українській фортепіанній літературі в основному звучить в ліричному ключі (М.Тиц „Народна казка”, М.Любарський „Розповідь дідуся”, Ж.Колодуб „Снігова королева”).

Аналізуючи дитячі фортепіанні п’єси українських композиторів, слід підкреслити різноманітність змісту: це й картини природи, образи тварин і птахів, дитячі ігри, забави.

Один з поетичніших в українській фортепіанній музиці розділів складають п’єси, що малюють картини рідної природи. Вони привчають дітей вслухатись в оточуючий світ, відчувати його красу. Сприймання таких творів, як „Дощик” В.Косенка, „Сніг іде” М.Дремлюги, „У лісі” А.Штогаренка, сприяє розвиткові уяви дітей, естетичному ставленню до природи.

Багато сторінок в українській дитячій фортепіанній літературі для молодших школярів відведено “малюнкам” добре відомих дітям звірів, іграшок, улюблених персонажів. Це „Матрьошки” В.Подвали, цикл В.Кім, М.Степаненко „Наші друзі”.

У цих п’єсах відображено знайомий дітям навколишній світ, в якому представлені знайомі та улюблені тварини. Представляючи яскраво й образно різні персонажі, композитори проявляли відмінне знання дитячої психіки та особливостей сприймання. Отже, можна констатувати, що в цих творах композитори знайшли шлях до серця дитини.

Слухання п’єс „Тук-тук”, „Зозуля” Л.Вербовського, „Зайчик” М.Жербіна, „Ведмежатко в лісі” М.Дремлюги допоможе краще пізнати звірів і птахів.

Названі п’єси різноманітні не тільки змістом, а й засобами музичної виразності. „У бесідах з дітьми важливо показати, що такі, наприклад, твори, як „Гра” М.Сільванського, „Ранком у садочку” В.Косенка, написані в рухливому темпі, мажорному ладі. У них чимало стрибкоподібних, уривчастих мелодій. Діти мають зрозуміти, що темп, лад, особливості мелодії, метроритму, виконавські штрихи передають певний настрій, зокрема веселість, безтурботність. Зовсім інші почуття розкрито в таких ліричних творах, як „Пісня” М.Любарського, „Мелодія” А.Коломійця, “Українська пісня” С.Павлюченка, “Пастораль”, “Колискова пісня” В.Косенка, „Елегія2, „Лірична пісня” М.Дремлюги.

Інтерпретації літературних творів розвивають художні уявлення дітей, збагачують їх емоційне сприйняття образів, улюблених персонажів відомих сюжетів. Найчастіше вони втілюються в жанрі сюїти. Наприклад, казкові сюїти „Снігова королева” Ж.Колодуб, „Казки та історії” Ю.Шамо.

Великою популярністю в дітей користуються п’єси танцювального характеру. Це і „Танцювальна” А.Штогаренко, „Гопак і Козак” Ю.Щуровського, яскраво колоритний „Аркан” Л.Колодуба, „Український танець” М.Жербіна та ін. Вони відрізняються красивою мелодією, що легко запам’ятовується. Деякі композитори (Я.Степовий, Ю.Рожавська, А.Коломієць, В.Косенко та ін.) писали п’єси в ритмі вальсу. Тому сьогодні,

коли підлітки захоплюються здебільшого піснями дводольного розміру, вальс заслуговує на особливу увагу. Тридольність у поєднанні з плавністю, що властиво вальсові, надає музиці неповторної чарівності. „Слухаючивальси й супроводжуючи їх відповідними рухами, діти, можливо, будуть спокійнішими, лагіднішими, граціознішими (передачу характеру музики рухами називають методом пластичного інтонування)”, – зазначає Е.Печерська. [3].

Багато п’єс сучасні композитори присвячують дитячим іграм. При цьому суттєво, що вони пов’язані з радісними сторонами дитячого життя, що сприяє пробудженню позитивних емоцій, їхньої особливої привабливості(„Пінг-понг етюд”, „Ловимо один одного”, „Машина-автомат”). Характерною рисою цих п’єс є динамічність: це не п’єси – а п’єси дії, які добре знайомі учням.

Важливим різновидом п’єс з образними назвами є музичні портрети, які повинні перш за все виявити різні сторони характеру. Таким чином, діти можуть свої враження й спостереження різних настроїв і поведінки передати в музичних образах, що допомагає розвитку їх асоціативного мислення („Бах у дзеркальному відображенні”, „Упертий”, „Ласкаве прохання”, „Клоуни”, „Акробати”, „Близнюки”).

Зв’язок із життям наочно проявляється в зображальних можливостях

музики. Ця властивість музичного мистецтва допомагає у більш доступній, елементарній формі розвинути художні уявлення учнів. Елементи зображальності зустрічаються в п’єсах з різноманітною тематикою – у картинах природи, відображенні ігор і сцен з навколишнього життя, „музичних казках”, „портретах” та ін. Разом з тим зображальність у них може засновуватись на різних факторах – від прямого прийому звуконаслідування до використання більш „побічних засобів”, зв’язаних з характерною узагальненістю музичної мови. Отже такі твори, крім розвитку художньої уяви, розуміння зв’язку музики з життям, можуть дати дітям усвідомлення різноманітних засобів музичної виразності і на цій основі сприяти розвитку творчої самостійності молодших школярів.

Обробки жартівливих пісень і танцювальної музики знайомлять дітей з такими рисами народного характеру, як життєрадісність, гумор, кмітливість.

У фортепіанних збірниках чимало варіацій на теми українських народних пісень: „Ой минула вже зима” М.Дремлюги, „Два півники” Г.Компанійця, „Ой є в лісі калина” Ю.Щуровського. Для розвитку творчої самостійності бажано, щоб діти самостійно визначили, на яку тему створено варіації.

Інтерес до народної пісні підвищується, якщо розкрити багатство її змісту.

Для слухання музики доцільно використовувати зокрема такі збірники п’єс, як „Фортепіанний альбом” М.Дремлюги, „Вибрані твори” А.Коломійця, „24 дитячі п’єси для фортепіано” В.Косенка, „Легкі п’єси українських композиторів” та ін.

Висновки. Таким чином, проведений нами аналіз сучасних фортепіанних творів українських композиторів для дітей дає можливість зробити висновок, що ці твори мають значний виховний потенціал, привчаючи дітей милуватися невичерпним та різноманітним змістом й життєдайною силою народної музики, вчать переживати закладені в них думки і почуття. Для цього вчителю важливо не бути однобічним при виборі творів, враховувати, що діти легко сприймають все нове, зокрема, й сучасні звучання мелодій та ритмів.