Методичні вказівки. При відповіді на перше питання студенту слід зазначити що у світовій практиці спільне інвестування здійснюється у різних організаційно-правових формах;

При відповіді на перше питання студенту слід зазначити що у світовій практиці спільне інвестування здійснюється у різних організаційно-правових формах; інститути спільного інвестування мають різні назви, ознаки, специфіку діяльності. У Німеччині, наприклад, переважають інститути спільного інвестування відкритого типу. Найбільшими активами в Німеччині володіють фонди, які інвестують в твердовідсоткові цінні папери, керуючі компанії в Німеччині є, як правило, дочірніми підприємствами банків. Значною роллю банків у спільному інвестуванні характеризується також економіка Японії. Основною часткою капіталів спільного інвестування в цій країні управляють сім найбільших трастових банків - спеціалізованих структур, які викопують як функції довірчого управління коштами вкладників, так і організації спільного інвестування. Найбільш різноманітними за формами організації та масштабністю є спільне інвестування у США. Як російські так і українські законодавці, розроблюючи систему законодавчого регламентування діяльності інститутів спільного інвестування, покладалися саме на американський досвід. В країні діють інвестиційні трастові фонди, що інвестують в облігації, фонди дорогоцінних металів, що інвестують в злитки металів та папери гірничої промисловості, галузеві фонди, що інвестують в підприємства окремих галузей економіки та ін.

Відносно історичних аспектів здійснення спільного інвестування в України можливо пояснити, що до прийняття Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" N2299-111 від 15 березня 2001 року діюче українське законодавство не містило прямого визначення спільного інвестування. Основним правовим документом, який визначав ознаки такої діяльності було "Положення про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії", затверджене Указом Президента України від 19 лютого 1994 р. N55/94, що визначало поняття інвестиційних фондів та інвестиційних компаній, правові та організаційні засади їх створення та діяльності, здійснення державного контролю, а також заходи щодо захисту інтересів їх учасників. Студенту потрібно зупинитись на окремих напрямах положення, надати визначення інвестиційної діяльності відповідно.

При наданні визначення спільного інвестування, потрібно зазначити, що на даний час таке визначення міститься лише в Указі Президента України «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії» від 19.02.1994 № 55/94 котрим було затверджено положення пр. оінвестиційні фонди та інвестиційні компанії, але в зв’язку з набранням чинності Закону України N 2299-III від 15.03.2001 створення інститутів спільного інвестування відповідно до даного Указу забороняється. Так, спільне інвестування - діяльність, яка здійснюється в інтересах і за рахунок засновників та учасників інвестиційного фонду шляхом випуску інвестиційних сертифікатів та проведення комерційної діяльності з цінними паперами.

При відповіді на друге питання студенту потрібно зазначити, що відповідно основною формою спільного інвестування є інвестиційні фонди (інститути спільного інвестування), які передбачають об’єднання грошових коштів інвесторів з метою отримання доходу. Визначається, що інститут спільного інвестування -корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд, який провадить діяльність, пов’язану з об'єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість. ІСІ залежно від порядку здійснення його діяльності може бути відкритого, інтервального, закритого типу. ІСІ може бути строковим або безстроковим. Далі, студенту потрібно докладно зупинитись на порядку реєстації та особливостям корпоративного інвестиційного фонду, відокремити правовий статус компанії з управління активами та ін. Таким же чином надати загальну характеристику пайовим інвестиційним фондам та особливостям їх функціонування.

В третьому питанні потрібно розкрити спеціальні форми здійснення спільного інвестування, про які мова не йдеться у Закону «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» але які існують і діяльність їх регулюється іншими нормативно-правовими актами. Так альтернативним варіантом залучення коштів для будівництва житла є використання Фондів операцій з нерухомістю (ФОН), діяльність яких регулюються Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» від 19.06.2003 р. N 978-IV. Потрібно зазначити, що фонд операцій з нерухомістю кошти, отримані керуючим ФОН в управління, а також нерухомість та інше майно, майнові права та доходи, набуті від управління цими коштами. Основна мета придбання сертифікатів ФОН - отримання доходу за рахунок зростання цін на нерухомість, а не отримання нерухомості у власність. Це принципова відмінність від інших інвестиційних компаній. Володіння сертифікатами ФОН дозволяє інвесторам отримати цікаву для них прибуток ще до завершення будівництва, продавши всі або частину своїх сертифікатів ФОН. Джерелом фінансування ФОН є продаж сертифікатів ФОН, які мають право набувати як фізичні, так і юридичні особи, резиденти та нерезиденти, які, підкреслимо, мають намір не стільки придбати нерухомість у свою власність, скільки заробити на операціях з нерухомістю, образно кажучи «спекулювати».

Фонд фінансування будівництва - це спеціалізований фонд спільного інвестування, напрямок інвестицій якого виключно нерухомість. Метою створення ФФБ є отримання довірителями ФФБ у власність житла. Примітний той факт, що за своєю суттю ці фонди - різновид ІСІ, але регулювання їх діяльності знаходиться в окремому правовому полі, що викликає певні труднощі для реалізації закону в першу чергу для керуючої компанії (в управлінні не повинно бути ніяких інших фондів).

Окремою формою здійснення спільного інвестування є недержавний пенсійний фонд – це неприбуткова організація, яка функціонує і здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників недержавного пенсійного фонду, інвестування пенсійних внесків з метою отримання інвестиційного доходу, а також здійснення пенсійних виплат учасникам. Система НПЗ покликана створити можливості для збереження та примноження коштів вкладників з метою забезпечення отримання ними стабільного доходу після настання пенсійного віку. Перевага НПЗ в тому, що збережені кошти збільшуються за рахунок інвестиційного доходу. При цьому державний нагляд за установами пенсійного забезпечення дозволяє запобігти проведенню надто ризикованих операцій і втраті пенсійних заощаджень.

Кошти, накопичувані на пенсійних рахунках їхніх учасників, як правило, є значним джерелом інвестицій в економіці. Особливість діяльності пенсійних фондів у тому, що вони зацікавлені здійснювати довгострокові інвестиції для узгодження власних потоків внесків і виплат. Пенсійні фонди є значними інвесторами. А це дозволяє розвивати ринок довгострокового запозичення коштів. Основний принцип діяльності недержавних пенсійних фондів – добровільність участі в них. Вкладники й отримувачі виплат (учасники пенсійних фондів) можуть обирати найпривабливіші пенсійні схеми здійснення внесків та отримання виплат. Вони також мають змогу оцінювати надійність напрямів інвестування коштів. Зберігаючи гроші в банках, вкладники, на відміну від учасників пенсійних фондів, таких можливостей позбавлені.

Правові основи діяльності довірчих товариств як окремої форми спільного інвестування що існує на даний час ще з 1993 року регламентовані Декретом Кабінету Міністрій України «Про довірчі товариства». Так, довірче товариство - товариство з додатковою відповідальністю, яке здійснює представницьку діяльність відповідно до договору, укладеного з довірителями майна щодо реалізації їх прав власників. Довіритель майна - юридична особа або громадянин, які передають довірчому товариству повноваження власника належного їм майна відповідно до умов укладеного між ними договору.