Дії інженерно - саперного батальйону

В обороні та у наступі батальйон, як правило, частиною сил додається на підсилення механізованих (танкових) з’єднань першого ешелону на напрямку головного удару корпусу, а рештою підрозділів – діє у складі рухомих загонів загороджень. Під час підготовки оборонної операції батальйон може влаштовувати загородження з подальшою передачею їх загальновійськовим підрозділам. Крім того, під час підготовки наступальної операції та в її ході підрозділи батальйону можуть виконувати завдання інженерного забезпечення за планом корпусу.

Пророблення проходів у мінно-вибухових загородженнях противника перед його переднім краєм здійснюється, як правило, інженерно-саперними ротами. При підготовці до наступу завдання на пророблення проходів інженерно-саперній роті ставить командир інженерно-саперного батальйону або начальник інженерної служби бригади, а в ході наступу – командир механізованого (танкового) батальйону.

Кількість і напрямки проходів визначає загальновійськовий командир, а командир інженерно-саперної роти або взводу організує їхнє пророблення, використовуючи, як правило, вибуховий спосіб. Кожному відділенню звичайно ставиться завдання на пророблення одного проходу.

У встановлений час, як правило, в ході вогневої підготовки, здійснюється запуск зарядів. Після їхнього вибуху відділення швидко висуваються до своїх проходів, здійснюють їхню перевірку та позначення, після чого приступають до несення комендантської служби. Відділення несе комендантську службу на одному або двох сусідніх проходах. Після пропуску батальйонів першого ешелону саперні відділення залишаються лише на проходах, що співпадають з бригадними шляхами. Після проходження бригад першого ешелону проходи та комендантська служба на проходах, що сполучені з корпусними шляхами передаються корпусним саперам.

Улаштування мінно-вибухових загороджень може здійснюватись усіма підрозділами батальйону.

Під час підготовки до оборони загородження влаштовуються перед переднім краєм та в глибині смуг першого ешелону, в оперативній глибині смуги оборони корпусу.

В умовах безпосереднього зіткнення з противником перед переднім краєм мінні поля встановлюються вручну, в глибині оборони та при відсутності вогневого впливу противника – із застосуванням засобів механізації.

При влаштуванні загороджень рота діє звичайно повзводно, а під час підготовки до зруйнування крупних об’єктів – у повному складі.

В ході бою, як оборонного так і наступального, батальйон основними силами буде діяти в складі рухомих загонів загороджень корпусу. В ході наступального бою загородження влаштовуються при відбитті контратак противника та закріплені захоплених рубежів. В ході оборонного бою батальйон влаштовує загородження на напрямку виявленого наступу противника або на флангах з’єднань, що наносять контрудар.

До початку бою РЗЗ зосереджується в районі у готовності до влаштування загороджень на зазначених рубежах мінування.

Рубіж мінування – доступна для наступу противника ділянка місцевості, на якій загін виконує завдання з установки мінних полів і створення інших видів загороджень у поєднанні з природними перешкодами, з урахуванням вогню та дій військ. Протяжність рубежу мінування по фронту та його глибина визначається можливостями підрозділів з улаштування загороджень та підготовки руйнувань, доступності місцевості для дій противника та бойовими можливостями військ, з якими взаємодіє загін. Протяжність рубежу мінування РЗЗ у складі трьох рот протитанковими мінами може досягати 10-12км, а при улаштуванні змішаних мінних полів – 6-8км. Глибина рубежу мінування може бути 1,5-2км.

В наступі при відбитті контрударів противника основні рубежі мінування призначаються, як правило, в межах других ешелонів бригад першого ешелону, а в обороні – перед другою позицією або на ній; там, де темпи наступу противника дещо нижче, рубежі мінування можуть призначатися ближче до переднього краю.

Нарощування загороджень по глибині здійснюється улаштуванням їх на наступних рубежах мінування, які вказуються старшим начальником.