Звернення громадян як спосіб забезпечення законності в державному управлінні

Звернення громадян до органів держави з питань забез­печення законності є їх конституційним правом. Воно за­кріплюється у ст. 40 Конституції України, яка наголошує, що усі мають право направляти індивідуальні чи колектив­ні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів, що зобов'язані розглянути звер­нення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений зако­ном строк.

У розвиток конституційних положень діє ціла низка нормативних актів, які регламентують ці питання. По-пер­ше, це Закон України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 р. Крім нього, найважливішими актами, що регулюють правовідносини цієї сфери, є Указ Президента України «Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення» від 19 березня 1997 р. та Інструкція з діловодства за зверненнями громадян в орга­нах державної влади і місцевого самоврядування, об'єд­наннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від сфери власності, в засобах масової ін­формації. Слід відмітити, що майже всі законодавчі акти останнього часу містять норми, що передбачають питання оскарження дій посадових осіб.

Усі вони регулюють питання практичної реалізації гро­мадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання гро­мадян відповідно до їх статусу пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів.

Вони також забезпечують громадянам можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, установ, організацій неза­лежно від форм власності, підприємств для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) – звернення громадян, де вис­ловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) – звернення громадян із прохан­ням про сприяння реалізації закріплених Конституцією України та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів Украї­ни, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також вис­ловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Клопотання – письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга – звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, установ, організацій, об'єд­нань громадян, підприємств, посадових осіб.

До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскар­жені, належать такі у сфері управлінської діяльності, вна­слідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-не-будь обов'язки або його незаконно притягнуто до відпові­дальності.

Звернення адресуються органам або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених пи­тань і повинно містити прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, суть порушеного питання, зау­важення, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги і підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. Воно може бути усним (викладеним громадянином і запи­саним посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадя­нином. Оформлене без дотримання цих вимог звернення повертається заявникові з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження.

Якщо питання, порушені в одержаному зверненні, не входять до повноважень адресата, воно в термін не більше п'яти днів пересилається за належністю відповідному орга­ну чи посадовій особі, про що повідомляється громадяни­ну, який подав звернення. Однак, забороняється направ­ляти скарги громадян для розгляду тим органам або поса­довим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи поса­довою особою, воно в той же термін (5 днів) повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого не­можливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає. Не розглядаються повторні звернен­ня одним і тим же органом від одного і того ж громадяни­на з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по су­ті, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

Для кожного виду звернень встановлено особистий по­рядок розгляду і форми реагування. Так, розгляд пропози­цій (зауважень) є обов'язковим. Органи, що їх розглянули, повинні повідомити громадянина про результати розгляду. Що стосується заяв (клопотань), то їх адресати зобов'яза­ні: а) об'єктивно і вчасно розглядати їх; б) перевіряти ви­кладені в них факти; в) приймати рішення відповідно до чинного законодавства; г) забезпечувати їх виконання; д) повідомляти громадян про наслідки їх розгляду.

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отри­мав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення по­рушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом ке­рівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (кло­потанні): а) доводиться до відома громадянина в письмо­вій формі; б) доводиться з посиланням на законодавство; в) доводиться з викладенням мотивів відмови; г) дово­диться з роз'ясненнями порядку оскарження прийнятого рішення.

Пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни розглядаються першими керів­никами державних органів, органів місцевого самовряду­вання, установ, організацій і підприємств особисто.

Скарга на дії чи рішення органу державної влади, орга­ну місцевого самоврядування, установи, організації, об'єд­нання громадян, підприємства, засобів масової інформа­ції, посадової особи у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням – безпосередньо до суду.

До скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину.

Скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути пода­на до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше од­ного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийня­тим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну не розглядаються. Пропущений з поважної причи­ни термін може бути поновлений органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу. Рішення вищого державного органу, який розглядав скаргу, в разі незгоди з ним грома­дянина може бути оскаржено до суду.

Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці по­даної скарги чи заяви; знайомитись з матеріалами перевір­ки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути при­сутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послу­гами адвоката або представника трудового колективу, ор­ганізації, яка здійснює правозахисну функцію, оформив­ши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду зая­ви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результа­том порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Відповідно до прав громадян на скаргу встановлені обов'язки органів, що їх розглядають. Вони в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що роз­глядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодав­ством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходи до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати при­чини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово пові­домляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходи щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирі­шувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадя­нина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, тру­дового колективу чи об'єднання громадян за місцем про­живання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення, не допускати безпідставної пере­дачі розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходи до усунення причин, що їх породжують, систематично аналі­зувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, – невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в мі­сячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Подання громадянином звернення, яке містить наклеп і образи, дискредитацію органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та їхніх посадових осіб, керівників та інших посадових осіб під­приємств, установ і організацій незалежно від форм влас­ності, заклики до розпалювання національної, расової, ре­лігійної ворожнечі та інших дій, тягнуть за собою відпові­дальність, передбачену чинним законодавством.