Оформлення таблиць

Таблиці застосовують для найкращої наочності та зручності порівняння показників.

Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, в якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці.

На всі таблиці мають бути посилання в тексті документу, слід написати слово «таблиця» з зазначенням її номеру. таблиці слід нумерувати арабськими цифрами, додержуючись нумерації. Допускається нумерація в межах розділу.

Заголовки граф та строк таблиці потрібно писати з прописної літери, а підзаголовки граф з рядкової літери, якщо вони складають одне речення з заголовком, або з прописної літери, якщо вони мають самостійне значення. В кінці заголовків та підзаголовків таблиць крапку не ставлять. Заголовки та підзаголовки граф вказують в однині.

Таблицю зліва, праворуч та знизу, як правило, обмежують лініями. Розділяти заголовки та підзаголовки діагональними лініями не дозволяється. Графу «Порядковий номер» в таблицю поміщати не дозволяється.

Слово «Таблиця _____» вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами таблиці пишуть «Продовження таблиці _____» з зазначенням номеру таблиці.

Якщо в кінці сторінки таблиця переривається, а її продовження буде на наступній сторінці, в першій частині таблиці нижню горизонтальну лінію, що обмежує таблицю, не проводять.

Замінювати на лапки цифри, які повторюються в таблиці, математичні знаки, знаки відсотків не допускається. При відсутності окремих даних в таблиці слід поставити прочерк (тире).

Заголовки граф записуються паралельно строкам таблиці. Допускається перпендикулярне розміщення заголовків граф.

При перенесенні таблиці на наступну сторінку графи таблиці нумеруються арабськими цифрами.

Приклад оформлення таблиці дивись в додатку 2.

Графічна частина роботи виконується на креслярському папері формату А1 (594 х 841), оформляється олівцем, дотримуючись Держстандартів по кресленню.

Зміст курсової роботи

Вступ

1. Вибір моделі.

1.1 Перспективний напрямок моди.

1.2 Вимоги до асортименту одягу.

1.3 Опис моделі. Малюнок моделі.

2. Характеристика матеріалів.

2.1 Вимоги до матеріалів.

2.2 Режими обробки матеріалів.

3. Вибір методів обробки і обладнання.

3.1 Режими обробки.

3.2 Повузлова обробка.

3.3 Вдосконалення методів обробки.

4. Технологічна послідовність обробки.

Висновки.

Література.

Додатки.

Вступ

В цьому розділі слід відтворити завдання, поставлені перед швейною галуззю промисловості в області збільшення об’єму виробництва, розширення асортименту, підвищення якості продукції, механізації та автоматизації виробництва і підвищення його ефективності.

Вступ викладають коротко. В ньому відображають основні напрямки розвитку швейної галузі в сучасності, приділяючи увагу направленням моди по асортименту матеріалів, виробів, вдосконаленню конструкцій, технології обробки одягу, впровадженню нового технологічного обладнання.

Особливу увагу звертають на ті напрямки, які підкреслюють актуальність теми курсової роботи і будуть вирішені в наступних його розділах. Тут вказують основні цілі роботи і задачі, що направлені на їх вирішення.

1. Вибір моделі

1.1 Вибір та обґрунтування моделі.

Обґрунтування вибору моделі слід проводити у відповідності з завданням курсової роботи.

Вибрана модель повинна відповідати сучасному стилю і напрямку моди, естетичним вимогам, забезпечувати зручність користування виробом.

Конструкція моделі повинна бути технологічною та економічною у відношенні до матеріальних та трудових витрат.

Якщо проектують потік, де буде виготовлятись декілька моделей, необхідно врахувати можливість використання однотипних по технологічним властивостям матеріалів, однакових режимів обробки та обладнання.

Цим потребам відповідають моделі базових конструкцій з використанням уніфікованих елементів. Задача проектанта складається з вибору колекції моделей для одночасного виготовлення у потоці, вибору базових моделей для розрахунку, угрупування моделей для одночасного їх запуску протягом зміни.

1.2 Технічний опис моделі. Рисунок моделі.

Модель заданого виду виробу вибирають у відповідності з направленнями моди.

Опис зовнішнього виду моделі повинен бути чітким, послідовним, повним, з наведенням назви виробу, силуету, кольорової гами верху, підкладки, фурнітури, зовнішнього вигляду матеріалу (пілочки, застібки, кишень, спинки, рукавів, коміра). Необхідно привести рекомендовані розміри, зрости, повнотні групи.

Малюнок моделі виробу виконують на одній сторінці пояснювальної записки у двох проекціях на типову фігуру (в кольорі). Зарисовка моделі в двох проекціях (зі сторони спинки та зі сторони переду) виконується по методиці даній в курсі предмету «Спецмалюнок».

При описанні зовнішнього вигляду моделі виробу слід вказати вид і призначення моделі, крій, силует, вид застібки, характеристику коміра, кишень, рукавів, оздоблювальних елементів тощо, а також: для якого віку рекомендується дана модель, яких розмірів і зростів може бути виготовлена, в яких умовах передбачається її експлуатувати.

Оздоблювальні строчки позначаються пунктирною лінією.

Тут же приводять перелік деталей крою і лекал верху, підкладки, прикладу у формі таблиці 1.

Таблиця 1 – Специфікація деталей.

Номер та назва деталі	Номер рисунка	Кількість по моделях
А	Б
Лекал	Деталей крою	Лекал	Деталей крою
А	Б
1. деталі верху
1.1. Пілочка
1.2. Спинка
2. Підкладка
2.1. Пілочка і т. д.

Рисунки лекал деталей одягу виконуються з дотриманням пропорцій у розмірах, з позначенням нитки основи, номера рисунка деталі по специфікації.

Якщо в роботі використовуються моделі на одній конструктивній основі, доцільно подати спочатку загальні, основні деталі, а модельні особливості замалювати окремо по кожній моделі.

2. Характеристика матеріалів.

Вибір матеріалів для пакету одягу здійснюють у відповідності з вимогами, яким повинні відповідати складові пакету. Для визначення значущості вимог до заданого виду одягу слід скористатися оцінкою значущості до різних видів одягу.

Обґрунтування вибору всіх запропонованих в роботі матеріалів відображає їх технічну характеристику та зразки, технологічні властивості, режими обробки.

Обґрунтування вибору матеріалів повинно відповідати естетичним, технічним, фізичним вимогам. Обґрунтування повинно розкрити відповідність запропонованих в проекті матеріалів верху (2-3 артик.), підкладки, прикладу, фурнітури, по своїх властивостях, розмірних характеристиках, колористичному вирішенню та зовнішньому вигляду тим виробам, які будуть з них виготовлятись, а також їх взаємну відповідність один одному.

Особливу увагу слід приділити обґрунтуванню вимог, які ставлять до матеріалів для виготовлення даних видів одягу, особливо якщо виріб підвищеної якості.

Дуже важливо обґрунтувати перспективність запропонованих матеріалів, виходячи з технічного прогнозу розвитку галузі.

З великої кількості властивостей необхідно вибрати ті властивості, якими повинні володіти рекомендовані матеріали і дати обґрунтування цього вибору.

Технічна характеристика матеріалів складається по даних прейскурантів, технічних умов (див. табл. 2).

При характеристиці інших видів матеріалів форма таблиці може бути змінена.

При характеристиці матеріалів слід врахувати особливості асортименту виробів, які виготовляють в потоці. Особливу увагу слід приділити характеристиці технічних (пошивних) властивостей матеріалу (особливо, якщо в проекті використовують новий вид матеріалу). Характеристику слід дати лише на конкретно вибрані матеріали. Режими обробки матеріалів даються в табличній формі (див. табл. 3).

Таблиця 2 – Характеристика матеріалів.

Назва мате­ріалу	Асорти­мент­на група	Волокнистий склад	Ступінь	Роз­д­виж­ка ни­ток	Зсідання %
Осно­ва	Піткан­ня	Ковзан­ня	Сипу­чості	Проруб­ки	Осно­ва	Піткан­ня

Таблиця 3 – Режими обробки матеріалів на машинних операціях

Най­ме­ну­ван­ня мате­ріалу	Клас машини	Номер голок	Лінійна густина, текс	Ширина шва, мм	Кількість стібків (частота строчки на 10 мм)

Після приведення вимог до основних, прокладних та підкладкових матеріалів, слід перелічити з обґрунтуванням, вимоги до скріплюючи матеріалів та фурнітури.

Поряд з нитковим з’єднанням деталей може застосовуватись і клейовий спосіб. В цьому випадку необхідно сформулювати вимоги до клейових з’єднань деталей.

У відповідності з встановленими вимогами підбирають основні, підкладкові, прокладні матеріали, що в найбільшій мірі відповідають зовнішньому вигляду і призначенню вибраної моделі:

- основних по 5 видів на кожну модель;

- підкладкових і прокладних по 3 види на кожну модель.

Вибір фурнітури проводять на підставі сформульованих вимог і оформлюють в табличній формі, складові якої визначаються видом фурнітури.

За рекомендованими для пакету одягу матеріалами та фурнітурою складають конфекційну карту по формі таблиці 5 (допускається представлення у додатку).

Таблиця 4 – Конфекційна карта за вибраними матеріалами

Найменування виробу, малюнок моделі	Найменування матеріалу, артикул, зразок
основного	підкладкового	прокладкового	скріплювальних матеріалів, фурнітури

Матеріали для виробу вибирають для встановлення режимів і методів обробки, які обумовлюють затрати часу на його виготовлення.

В таблицях 6, 7 приводять режими склеювання і волого-теплової обробки вибраних матеріалів.

Таблиця 5 – Режими склеювання деталей і вузлів одягу з клейовими прокладними матеріалами

Найменування клейового матеріалу	При попередньому зволоженні	Без попереднього зволоження
Температура нагрівальної поверхні, °С	Питомий тиск, кПа	Час витримки, с	Температура нагрівальної поверхні, °С	Питомий тиск, кПа	Час витримки, с

Таблиця 6 – Режими волого-теплової обробки матеріалів

Матеріал	Марка обладнання	Температура прасу­валь­ної поверхні Т, 0С	Тиск, Р мПА	Час витримки, t с	Вологість, W, %
прес	праска	прес	праска	прес	праска

В таблиці 7 приводять дані по вибору швейних ниток і відповідних до них голок.

Таблиця 7 – Підбір швейних голок та ниток

Номери голок по нормативах	Асортимент швейних ниток
Результуюча лінійна густина, Текс
Бавовняних	Армованих	Поліефірних	Поліамідних	З натурального шовку	Поліамідних з монониток

3.1. Вибір методів обробки та обладнання.

Цей розділ є найбільш важливим етапом проектування, через те, що методи обробки визначають рівень якості виконання виробів.

Вибір методів обробки проводять на основі вивчення рекомендованої літератури, діючої НТД, власних пропозицій студента.

З існуючих численних методів обробки вузлів, слід вибирати найбільш досконалі, сучасні, максимально економічні, прийнятні для рекомендованих матеріалів.

Особливу увагу слід приділити використанню методів паралельної і паралельно-послідовної обробки, підвищенню частки машинних робіт, застосуванню пристосувань малої механізації.

Методи обробки всіх вузлів виробу представляють в одному варіанті у вигляді монтажних схем, на яких цифрами вказують послідовність виконання машинних операцій, що показані в розрізі вузла.

Вибір обладнання, засобів малої механізації повинен бути проведений у застосуванні до вигляду виробу, властивостям матеріалів і обраної технології пошиття. Обладнання слід брати сучасних марок і класів, що застосовуються у масовому виготовленні одягу.

Обґрунтування повинно бути аргументованим, конкретним, розкривати відповідність запропонованих в проекті методів обробки і обладнання виду і призначенню виробу, технологічним властивостям матеріалів.

Враховуючи перспективи вдосконалення ТШВ, перспективи розвитку швейного машинобудування, необхідно передбачити можливість застосування найбільш продуктивного обладнання, прогресивної технології, що забезпечує високу якість продукції і ефективність виробництва, максимальну механізацію ручної праці, використання спецмашин, маніпуляторів, напівавтоматів, мікропроцесорів. Перевагу слід віддавати методам обробки і обладнанню, що забезпечують паралельну і послідовно-паралельну обробку деталей та вузлів, клейовому, по можливості зварному методу кріплення. Необхідно широко використовувати досвід передових підприємств, новаторів, досягнення науки і техніки, кращий зарубіжний досвід.

Таким чином, при виборі методів обробки та обладнання, слід враховувати:

- прогресивність технології;

- універсальність монтажних схем основних вузлів одягу (для різних моделей на одному і тому ж обладнанні);

- відповідність продуктивності вибраного обладнання потужності технологічного потоку;

- відповідність способів обробки організаційній формі – типу потоку.

В роботі повинні бути розкриті прийняті рішення, що забезпечують підвищення ефективності виробництва за основними напрямками:

- підвищення ПП;

- покращення якості продукції;

- зниження матеріаловитрат;

- покращення використання основних фондів (обладнання, виробничої площі).

При виборі обладнання слід широко використовувати комплексну механізацію потоків, комплекти обладнання використанням машин напівавтоматів і автоматичних ліній, особливу увагу звернути на оснащення робочих місць засобами малої механізації та інструментами, що також сприяє підвищенню якості обробки і зменшенню трудових витрат.

Рекомендації щодо вибору обладнання можуть бути зведені в таблиці 8-11.

Таблиця 8 – Технологічна характеристика швейних машин

Клас машини, фірма	Назва машини	Тип стібка, строчки	Довжина стібка, мм	Частота обертів головного валу, хв-1	Тип, група і номер голки	Додаткові відомості

Таблиця 9 – Пристосування малої механізації

Найменування і призначення пристосування	Марка (номер)	Схема шва	На яких операціях використовується

Таблиця 10 – Технологічна характеристика пресового обладнання

Найменування обладнання, завод-виробник, марка (тип)	Максимальне зусилля пресування, кПа	Вид нагрівання	Тип подушки	Призначення	Додаткові дані

Таблиця 11 – Технологічна характеристика прасок

Наймену­вання обладнання, завод-виробник

Призна­чення

Марка (тип)

Темпе­ратура нагрі­вання, °С

Потужність, кВт

Нагрі­вальний елемент

Габарити, мм

Маса, кг

Режими обробки вибираються для виконання ниткових, клейових, зварних швів і з’єднань, операцій волого-теплової обробки, зміст яких визначається технологічною послідовністю на виріб (комплект), що проектується.

Таблиця 12 – Режими виконання ниткових з’єднань

Назва шва	Шири­на шва, см	Частота строчки, кількість стібків в см	№ гол­ки	№ голки	Галузь застосування
55л	65лх-1	Бавовн. 60 в 3
1. Зшивний шов з розпрасуванням	1,0	3,5				+	Зшивання крокових, бічних, плечових зрізів
2. Зшивний шов з запрасуванням	1,0	3,5			+		Зшивання рельєфів, пришивання до підбортів, обшивок підкладки
3. Накладний	0,15-0,2			+			Застрочування кінців листочки
4. У підгин з закритим зрізом	0,4-0,6			+			Обробка низу брюк
5. Обшивний	0,5-0,7	3,5				+	Обробка бортів, пройм, горловини, листочки

Таблиця 13 – Режими волого-теплової обробки прасками

Тип праски	Температура прасування, 0С	Час прасування, с	Зволоження, %
УТП-2ЭП	До 180		15-20
Сs-392	150-180	60-70	10-15

Таблиця 14 – Режими волого-теплової обробки пресами

Тип преса	Температура пресування, 0С	Тривалість пресування, с	Зусилля пресування, кН	Зволоження, %
ППУ-1	150-160	10-15		10-15
Сs-313		10-15		10-20

3.2. Розрахунок ефективності

На один з вузлів виробу по кожній моделі (при співставленні не менше трьох способів обробки даного вузла) проводиться техніко-економічна оцінка способів обробки по показниках:

- скороченню затрат часу;

- підвищенню продуктивності праці;

- коефіцієнту механізації обробки вузла.

Для вибраних методів обробки вузла створюється технологічна карта обробки по формі таблиці 15.

Таблиця 15 – Технологічна карта обробки ____________________________

(найменування вузла)

Номер неподільної операції	Найменування операції	Вид робіт	Розряд робіт	Затрати часу, с	Обладнання, пристосування малої механізації

Економічну ефективність методів обробки заданого вузла визначають за наступними формулами:

Скорочення затрат часу С_з.в., %:

(1)

де Т_с – затрати часу по вузлу при менш продуктивному способі обробки, с;

Т_н – затрати часу по вузлу при більш продуктивному способі обробки, с.

Підвищення продуктивності праці П_п.т, %:

(2)

Коефіцієнт механізації обробки вузла (непрямий показник якості обробки) К_мех:

(3)

де Т_мех – витрати часу на механізовані неподільні операції

при обробці вузла, с;

Т_общ – загальні витрати часу на обробку вузла, с.

Для остаточного вибору методу обробки вузла необхідно виявити основні фактори, за якими той чи інший метод має переваги. Значення показників основних факторів, що визначають вибір раціональних методів обробки і обладнання, наводять в таблиці 15.

Таблиця 16 – Основні фактори, що визначають вибір раціонального методу обробки

Найменування показника	Умовне позначення	Одиниці виміру	Методи обробки
Трудомісткість вузла	Тобщ	с
Скорочення затрат часу	Сз.в.	%
Підвищення продуктивності праці	Пп.т.	%
Коефіцієнт механізації робіт	Кмех.	-

Після виявлення факторів, що визначають вибір раціональних методів обробки, слід вказати: які конкретно технологічні операції виключаються (для машинних операцій дати посилання на номери машинних строчок у відповідності з рисунком розрізу вузла), перерахувати зміни, що сталися в конструкції вузла і їх вплив на ефективність методу, що проектується. При використанні пристосувань малої механізації розглянути їх вплив на економічність методу і якість роботи.

На один з вузлів по оптимальному методу складається інструкційна карта по формі таблиці 16 (допускається наводити в додатку).

Таблиця 17 – Інструкційна карта на обробку ___________________________

(найменування вузла)