Класифікація економічних злочинів

За об’єктом посягань: злочини, що посягають на банківський і кредитний сектори;злочини, що посягають на сектори будівництва і нерухомого майна;злочини, що посягають на сектори транспорту і подорожей.

За безпосереднім об’єктом: злочини, пов’язанні із зловживаннями капіталовкладеннями та нанесенням збитків компаньйонам, акціонерам, інвесторам (незаконні операції з бухгалтерськими документами, акціями, інвестиціями);злочини, які проявляються у зловживаннях з депозитним капіталом і наносять збитки кредиторам, гарантам (фіктивне банкрутство);злочини, пов’язані з порушенням правил вільної конкуренції (змова про фіксування цін);злочини, що порушують права споживачів (випуск недоброякісної продукції);злочини проти довкілля;злочини, що посягають на фінансову систему держави (ухилення від сплати податків);злочини, пов’язані зі зловживаннями у галузі соціального страхування і пенсійного забезпечення;злочини, пов’язані з навмисним порушенням правил техніки безпеки, що заподіює матеріальну і фізичну шкоду працівникам;комерційні хабарі;комп’ютерні злочини.

За суб’єктом та засобами вчинення: розкрадання майна, незалежно від форм власності, шляхом привласнення, розтрати, зловживання службовим становищем, а також крадіжки з використанням легального доступу до вкраденого;корисливі злочини, що вчинюються шляхом зловживання посадовим становищем без ознак розкрадання (ухилення від сплати податків, шахрайство з фінансовими ресурсами);корисливі злочини в сфері торгівлі, послуг та інших сферах приватного бізнесу без використання посадового становища і без ознак розкрадання (контрабанда).

Кримінально-правова класифікація: злочини у сфері відносин власності;злочини у сфері використання бюджету;злочини у сфері фінансових відносин;злочини у сфері підприємництва;злочини у сфері захисту від монополізму і несумлінної конкуренції;злочини у сфері обслуговування населення;злочини у сфері митного регулювання.

Детермінанти економічної злочинності:

Довгострокові фактори: недосконалість господарського механізму щодо використання різних форм власності;відсутність цивілізованих ринкових відносин, добросовісної конкуренції, наявність численних диспропорцій;інформаційний вакуум щодо більшості соціально-економічних процесів, управлінських рішень та контролю за їх виконанням;відсутність в народі демократичних традицій, низька правова культура, що призводить до невиконання своїх обов’язків перед державою у вигляді повноти сплати податків;протиріччя між командно-адміністративною системою господарювання і ринковою економікою.

Середньострокові фактори: надмірна монополізація економіки;сировинна спеціалізація виробництва і експорту, що продукує відсталість і анти ринкове спрямування економіки;надмірне адміністративне втручання в економіку, великі витрати на утримання управлінського апарату, надання численних пільг окремим юридичним та фізичним особам;високий рівень корупції в системі органів державної влади і управління та тонізації економіки.

Короткострокові фактори: відсутність морально-психологічної єдності суспільства, узгодженості дій щодо основних напрямів реформування політичної та економічної систем;надлишковий податковий тиск на суб’єктів господарювання;відставання правового забезпечення протидії економічній злочинності від швидкості її зростання та необхідності посилення боротьби з нею;низька платоспроможність більшості громадян;правова незахищеність суб’єктів господарювання від зловживань, утисків та вимагань з боку чиновників державного апарату на всіх його рівнях.

Ознаки особи, яка вчиняє економічні злочини можна поділити на наступні групи: - відношення до різноманітних соціальних цінностей, трудових обов’язків, ставлення до власності в умовах формування нових економічних відносин; - характер і соціальна значимість потреб особи, інтересів, установок та засобів їх задоволення (легальні, неправомірні, кримінальні); - самовиправдання того, що злочинна діяльність є корисною для інтересів бізнесу та суспільства.

Економічних злочинців можна класифікувати в залежності від сфер, де вони вчиняють злочини. Наприклад, у податковій, кредитно-фінансовій, бюджетній сфері, в сфері торгівлі, побутових і комунальних послуг, підприємницької діяльності тощо.

Окрему групу становлять особи, які займаються виготовленням, зберіганням, придбанням, перевезенням, пересиланням, ввезенням в Україну з метою збуту або збутом підроблених грошей, державних цінних паперів; підробкою знаків поштової оплати і проїзних квитків; незаконним виготовленням, підробленням, використанням або збутом незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору, чи контрольних марок.

Кожні двоє з трьох засуджених за економічні злочини мають середню та вищу освіту. Кожне п’яте розкрадання, вчинене з використанням посадового становища, є груповим.

Напрямки профілактичної роботи:

- виявлення й усунення (нейтралізація) криміногенних факторів, що обумовлюють дані злочини (загальна профілактика);

- виявлення та недопущення злочинів, вчинення яких готується (спеціальна профілактика);

- встановлення осіб, від яких з високим ступенем вірогідності можна очікувати вчинення злочинів, та піддання їх виховному впливу (індивідуальна профілактика).

В системі правоохоронних органів діє Державна служба боротьби з економічною злочинністю і Державна податкова служба.

Необхідно також здійснювати заходи, спрямованні на ліквідацію кризи неплатежів та нецільового використання бюджетних коштів, зокрема:

- проведення із залученням практичних працівників відповідних міністерств та відомств комплексних перевірок законності здійснення товарно-грошових операцій суб’єктами підприємницької діяльності, які створенні при державних підприємствах, виявлення фактів одержання прихованих доходів шляхом вилучення з обігу різниці між собівартістю та роздрібними цінами на товари і послуги;

- погашення заборгованості з виплати заробітної плати, для чого слід запровадити механізм матеріальної відповідальності підприємств-боржників перед своїми працівниками;

- забезпечення жорсткого контролю за проходженням бюджетних коштів аж до безпосереднього їх одержувача, спрямованих на адресну державну підтримку, а також погашення заборгованості по заробітній платі.

Питання для самостійного опрацювання:

1. Поняття економічної злочинності.

2. Кримінологічна класифікація економічних злочинів.

3. Кримінологічна характеристика економічної злочинності.

4. Кримінологічна характеристика осіб, що вчиняють економічні злочини.

5. Детермінанти економічної злочинності.

6. Попередження злочинів у сфері економіки.

7. Історія виникнення економічної злочинності

Література:

1. Токарев А.Ф. Основные понятия криминологии.- М., 1989

2. Зелінський А.Ф. Кримінологія, - Х., 2000

3. Семаков Г.Є. Криминология, - К., 1999

4. Джужа О.М. Курс кримінології. Підручник в 2-х томах, - К., 2001

5. Сахаров А.Б. Учение о личности преступника и его значение в профилактической деятельности ОВД. – М., 1984

6. Долгова А.И. Преступность и общество, - М., 1992

7. Карпец И.И. Преступность: илюзии и реальность, - М., 1992

8. Дяньшин И.Н. Преступность: понятие и общая характеристика, причины и условия., - К., 1998