Лікування ускладнень

Лікування ДН: ліквідування причини, що призвела до розвитку ДН, підтримка прохідності дихальних шляхів, нормалізація транспорту кисню, зниження навантаження на апарат дихання.

Ліквідування причини, що призвела до розвитку ДН

- при інфекції трахеобронхіального дерева та пневмоніях призначається протимікробна терапія

- при пневмотораксі та плевриті проводять дренаж плевральної полості, при абсцесі – його дренування

- при тромбоемболії легеневої артерії – тромболітична терапія

- при механічній обструкції дихальних шляхів видаляють стороннє тіло

Догоспітальна допомога

1. Забеспечити прохідность дихальних шляхів: фіксація язику, положення, очистити порожнину рота, введення воздуховода, відсасивання слизу.
2. Проведення ІВЛ при III ст. ДН, гипоксемічних судомах: «Рот у рот»,»рот в ніс», «рот в рот, ніс», через респіратор з ЧД у новонароджених - 30-40, з 1місяця до 1року – 25-30, з 1 року до 3 років -20-25, від 3 до 14 років - 16-20 дихань за хвилину.

3. Киснева терапія.

4. Знеболювана терапія (наркотичні аналгетики)

Шпитальна допомога

1. Киснева терапія крізь носовий катетер або назофарінгеальний, який поставлений у нижній носовий хід. При цьому дитина отримує 25-35% кисню. Кисень потрібно давати безперервно протягом 2 -10 годин.

2. Підтримування вільного проходження дихальних шляхів - покращення дренажної функції бронхів. Для цього - використання муколітичних препаратів інгаляційно (парови та УЗ-інгаляції). Механічна стимуляція кашля електровідсосом.

3. Регидратація

4.Положення пацієнта: положення на здоровому боці при масивній однобічній пневмонії; положення пацієнта на животі при ателектазах (сприяє поліпшенню оксигенації і евакуації бронхіального секрету).

5. Постуральний дренаж, вібраційний масаж, дихальна гімнастика.

6. Прокол (коникотомія) щитоподібно-перстнеподібної перетинки товстої голкої, установка катетера 1мм і кожні 1-2 години введення через катетер теплого фізіологічного розчину з антибіотиками.

7. У тяжких випадках - ДН III і навіть II ступеня при наявності у дитини рясної кількості мокротиння, яку вона не може сама відкашляти, є показанням до активної санації трахеї і бронхів: інтубація трахеї и «лаваж» (промивання ізотонічним розчином хлориду натрію (0,5-1 мл/кг) з антибіотиками, а також ІВЛ.

Показання до ІВЛ. Абсолютні: зупинка дихання; його патологічні типи; нестабільна гемодинаміка (шок); виразні порушення свідомості (кома, сопор).

Відносні: зніження РО2 менш ніж 45 мм рт. ст.; підвищення РСО2 більш ніж 60 мм рт.ст.; рН артеріальної крові – менш ніж 7,35; важка серцева недостатність, набряк легень; виразна інтоксикація.

При ателектазах, обструкції використують спонтанне дихання с позитивним тиском на видохі 30-60 хвилин (3 хвилини дихати, 2 хвилини відпочивати). Опір- 15 мм водн. ст.

Лікування плевритів комплексне з урахуванням етіології основного захворювання, індивідуальної реактивності організму дитини та тяжкості перебігання хвороби. Хворі сухими та серозними плевритами лікуються консервативно. Якщо плеврити виникають на тлі гострої пневмонії; для ліквідації запального процесу в легенях проводиться інтенсивна антибактеріальна, симптоматична, десенсибілізуюча та загальнозміцнююча терапія. Плевральна пункція з лікувальною метою показана тільки при наявності значного серозного випоту, що утруднює дихання та стискує органи межистіння.

Поряд з цим створюються найсприятливіші умови для догляду за дітьми, зокрема для організації правильного режиму харчування. Широко використовується аеро- та оксигенотерапія. Комплексне лікування хворих серозними плевритами обов'язково включає антигістамінні засоби, препарати заліза, комплекс вітамінів, знеболюючі. Фізіотерапевтичні процедури в гострий період протипоказані. У фазі розсмоктування ексудату призначаються аплікації парафіну, електрофорез розчину кальцію хлориду. Велике значення в період реконвалесценції має лікувальна дихальна гімнастика, масаж грудної клітини. Після ліквідації процесу показано санаторно-курортне лікування.

Лікування гнійного плевриту необхідно проводити в умовах спеціалізованого відділення торакальної хірургії

Профілактика пневмонії: первинна включає загартовування дитини з перших місяців життя, раціональне харчування і догляд, достатнє перебування на свіжому повітрі. Потрібно запобігати виникненню і вчасно санувати вогнища хронічної інфекції, лікувати захворювання, що сприяють розвиткові пневмонії (внутрішньочерепна родова травма, рахіт, анемія, гіпотрофія, ГРВІ тощо). Для профілактики госпітальних пневмоній потрібно вживати широкий комплекс заходів для запобігання перехресному інфікуванню в стаціонарі та нозокоміальному інфікуванню. Вторинна профілактика полягає у своєчасному й адекватному лікуванні гострої пневмонії до повного видужання; запобіганні реінфікуванню, особливо протягом перших двох місяців після пневмонії; у лікуванні супровідних захворювань. Зазначену вище загальнозміцнювальну терапію, що сприяє розсмоктуванню запальних вогнищ, проводять не менш як 2—4 тижні після виписування зі стаціонару (почергові курси вітамінів у поєднанні з рослинними адаптогенами).

Після перенесеної пневмонії дитина перебуває під спостереженням педіатра 6 місяців, після пневмонії в періоді новонародженості — 1 рік. Дільничний педіатр повинен оглядати дитину протягом перших 3-х місяців, а новонародженого упродовж 6 місяців після пневмонії двічі на місяць, потім щомісяця.