Структура курсового проекту

Пояснювальна записка до курсового проекту містить такі складові:

1. Титульна сторінка.

2. Завдання до курсового проекту.

3. Зміст.

4. Вступ.

5. Теоретична частина:

- постановка задачі та її словесний опис;

- побудова математичної моделі;

- обґрунтування вибору методу розв’язування задачі;

- короткий опис алгоритму обраного методу з деталізацією необхідною для обчислень і програмування.

6. Практична частина:

- блок-схема алгоритму;

- розв’язування поставленої задачі вибраним методом;

- розв’язування задачі на ПК за допомогою будь-якого пакету («Пошук розв’язків» в Excel тощо).

- текст програми алгоритмічною мовою або основних модулів проекту об’єктно-орієнтованою мовою програмування у візуальному середовищі (при великому обсязі – виноситься в додатки);

- опис програми;

- тестовий набір даних (контрольні приклади);

- результати розрахунків за допомогою створеної програми;

- аналіз результату застосування методу, аналіз числових експериментів.

7. Висновки.

8. Перелік літературних джерел.

9. Додатки (за необхідністю).

10. Текст пояснювальної записки до курсового проекту, файл для виконання (*. exe) та текст програми (всі файли проекту) на компакт-диску.

До курсового проекту прикладається заява на затвердження теми, оформлена за зразком додатку А.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ОФОРМЛЕННЯ ОСНОВНИХ СТРУКТУРНИХ ЧАСТИН КУРСОВОГО ПРОЕКТУ

1. Зразок оформлення сторінок, титульної сторінки надано в додатках В, Г, Д, Е. Зміна структури, розмірів шрифту, стилю оформлення титульної сторінки не допускається.

2. Завдання до курсового проекту відображає зміст основних питань, які підлягають розробці в процесі курсового проектування. Завдання підписується керівником проекту і затверджується завідувачем кафедри. Завдання підшивається до роботи одразу після титульної сторінки і не нумерується (додаток Б).

3. Зміст подається після завдання (на третій сторінці проекту). Зміст повинен точно відповідати основним пунктам структури курсового проекту. Зразок оформлення змісту надано в додатку Д.

4. У вступі викладаються характеристика дисципліни "Методи оптимізації та дослідження операцій", актуальність оптимізаційних методів та методів дослідження операцій для дослідження складних задач.

Також у вступі необхідно навести короткі відомості про мову програмування та математичні пакети, які служать для практичної реалізації оптимізаційних методів, що використовуються в рамках даного курсового проекту.

У кінці вступу зазначається мета й завдання курсового проекту, наводяться відомості про структуру й обсяг пояснювальної записки д о курсового проекту. Обсяг вступу - 1 сторінка.

5. При висвітленні постановки задачі слід відзначити її значення для розв’язування науково-технічних задач і дати словесний опис задачі, що розглядається. У поставленій задачі відзначають задані параметри і шукані величини, їх області визначення та значень.

Математична модель являє собою постановку задачі, “перекладену” на математичну мову. Для цього з постановки задачі виділяють параметри, які відомі за умовою і змінні величини, які, як правило, необхідно визначити. Далі за допомогою математичних співвідношень будують математичну модель задачі.

Після формулювання математичної моделі задачі проводять огляд відомих методів її розв’язування, обґрунтовують вибір методу, який використовується в даному курсовому проекті, його обчислювальний алгоритм. Якщо він вивчався – то виклад ведеться в тих же термінах та позначеннях. Інакше – дається посилання на джерела (див. додаток Ж) звідки взято метод (алгоритм).

Обсяг теоретичної частини – до 10 сторінок.

6. Практична частина починається з побудови блок-схеми алгоритму, яка є невід’ємною складовою частиною курсового проекту. Зразок блок-схем наведено в додатку И. Вона повинна складатися з основних процедур алгоритму, які зображені за допомогою графічних елементів блок-схеми. Слід уникати надмірного спрощення та надмірної деталізації блок-схеми. Для цього в алгоритмі виділяють основні обчислювальні процедури (модулі), що перетворюють початкові дані задачі у кінцевий результат і зображують їх у блок-схемі. В цьому ж пункті дають опис процедур (модулів), що використовуються при складанні програми. обсяг графічного матеріалу 3-5 сторінок формату А4.

Після блок-схеми наводять безпосередні розрахунки задачі вибраним методом. А далі – математичним пакетом з описом та ілюстраціями. При програмуванні - наводять текст програми. Програма може бути складена з використанням однієї з алгоритмічних мов високого рівня (Quick Basic, Turbo Pascal, C++ тощо) або об’єктно-орієнтованих мов програмування у візуальному (Visual Basic, Delphi, Visual Studio тощо). У випадку великого обсягу тексту програми у практичній частині наводять повністю лише тексти основних обчислювальних процедур (модулів), а повний текст програми розміщують в додатках. При цьому структура програми (проекту) повинна зберігатися. Необхідно, щоб кожна процедура або окремий блок обов’язково супроводжувалися коментарями щодо їхнього змісту і призначення. В електронному варіанті текст програми або модулів з коментарями повинен бути представлений повністю.

Для тестування програми слід навести декілька прикладів, які всебічно характеризують функціональні можливості програми (проекту). Необхідно чітко виділити початкові дані з відповідними іменами та характеристиками і відмітити змінні, яким буде присвоєно значення кінцевого результату. Рекомендується передбачити дві форми введення початкових даних: з клавіатури і з файлу.

Результати розрахунків повинні бути наведені в роботі в незалежності від того чи виводяться результати на екран, чи у файл. Рекомендується передбачити в програмі обидві форми виведення результатів. У випадку, коли вивід результатів програми займає більше двох сторінок, дозволяється не наводити у друкованому варіанті курсового проекту проміжних результатів обчислень для всіх прикладів. У цьому випадку вибирають найбільш показовий приклад і повністю наводять вивід його результатів, а для решти прикладів обмежуються лише остаточними результатами. Але в електронному варіанті обов’язково представляють файли з повним виведенням результатів по всіх тестових прикладах програми.

Для проведення аналізу результатів роботи програми алгоритм розв’язування здійснюють в одному або декількох математичних пакетах (MathCad, MS Excel, Maple, MatLab тощо). В якості тестових слід взяти ті ж приклади, що й для програмної реалізації методу.

В пояснювальній записці до курсового проекту обов’язковим є опис розробленої програми, її вхідних даних, програмних обмежень.

Обсяг практичної частини повинен займати не більше 20 стор.

7. Текст висновків повинен містити об’єктивну оцінку отриманих результатів проекту та відповідність визначеній мети. У висновках також дають рекомендації по впровадженню результатів проектування.

8. Список літературних джерел наводять в порядку посилання на неї у тексті. Слід зазначати лише джерела, які фактично були використані при роботі над курсовим проектом.

9. В додатках розміщується допоміжний матеріал (повний текст програми, модулів проекту, графічні матеріали великого обсягу тощо).

10. На компакт-диску представляють:

§ повний текст пояснювальної записки до курсового проекту у редакторі MS Word; (назва файлу – прізвище латинськими літерами (наприклад: Ivanenko));

§ файл з програмою алгоритмічною мовою або усі файли проекту мовою об’єктно-орієнтованого типу;

§ програмний файл для виконання (*. exe);

§ файли з умовами та результатами тестових прикладів програмної реалізації;

§ файли з тестовими прикладами розрахунків з використанням математичних пакетів;

§ файл readme.txt з поясненнями щодо змісту файлів компакт-диску.

ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ТЕКСТОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Текстовий матеріал оформляється на аркушах формату А4 (210´297 мм), орієнтація – книжкова. Об’єкти аркуша пояснювальної записки курсового проекту представлені в додатку В.

2. Набір текстового матеріалу виконується за допомогою текстового редактора Word. Загальний обсяг пояснювальної записки до проекту повинен становити до 30 сторінок.

Поля (від країв аркуша до рамок):

зліва – 2 см; справа – 1 см; зверху – 2 см; знизу – 2 см.

Шрифт - Times New Roman Cyr, 14 пт.

Міжрядковий інтервал – 1,5.

Усі формули, у тому числі й окремі змінні та символи, повинні бути набрані у редакторі формул MS Equation або MathType.

3.Вимоги до набору формул:

Style: Text - Times New Roman Cyr

Function - Times New Roman Cyr, Italic

Variable - Times New Roman Cyr, Italic

L.C.Greek - Symbol

U.C.Greek - Symbol

Symbol - Symbol

Matrix-Vector - Times New Roman Cyr, Italic

Number - Times New Roman Cyr

Size: Full - 14 pt

Subscript/Superscript - 12pt

Sub- Subscript/Superscript - 10pt

Symbol - 18pt

Sub-symbol - 12pt.

Дозволяється в текст, вписувати вручну чорним кольором окремі символи, які відсутні у редакторі формул і таблиці символів Windows, а також малювати ілюстрації, графіки.

4. У пояснювальній записці до курсового проекту текстовий матеріал розміщується в межах робочої зони аркушу. Відстань від робочої зони до тексту зліва не менше ніж 5 мм, справа – не менше ніж 3 мм. Відстань від верхнього або нижнього рядка тексту до рамки форми повинна бути не менше ніж 5 мм.

5. Абзацний відступ повинен бути однаковим упродовж усього тексту пояснювальної записки і дорівнювати п’яти знакам. Приклад оформлення сторінки текстового документа наведено в додатку Е.

6. Пояснення, описки та графічні неточності (не більше двох виправлень на сторінці) слід виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою коректора й нанесенням на тому ж місці чи між рядками виправленого тексту машинописним способом або від руки чорним кольором.

7. Кожен розділ повинен починатися з нової сторінки. Розділи та підрозділи повинні мати заголовки. Пункти та підпункти можуть мати заголовки. Заголовки розділів структурних елементів слід розташовувати по середині рядка і друкувати великими літерами без крапки в кінці, не підкреслюючи. Заголовки підрозділів, пунктів та підпунктів слід починати з абзацного відступу й виконувати маленькими літерами, крім першої великої, не підкреслюючи, без крапки в кінці. Якщо заголовок складається із двох та більше речень, їх розділюють крапкою. Перенос слів у заголовку розділу не допускається.

8. Відстань між заголовком і подальшим чи попереднім текстом має бути 2-3 інтервали. Не допускається розміщувати назву підрозділу, пункту й підпункту в нижній частині сторінки, якщо після неї подається тільки один рядок тексту.

9. Нумерація сторінок. Нумерація сторінок курсового проекту проставляється у відповідній графі основних надписів (див. додатки Д, Е). Першою сторінкою є титульний аркуш, який включається до загальної нумерації сторінок, але номер сторінки на ньому не проставляється. Ілюстрації й таблиці, розміщені на окремих сторінках, включаються до загальної нумерації сторінок.

10. Ілюстрації необхідно подавати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці, якщо вони займають цілу сторінку. Ілюстрацію, розміри якої більші від формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують на наступній сторінці після згадування в тексті або додатках. Ілюстрації позначають словом “Рисунок __” та нумерують послідовно в межах розділу. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, відокремлених крапкою. Після номера ілюстрації крапка не ставиться. Наприклад, «Рисунок 2.1 – Схема таблиці».

Блок-схеми оформлюються згідно стандарту [37] (див. додаток И).

11. Таблиці. Цифровий матеріал, як правило, оформляють у вигляді таблиць відповідно до рисунку 1.

Таблиця ____ – ___________________________________

номер назва таблиці

Головка	{					Заголовки граф
				}	Підзаго-ловки граф
			с			}	Рядки (горизон-тальні ряди)
Боковик (графи для заголовків рядків)	Графи (колонки)

Рисунок 1 - Схема побудови таблиць

12. Горизонтальні та вертикальні лінії, які розмежовують рядки таблиць, а також лінії зліва, справа і внизу, що обмежують таблицю, можна не проводити, якщо їх відсутність не утруднює користування таблицею.

13. Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, в якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. Вище і нижче таблиці повинно бути залишено не менше одного вільного рядка.

14. Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, що наводяться у додатках. Над лівим верхнім кутом таблиці розміщують надпис “Таблиця ___” із указанням її номера. Після номера таблиці крапка не ставиться.

15. Таблиця може мати назву, яку виконують малими літерами (крім першої великої) і вміщують над таблицею, відокремлюючи її тире від номера таблиці. Назва має бути стислою і відбивати зміст таблиці.

16. Заголовки граф таблиці починають писати з великої літери, а підзаголовки – із малих, якщо вони складають одне речення із заголовком. Підзаголовки, які мають самостійне значення, начинають писати з великої літери. У кінці заголовків і підзаголовків таблиць розділові знаки не ставлять. Заголовки ставлять у однині. Діагональне ділення головки таблиці не допускається.

17. Якщо рядки або графи таблиці виходять за межі формату сторінки, таблицю поділяють на частини, розміщуючи одну частину таблиці під другою, або поруч, або переносячи частину таблиці на наступну сторінку, повторюючи в кожній частині таблиці її головку і боковик. При поділі таблиці на частини допускається її головку або боковик заміняти відповідно номерами граф чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами у першій частині таблиці. Слово “Таблиця___” вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть “Продовження таблиці___”із зазначенням номера таблиці.

18. Якщо частини таблиці розміщують поряд, у кожній частині повторюють головку таблиці; при розміщенні частин таблиці одна над другою – повторюється боковик

19. Графу “№ п/п” у таблицю не включають. При необхідності нумерації показників їх порядкові номери показують у боковику таблиці перед їх назвою. Для полегшення посилання в тексті пояснювальної записки дозволяється нумерація граф таблиці.

Назва параметрів	…	…
ц…	а...	....	....
1....	....	....	....	....
2....	....	....	¼...	....
3....	....	....	¼...	....

20. Якщо цифрові або інші дані у таблиці відсутні, то у графі ставлять прочерк. При вказуванні у таблицях послідовних інтервалів значень величин, що охоплюють усі значення ряду, перед ними пишуть “від”, “більше” і “до”, маючи на увазі “до ¼ включно”. В інтервалах, що охоплюють будь-які значення величин, між величинами ставлять тире.

21. Переліки. Переліки за потреби можуть бути наведені в середині розрахунково-пояснювальної записки. Перед переліком ставлять двокрапку.

22. Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою або, не нумеруючи, – дефіс (перший рівень деталізації). Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації).

23. Переліки першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, а другого рівня – з відступом відносно місця розташування переліків першого рівня.

Приклад:

1) системний блок;

2) монітор;

3) периферійні пристрої:

а) принтер;

б) сканер.

24. Формули. Формули розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, по середині сторінки. Вище і нижче кожної формули повинно бути залишено не менше одного вільного рядка.

25. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номеру формули в цьому розділі. Номер зазначають на рівні формули або рівняння в дужках у крайньому правому положенні на рядку.

26. Пояснення значення символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули, слід наводити безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі. Пояснення значення кожного символу та числового коефіцієнта слід давати з нового рядка. Перший рядок починають з абзацу словом “де” без двокрапки

Приклад

, (2.3)

де , – довжини катетів трикутника;

– довжина гіпотенузи.

27. Переносити формули на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій (+, –,:, ´, =), повторюючи знак операції на початку наступного рядка. Коли переносять формули на знаковій операції множення, застосовують знак “´” а не “·”.

28. Формули, що йдуть одна за одною і не розділені текстом, відокремлюють комою.

29. Використана література. Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованими творами або виписують із каталогів і бібліографічних показників повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т. ін. При цьому користуються стандартами [39-40] (див. додаток Ж).

30. Обсяг списку не повинен, як правило, перебільшувати 5% обсягу пояснювальної записки чи звіту.

31. Бібліографічні записи, що включені у список, розміщуються визначеним чином. Відхилення від прийнятого порядку не допустиме. Для курсового проекту рекомендується форма побудови списку літератури (див. додаток Ж) за першим згадуванням праць у тексті.

32. Додатки. Додатки слід оформляти як продовження курсового проекту на наступних його сторінках, розташовуючи їх у порядку появи посилань на них у тексті.

33. Кожен додаток треба починати з нової сторінки. Додатки повинні мати заголовок, надрукований угорі малими літерами, починаючи з першої великої букви симетрично відповідно до тексту сторінки. По середині рядка, над заголовком малими літерами з першої великої букви має бути надруковано слово “Додаток ____” і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Єдиний додаток позначається як додаток А.

34. Додатки повинні мати спільну з рештою проекту наскрізну нумерацію сторінок.

35. Ілюстрації, таблиці, формули та рівняння, що є у тексті додатка, треба нумерувати у межах кожного додатка, наприклад, формула (А.1) – перша формула додатка А; таблиця А.2 – друга таблиця додатка А.

36. Якщо у пояснювальній записці як додаток використовується документ, що має самостійне значення і оформляється згідно з вимогами до документа даного виду, його копію вміщують у додаток без змін у оригіналі. Перед копією документа вміщують аркуш, на якому посередині друкують слово “Додаток ___” і його назву (за наявності). Сторінки копії документа нумерують, продовжуючи наскрізну нумерацію сторінок курсового проекту (не займаючи і не змінюючи власної нумерації сторінок копії додатка).