Повними затратами

При вивченні даної теми слід засвоїти мету, сутність і зміст калькулювання та обліку виробничих затрат.

В обліку застосовується поняття методу обліку та калькулювання собівартості за повними витратами. Згідно з цим методом до собівартості об’єкта обліку включаються всі затрати, пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції, незалежно від їх поділу на постійні та змінні, прямі та непрямі. Тобто метод обліку та калькулювання за повними витратами дає змогу отримати інформацію про всі затрати підприємства, пов’язані з виробництвом та реалізацією продукції.

Поняття об’єктів витрат та калькулювання їхньої повної собівартості. Класифікація методів обліку витрат і калькулювання. Стадії системи виробничого обліку на підприємстві.

Організація зведеного обліку витрат за різних методів обліку. Методика та техніка калькуляційних розрахунків. Історія розвитку методів обліку витрат і калькулювання повної собівартості продукції в країнах з ринковою економікою. Порівняльна характеристика вітчизняних та зарубіжних методів обліку повної собівартості продукції.

Облік прямих витрат. Облік прямих матеріальних витрат та їх склад. Методи оцінки матеріальних цінностей при відпуску їх на виробництво продукції згідно П(С)БО 9 „Запаси” (ідентифікованої собівартості відповідної одиниці продукції, середньозваженої собівартості, ФІФО, ЛІФО, за нормативними витратами) та їх характеристика та порядок застосування в виробничому обліку.

Для раціонального використання матеріальних цінностей будь-яке їх витрачання підлягає жорстокому контролю, для чого використовуються методи сигнального документування, метод партійного розкрою та інвентарний метод. Необхідно знати їх характеристику та особливості застосування.

Облік прямих трудових витрат. Необхідно знати їх склад та характеристику видів та систем заробітної плати, документальне оформлення.

Облік і розподіл непрямих витрат між підрозділами підприємства. Ставка розподілу непрямих витрат. Підходи до встановлення ставок розподілу непрямих витрат. Метод прямого розподілу. Метод послідовного розподілу. Метод розподілу взаємних послуг. Метод одночасного розподілу. Розподіл накладних витрат із застосуванням заздалегідь визначеної ставки.

Калькулювання повних витрат.

Калькулювання по замовленнях. Документопотік в умовах калькулювання по замовленнях.

Калькулювання по процесах. Поняття та застосування еквівалентної одиниці готової продукції. Облік витрат в умовах послідовної та паралельної обробки продукції.

Тема 5. Системи обліку та калькулювання за неповними затратами

Проблеми сучасного управлінського обліку. Необхідність переходу від обліку і калькулювання повної собівартості до обліку і калькулювання неповної собівартості. Система калькулювання змінних витрат та її особливості. Поняття та суть маржинального доходу. Проведення аналізу на основі змінних витрат. Переваги системи калькулювання змінних витрат.

Слід усвідомити, що використання калькулювання собівартості продукції за неповними витратами зумовлено такими недоліками системи обліку за повними витратами:

неможливістю точно оцінити непрямі витрати, спожиті в процесі виробництва продукції;

неможливістю простеження шляху конкретного елемента непрямих витрат у процесі виробництва окремого продукту;

зменшенням точності визначення собівартості продукції внаслідок постійного зростання питомої ваги накладних затрат у структурі затрат підприємства, що пояснюється широким впровадженням автоматизації виробничих процесів.

Характеристика і сфера застосування простого директ-косту. Особливості розвинутого директ-косту, його переваги і можливості. Директ-костинг як система управлінського обліку, що базується на класифікації витрат на змінні та постійні і включає в себе облік витрат за їх видами, місцями виникнення й носіями, облік результатів виробничої діяльності, а також аналіз витрат і результатів для прийняття управлінських рішень. Порядок формування собівартості за методом „директ-костинг”.

Особливості визначення фінансового результату в системах обліку та калькулювання собівартості продукції за повними і неповними витратами.

Тема 6. Системи обліку та калькулювання за нормативними витратами

Вивчення теми слід розпочати з історії розвитку і впровадження нормативного методу обліку витрат і калькулювання. Значення системи обліку та калькулювання собівартості продукції за нормативними затратами. Відмінності вітчизняного нормативного методу і методу стандарт-кост та порівняльна оцінка їх елементів.

Слід усвідомити, що дана система включає облік витрат та калькулювання нормативної собівартості продукції та надання інформації про відхилення фактичних витрат від нормативних.

Норму можна розглядати як встановлений кількісний вираз ресурсу на виготовлення одиниці продукції за умови використання прогресивної технології та організації виробництва.

Нормативні затрати – це заздалегідь встановлені затрати з урахуванням нормальних рівнів використання матеріальних цінностей, праці. Виробничих потужностей та чинних цін для досягнення цілей в умовах ефективного виробництва.

Нормальна виробнича потужність – це очікуваний середній обсяг діяльності, що можу бути досягнутий за умови звичайної діяльності протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.

Слід знати головні напрями вдосконалювання нормативного методу в умовах становлення ринкової економіки в Україні.

Організація нормативного господарства підприємства і складання нормативних калькуляцій. Облік зміни норм. Методика та техніка обліку відхилень від норм. Сприятливі та несприятливі відхилення. Аналіз відхилень від норм і управління за ними.

Застосування та характеристика методів для виявлення відхилень від норм: метод сигнального документування, метод партійного розкрою, інвентарний метод.

Класифікація відхилень від норм витрат за різними ознаками.

Застосування вітчизняного варіанту нормативного методу для визначення фактичної собівартості випущеної продукції.

Змістовий модуль 3.

Аналіз інформації для прийняття рішень та планування діяльності

Тема7. Аналіз взаємозв’язку «затрати – обсяг прибуток»

Вивчаючи дану тему, необхідно зрозуміти взаємозв’язок та поведінку витрат, об’єму діяльності та прибутку. Аналіз «витрати – обсяг – прибуток» є методом системного дослідження витрат, обсягу виробництва та прибутку підприємства для визначення обсягу реалізації, який повинен забезпечити компенсацію всіх витрат та одержання бажаного прибутку, для визначення суми прибутку при певному обсязі реалізації, для визначення впливу змін величини витрат, обсягу виробництва та ціни реалізації на прибуток підприємства, а також для визначення оптимальної структури витрат.

Слід зрозуміти, яку важливу роль відіграє аналіз беззбитковості в управлінському обліку, який грунтується на розподілі витрат на змінні та постійні, а також на розрахунку точки беззбитковості, з допомогою якої визначається критичний обсяг реалізації.

Необхідно визначити мету та способи проведення аналізу беззбитковості виробництва. Вияснити, що являє собою точка беззбитковості, в чому її суть та які методи її визначення, а також що являє собою графік беззбитковості та графік маржинального доходу, уміти їх побудувати.

Необхідно знати, які припущення покладені в основу аналізу взаємозв’язку “витрати – обсяг – прибуток” та їх значення.

Слід звернути увагу на диференційний аналіз, який передбачає вивчення тільки тих показників, які змінюються під впливом прийнятого рішення, тобто вивчаються тільки релевантні дані.

Необхідно знати, що являє собою структура витрат.

Структура витрат – це співвідношення постійних та змінних витрат підприємства. Слід знати, який вплив має структура витрат на суму одержуваного прибутку.

Знати, що являє собою операційний важіль.

Слід знати, які припущення покладені в основу аналізу “ витрати – обсяг – прибуток”.

Тема 8. Аналіз релевантної інформації для прийняття управлінських рішень

При вивченні даної теми головну увагу звернути на процес прийняття рішення як цілеспрямований вибір з кількох альтернативних варіантів, що забезпечує досягнення обраної мети або проблеми, уміти дати характеристику процесу підготовки та прийняття рішення. Такі рішення можуть бути причетні як до довгострокових перспектив розвитку підприємства, так і поточних проблем, які виникають в процесі господарської діяльності. Довгострокові або стратегічні рішення пов’язані з майбутніми можливостями, які прогнозуються та потребують конкретних рішень сьогодні. Об’єктом таких рішень являються інвестиції для збільшення виробничих потужностей, розробка нових видів продукції, вихід на нові ринки тощо.

Менеджери також приймають рішення, які пов’язані з використанням ресурсів в процесі поточної діяльності. Такі рішення називаються операційними та торкаються нижчого та середнього рівня управління. Об’єктом таких рішень можуть бути ціна та обсяг реалізації продукції, прийняття рішення по спеціальному замовленню, скорочення чи розширення виробництва деяких виробів тощо.

Слід зрозуміти, що прийняття рішення – це цілеспрямований вибір серед кількох альтернативних варіантів такої дії, яка б забезпечила досягнення поставленої мети або вирішення проблеми. Необхідно знати процес підготовки та прийняття рішення, який включає в себе декілька стадій: вибір мети, визначення можливих варіантів дій, збір даних про альтернативи, аналіз кількісних показників з урахуванням якісних факторів та прийняття рішення. Слід звернути увагу на те, що для фірм, які займаються підприємницькою діяльністю, такою метою може бути досягнення максимальної суми прибутку, завоювання лідерства на ринку тощо.

Аналізуючи ситуації, що виникають у процесі поточної діяльності, менеджери постійно мають справу з вибором серед альтернативних рішень. Типовими прикладами таких ситуацій є рішення: про спеціальне замовлення; про розширення чи скорочення (ліквідацію) діяльності; виробляти чи купувати продукцію тощо. Головне, що слід уяснити, вибір серед кількох варіантів оптимального рішення здійснюється на підставі диференціального аналізу релевантної інформації, який передбачає визначення і зіставлення диференціальних витрат та доходів для прийняття управлінських рішень.

Слід пам’ятати, що для різних типів рішень масив релевантної інформації може бути різним, а також необхідно враховувати не тільки короткотермінові, але й довгострокові наслідки рішень.

Необхідно уяснити, що можливості підприємства найчастіше обмежені. Це може бути попит на продукцію, робоча сила, матеріальні ресурси, виробнича потужність тощо. В цих умовах підприємство повинно визначити, яка продукція чи послуга найвигідніша. Необхідно, таким чином, при вивченні даної теми звернути увагу на процес прийняття рішення при наявності одного або кількох обмежень.

Слід знати, що рішення про спеціальне замовлення – це рішення, яке пов’язане з розгляданням одержаного замовлення на одноразовий продаж продукції (послуг) по ціні, нижчій від звичайної або навіть нижче собівартості. Прийняття такого замовлення доцільне тільки в тому випадку, якщо додатковий дохід перевищує додаткові витрати та відсутня деформація ринку.

Розширення або скорочення сегменту – це рішення про розширення або скорочення робіт, послуг, підрозділів та інших сегментів на основі аналізу їх рентабельності. Аналіз інформації для прийняття таких рішень грунтується на калькулюванні змінних витрат, визначенні прямих та загальних постійних витрат, зрівнянні маржинального доходу.

Рішення “виробляти чи покупати” – це рішення, пов’язане з розгляданням існуючої альтернативи: виробляти самостійно окремі компоненти продукції чи купляти їх у зовнішніх постачальників. Аналіз такого рішення передбачає визначення виробничої собівартості компоненту, диференційний аналіз витрат та облік якісних факторів. Слід знати, що при прийнятті рішення слід ураховувати фактор втраченої можливості.

При вивченні теми слід звернути увагу на оптимальне використання ресурсів при наявності обмежень.

Довгострокові рішення підприємства перш за все пов’язані з плануванням та фінансуванням капітальних вкладень. Об’єктами довгострокових рішень можуть бути автоматизація виробництва, будівництво нових підприємств, заміна обладнання, реалізація соціальних програм тощо. Головна риса, яка відрізняє рішення про капітальні вкладення від операційних рішень, пов’язана з тривалістю та обсягом витрат.

Слід мати уявлення про принципи та стадії аналізу інвестиційних проектів, про бюджетування капітальних вкладень. Знати, що при виборі проектів капітальних вкладень необхідною умовою є компенсація інвестицій за рахунок вигоди, яка буде одержана від їх використання. Вигода від використання об’єктів капітальних вкладень може бути одержана або в вигляді економії витрат, або в вигляді додаткового прибутку.

Слід вміти визначити витрати та вигоди, пов’язані з втіленням проекту, а також визначити релевантні грошові потоки. Знати визначення чистих грошових потоків та чистих інвестицій.

Звернути увагу на методи оцінки проектів капітальних вкладень: методи дисконтування грошових потоків та методи, які не ураховують вартість грошей в часі. Знати, що являє собою чиста теперішня вартість проекту, внутрішня норма прибутковості проекту, період окупності проекту, облікова норма рентабельності.

Звернути увагу на раціонування капіталу як процес вибору найвідповіднішого та найвигіднішого з кількох прибуткових інвестиційних проектів.

Тема 9. Бюджетування планування та контроль

Кожне підприємство має відповідну стратегічну мету, для досягнення якої здійснюється стратегічне планування.

Стратегічне планування – це процес визначення дій, необхідних для досягнення стратегічної мети. Результатом стратегічного планування є довгостроковий план, розрахований на 10-15 років. Деталізація довгострокового плану здійснюється при допомозі бюджетування, яке визначає короткострокові завдання в межах загальної стратегії для всіх рівнів управління.

В процесі вивчення даної теми необхідно пояснити мету бюджетування та роль бухгалтера-аналітика в цьому процесі. Визначити суть, напрямки та стадії бюджетування, види бюджетів. Знати, що являє собою зведений бюджет, операційний бюджет, фінансовий бюджет, а також в чому полягає суть складання та взаємоузгодження бюджетів.

Зрозуміти, в чому полягає стратегічне планування фірми та його мета. Яким чином проводиться формування загального бюджету виробництва.

Менеджери та адміністрація підприємства в разі зміни умов здійснення запланованих бюджетів передбачають використання гнучких бюджетів. Слід зрозуміти, що являють собою прирістне бюджетування та бюджетування з нуля.

Найбільшу увагу при розгляданні бюджетів слід приділити прогнозуванню виручки від реалізації та прибутку. Після програми збуту формують бюджети виробництва та розраховують нормативний рівень запасів готової продукції. Потім розробляють бюджети витрат на матеріали, на заробітну плату, накладні витрати, комерційні витрати, адмінистративно-управлінські витрати. Заключною стадією бюджетування виступає формування проекту звіту при прибутки та збитки, тобто узагальнюючого бюджету.

Слід звернути увагу на бюджет грошових коштів, який відображає майбутні платежі та надходження грошових коштів.

Слід знати, що являє собою бюджетний баланс як проформа фінансової звітності, яка містить інформацію про майбутній фінансовий стан підприємства за умови здійснення запланованих рішень. Він складається на основі балансу на початок бюджетного року, бюджету операційних витрат та бюджету грошових коштів.

Вияснити, в чому полягає контроль виконання бюджетів, аналіз відхилень та його значення з точки зору внесення необхідних корективів з метою управління. Що являють собою сприятливі та несприятливі відхилення.

Тема 10. Облік і контроль затрат і результатів за видами діяльності та центрами відповідальності

Слід зрозуміти концепцію та суть обліку по центрах відповідальності. Кожне підприємство має свою організаційну структуру, яка визначається наявністю та взаємодією його підрозділів. Підрозділи підприємства виконують різні функції. Ці підрозділи очолюють керівники (менеджери, завідуючі), які відповідають за їхню роботу. Але здатність людини керувати має певні обмеження, тому виникає необхідність розподіляти повноваження приймати рішення між різними рівнями управління.

Центр відповідальності – це сфера діяльності, в межах якої встановлено персональну відповідальність менеджера за показники діяльності, які він повинен контролювати.

Для здійснення такого контролю та забезпечення підзвітності менеджерів необхідна відповідна система обліку – облік по центрах відповідальності.

Створення та функціонування системи обліку по центрах відповідальності передбачає:

визначення центрів відповідальності;

формування бюджету для кожного центру відповідальності;

регулярне складання звітності по кожному центру відповідальності про виконання;

аналіз причин відхилень та оцінку діяльності центру.

Необхідно знати загальну схему обліку центрів відповідальності, його принципи та організацію. Звернути увагу на типи центрів відповідальності (центр витрат, центр прибутку, центр інвестицій) та зваємозв’язок звітів центрів відповідальності різних рівнів управління.

Поняття про стандартні витрати та облік відповідальності на основі стандартних витрат. Складові системи калькулювання стандартних витрат. Аналіз відхилень від встановлених стандартів (прямих матеріальних витрат та витрат на оплату праці, змінних та постійних виробничих витрат) та роль аналізу відхилень в системі управління.

Слід звернути увагу на оцінку центрів діяльності. Трансфертне ціноутворення та його значення.

7. Методичні рекомендації до виконання індивідуальних завдань

Тема 3. Організація документування господарських операцій та документообігу

Розкрити загальну організацію документообороту на підприємстві. Висвітитиосновні правила організації документообороту та основні принципи побудови графіку документообігу. Визначити сутність документів, їх класифікацію та порядок заповнення. Визначити сутність уніфікації та стандартизації документів. Визначити основні вимоги до оформлення первинних бухгалтерських документів та бухгалтерських регістрів. Розкрити основні реквізити бухгалтерських документів та їх класифікацію за їх призначенням.

Література [1-10, 11-19,25-35, 74-79].

Тема 4. Організація роботи облікового апарату

Надати характеристику призначенню та формам організаційної структури бухгалтерії. Розкрити функції бухгалтерії та побудови облікового апарату. Надати характеристику сутності основних типів організаційної структури облікового апарату та централізованої та децентралізованої форма організаційної структури. Визначити фактори, що впливають на структуру апарату облікової служби.

Регламентація обов’язків облікових працівників. Відповідальність бухгалтерів. Права та обов’язки головного бухгалтера. Визначення чисельності облікового персоналу. Характеристика посадової інструкції бухгалтера.

Література [1-10, 11-19, 77-80].

Тема 7. Організація обліку грошових коштів

Розкрити порядок організації обліку готівкових коштів в сучасних умовах. Висвітлити організацію обліку руху готівкових коштів. Організація їх документування у касі підприємства та порядок встановлення ліміту залишку готівки у касі. Відповідальність за порушення норм по регулюванню обігу готівки.

Зміст Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні. Основні вимоги до функціонування каси підприємства. Порядок отримання готівки в касу та здачі її в банк.

Література: [ 1-10, 11-19, 22,28-29, 31,78-79].

Тема 8. Організація обліку власного капіталу

Питання організації обліку статутного капіталу на підприємствах різної форми власності. Висвітлити економічну сутність статутного капіталу, порядок його формування. Організація обліку створення та руху статутного капіталу. Організація аналітичного обліку руху статутного капіталу. Особливості організації обліку збільшення та зменшення статутного капіталу. Порядок складання та подання форми 4 «Звіт про власний капітал». Організація обліку розрахунків із засновниками при їх виході зі складу засновників.