Зразок оформлення вступу до роботи

ТЕМА РОБОТИ:

«Національно-культурні товариства як форма організації та представництва інтересів етнічних громад України».

Актуальність дослідження. Україна є державою з поліетнічною структурою населення. Це зумовлено низкою історичних, етнокультурних, економічних та геополітичних чинників. Згідно з офіційним повідомленням Державного комітету статистики про кількість та склад населення за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року, в країні проживає 48 млн. 457 тис. осіб, представники 130 національностей і народностей. Найчисельнішими етнонаціональними групами населення є росіяни, білоруси, молдавани, кримські татари, болгари, угорці, румуни, поляки, євреї, вірмени, греки, татари, цигани, азербайджанці, грузини, німці, гагаузи. Питома частка неетнічних українців у загальній кількості населення становить 21,9 %.

Подальша побудова мирного поліетнічного суспільства потребує комплексного наукового дослідження поєднання процесу етнічної самоідентифікації і формування сучасної нації у розумінні її як громадянського співтовариства. Значне місце у цьому процесі посідають громадські організації національних меншин.

Упродовж незалежності України були створені сотні національно-культурних товариств. Вони мають різні форми, структуру та функції. Як у випадку з «КМКС» – Товариством угорської культури Закарпаття, ряд громадських організацій трансформувалися у політичні партії. Таким чином, узагальнення та осмислення фактичного матеріалу, який стосується виникнення, леґітимації та функціонування національно-культурних товариств України визначає актуальність цієї роботи.

Метою магістерської роботи є висвітлення комплексу діяльності національно-культурних товариств як базових, цільових груп інтересів, які представляють етнічні громади національних меншин України.

У рамках вищезазначеної мети автор ставить перед собою вирішення наступних завдань:

1) окреслити теоретико-методологічні підходи до вивчення громадського життя національних меншин;

2) проаналізувати особливості конституційно-правового статусу національних меншин України;

3) з’ясувати специфіку формування та напрями діяльності національно-культурних товариств України;

4) висвітлити особливості громадянської активності та політичної участі громадських організацій окремих національних меншин України.

Об’єктом роботи є національно-культурні товариства як організації етнічних спільнот України, які захищають соціальні, культурні, економічні права своїх представників.

Предмет дослідження – генеза, структура та основні напрямки діяльності громадських організацій національних меншин України.

Ступінь наукового вивчення проблеми. Національно-культурні товариства України як об’єкт наукового аналізу станом на середину 2000-х років детально висвітлені в наукових статтях та монографії «Громадські організації етнічних меншин України: природа, легітимність, діяльність» старшого наукового співробітника Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України Лариси Лойко [47–52]. Зауважимо також, що в 2006 році названа дослідниця захистила докторську дисертацію на тему: «Етнополітична суб’єктність громадських організацій етнічних меншин України», ставши таким чином набільш авторитетним вченим у галузі громадського представництва національних меншин України.

Серед інших вітчизняних фахівців слід назвати дослідниць Галину Луцишин та Галину Потеряйко, які комплексно висвітлили пробеми національних меншин як суб’єктів політики України [53; 66]. Проблеми політизації російської націнальної меншини вдало розв’язав у своїй кандидатській дисертаційній роботі Володимир Нагірний [59].

Політико-правова проблематика національних меншин представлена в працях українських науковців Ірини Алмаші [12], Олександра Бикова [18], Віри Бурдяк [19], Володимира Євтуха [33], Ярослава Лазура [43], Віктор Нікітюк [63], Ірини Кресіної [67], Леоніда Рябошапки [69], Михайла Товта [75].

Окремі аспекти громадського життя та суспільно-політичної активності угорської національної меншини знайшла своє відображення в наукових дослідженнях Миколи Вегеша та Михайла Зана [23; 35–37; 45], Андраша Берені [17], Наталії Шипка [26; 77; 78].

Структуру та напрямки діяльності національно-культурних товариств Закарпатської області висвітлено в праці керівника регіональної філії Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України Світлани Мітряєвої [57].

Структура роботи визначена загальною метою та завданнями дослідження. Вона складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел (всього 87 позицій).

У першому розділі «Теоретико-методологічні підходи до вивчення громадського життя національних меншин» розглядаються теоретико-методологічні підходи до вивчення проблематики національних меншин у зарубіжній та вітчизняній науковій літературі.

Другий розділ «Конституційно-правовий статус національних меншин» присвячено аналізу нормативно-правової бази, яка визначає статус національних меншин України. На підставі Конституції України та ряду законодачих актів змальовуються правові контури життєдіяльності національних меншин.

У третьому розділі «Специфіка формування та напрями діяльності національно-культурних товариств» висвітлюється специфіка виникнення та діяльності громадських структур найбільш чисельних етнічних груп України (росіян, білорусів, молдаван, кримських татар, болгар, угорців, румунів, поляків та євреїв). Крім цього автор акцентує увагу на пошуках співпраці між національно-культурними об’єднаннями України та свторенні інтегрованих організацій, які репрезентують загальні інтереси всіх національних меншин держави.

Четвертий розділ «Особливості громадянської активності та політичної участі громадських організацій національних меншин» презентує проблему політизації окремих організацій національнх меншин. Мова йде про росіян, кримських татар та угорців України, які на базі громадських об’єднань розбудували власну мережу політичних партій.