Метод цільового ціноутворення

Ціна визначається як цільова для конкретного ринку з урахуванням діючих чинників або цільового прибутку. За цим методом розраховується собівартість продукції, яка дає змогу відтворити всі витрати підприємства на виробництво та реалізацію, а також отримати прибуток, який можна буде спрямувати на розвиток підприємства і стимулювання робітників. За цього методу велике значення має ступінь завантаженості виробничої потужності підприємства, інші виробничі чинники. Недоліком є те, що він не враховує попиту споживачів та їх інтерес до цієї продукції і ціну, за якого цей товар споживач може придбати. Тому, використовуючи цей метод, потрібно робити ще деяке корегування з урахуванням вимог споживачів.

Метод встановлення ціни "з урахуванням точки беззбитковості"

Ціна визначається на підставі розрахунку найбільш оптимального обсягу виробництва, який дасть змогу відшкодувати всі витрати підприємства за рахунок отриманих валових доходів на підставі точки беззбитковості.

Ціна визначається як

де Ц — ціна виробу;

К — кількість виробленої продукції (од.);

У_п — умовно-постійні витрати виробництва;

З — змінні витрати на одиницю виробу.

Але цей метод має недоліки. Виникають труднощі під час розрахунку оптимальної кількості виробленої та реалізованої продукції, метод не передбачає отримання прибутку, що не дає можливості підприємству розширювати своє виробництво.

В основному витратний напрям методів розрахунку ціни застосовується в умовах командно-централізованої економіки, але він має значення й в умовах ринкової економіки, як база для визначення деяких стратегій ціноутворення (наприклад, "просування на ринок", "покриття витрат" та ін.).