 |
Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | |
Аудит охорони та умов праці
|
|
4.2.1 Організація охорони праці на підприємстві
4.2.2 Види інструктажів з питань охорони праці
4.2.3 Деякі положення законодавства про охорону праці
4.2.4 Відповідальність за порушення законодавства з охорони праці
| 4.2.1 Організація охорони праці на підприємстві |
| Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і заходів, спрямованих на збереження життя, здоров'я й працездатності людини в процесі трудової діяльності. |
Відносини в сфері охорони праці регулюються законом "Про охорону праці" (далі - Закон) № 2694-ХН від 14.10.92 р. з відповідними змінами. Зокрема, Законом України № 229-IV від 21.11.02 р. була прийнята його нова редакція.
Даний Закон визначає основні положення по реалізації конституційного права працівників на охорону їхнього життя й здоров'я в процесі трудової діяльності, на належні, безпечні й здорові умови праці, регулює, при участі відповідних органів державної влади, стосунки між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці й виробничого середовища, встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.
Чинність Закону поширюється на всіх юридичних і фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, і на всіх працюючих громадян.
| Відповідно до вимог ст. 15 Закону "Про охорону праці" на підприємстві із чисельністю працівників 50 і більше осіб роботодавець створює службу охорони праці відповідно до Типового положення, затвердженого спеціально вповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці. На підприємстві із чисельністю працюючих менше 50 осіб функції цієї служби можуть виконувати в порядку сумісництва працівники, що мають відповідну підготовку. На підприємствах із чисельністю працюючих до 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися на договірних засадах сторонні фахівці, які мають відповідну підготовку. Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо керівнику підприємства. |
На підприємстві за рішенням трудового колективу може створюватися комісія з питань охорони праці. Така комісія складається із представників роботодавця й профспілки, а також уповноваженої найманими робітниками особи, фахівця з безпеки і гігієни праці, представників інших служб підприємства.
Згідно ст. 13 Закону роботодавець створює відповідні служби й призначає посадових осіб, що забезпечують рішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їхні обов'язки, права й відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їхнє дотримання. Організує проведення аудита охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам по охороні праці в порядку й строки, обумовлені законодавством. По їхніх підсумках вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів.
Крім цього, розробляє й затверджує положення, інструкції, інші нормативні акти по охороні праці, що діють у межах підприємства й установлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів по охороні праці, забезпечує безкоштовно працівників нормативними актами й актами підприємства по охороні праці.
Наказом Міністерства праці й соціальної політики України, Комітету з нагляду за охороною праці № 9 від 29.01.98 р. затверджене Положення про розробку інструкцій з охорони праці.
На підприємствах, в установах й організаціях всіх форм власності повинні бути розроблені інструкції з охорони праці для виконання працівниками відповідних професій і посад. Такі інструкції розробляються на основі діючих державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів по охороні праці, зразкових інструкцій і технологічної документації підприємства з урахуванням конкретних умов виробництва й вимог безпеки, викладених в експлуатаційній і ремонтній документації підприємств - виготовлювачів обладнання, яке використовується на даному підприємстві. Інструкції затверджуються роботодавцем і є обов'язковими для виконання працівниками відповідних професій або при виконанні відповідних робіт на цьому підприємстві.
| Важко уявити сьогодні підприємство, де б не використовувалися персональні електронно-обчислювальні машини (ПЕОМ). При цьому не всі керівники підприємств уявляють собі, що їхні співробітники, що працюють із ЕОМ піддаються впливу небезпечних і шкідливих факторів, таких як: - наявність шуму й вібрації; - м'яке рентгенівське випромінювання; - електромагнітне випромінювання; - ультрафіолетове й інфрачервоне випромінювання; - електростатичне поле між екраном й оператором; - наявність пилу, озону, оксидів азоту й аероіонізації. |
Наказом Міністерства праці й соціальної політики України, Комітетом з нагляду за охороною праці України № 21 від 10.02.99 р. затверджені Правила охорони праці при експлуатації електронно-обчислювальних машин. Викладені в них вимоги й рекомендації повинні бути враховані при написанні інструкцій з охорони праці на підприємстві.
Робота, пов'язана з експлуатацією ЕОМ, визнана шкідливою для здоров'я. Працівники, прийняті на роботу операторами комп'ютерного набору, операторами комп'ютерної верстки й операторами ЕОМ, мають право на щорічні додаткові оплачувані відпустки згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці й соціальної політики України №383/55 від 31.12.97 р.
Слід зазначити, що умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам й іншим нормативно-правовим актам по охороні праці.
|
| При укладанні трудового договору роботодавець зобов'язаний роз'яснити працівнику його права й обов'язки, а також проінформувати під розписку про умови праці, наявності на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуті, можливих наслідках їхнього впливу на здоров'я й про права працівника на пільги й компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства й колективного договору. |
Всі працівники при прийомі на роботу й у процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктажі, навчання з питань охорони праці й надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також правилам поведінки у випадку виникнення аварії.
| 4.2.2 Види інструктажів з питань охорони праці |
| По характері й часу проведення інструктажі з питань охорони праці підрозділяються на: - вступний; - первинний; - повторний; - позаплановий; - цільовий. |
Вступний інструктаж проводиться:
- з усіма працівниками, які приймаються на постійну або тимчасову роботу, незалежно від їхньої освіти, стажу роботи в посаді;
- з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство й беруть участь безпосередньо у виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства;
- з учнями й студентами, які прибули на підприємство для проходження виробничої практики;
- у випадку екскурсії на підприємство;
- з усіма вихованцями, учнями, студентами й іншими особами, які навчаються в середніх, середньо-технічних навчальних закладах, ПТУ, Вузах, при оформленні або зарахуванні в навчальний заклад.
Первинний інструктаж проводиться перед початком роботи безпосередньо на робочому місці із працівником:
- знову прийнятим на підприємство (постійно або тимчасово);
- який переводиться з одного цеху виробництва в іншій;
- який буде виконувати нову для нього роботу;
- с відрядженим працівником, що бере безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві.
Первинний інструктаж проводиться також з вихованцями, учнями й студентами СУЗ, ВНУЗ, ПТУЗ, ВУЗ:
- перед початком занять у кожному кабінеті, лабораторії, де навчальний процес пов'язаний з небезпечними або шкідливими хімічними, фізичними, біологічними факторами, у гуртках, перед уроками трудового навчання, фізкультури, перед спортивними змаганнями, вправами на спортивних снарядах, при проведенні заходів за межами території учбового закладу;
- перед виконанням кожного навчального завдання, пов'язаного з використанням різних механізмів, інструментів, матеріалів і т.д.;
- перед початком вивчення кожного нового предмета (роздіду, теми) навчального плану (програми) - по загальних вимогах безпеки, пов'язаних з тематикою й особливостями проведення цих занять.
Повторний інструктаж проводиться із працівниками на робочому місці в строки, визначені відповідними діючими галузевими нормативними актами або керівником підприємства з урахуванням конкретних умов праці, але не рідше:
а) 1 разу в 3 місяці - на роботах з підвищеною небезпекою;
б) 1 разу в 6 місяців - для інших робіт.
Позаплановий інструктаж із працівниками підприємства проводиться на робочому місці або в кабінеті охорони праці:
- при запровадженні в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці, а також при внесенні змін і додатків до них;
- при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації обладнання, приладів, інструментів, вихідної сировини, матеріалів й інших факторів, які впливають на стан охорони праці;
- при порушеннях працівниками вимог нормативних актів про охорону праці, які можуть привести або привели до травм, аваріям, пожежам і т.п.;
- при виявленні особами, які здійснюють державний нагляд або контроль за охороною праці, незнання вимог безпеки щодо робіт, виконуваних працівником;
- при перерві в роботі виконавця робіт більш ніж на 30 календарних днів, - для робіт з підвищеною небезпекою, а для інших працівників - більше 60 днів.
З вихованцями, учнями, студентами - у кабінетах, лабораторіях, майстернях і т.п. у випадку порушення ними вимог нормативних актів про охорону праці, які можуть спричинити або спричинили травми, аварії, пожежі і т.д.
Цільовий інструктаж проводиться із працівниками підприємства:
- при виконанні разових робіт, не передбачених трудовою угодою
- при ліквідації аварії, стихійного лиха;
- при проведенні робіт, на які оформляються наряд-допуск, розпорядження або інші документи.
З вихованцями, учнями, студентами навчальних закладів - у випадку організації масових заходів (екскурсії, походи, спортивні заходи й т.п.).
| 4.2.3 Деякі положення законодавства про охорону праці |
| Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою й там, де є необхідність у професійному підборі, повинні згідно ст. 18 Закону щорічно проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання й перевірку знань відповідних нормативно-правових актів по охороні праці. Перелік робіт з підвищеною небезпекою затверджується спеціально вповноваженим органом виконавчої влади по нагляду за охороною праці. |
Працівників, які за станом здоров'я, відповідно до медичного висновку, мають потребу в наданні більш легкої роботи, власник зобов'язанийперевести, з їхньої згоди, на таку роботу тимчасово або без обмеження строку. Оплата праці при переведенні працівників за станом здоров'я на більш легку, але менш оплачувану роботу, а також виплата їм допомоги по соціальному страхуванню здійснюється відповідно до законодавства.
Статтею 11 Закону забороняється використання праці неповнолітніх осіб (молодше 18 років) на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, залучення до нічних, понаднормових робіт і робіт у вихідні дні, а також до підіймання й переміщення предметів, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт зі шкідливими й небезпечними умовами праці, граничними нормами піднімання й переміщення важких предметів, затверджуваними спеціально уповноваженим органом виконавчої влади в області охорони здоров'я. Порядок трудового і професійного навчання неповнолітніх професіям, пов'язаним з такими роботами й роботами зі шкідливими й небезпечними умовами праці, визначається Положенням, затверджуваним спеціально вповноваженим центральним органом виконавчої влади по нагляду за охороною праці.
Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт, пов'язаних із санітарним і побутовим обслуговуванням). Забороняється також залучення жінок до піднімання й переміщення предметів, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Залучення жінок до роботи в нічний час не допускається згідно ст. 175 КЗпП України, за винятком тих галузей народного господарства, де це викликається особливою необхідністю й дозволяється як тимчасовий захід. Такі обмеження не поширюються на жінок, які працюють на підприємствах, де зайняті лише члени однієї родини. Використання праці жінок у нічний час доби Законом "Про охорону праці" не передбачено. Не допускається залучення до робіт у нічний час, до понаднормових робіт і робіт у вихідні дні, направлення у відрядження вагітних жінок і жінок, що мають дітей у віці до 3 років.
Жінки, що мають дітей у віці від 3 до 14 років або дітей-інвалідів, не можуть залучатися до понаднормових робіт або направлятися у відрядження без їхньої згоди (ст. 177 КЗпП України).
На практиці доводиться стикатися з випадками, коли працівники контролюючих органів по охороні праці жадають від головних бухгалтерів підприємства пройти навчання на перевірку знань із питань охорони праці.
Згідно ст. 18 Закону "Про охорону праці" посадові особи, діяльність яких пов'язана з організацією безпечного ведення робіт, при прийомі на роботу й періодично, один раз в 3 роки, проходять навчання, а також перевірку знань із питань охорони праці при участі профспілок. Порядок проведення навчання й перевірки знань посадових осіб з питань охорони праці визначається Типовим положенням про навчання з питань охорони праці, затвердженим наказом Комітету з нагляду за охороною праці № 27 від 17.02.99 р.
Вищевказаним Положенням передбачене навчання в навчальних закладах наступних посадових осіб:
- керівників підприємств, установ й організацій, виробничих і науково-виробничих об'єднань, незалежно від форм власності й характеру виробничої діяльності, їхніх заступників, виконання службових обов'язків яких пов'язане з організацією безпечного ведення робіт, керівників основних виробничо-технічних служб.
Наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці № 94 від 11.10.93 р. затверджений Перелік посад посадових осіб, які зобов'язані проходити попередню й періодичну перевірку знань по охороні праці.
Важливим елементом системи охорони праці є медичні огляди працівників підприємства.
| На підставі ст. 17 Закону "Про охорону праці") і ст. 169 КЗпП України роботодавець зобов'язаний за свій рахунок організовувати проведення попередніх (при прийомі на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці або таких, де є необхідність у професійному підборі, а також щорічного обов'язкового медичного огляду осіб у віці до 21 року. Перелік професій, працівники яких підлягають медичному огляду, строк і порядок його проведення встановлюється Міністерством охорони здоров'я України за згодою з Державним комітетом України по нагляду за охороною праці. |
За час проходження медичного огляду за працівником зберігаються місце роботи (посада) і середній заробіток.
Слід зазначити, що неповнолітні особи (до 18 років) при їхньому працевлаштуванні також в обов'язковому порядку проходять медичний огляд і надалі до 21 року щорічно підлягають обов'язковому медичному огляду.
Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладає на роботодавця. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування й інших засобів виробництва, стан коштів колективного й індивідуального захисту, використовуваних працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів по охороні праці.
Згідно ст. 153 КЗпП України на власника покладається систематичне проведення інструктажів (навчання) працівників з питань охорони праці й протипожежної охорони.
Стаття 46 КЗпП України надає право власникові або уповноваженому ним органу на відсторонення працівника від роботи у випадку його ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу й перевірки знань по охороні праці й протипожежній охороні. Власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, пов'язаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці.
Роботодавець повинен одержати дозвіл на початок роботи й види робіт підприємства, діяльність якого пов'язана з виконанням робіт й експлуатацією об'єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Прийом до експлуатації нових і реконструйованих виробничих об'єктів проводиться при участі представників професійних союзів.
| Статті 159 КЗпП України й ст. 14 Закону "Про охорону праці" зобов'язують працівника: - знати й виконувати вимоги нормативних актів по охороні праці, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням й іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного й індивідуального захисту; - піклуватися про особисту безпеку й здоров'я, а також про безпеку й здоров'я оточуючих людей у процесі виконання будь-яких робіт під час перебування на території підприємства; - знати й виконувати вимоги нормативно-правових актів по охороні праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням й іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного й індивідуального захисту; - проходити у встановленому законодавством порядку попередні й періодичні медичні огляди. |
Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Керівникам підприємств варто знати, що згідно ст. 6 Закону "Про охорону праці" і ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не дотримується законодавства про охорону праці, не дотримує умов колективного договору з питань охорони праці. У цьому випадку працівникам виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.
На роботах зі шкідливими й небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безкоштовно по встановлених нормах спеціальний одяг, спеціальне взуття й інші засоби індивідуального захисту, а також миючі й знешкоджуючі засоби (ст. 163, 165 КЗпП України й ст. 8 Закону "Про охорону праці").
Згідно ст. 164 КЗпП України видача замість спеціального одягу й спеціального взуття матеріалів для їхнього виготовлення або грошових сум для їхнього придбання не дозволяється.
Роботодавець зобов'язаний компенсувати працівнику витрати на придбання спецодягу й інших засобів індивідуального захисту, якщо працівник їх придбав за власні кошти.
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний організувати комплектування й утримування засобів індивідуального захисту відповідно до нормативних актів по охороні праці й колективного договору. Згідно КЗпП України на роботах, пов'язаних із забрудненням, видається безкоштовно по встановлених нормах мило. На роботах, де можливий вплив на шкіру шкідливих речовин, видаються безкоштовно, по встановлених нормах, миючі й знешкоджуючі кошти.
Крім цього, на роботах з важкими й шкідливими умовами праці згідно ст. 166 КЗпП України й ст. 7 Закону "Про охорону праці" працівники забезпечуються безкоштовно по встановлених нормах лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або іншими рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці в підвищеному розмірі й інші пільги й компенсації, надавані у визначеному законодавством порядку.
Працівникам, що працюють у холодну пору року на відкритому повітрі або в закритих неопалюваних приміщеннях, вантажникам і деяким іншим категоріям працівників у випадках, передбачених законодавством, надаються спеціальні перерви для обігрівання й відпочинку, які включаються в робочий час. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний обладнати приміщення для обігрівання й відпочинку працівників.
Стаття 171 КЗпП України зобов'язує власника або уповноважений ним орган проводити розслідування й вести облік нещасних випадків, професійних захворювань й аварій на виробництві відповідно до порядку, установленим Кабінетом Міністрів України.
Використанню праці інвалідів й організація охорони їхньої праці має ряд особливостей.
Так, згідно ст. 12 Закону "Про охорону праці" залучення інвалідів до роботи в нічний час і до понаднормових робіт не допускається. у той же час, згідно ст. 63 КЗпП України, залучення інвалідів до понаднормових робіт можливо тільки по їхній згоді й за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям. У даному питанні положення ст. 63 КЗпП України суперечать ст. 12 Закону "Про охорону праці" у новій редакції.
У випадках, передбачених законодавством, на власника або уповноважений ним орган (роботодавця) покладається обов'язок організувати навчання, перекваліфікацію й працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій, установити на їхнє прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень і створити пільгові умови праці (ст. 172 КЗпП України).
Закон "Про охорону праці" у новій редакції не передбачає встановлення інвалідам неповного робочого тижня й неповного робочого дня.
Всі працівники підприємств, установ й організацій підлягають обов'язковому соціальному страхуванню від нещасних випадків і професійних захворювань.
У відповідності зі ст. 22 Закону роботодавець повинен організовувати розслідування й вести облік нещасних випадків, професійних захворювань й аварій відповідно до Положення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України N 1094 від 21.08.2001 р., за узгодженням із всеукраїнськими об'єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку або професійного захворювання роботодавець складає акт за встановленою формою, один екземпляр якого зобов'язаний видати потерпілій або іншій зацікавленій особі не пізніше 3 днів з моменту закінчення розслідування.
Відшкодування збитку, заподіяного працівникові внаслідок пошкодження його здоров'я або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України N 1105-XIV від 23.09.1999 р. "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Відповідно до колективного або трудового договору, роботодавець може за рахунок власних коштів здійснювати додаткові виплати потерпілим і членам їхньої родини.
В Україні є підприємства різних форм власності, працівники яких мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 р. № 36 затверджені списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість у яких надає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Це список № 1 і список № 2.
Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й особливо тяжкими умовами праці, зайнятість у яких повний робочий день надає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах зі шкідливими й тяжкими умовами праці, зайнятість у яких повний робочий день надає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Право на пенсію за віком за списками № 1 і № 2 мають працівники в тому випадку, якщо їхні робочі місця атестовані у встановленому порядку.
| Керівники підприємств й організацій незалежно від форм власності й виду діяльності зобов'язані проводити атестацію робочих місць, визначати перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням. Атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і в організаціях там, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина й матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, які можуть негативно впливати на здоров'я працюючих, а також інших наслідків як тепер, так й у майбутньому. Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу в 5 років. Відповідальність за своєчасне і якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. |
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 р. № 442 затверджений Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці.
Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників після узгодження із профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації й зберігається протягом 50 років.
Витяги з наказу додаються в трудові книжки працівників, професії й посади яких внесені в перелік.
Наказом Мінпраці й соціальної політики України від 21.08.2000 р. № 205 затверджені Роз'яснення про проведення атестації робочих місць за умовами праці в окремих випадках.
| 4.2.4 Відповідальність за порушення законодавства з охорони праці |
Керівникам підприємств, всіх форм власності необхідно знати, що за порушення нормативних актів з питань охорони праці, невиконання розпоряджень посадових осіб на них можуть бути накладені адміністративні стягнення у вигляді штрафів.
Штраф - це грошове стягнення, що накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, установлених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно ст. 41 даного Кодексу порушення вимог законодавчих й інших нормативних актів з охорони праці тягне накладення штрафу на працівника від 2 до 5 не оподатковуваних податком мінімумів доходів громадян і на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від 5 до 10 не оподатковуваних податком мінімумів доходів громадян.
Згідно ст. 43 Закону "Про охорону праці" максимальний розмір штрафу не може перевищувати 5 % місячного фонду заробітної плати юридичної або фізичної особи, що відповідно до законодавства використовує найману працю. Несплата штрафу юридичними або фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують найману працю, тягне нарахування на суму штрафу пені в розмірі 2 % за кожний день прострочення.
- 4.3 Оформлення службових відряджень
| 4.3.Оформлення службових відряджень |
Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства на певний строк в інший населений пункт для виконання службового доручення не за місцем основної роботи.
Основним документом, що визначає порядок направлення працівника в службове відрядження в межах України й за кордон, є Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Міністерства фінансів України № 59 від 13.03.98 р. (у редакції наказу Міністерства фінансів України № 146 від 10.06.99 р.) (далі - Інструкція № 59).
Направлення працівника у відрядження здійснює керівник підприємства або його заступник шляхом оформлення наказу (розпорядження), у якому вказуються пункт призначення, найменування підприємства, на яке відряджається працівник, строк і ціль відрядження. Строк відрядження працівників визначається керівником підприємства або його заступником, але не може перевищувати 30 календарних днів для відряджень на території України й 60 - для відрядження за кордон. Наведемо зразок наказу про направлення працівника у відрядження
|
На підставі наказу працівнику оформляється посвідчення про відрядження, яке реєструється в Журналі реєстрації посвідчень про відрядження.
Форма посвідчення про відрядження затверджена наказом ДПА України від 28.07.97 р. № 260. Нижче наводиться його зразок.
|
