Продуктовий (виготовлення певного продукту);

2) за групами споживачів (задоволення потреб певної групи споживачів);

3) за місцем розташування (в певному географічному регіоні).

«Переваги»	«Недоліки»
Керівництво середньої ланки на рівні регіону може приймати оперативні рішення з урахування місцевих умов і особливостей.	1.Збільшується кількість ланок структури управління і строк проходження інформації від підприємств вищого керівництва.

Тема № - 20: Організація роботи менеджера.

План:

1.Управлінська праця та кадри управління.

2.Характер і зміст праці менеджера.

Література:

1.Гірняк О.М. Менеджмент. -К.: Магнолія плюс, 2003. - 336 с., с. 236-248

2.Мочерний С.В. Основи підприємницької діяльності. -К.: «Академія», 2001. - 280 с., с. 220-222

3.Л.І.Доцяк "Основи підприємництва", К. -2006, с.263 - 273.

Управлінська праця і кадри управління.

Управлінська праця має "свої особливості порівняно з працею безпосередньо продуктивною, внаслідок якої створюються матеріальні цінності.

Специфічність полягає в тому, що продуктом управлінської праці є рішення, а не товари або послуги. Специфічними також є предмет і засоби управлінської діяльності - інформація, організаційні і обчислювальна техніка. Управлінська праця має переважно розумовий характер.

«Характер управлінської праці»

Аналіз управлінської праці свідчить про її функціональну неоднорідність. Щодо управлінської праці, то звичайно виділяють такі її види:

- евристична - має виражений творчий характер, пов’язана з постановкою проблем і пошуком шляхів розв’язання їх, аналізом діяльності підприємства, характерна для керівників підприємств, окремих категорій спеціалістів.

- адміністративна - полягає в цілеспрямованому впливі керівника на підлеглих з метою активізації їхньої діяльності у виконанні поставлених завдань. Характерна для менеджерів всіх рівнів. Вона передбачає розпорядчі (доведення до виконавця), координаційні (складання планів, графіків, проведення нарад), контрольні і службово-комунікаційні дії.

- оперативна - полягає у виконанні стереотипних операцій, необхідних для інформаційного забезпечення процесу управління, передбачає - поєднання простих операцій розумової праці з діями, які потребують певних фізичних зусиль і це операції з документами, комунікаційно-технічні операції сприймання, переробка, передача).

Характерна для діловодів, секретарів, друкарок.

Незалежно від змісту функцій усі працівники, зайняті управлінською працею, належать до кадрів управління.

Залежно від ролі їх у процесі управління кадри управління поділяють на:

- керівників (менеджерів);

- спеціалістів

- виконавців.

Залежно від рівня управління виділяють менеджерів вищого (адміністраторів), середнього і нижчого рівня.

Фахівці - працівники торгових, виробничих, планово-економічних, фінансових служб апарату управління. їх обов’язками є опрацювання і аналіз інформації, підготовка проектів рішень, виконання спеціальних управлінських функцій.

Виконавці - секретарі, друкарки, діловоди, оператори ЕОМ. їх обов’язками є: отримання, опрацювання, передавання і збереження інформації.

Кадри управління класифікують:

за рівнем освіти - з вищою, середньо спеціальною, середньою освітою;

за професією - (технологи, бухгалтери, товарознавці);

за статтю і віком;

за стажем роботи.

Менеджери всіх рівнів повинні мати:

високі професійні властивості і навички та творчі здібності, що знаходить свій стиль у відчутності нового, вмінні критично оцінювати досягнуті результати, бачити недоліки і знати шляхи їх усунення.

економічне мислення виявом якого є уміння знаходити оптимальні варіанти для покращення роботи, оволодіння найновішими технологіями.

рівень підготовки до організаційної та управлінської діяльності.

високі технологічні якості^ознаками яких є цілеспрямованість, сумлінність, працьовитість, психологічна стійкість тощо. Наприклад, при відборі кандидатів на керівні посади перевіряють такі якості, як здатність ясно і чітко висловлювати свої думки, енергійність, напористість, розвиток уяви, зібраність, гнучкість, вміння спілкуватися з людьми, аналітичний склад розуму.

Процвітання бізнесу можливе тоді, коли керівники:

добре знають своїх працівників, як кожного окремо, так і разом, як групу і колектив. Знання сильних і слабких сторін, їх потенціальні здібності, а також граничнж можливостей, бажань, стремлінь.

прививають підлеглим стиль, цінності і норми, які прийняті в компанії.

вміють мотивувати підлеглих шляхом правильного використання таких факторів, як можливості, досягнення і нагороди.

забезпечують сприятливі робочі умови для підлеглих, щоб їх праця і зусилля давали найбільший ефект.

надають можливість своїм підлеглим до прийняття рішень, які стосуються їх обов’язків.

Характер і зміст праці менеджера.

Менеджер - це центральна фігура в системі менеджменту.

Менеджери вищого рівня - представники вищого керівництва, що мають структурні виробничо-торгові підрозділи. В їх обов’язки входить постановка цілей, розробка стратегійфірми.

Менеджери середнього рівня - забезпечую ть реалізацію стратегій. їх поділяють на:

Лінійних - керівники, що направляють, стимулюють, координують діяльність учасників виробничого процесу (директори, начальники виробництв і т.д.)

Функціональних - менеджери, самостійно керуючі інженерно-технічними, планово-економічними, соціальними і іншими функціональними службами (головні спеціалісти, начальники відділів бюро).

Свої особливості має кар’єра цих двох типів. Рух спеціалістів в рамках структури виробництва формують більш рішучих і відповідальних, а в рамках функціональної - більш обережних, але знаючих висококваліфікованих спеціалістів.

Менеджери нижчого рівня - забезпечують виконання менш оперативних рішень (зав. секцією, зав. виробництвом в підприємствах харчування), тобто здійснюють в основному контроль за виконання виробничих завдань і забезпечують отримання інформації про хід виконання цих завдань.

Діяльність сучасного керівника організації чи підприємства залежить від впливу ряду політичних, соціальних, економічних та психологічних факторів, які формують комплекс факторів дестимулюючого і стимулюючого напрямків.

До дестимулюючих факторів відносять: стрес, тиск, невизначеність, як у суспільстві, так і в межах окремих організацій, розмивання традиційних цінностей, ускладнення проблем, неефективність методів управління, створених тоталітарною системою.

До стимулюючих факторів - широке поле вибору і прояву ініціативи, зростання конкуренції, можливість володіння сучасним менеджментом.

Для ефективного управління менеджер повинен володіти знаннями сучасного менеджменту і мати здібності до керівництва людьми.

Сучасний менеджер повинен уміти організувати і планувати виробничо-торгову діяльність підприємств. Це передбачає глибокі знання диференційно до рівня керівництва. Так, зав. виробництвом ресторану повинен мати глибокі знання з технології, організації виробництва, знати основи бухгалтерського обліку і економіки, а ось директор повинен мати певні знання з у,сіх напрямів діяльності підприємства.

Слідуючі важливі вимоги до менеджера:

■ вміти добирати управлінські кадри і формувати з них колектив;

■ прагнення стати лідером колективу;

уміння контактувати з людьми, розуміти психологію людей, мотиувати до праці;

■ володіти мистецтвом прийняття рішень;

■ мати здатність виробляти і використовувати нові ідеї.

Велике значення має і реалізація виховної функції менеджера: сформувати в системі менеджменту єдине розуміння цілей, завдань, принципів діяльності організації, загальної культури управління, стилю керівництва.

Сучасне суспільство іноді називають інформаційним. Керівники в цих умовах повинні уміти оцінювати дедалі зростаючий обсяг інформації, виділяючи найважливішу. Менеджер, який не вміє відокремити важливу інформацію від другорядної, практично не зможе прийняти своєчасне, виважене рішення.

Організацією особистої праці керівника і підпорядкування йому фахівців потрібно починати з опису їхніх робочих місць і закріплення цього опису в посадових інструкціях. Опис робочого місця в апараті управління повинен містити чотири елементи:

перелік завдань (функцій), для вирішення яких існує, бо створюється робоче місце; п опис обов'язків, які покладаються на працівника і випливають із завдань (функцій) на даному робочому місці;

опис прав і повноважень, які забезпечують виконання завдань (функцій) і обов’язків; в відповідальність, яка матиме місце у випадку невиконання обов’язків та перевищення прав.

У процесі професійної діяльності менеджеру доводиться вирішувати ряд завдань, ефективність яких залежить від його вміння раціонально організувати свою працю.

Серед найбільш трудомістких робіт певне місце посідає робота з документами. Незважаючи на нововведення в техніці та технології, вони не дають сьогодні відчутного зниження трудомісткості документування управлінської праці.

Документування - це процес вивчення обсягу вхідної та підготовки вихідної інформації на основі листів, наказів, розпоряджень тощо. Через суттєві недоліки в технології документування виникають перевантаження працівників. Процес підготовки документів вивчався на навчальній дисципліні “Українська мова” за професійним спрямуванням.

Тема № - 21: Сутність маркетингу.

План:

1. Сутність і функції маркетингу.

2. Основні поняття маркетингу.

3. Сутність, мета та завдання маркетингових досліджень.

4. Комплексне дослідження ринку. Методи досліджень.

Література:

1. Варналій З.С., Сизоненко В.О., Основи підприємницької діяльності, К, Знання України, 2003, стор.293-295

2. Мочерний С.В., Устинко О.А., Чоботар С.І., Основи підприємницької діяльності, К, Видавничий центр «Академія», 2001, стор.35-37, 125-133

У сучасній економічній теорії та практиці розвинутих країн світу вже звичним стало поняття маркетинг (від англ. Market – ринок, продаж, торгівля).

Ефективне використання маркетингу на підприємствах України потребує насамперед правильного розуміння його суті.

Маркетинг – метод управління торгівельно-промисловою системою, який передбачає визначення, прогнозування і створення потреб і побажань, організацію ресурсів і можливостей фірми з метою задоволення потреб споживачів, отримання найбільшого прибутку фірмою.

Маркетинг як спосіб діяльності підприємців і специфічний спосіб господарювання в умовах ринкових відносин ґрунтується на відповідних принципах, серед яких:

вільний вибір мети і стратегій функціонування розвитку, концентрація всіх зусиль на вирішених напрямках діяльності;

всебічне і глибоке пізнання ринку, зростаючих запитів споживачів;

пристосування до ринку; випуск продукції і товарів, що відповідають попиту;

активне формування попиту; впливаючи на ринок;

науковий підхід до вирішення маркетингових проблем, тобто систематичний аналіз, використання програмно-цільового методу управління, маркетингових досліджень, а також зворотного зв’язку;

гнучкість у досягненні поставлено мети через швидке пристосування до зміни умов навколишнього середовища.

На практиці принцип маркетингу зводять до трьох послідовних етапів:

Складання асортиментної програми виробництва фірмової продукції на базі вивчення ринку.

Ретельне виконання наміченої програми.

Здійснення програми маркетингу з оволодіння ринком збуту продукції.

Основні функціїмаркетингу, тобто комплекс завдань, які необхідно здійснити для досягнення поставлених цілей:

1. Аналіз навколишнього середовища.

2. Ринкові дослідження.

3. Аналіз потреб споживачів

Планування товару.

5. Ціноутворення.

6. Збутова політика.