Міжнародні стандарти прав людини

Під Міжнародними стандартами прав людини у юридичній літературі розуміють

перелік прав і свобод, що зафіксовані у наступних міжнародних документах: Загальній декларації прав людини 1948 року, Міжнародному пакті про громадянські та політичні права 1966 року, Міжнародному пакті про соціальні, економічні та культурні права 1966 року. Перелічені документи у сукупності складають Міжнародний біль про права людини.

Сучасне міжнародне законодавство у сфері прав людини становлять:

1.Міжнародний біль про права людини., що закріплює основні права та свободи людини.

2.Міжнародні конвенції, які охороняють права та свободи людини під час військових конфліктів (Гаазькі конвенції 1899р., 1907 р., Женевські конвенції 1949 року та протоколи до них 1977р.). Вказані конвенції складають таку галузь міжнародного публічного права, як міжнародне гуманітарне право.

3.Угоди, що направлені на попередження і покарання злочинів, що призводять до масових порушень прав людини (Конвенція про незастосування строку давності до військових злочинів проти людства 1968 р., Конвенція про попередження злочинів геноциду та покарання за нього 1948 р.).

4.Конвенції, направлені на захист груп населення, що потребують особливого піклування з боку держави (Конвенція про права дитини 1989р., Конвенція про охорону материнства 1952р, Конвенція про статус осіб без громадянства 1954р. та інші).

Кожна держава світу, яка взяла на себе зобов’язання виконувати міжнародні конвенції, у тому числі з прав людини, повинна керуватися принципами та нормами цих угод у своєму внутрішньому законодавстві. Практично усі сучасні конституції демократичних держав мають норми, які в загальній формі гарантують непорушність основних прав людини.