Тип ........................................................................................ АОЛ2-22-4

Номінальна напруга, В..................................................................... 380

Потужність, кВт................................................................................. 1,5

Кількість обертів за хвилину.......................................................... 1420

4.3.2.4 Види рухів та їх налагодження

Для роботи осьових інструментів необхідно два робочих рухи: обертальний та поступальний. У свердлильних верстатах ці рухи, як правило, має інструмент, який закріплений у шпинделі. Для зміни частоти обертання є коробка швидкостей, а різні подачі утворюються, використовуючи коробку подач. Одночасна передача двох рухів на інструмент здійснюється за допомогою шпиндельної гільзи (рисунок 4.3): рух подачі передається від зубчастого колеса 1 на рейку гільзи 2, усередині якої обертається шпиндель 3, який закінчується у верхній частині шанцевою нарізкою а значної довжини, а в нижній – конічним отвором б для кріплення інструмента. Шліцьовий вал може поступально переміщатися в отворі обертового зубчастого колеса 4 або блоці коліс коробки швидкостей, не втрачаючи контакту на всій довжині ходу при подачі.

Шпиндельна бабка 5 (рисунок 4.1, б) радіально-свердлильного верстата розташована на траверсі 4, а у вертикально-свердлильного (рисунок 4.2) – на колоні І. Вона виконується заодно з коробкою швидкостей 5 (рисунок 4.1, б) у радіально-свердлильного верстата. Коробка швидкостей 5 (рисунок 4.1, а) вертикально-свердлильного верстата розташовується, як правило, на верхньому торці станини, поруч з електродвигуном, від якого одержує рух через пасову передачу. У процесі установки шпиндельна бабка радіально-свердлильного верстата може переміщатися по траверсі 4 (рисунок 4.1, б) і разом з нею по колоні 2, а також повертатися з траверсою щодо колони. Ці рухи встановлюють інструмент у потрібне положення стосовно заготовки.

На вертикально-свердлильних верстатах заготовка підводиться під свердло, як правило, вручну, що обмежує застосування цих верстатів для обробки великогабаритних важких заготовок. Заготовки встановлюють на столі 7 (рисунок 4.1, а), а в радіально-свердлильних верстатах, крім того, на плиті 1 (рисунок 4.1, б). Верстати можуть мати спеціальні пристрої для забезпечення заданої глибини свердління, що автоматично виключають подачу. Деякі верстати мають напівавтоматичний цикл роботи: швидке підведення інструмента до заготовки – свердління – швидкий відвід – зупинка шпинделя. У ряді конструкцій здійснюється переключення швидкостей без зупинки верстата (переселективне). Деякі невеликі верстати мають варіатори для безступінчастого регулювання частоти обертання, а швидка зупинка (~2с) великих верстатів здійснюється гальмами.

Для вибивання інструмента зі шпинделя на великих верстатах (конус Морзе № 4 – 6) є спеціальні пристрої.

4.3.2.5 Допоміжний інструмент та нормальні пристрої

Для закріплення в шпинделі свердлильного верстата ріжучого інструмента використовують різноманітні пристрої, так звані допоміжні інструменти: втулки, патрони, оправки та інші. Втулки застосовують у тих випадках, коли хвостовик кріпильно - приєднувальної частини осьових інструментів не підходить до конічного посадочного місця шпинделя верстата. Перехідні втулки (рисунок 4.4) забезпечують закріплення в конічному отворі інструментів з циліндричним та конічним хвостовиком.

Рисунок 4.3 – Шпиндельний вузол вертикально-свердлильного верстата моделі 2Н118

Рисунок 4.4 – Перехідні втулки свердлильних верстатів

Патрони дозволяють закріплювати інструменти з циліндричним хвостовиком або циліндричні втулки з вставленим у них інструментом. Розрізняють патрони дво- трикулачкові та цангові (рисунок 4.5).

Оправки використовуються для встановлення різного спеціального інструмента, а також як подовжувачі у спеціальних випадках обробки стандартним інструментом на універсальних та спеціалізованих верстатах.

Пристрої для закріплення заготовок на столах свердлильних верстатів поділяють за призначенням на універсальні (для закріплення різних заготовок) та спеціальні, за використанню конструкції та способу виробництва – на нормальні (виготовлені за стандартами) та спеціальної конструкції. До нормальних пристроїв свердлильних верстатів відносяться машинні лещата (рисунок 4.6, а), поворотні столи, ділильні пристрої, струбцини (рисунок 4.6, б), призми (рисунок 4.6, в), прихвати (рисунок 4.6, г) та інші.

У серійному виробництві широко застосовують обробку отворів у спеціальних пристроях – кондукторах. Для направлення й орієнтації інструмента використовуються кондукторні втулки з загартованої інструментальної сталі У12А (рисунок 4.7).

Рисунок 4.5 – Патрони свердлильних верстатів

Рисунок 4.6 – Нормальні пристрої свердлильних верстатів