Методичні рекомендації щодо підготовки до семінарського заняття. Під час підготовки до семінарського заняття доцільно ознайомитися з конспектом лекції, теоретичними джерелами і нормативно-правовими актами

Під час підготовки до семінарського заняття доцільно ознайомитися з конспектом лекції, теоретичними джерелами і нормативно-правовими актами, що стосуються теми заняття, звернутися до матеріалів основної та додаткової літератури, що наводиться нижче в даному посібнику, і, насамперед, до положень Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Готуючись до відповіді на перше питання плану семінарського заняття, треба проаналізувати генезис розвитку адміністративної юстиції в Україні, визначити безпосередній зв'язок завдань юстиції щодо захисту прав людини із загальними тенденціями розвитку цивілізації. Доцільним є наведення етапів становлення адміністративної юстиції в Україні, що запропоновані авторами сучасних підручників і навчальних посібників. Насамперед, необхідно довести, що метою адміністративної юстиції є захист суб’єктивних публічних прав громадян, юридичних осіб, самого об’єктивного порядку, тобто правопорядку, забезпечення законності управління, гарантування самостійності й незалежності виконавчої, адміністративної влади.

З урахуванням різних точок зору вчених щодо змісту поняття «адміністративна юстиція» необхідно розкрити сутність двох основних підходів до розуміння адміністративної юстиції (вузький та широкий підхід) та обґрунтувати власну позицію щодо цього. Крім того, доцільно сформулювати погляд на існуючі тенденції визначення терміну «адміністративна юстиція». Тобто, вказати як краще розуміти адміністративну юстицію: як особливий порядок вирішення спорів, як самостійну галузь правосуддя, або не тільки як особливий вид судочинства, а й як систему спеціалізованих судів. Виходячи з цього, треба наводити систему властивостей (ознак) адміністративної юстиції. Певну актуальність має розкриття сутності адміністративної юстиції в матеріальному, організаційному та формальному аспектах, яку пропонують Комзюк А.Т., Бевзенко В.М. та Мельник Р.С. Наприкінці відповіді на перше питання плану заняття є доцільним навести власне формулювання поняття «адміністративна юстиція».

Розгляд другого питання плану заняття доцільно розпочати з уточнення змісту та співвідношення термінів «адміністративна юстиція», «адміністративна юрисдикція», «адміністративне судочинство» та «адміністративний процес». У подальшому необхідно проаналізувати поняття «адміністративне судочинство», що закріплене в ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, розкрити характеристику завдань, цілей та особливостей адміністративного судочинства згідно з положеннями даного кодифікованого акту. Зокрема вказати на призначення КАСУ та завдання адміністративного судочинства. До відповіді також слід включити питання про організацію адміністративного судочинства, звернувши особливу увагу на: адміністративну юрисдикцію та підсудність адміністративних справ; склад суду; порядок здійснення судових викликів та наслідки неявки до суду; процедури проведення судових засідань в судах першої інстанції, апеляційних судах та судах касаційній інстанції.

Підготовку відповіді на третє питання плану семінарського заняття слід розпочати з аналізу положень розділу 2 КАСУ «Організація адміністративного судочинства». Зокрема ст. 6 кодексу передбачено право особи на судовий захист, а положення ст. 17 КАСУ визначають юрисдикцію (компетенцію) адміністративних судів. Саме тому, до відповіді слід включити розгляд понять юрисдикції, публічно-правового спору, суб’єкта владних повноважень, публічної служби тощо. Особливу увагу доцільно приділити аналізу прикладів спорів фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноваженьщодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Для підготовки відповіді на четверте питання плану треба звертатися як до положень Закона України «Про судоустрій і статус суддів», так і до положень КАСУ, якими визначено систему адміністративних судів. Є можливою кількісна характеристика даної системи згідно з інформацією, розміщеною на сайті Міністерства юстиції України, або Вищого адміністративного суду України, або Державної судової адміністрації України. Після розгляду системи та рівнів спеціалізованих (адміністративних) судів необхідно розкрити предметну, територіальну та інстанційну підсудність адміністративних справ, особливості яких визначають норми ст.ст. 18-20 КАСУ. В рамках відповіді доцільно розкрити сутність альтернативної та виключної підсудності адміністративних справ. Певну увагу слід також приділити питанням підсудності адміністративних справ з декількома вимогами, підставам та порядку передачі адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого (ст.ст. 21-22 КАСУ).

Надаючи відповідь на п’яте питання плану заняття, слід пам’ятати, що за нових умов принципи будь-якої владної діяльності суб’єктів права набувають особливого значення, адже реалізація конституційних положень тісно пов’язана з необхідністю ідеологічного оновлення сутності та змісту завдань органів державної влади, й, у першу чергу, служіння держави народові та захисту прав громадян від свавілля чиновників. Саме тому, враховуючи, що судовий захист прав людини визнається найбільш ефективним, студентам (курсантам) треба сумлінно віднестися до розгляду положень ст.ст. 6-13 КАСУ, котрими визначено систему основних принципів адміністративного судочинства в Україні. Для забезпечення системної відповіді доцільно наводити характеристику принципів адміністративного судочинства відповідно їх закріплення в КАСУ, тобто в такій послідовності: верховенство права, законність, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі, гласність і відкритість адміністративного процесу, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, обов’язковість судових рішень.

У ході підготовки відповіді на шосте питання плану важливо приділити увагу учасникам адміністративного процесу, їх правам та обов’язкам, особливостям повноважень органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб в суді, повноваженням інших учасників процесу. Зокрема найбільшу увагу слід приділити аналізу положень глави 5 «Учасники адміністративного процесу» розділу 2 КАСУ. Тому, згідно з положеннями ст. 47 КАСУ (та інших) важливо проаналізувати поняття та зміст процесуального статусу сторін (позивач і відповідач), третіх осіб, представників сторін та третіх осіб. Окрему увагу треба приділити вивченню статусу сторін, які займають провідне місце в провадженнях в адміністративних судах. Для повної характеристики системи учасників адміністративного процесу треба проаналізувати та підготувати стислу характеристику процесуального статусу секретаря судового засідання, судового розпорядника, свідка, експерта, спеціаліста, перекладача (як інших учасників адміністративного процесу згідно з ст. 62 КАСУ).

З урахуванням значного обсягу навчального матеріалу для більш якісного розкриття системи учасників адміністративного процесу доцільно здійснити попередній розподіл окремих складових відповіді між студентами (курсантами) навчальної групи.

Водночас слід мати на увазі, що характеристика сутності та організації адміністративного судочинства буде неповною без розгляду деяких інших положень КАСУ. Тому рекомендуємо приділити увагу питанням змісту стадій, етапів, процесуальних дій, порядку їх фіксації, строків адміністративного судочинства тощо та включити ці матеріали до відповідей на більшість питань плану семінарського заняття..