Синдром слабкості синусового вузла

Це клініко-електрокардіографічний синдром, при якому структурні ушкодження синусового вузла не дають йому можливості виконання функції водія ритму і забезпення проведення імпульсу до передсердь.

Природжені форми – частіше у хлопчиків. У „здорових дітей” відмічають у 0,1%. Набуті – при міокардитах (особливо дифтерійному), кардіоміопатіях, пухлинах серця, СЗСТ, після оперативних втручань на серці, тощо.

В цей синдром включають:

- різко виражену синусову брадикардію до 45-50 уд./хв в спокої;

- повторні синоатріальні блокади;

- чередування синусової брадикардії с пароксизмами фібриляцій (тріпотіння) передсердь або з частим ектопічним ритмом (синдром брадикардії-тахікардії);

- зупинку синусового вузла з паузами 1,5-2 с.

Етіологія.

- органічні ушкодження серця;

- вроджені аномалії провідної системи;

- після хірургічної корекції вад серця;

- у дітей із пролапсом мітрального клапана, синдромі Елерса-Данлоса (тотальний спадковий дефект колагенової тканини);

- при патології травної системи;

- при психоемоційних навантаженнях;

- при вегетативних дисфункціях;

- токсичному ушкодженні синоаурикулярного вузла (антиаритмічні препарати, дігоксин, тощо);

Клініка маніфестується найчастіше асистолією, рідше брадикардією, переважно вночі. У дітей старшого віку при ЧСС менше 40 уд./хв. раптово виникає слабкість, головокружіння, порушення орієнтації, провали пам‘яті, втрати свідомості. При рецидивуючому СССВ у дітей бувають пульсуючі головні болі, головокружіння, часті зомління (особливо після фізичних навантажень), зниження пам‘яті, погана успішність у школі, яка пов‘язана із рецидивуючою гіпоксією мозку.

У дітей молодшого віку при ЧСС нижче 60 уд./хв. виникає різка млявість, блідість, м‘язева гіпотонія, втрата свідомості, судоми. Можливі транзиторні парези. Синкопальні стани та судоми часто розцінюють як епіприступи, особливо, коли не проведено ЕКГ-дослідження, або проводився короткий запис ЕКГ. Під час приступу СССВ можливий розвиток раптової серцевої смерті. Особливо несприятливий прогноз при поєднанні СССВ із ушкодженням провідної системи на нижчих рівнях.

Об‘єм обстежень при СССВ включає генеалогічний анамнез, нейрофізіологічнй обстеження (рео-ЕГ, ехо-ЕГ, доплерографію судин головного мозку), холтерівське моніторування.

Діагностика тільки ЕКГ із провокаційними пробами, кардіоінтервалографією чи холтерівським моніторуванням.

Лікування:

1. активна терапія основного захворювання;

2. заборонити одягання шаликів, стискуючих комірців на шиї;

3. дозволяється міцний чай, каву, тонізуючі безалкогольні напої (з врахуванням віку дитини та в розумних межах);

4. ЛФК, прогулянки на повітрі;

5. призначення ваголітиків та симпатоміметиків (настоянки елеутерококу, лимонника, пантокрин, белласпон);

6. периферійні вазодилятатори (фенігідин, гідралазин)), які знижують загальний периферійний опір та мають рефлекторну хронотропну дію. Призначають курсами по 2-3 препарати впродовж 1 місяця.

Пароксизмальна тахікардія

Це гетерогенна група тахіаритмій, яка характеризується раптовістю появи, високою частотою серцевих скорочень з нормальною їх послідовністю, нетривалим перебігом (від кількох секунд до кількох годин) з раптовою нормалізацією ритму.

Невідкладна допомога.

При приступні суправентрикеулярної (надшлуночкової) пароксизмальної тахікардії:

1. Розпочати з рефлекторного впливу на блукаючий невр:

- масаж каротидних синусів почергово 10-15 сек, починаючи з лівого (каротидні синуси розміщені під кутом нижньої щелепи на рівні верхнього краю щитоподібного хряща);

­проба Вальсальви – напруження на максимальному вдосі при затримці дихання протягом 30-40 сек;

- механічне подразнення горла: провокація блювотного рефлексу.

- проба Ашнера (натиск на очні яблука) не рекомендують застосвувати, оскільки є ризик відшарування сітківки.

2. Медикаментозна терапія:

4. всередину седативні препарати – седуксен ¼ - 1 таб. або настоянка валеріани;

5. панангін ½-1 таблетка, залежно від віку.

3. При відсутності ефекту зняти приступ необхідно призначенням антиаритмічних середників. Вибір препарату та послідовність вказані у таблиці. Інтервал між введенням препаратів складає 10-20 хвилин.

I. У разі розвитку серцевої недостатності у лікування включаємо дігоксин (за винятком синдрому WPW).

II. Якщо приступ не знімається впродовж 24 годин, а також при наростання серцевої недостатності протягом короткого часу проводиться електроімпульсна терапія.

При шлуночковій пароксизмальній тахікардії:

1) Забезпечити доступ до вени та ввести в/в повільно:

6. 10% р-н новокаінаміду в дозі 0,2 мл/кг разом із 1% р-ном мезатону в дозі 0,1 мл/рік життя або

7. 1% р-н лідокаіну в дозі,5-1,0 мг/кг на 20 мл 5% р-ну глюкози.

2) При відсутності ефекту показана електроімпульсна терапія.

Атріовентрикулярні блокади - порушення проведення імпульсу збудження через АВ-з‘єднаня до шлуночків.

Атріовентрикулярна блокада Іст. - це тільки ЕКГ знахідка без жодних клінічних проявів. Зустрічається у 5% дітей з порушенями ритму та у 0,6-0,8% практично здорових дітей.

На ЕКГ:

здовжений інтервал PQ (понад 0,17с у дітей молодшого віку, понад 0,2с у дітей старшого віку);

збережний комплекс QRS за кожнми зубцем Р;

Як правило, фармакотерапії не потребує, лікування основного захворювання.

Атріовентрикулярна блокада 2 ст. (неповна) буває двох типів- Мобітц I та Мобітц II.

ЕКГ при Мобітц I:

здовження інтервалу PQ поступово аж до випадіння шлуночкового комплексу;

незмінений комплекс QRS;

інтервал RR після випадіння довший, ніж перед випадінням коплексу QRS;

інтервал після випадіння комплексу QRS наступний інтервал PQ віедновлюється.

ЕКГ при Мобітц II:

1. періодична блокада проведення імпульсу с передсердь до шлуночків і випадіння комплексу QRS;

2. незмінені комплекси QRS;

3. фіксовані та стійкі інтервали PQ перед та після випадіння комплексу QRS.

Клінічно проявляється брадиаритмією. Лікування основного захворювання.

Атріовентрикулярна блокада 3 ст. (повна)

ЕКГ:

1. повна дисоціація роботи передсердь та шлуночків;

2. зубець Р синусовий або з гетерогенного вогнища передсердь;

3. частота передсердних скорочень відповідає віку;

4.частота шлуночкових скорочент в 1,5-2 рази нижче передсердних;

5. інтервали РР із комплексом QRS коротші від інтервалів РР без комплексу QRS.

Лікування основного захворювання (так, наприклад, при гострих блокадах на тлі кардиту - глюкокортикостероїдна терапія).

5. МАТЕРІАЛИ МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Питання для самоконтролю

1. Етіологія, класифікація ВВС у дітей, гемодинаміка при найбільш поширених ВВС (дефекті МШП, дефекті МПП, тетраді Фалло, коарктації аорти, стенозі легеневої артерії, аортальному стенозі, транспозиції артеріальних судин та ВАП).

2. Діагностика найбільш поширених ВВС у дітей. Тактика лікаря та прогноз при найбільш поширених ВВС у дітей.

3. Консервативне лікування. Показання до кардіохірургічного лікування при ВВС у дітей.

4. Етіологія, класифікація СН у дітей.

5. Діагностика та лікування СН у дітей з ВВС.

6. Етіологія ГРЛ у дітей

7. Механізм розвитку патологічного процесу при ГРЛ у дітей.

8. Критерії діагностики та класифікація і номенклатура ГРЛ.

9. Клінічні пряви ревмокардиту, ревматичного артриту і хореї та їх

диференційно-діагностичні ознаки.

10. Принципи та методи етапного лікування хворих на ГРЛ

11. Первинна і вторинна профілактика ГРЛ.

12. Визначеня ступенів порушення кровообігу.

13. Діагностика набутих вад серця

14. Етіологічні чинники неревматичних кардитів у дітей

10.Основні ланки патогенезу неревматичних кардитів

15. Клінічні симптоми неревматичних кардитів залежно від етіології та віку дитини.

17. Основні діагностичні критерії неревматичних кардитів

18. Принципи лікування неревматичних кардитів

19. Профілактика неревматичних кардитів у дітей.

20. Визначення ювенільного ревматоїдного артриту (ЮРА)

21. Основні патогенетичні ланки ЮРА

22. Клініка ЮРА

23. Дагностика та дифдфагностика ЮРА

24. ЛікуванняЮРА

25. Реабілітація, прогноз

26. Реактивні артропатії у дітей – визначення

27. Класифікація (РА)

28. Етіологія РА

29. Патогенез РА

30. Клініка РА

31. Діагностика та дифдіагноз РА

32. Лікування РА, прогноз

33. Порушення ритму серця та провідності у дітей: класифікація, причини, клініка, діагностика, лікування, прогноз.

34. Інфекційний ендокардит у дітей: визначення, класифікація, етіологія, патогенез, клініка,діагностика.