Що являє собою дотація вирівнювання. Як вона пов’язана з вилученням коштів

Дотація вирівнювання - це міжбюджетний трансферт на вирівнювання

доходної спроможності бюджету, який його отримує.(Бюджетний кодекс

України від 21.06.2001 N 2542-III)

У Державному бюджеті України можуть передбачатися такі міжбюджетні

трансферти місцевим бюджетам:

1) дотація вирівнювання бюджету Автономної Республіки Крим, обласним

бюджетам, бюджетам міст Києва та Севастополя, районним бюджетам та

бюджетам міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст

обласного значення;

2) субвенція на здійснення програм соціального захисту;

3) субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого

самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг,

встановлених державою;

4) субвенція на виконання інвестиційних проектів;

5) інші субвенції.

У Державному бюджеті України затверджується обсяг дотації вирівнювання

та субвенцій окремо для бюджету Автономної Республіки Крим, кожного з

обласних бюджетів, бюджетів міст Києва та Севастополя, міст

республіканського Автономної Республіки Крим, міст обласного значення та

районних бюджетів, а також коштів, що передаються до Державного бюджету

України з місцевих бюджетів, якщо є підстави для надання та отримання

відповідних міжбюджетних трансфертів.

Дотація вирівнювання бюджетам міст Києва та Севастополя, міст

республіканського Автономної Республіки Крим, міст обласного значення і

районним бюджетам визначається як перевищення обсягу видатків, перелік

яких визначено статтею 89 Бюджетного Кодексу (для бюджетів міст Києва та

Севастополя - статтями 88 - 90 Бюджетного Кодексу), і який обраховано із

застосуванням фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та

коригуючих коефіцієнтів:

над кошиком доходів бюджетів місцевого самоврядування - для бюджетів

міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки

Крим та міст обласного значення;

над доходами, визначеними частиною другою статті 66 Бюджетного Кодексу,

- для районних бюджетів.

33. Охарактеризуйте заходи Міністерства фінансів України щодо забезпечення складання проекту Державного бюджету України на плановий рік

Міністерство фінансів України здійснює організаційну, методичну робочу

зі складання проекту бюджету. Безпосередня робота зі складання проекту

Державного бюджету на плановий рік розпочинається після затвердження

Плану заходів Міністерства фінансів України щодо забезпечення складання

проекту Державного бюджету України на плановий рік.

Він передбачає три послідовні етапи їх виконання, тривалість яких

Щорічно уточнюється. Перший етап включає визначення основних напрямів

бюджетної політики та підготовку попередніх показників проекту бюджету

на плановий рік.

На підставі попереднього прогнозного обсягу ресурсів бюджету на плановий

та наступні роки розробляються варіанти пропозицій щодо збалансування

бюджету на цей період та пропозицій щодо розподілу бюджетних ресурсів.

Ця робота має бути завершена до кінця першої декади березня.

На підставі попереднього прогнозу макропоказників економічного і

соціального розвитку України на плановий і наступні три роки, вимог

чинного законодавства, очікуваного виконання Державного і місцевих

бюджетів у поточному році Управління планування доходів бюджетуму році Управління планування доходів бюджету

розробляє прогноз доходів Державного і місцевих бюджетів у розрізі

податків і зборів на плановий і наступні три роки

підставі уточненого попереднього прогнозу макропоказників

економічного і соціального розвитку України на плановий рік, чинного

законодавства, очікуваного виконання Державного і місцевих бюджетів у

поточному році, Управління департаментів, котрі забезпечують складання і

виконання бюджету, уточнюють основні бюджетні показники і подають

Управлінню державного бюджету та бюджетної політики разом з поясненнями:

• уточнений прогноз доходів Державного і місцевих

бюджетів на плановий і наступні три роки;

• уточнений прогноз надходжень від приватизації державного майна в

плановому і наступні три роки разом з оцінкою очікуваного виконання цих

надходжень у поточному році;

• уточнений прогноз платежів з обслуговування та

погашення внутрішнього і зовнішнього державного боргу на плановий і

наступні три роки, пропозиції щодо оптимального обсягу фінансування

державного бюджету, очікувану величину та структуру

державного боргу у плановому й наступні три роки.

34. У чому полягає призначення бюджетного планування?

Бюджетне планування — це своєрідний інструмент системи фінансового управління, спрямованого на підвищення ефективності, дієвості та прозорості державного сектору, що здійснюється шляхом встановлення бюджетних цілей не тільки на наступний (плановий) рік, а й на перспективу, зокрема, середньостроко-ву (до трьох років).

Основними цілями бюджетного планування на багаторічній основі є формування ефективної середньострокової податково-бюджетної стратегії та, зокрема, підвищення дисципліни витрачання державних коштів. Воно має функціонувати як фінансове стримування майбутніх бюджетних витрат, а не як інструмент розширення кількості та обсягів бюджетних програм, оскільки планування проекту бюджету на один рік не може комплексно врахувати впливу бюджетних програм на майбутні витрати з бюджету.

Призначення бюджетного планування в загальному вигляді зводиться до:

— забезпечення збалансованості фінансових ресурсів держави, які акумулюються через бюджет із метою найоптимальнішого поєднання можливих доходів держави та фінансування за їх рахунок необхідних витрат на виконання завдань, що стоять перед державою і визначені Конституцією України, у тому числі соціальних гарантій населенню;

— визначення реальних джерел доходів бюджету виходячи із фіскальних цілей Уряду (державного регулювання перерозподілу доходів фізичних та юридичних осіб із метою встановлення більш рівномірного податкового навантаження або просто збільшення надходжень до бюджету через значні потреби у здійсненні бюджетних витрат);

— визначення пріоритетів у видатковій політиці бюджету, враховуючи цілі, встановлені основними програмними документами Уряду, у тому числі затвердженими державними програмами розвитку певної галузі економіки, регіону тощо на основі яких формуються бюджети усіх рівнів;

— здійснення ефективного управління державним боргом, що полягає у своєчасному виконанні державою своїх боргових зобов'язань та залученні на фінансування бюджету запозичень з оптимальними умовами їх подальшого обслуговування і погашення;

— установлення середньострокових фіскальних і бюджетних цілей з метою досягнення ефективності бюджетної політики та передбачуваності соціально-економічних наслідків її проведення;

— забезпечення реалізації єдиної фінансової політики на всіх рівнях державної влади, єдиних форм і методів усієї бюджетної роботи.

Загальні засади бюджетного планування визначаються Конституцією України, а також спеціальним бюджетним законодавством — Бюджетним кодексом України. Як уже зазначалось, у них установлено повноваження органів державної влади й управління щодо розроблення і затвердження бюджету, розподілу функцій між центральними, республіканським і місцевими органами влади й управління, визначені доходи і витрати кожного з них.

Загальне керівництво бюджетним плануванням покладено на Кабінет Міністрів України, а безпосередньо роботу з організації планування бюджетів усіх рівнів виконує Міністерство фінансів України. Воно організовує роботу, складає і подає на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції до проекту Державного бюджету України, бере участь у дискусіях та методичному забезпеченні розгляду проекту Державного бюджету у Верховній Раді України та його затвердження.

35. Бюджетне планування, його зміст, принципи, завдання

Бюджетне планування — це науково обґрунтований процес виз­начення джерел формування і напрямків використання бюджетних фінансових ресурсів для забезпечення пропорційного й динамічного соціально-економічного розвитку суспільства.

У процесі бюджетного планування вирішується ряд економічних завдань.

По-перше, визначення повноти джерел надходження грошових коштів за податками і зборами до бюджетів різних рівнів. У процесі бюджетного планування виявляється загальна потреба держави у гро­шових коштах, необхідних для виконання заходів соціально-еко­номічного розвитку суспільства. При цьому враховуються не лише можливості, а й практична доцільність мобілізації тієї чи іншої части­ни новоствореної вартості валового внутрішнього продукту до бюд­жету суб´єктами господарювання. Водночас у даний період, коли по­ставлені завдання концентрації фінансових ресурсів для забезпечення основних (вирішальних) напрямків соціально-економічного розвит­ку, роль бюджету у перерозподільних процесах непомірно зростає.

По-друге, досягнення найвищої ефективності у розподілі бюд­жетних ресурсів між бюджетами регіонів, галузями народного госпо­дарства і конкретними видатками. Бюджетні призначення мають відповідати плану соціально-економічного розвитку і сприяти зрос­танню ефективності всього суспільного виробництва.

По-третє, спрямування бюджетних ресурсів на забезпечення про­порційного й динамічного розвитку суспільства. Розвиток суспільства має переважно динамічний характер. Водночас як окремі економічні суб´єкти, так і цілі регіони розвиваються не однаково рівномірно. За­вдання бюджетного планування — виявити можливі диспропорції розвитку в суспільстві і за допомогою бюджетного механізму їх ліквідувати.

По-четверте, забезпечення прозорості і контролю за фінансово-господарською діяльністю суб´єктів господарювання з метою дотри­мання цільового використання і режиму економії у використанні бюджетних ресурсів та повнотою виконання завдань з надходження по­датків і зборів до бюджету. Для запровадження ефективного держав­ного контролю за витратами бюджетних коштів державними устано­вами, що фінансуються з Державного і місцевого бюджетів, з 1997 р. було здійснено перехід на їх фінансування на основі кошторису. Ко­шторис — це основний плановий документ бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення ви­датків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджет­ною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бю­джетний період.

По-п´яте, формування необхідних резервів. Наявність бюджетних резервів дає можливість забезпечити безперебійність фінансування планових заходів навіть у тих випадках, коли надходження до бюдже­ту виявляються не виконаними. Бюджетні резерви виступають джере­лом відшкодування збитків, заподіяних стихійними силами природи. Без них важко обійтися при ліквідації диспропорцій, що виникають у процесі виконання бюджету. Вони необхідні також для маневрування грошовими коштами в період сезонних касових розривів.

Організація бюджетного планування відбувається за науково обґрунтованими принципами. Вони включають:

- комплексний підхід до основних параметрів економічного й соціального розвитку у безпосередньому взаємозв´язку з наявними фінансовими можливостями. Основою бюджетного планування є планові показники економічного і соціального розвитку (обсяг ви­робництва і реалізації продукції, фонд заробітної плати і податкове навантаження на неї, показники діяльності соціальної інфраструкту­ри тощо). Але розробка бюджету не зводиться лише до пасивного відображення завдань економічного і соціального розвитку. У процесі бюджетного планування виявляються додаткові резерви надходжень до бюджету та необхідність і можливості фінансування певних заходів економічного і соціального розвитку;

- оптимальне використання бюджетних ресурсів з метою першо­чергового забезпечення пріоритетних напрямків розвитку економіки і соціальної інфраструктури;

- визначення раціональної межі перерозподілу бюджетних ре­сурсів через бюджетний механізм;

- єдність у використанні показників бюджету в усіх ланках бюд­жетної системи;

- наукова обґрунтованість бюджетного планування з викорис­танням передової методології і методів застосування передових норм і нормативів у використанні бюджетних коштів;