Поняття про картографічну генералізацію

Картографічна, генералізація - це процеси відбору й узагальнення зображуваних на карті об’єктів відповідно призначенню й масштабу карти, а також особливостям території, що картографується. Відбір і узагальнення об’єктів картографування - два взаємозалежних і доповнюючих один одного процесу. Карта має обмежені графічні можливості в показі мінімальних розмірів окремих об’єктів, кількості їх на певній площі. Щоб не перетворити карту в зображення, що переповнене другорядними деталями, що утруднюють сприйняття її змісту, необхідно виявити те загальне, що дозволить поєднувати окремі об’єкти в групи по видовим, родовим і інш. ознакам, знайти в них найбільш істотні особливості. Цей процес здійснюється шляхом узагальнення якісних і кількісних характеристик об’єктів, що відображаються на карті, спрощення їхніх планових обрисів, відкидання дрібних несуттєвих деталей, збереження відмінних рис об’єктів і використання інших прийомів.

До факторів картографічної генералізації, відповідно до наведеного вище визначення, ставляться: призначення карти, її масштаб, особливості території, що картографується.

Призначення - провідний фактор генералізації, тому що він обумовлює зміст карти, масштаб, особливості оформлення. Від призначення залежить, що буде показано на карті, з яким ступенем подробиці.

Карти, призначені для точних вимірювальних робіт, створюються у великому масштабі, для візуального вивчення значних територій - у дрібному масштабі й т.д.

Масштаб,поряд із призначенням карти, визначає подробиці картографічного зображення. Наприклад, зображення площі в 1 км² на карті масштабу 1:25 000 займе 1600 мм², а в масштабі 1:1 000 000 - усього 1 мм². Звідси очевидна неможливість збереження, при зміні масштабу, всіх елементів зображення. Масштаб впливає також на геометричну точність картографічного зображення. Від нього багато в чому залежить ступінь узагальнення кількісних і якісних характеристик зображених на карті об’єктів. Він робить необхідним перехід від показу індивідуальних ознак об’єктів до показу їх видової приналежності. Зміна масштабу приводить до зміни виду умовних знаків зображення.

На картографічну генералізацію впливають особливості території, що картографується. Так, наприклад, той самий об’єкт має різні значення в різних географічних умовах. У зв’язку із цим в одних випадках він відображається на карті, в інших немає. Наприклад, ґрунтова дорога, стежка, окрема будівля в обжитій місцевості грають порівняно невелику роль і можуть не показуватися на карті. У малообжитих або важкодоступних районах вони перетворюються в істотні об’єкти, що полегшують орієнтування й пересування на місцевості, тому показ їх на карті необхідний.

З урахуванням вимог картографічної генералізації розробляються умовні знаки карт. Вони передбачають можливість показу об’єктів і в планових обрисах, і поза масштабом, їхню класифікацію по істотних ознаках, значенню для місцевості й інших особливостей.