ТЕМА 2.4. Монопольний ринок 7 страница

В цілому самостійна робота при вивченні навчальної дисципліни «Мікроекономіка» для студентів включає наступні види робіт:

- опрацювання теоретичних основ, прослуханого лекційного матеріалу;

- вивчення окремих тем або питань, що передбачені для самостійного опрацювання;

- підготовка до виступу на семінарському занятті;

- підготовка до практичних занять;

- вирішення і письмове оформлення задач, схем, діаграм, інших робіт графічного характеру;

- підготовка конспектів навчальних чи наукових текстів;

- систематика вивченого матеріалу курсу перед іспитом;

- виконання індивідуальних завдань тощо.

Навчальний час, відведений для самостійної роботи студента при вивченні дисципліни «Мікроекономіка» визначається навчальним планом, робочим навчальним планом. Розподіл годин самостійної роботи студентів при вивченні дисципліни «Мікроекономіка» деталізується робочою програмою дисципліни «Мікроекономіка» з урахуванням годин, відведених на самостійне опрацювання окремих тем, їх складності, логічної послідовності викладення лекційного матеріалу.

В цілому для успішного оволодіння студентами програмного матеріалу рекомендовано перелік нижчезазначених питань, що підлягають самостійному опрацюванню усіма студентами академічних груп.

Питання, винесені на самостійну роботу для студентів

№ п/п	Тема заняття	Зміст питання
1.	Предмет і метод мікроекономіки	1. Раціональність поведінки суб’єктів ринкових відносин.
2.	Теорія граничної корисності та поведінка споживача	1. Виняткові випадки функції корисності.
3.	Ординалістська теорія поведінки споживача	1. Крайні випадки взаємозаміщення та взаємодоповнення благ. 2. Гранична норма заміщення благ: сутність і методика обчислення.
4.	Аналіз поведінки споживача	1. Ефект заміщення та ефект доходу.
5.	Попит і пропозиція, їх взаємовідносини	1. Оцінка еластичності попиту за показником загальної виручки. 2. Еластичність попиту за доходом та перехресна еластичність попиту. Еластичність пропозиції та фактори, що визначають її.
6.	Мікроекономічна модель підприємства	1. Фактори виробництва та їх класифікація. Поняття кривої "шлях розвитку виробництва".
7.	Варіації факторів виробництва та оптимум товаровиробника	1.Крива «шлях розвитку виробництва»
8.	Витрати виробництва	1. Витрати на довгострокових інтервалах. Концепції теорії прибутку.
9.	Ринок досконалої конкуренції	1. Ринок досконалої конкуренції в довгостроковому періоді.
10.	Монопольний ринок	1. Особливості функціонування реальних монополізованих ринків. Економічні наслідки монополії. 2. Потреба державного регулювання монополій, антимонопольна політика.
11.	Олігополія та монополістична конкуренція	1. Суспільна оцінка олігополістичного ринку. 2. Нецінова конкуренція. Ефективність монополістичної конкуренції.
12.	Ринок факторів виробництва	1. Попит на працю за умов досконалого конкурентного ринку ресурсів. 2. Ринкова пропозиція праці на досконало конкурентному ринку.Ринок праці з недосконалою конкуренцією. 3. Капітал і процентний дохід.
13.	Загальна ринкова рівновага та економіка добробуту	Ефективність виробництва.
14.	Інституціональні аспекти ринкового господарства	Правові передумови для ринкових суб’єктів.

Контрольними заходами за результатами самостійного опанування вищезазначеного блоку питань є опитування студентів та написання контрольних робіт.

Також студентам необхідно з нижченаведеного переліку визначити, які з положень є правильними, а які помилковими.

Змістовий модуль 1. Теорія поведінки споживача

1. Мікроекономіка досліджує економічну політику держави.

2. Відправним моментом у мікроекономіці є теза про раціональність поведінки економічних суб'єктів.

3. Внутрішньою мотивацією економічної діяльності суб'єктів мікроекономіки є економічні потреби.

4. Обмеженість ресурсів зумовлена безмежністю матеріальних потреб суспільства.

5. Успіх будь-якого бізнесу залежить не тільки від наявності стартового капіталу й підприємницького хисту, а й від знання закономірностей функціонування економічних мікросистем у різних ринкових ситуаціях та вміння їх ефективно застосовувати.

6. Нормативна економічна теорія дає оцінку стану економіки згідно з певними критеріями.

7. Позитивна економічна теорія аналізує реальний стан речей в економіці.

8. Якщо в моделі виробничих можливостей економіка знаходиться за межами виробничих можливостей, то вона неефективно використовує наявні ресурси.

9. Чим більше модель схожа на реальний процес, тим вона краща.

10.Об'єктом мікроекономіки є поведінка індивідуумів, домогосподарств, підприємств тощо в ринкових умовах.

11.Предмет «Мікроекономіки» - поведінка людей і механізм прийняття ними рішень для досягнення мети в умовах обмеженості ресурсів.

12.Об'єктом «Мікроекономіки» є мікроекономічна система.

13.Домогосподарство - це економічна одиниця, яка складається з однієї або більше осіб, постачає виробничі ресурси і використовує отримані гроші для придбання товарів і послуг, що задовольняють потреби цієї особи або осіб.

14.Підприємство (фірма) - економічна одиниця, яка використовує фактори виробництва і виготовляє продукцію для задоволення потреб споживачів.

15.Держава не відноситься до суб'єктів мікросистеми.

16.Мікроекономіка стосується лише розв'язання практичних проблем.

17.Рух із однієї точки до другої уздовж заданої кривої виробничих можливостей передбачає відмову від виробництва одного блага заради отримання більшої кількості іншого блага.

18.У мікроекономіці широко застосовується математичний інструментарій.

19.Економічна теорія не може застосовувати математичні методи, тому що не є точною наукою.

20.Мікроаналіз належить до спеціальних методів дослідження.

21.Карта кривих байдужості - це набор бюджетних ліній для певного споживача.

22.Гранична норма заміщення благом А блага В може розглядатись як відношення граничної корисності блага А до граничної корисності блага В.

23.Зміна доходу споживача приводить до зміщення на графіку бюджетної лінії паралельно її первісному положенню.

24.Поворот бюджетної лінії зумовлений зміною доходу споживача.

25.Нахил бюджетної лінії залежить від співвідношення цін двох благ.

26.Умови рівноваги споживача у кардиналістській теорії не відрізняються від умов рівноваги у ординалістській теорії.

27.Криві байдужості не перетинаються.

28.Гранична норма заміщення завжди постійна для даної кривої байдужості.

29.Криві байдужості двох благ перетинаються у точці рівноваги споживача.

30.Ординалістська гіпотеза транзитивності може бути представлена таким чином: якщо споживач віддає перевагу благу А перед благом В; а благу В перед благом С; тоді він віддасть перевагу благу А перед благом С.

31.Перелік наборів, які мають однакову вартість, утворює криву байдужості.

32.Якщо споживач максимізує корисність за рахунок одного товару, то така рівновага називається кутовою.

33.Кожна точка кривої байдужості відображає однаковий дохід споживача.

34.Загальна корисність обернено пропорційна граничній корисності.

35.Споживацькі переваги транзитивні.

36.Ефект Веблена залежить, перш за все, від доходу споживача.

37.Для благ, що жорстко взаємодоповнюють одне одного, конфігурація кривих байдужості є L-образною.

38.Рівновага споживача на карті кривих байдужості - це точка, у якій нахил бюджетної лінії та кривої байдужості збігаються.

39.Конфігурація кривої байдужості визначається МRS.

40.Бюджетна лінія - геометричне місце точок, кожна з яких показує всі можливі комбінації благ в межах набору, що бюджет споживача дає змогу йому придбати при даному рівні цін.

41.Згідно з першим законом Енгеля частина сімейного бюджету, що витрачається на продукти харчування, має тенденцію скорочуватись у міру зростання доходу.

42.Крива «ціна - споживання» не відображає впливу на обсяг благ, що споживаються.

43.Товар Гіффена не завжди є малоцінним товаром.

44.Якщо споживач визнає товар неякісним, то споживання останнього у міру зростання доходу буде зростати.

45.Отримавши звістку про підвищення заробітної плати, людина відмовилася від паління дешевих сигарет. Отже, для неї дешеві сигарети - неякісний товар.

46.Характер кривої «дохід - споживання» буде залежати від уявлення споживача про цінність споживчого вибору.

47.На основі кривої «ціна - споживання» можна побудувати криву індивідуального попиту, що відбиває залежність обсягу попиту на товар від його ціни.

48.На основі кривої «дохід - споживання» можна побудувати криві Енгеля та зробити висновки щодо якості благ, які входять до набору.

49.Крива Енгеля представляє собою множину рівноважних комбінацій двох видів благ при зміні доходу споживача.

50.Крива «дохід - споживання» не використовується при визначенні кривої Енгеля.

51.Надлишок споживача - це те саме, що й ефект заміни у рівнянні Слуцького.

52.Вимірювання зміни надлишку споживача - це відповідний шлях виміряти зміни в його добробуті, спричинені зміною цін.

53.Ефект доходу вимірює зміну обсягу попиту у відповідь на зміну ціни при постійних відносних цінах.

54.Зміна обсягу попиту у відповідь на зміну ціни, яку ми спостерігаємо в реальному житті, є сумою ефектів заміщення та доходу.

55.Криву індивідуального попиту на товар можна побудувати на основі кривої «ціна-споживання».

56.Якщо ціна товару зростає, то ефект заміщення змушує споживача купувати менше товару, тому що реальний доход споживача зменшується.

57.Зміна споживчих переваг приводить до руху попиту уздовж його кривої, а зростання доходів - до її зрушення.

58.Зростання споживчих доходів викликає розширення попиту на всі товари.

59.За інших рівних умов поганий врожай картоплі приведе до зростання цін на чіпси.

60.У звичайному розумінні два товари X та. У називаються взаємодоповнюючими, якщо зростання ціни товару X веде(за інших рівних умов) до падіння попиту на товар У.

61.Падіння ціни на товар приведе до зростання попиту на його товар субститут.

62.Якщо ринкова ціна нижче рівноважної, то вона буде знижуватися, тому що за таких умов попит буде падати, а пропозиція зростати.

63.Якщо одночасно виростуть пропозиція товару і споживчі доходи, можливо, ціна на нього не зміниться.

64.Зміна ціни на ресурси відображається на графіку пересуванням вздовж кривої пропозиції.

Змістовий модуль 2. Теорія виробництва та ринкових структур

1. Для виробництва заданого обсягу продукції застосовують тільки один варіант комбінації ресурсів.

2. Точки однієї ізокванти означають комбінації факторів виробництва, рівнокорисні для виробника.

3. У довгостроковому періоді зміни у використанні факторів виробництва менш еластичні, ніж у короткостроковому.

4. Обсяг виробництва може продовжувати зростати навіть тоді, коли граничний продукт від'ємний.

5. Ізокванта - це геометричне місце точок, кожна з яких показує можливі комбінації витрат факторів виробництва при однаковій ціні праці.

6. Закон спадної граничної продуктивності свідчить про те, що в міру збільшення застосування змінного фактора за умови незмінності інших факторів його граничний продукт збільшується.

7. У довгостроковому періоді усі фактори виробництва постійні.

8. Граничний продукт розраховується як відношення сукупного продукту до обсягу виробництва.

9. Виробничі послуги праці, капіталу, землі та підприємницьких здібностей називаються факторами виробництва.

10.Виробнича функція - це відношення між будь-яким набором факторів виробництва та максимально можливим обсягом продукції, виробленим за допомогою цього набору факторів.

11.Головними організаційно-правовими формами ділових підприємств є індивідуальна фірма, партнерство та корпорація.

12.Теорія факторів виробництва виходить із того, що кожен фактор має власну продуктивність і створює відповідну частку продукту, отже, і доходу його власника.

13.Зі зміною цін ресурсів економічно ефективний спосіб виробництва може стати неефективним.

14.Усі технологічно ефективні способи виробництва є економічно ефективними.

15.Виробнича функція відображає взаємозв'язок використаних факторів виробництва і відношення граничних продуктивностей цих факторів.

16.Функція Кобба-Дугласа - це виробнича функція, яка показує максимальний обсяг продукту при використанні праці, капіталу та матеріалів.

17.Не існує межі зростання виробленого продукту при одному змінному факторі виробництва.

18.Загальний продукт приймає максимального значення при рівності граничного та середнього продуктів.

19.Середній продукт - це відношення зміни загального продукту до величини використаного змінного фактора.

20.Граничний продукт - це додатковий продукт, отриманий при використанні додаткової одиниці

21.Крива загальних середніх витрат, починаючи з певного обсягу випуску продукції, стало зростає внаслідок дії закону спадної віддачі.

22.Графік середніх постійних витрат має форму параболи.

23.Середні загальні витрати визначаються як сума середніх постійних і середніх змінних витрат.

24.Граничні витрати показують приріст змінних витрат у результаті зростання обсягу продукції, що виробляється, на одиницю.

25.5 До складу економічних витрат входить нормальний прибуток.

26.Загальні, середні та граничні витрати приймають мінімальне значення при мінімальному випуску продукції.

27.Постійні витрати існують тільки в короткостроковому періоді.

28.Постійні витрати фірми - це витрати, що не залежать від обсягу виробленої продукції.

29.Крива сукупних витрат має таку ж саму форму, як і крива змінних витрат, але проходить вище на величину постійних витрат.

30.Економічний прибуток визначається як різниця між валовою виручкою і грошовими витратами на використані у виробництві фактори виробництва.

31.Якщо граничні витрати більші за середні, то середні витрати зростають.

32.Альтернативні витрати використання ресурсів - це дохід від використання цього ресурсу найбільш ефективним способом.

33.Якщо фірма нічого не виробляє, її постійні витрати дорівнюють нулю.

34.Конфігурація кривих ТС і VС ілюструє дію законів зростаючої та спадної віддачі.

35.Середні сукупні та середні змінні витрати мінімізуються за умови їх рівності граничним витратам.

36.Якщо ринкова ціна товару постійна, то збільшення обсягу випуску продукції не вплине на розмір прибутку фірми.

37.Якщо крива загального доходу фірми лежить нижче кривої сукупних витрат, то при будь-яких обсягах випуску продукції прибуток фірми має негативне значення.

38.«Золоте» правило для фірми, що оперує на конкурентному ринку: обирати такий обсяг виробництва, при якому граничні витрати дорівнюють ринковій ціні продукту.

39.Фірма максимізує прибуток, скорочуючи виробництво до нуля, якщо ціна продукту нижче середніх змінних витрат.

40.У реальній економіці не було і немає ринків, що задовольняють усім умовам досконалої конкуренції.

41.Коли фірма дістає економічний прибуток, то говорять, що вона має тільки нормальний прибуток.

42.Крива попиту для конкурентної фірми має негативний нахил.

43.Попит на продукцію конкурентної галузі абсолютно еластичний за ціною.

44.Конкурентна фірма у стані довгострокової рівноваги отримує нормальний прибуток.

45.Якщо крива граничних витрат фірми перетинає криву її середніх змінних витрат у точці, що відповідає 400 грн, то фірма зупинить виробництво при поточній ціні продукту менше 400 грн.

46.Крива пропозиції конкурентної фірми у короткостроковому періоді визначається зростаючою частиною кривої середніх змінних витрат.

47.Для конкурентної фірми ціна продукту дорівнює граничному доходу.

48.Фірма одержує нульовий економічний прибуток, коли її загальний дохід дорівнює сукупним витратам при даному обсязі випуску продукції.

49.На конкурентному ринку у довгостроковому періоді нормальний прибуток дорівнює нулю.

50.Фірми, які оперують в умовах досконалої конкуренції на довгострокових тимчасових інтервалах, обирають обсяг випуску продукції, при якому P = мінімум LАС.

51.Реакція галузі на зміни у ринковому попиті залежить зокрема від тривалості розглянутого періоду.

52.Ринок досконалої конкуренції не сприяє концентрації ресурсів для розвитку науково-технічного прогресу.

53.Досконала конкуренція є найефективнішою моделлю ринку, оскільки виробляє необхідний для суспільства продукт при найменших витратах.

54.Якщо лінія граничного доходу фірми проходить нижче відкривої середніх сукупних витрат, але перетинає криву середніх змінних витрат, то фірма мінімізує збитки.

55.На ринку досконалої конкуренції споживач не відрізняє товароднієї фірми від товару іншої.

56.Монополіст встановлює ціну, що дорівнює граничним витратам.

57.Чим вище у довгостроковому періоді Х-неефективність, тим вище ступінь монополізації ринку.

58.Рівень прибутку враховується як показник ступеню монополізації в індексі Герфіндаля - Гіршмана, але не враховуєтьсяв індексі Лернера.

59.Монополіст отримує економічний прибуток тільки у довгостроковій перспективі.

60.Крива попиту, з якою зіштовхується монополіст, менш еластична, ніж крива попиту конкурентної фірми.

61.Монополіст максимізує прибуток, коли його граничні витрати дорівнюють його граничному доходу.

62.Ринкова влада монополіста залежить від ступеня еластичності попиту.

63.Усі монополісти використовують цінову дискримінацію.

64.Для чистого монополіста крива попиту має спадний характер.

65.Зниження ціна на еластичному відрізку попиту не призводить до збільшення сукупного доходу.

66.Якщо галузь є природною монополією, то суспільству необхідно регулювати її за допомогою важелів державного впливу.

67.Граничний дохід чистого монополіста вищий від ціни.

68.Монополія може мати значні переваги за рахунок збільшення масштабів виробництва.

69.Монополіст, який здійснює політику цінової дискримінації, може збільшити свій прибуток за рахунок захоплення споживчого надлишку.

70.Монополія не має кривої пропонування, оскільки може продавати один і той самий обсяг продукції за різними цінами або різні обсяги за однією ціною залежно від ринкового попиту.

71.Оскільки монополія - єдиний виробник в галузі, для неї не існує ситуацій збитковості і закриття.

72.Ринкова влада монополіста означає його спроможність впливати на ринкову ціну.

73.Бар'єри входження на ринок є основною причиною виникнення монополій.

74.Олігополістичні галузі характеризуються нечисленністю фірм, кожна з яких контролює значну частину ринку.

75.Ринкова поведінка галузевого картелю, який максимізує прибуток, аналогічна поведінці при чистій монополії.

76.На практиці картелі і подібні їм таємні угоди важко створювати і підтримувати тривалий час.

77.При монополістичній конкуренції галузевий випуск товарної групи забезпечується досить великою кількістю фірм.

78.На ринках із монополістичною конкуренцією не досягається максимально ефективне використання ресурсів.

79.Картельні угоди нестійкі, оскільки домінуючою стратегією кожного учасника є порушення картельної угоди.

Змістовий модуль 3. Ринки факторів виробництва та ефективність ринкової системи

1. Попит на готову продукцію є похідним від попиту на фактори виробництва.

2. Граничний продукт у грошовому виразі представляє собою додатковий дохід, отриманий за рахунок використання додаткової одиниці виробничого фактора.

3. Обсяг використання кожного ресурсу буде оптимальним при дотриманні умови: МRР_п = МRС_п.

4. Ринковий попит на ресурс складається з обсягів попиту на нього з боку усіх галузей при кожній даній ціні.

5. Якщо два ресурси є взаємозамінниками, то зростання ціни на один із них призводить до падіння попиту на інший.

6. Вільний час та трудовий дохід виступають як взаємодоповнюючі «товари».

7. Для конкурентної фірми оптимальним є таке поєднання праці й капіталу, при якому відношення граничних продуктів цихфакторів до їх ціни є однаковим.

8. Між продуктивністю праці і реальною заробітною платою існує невисокий ступінь залежності.

9. Коли ставки заробітної плати зростають, альтернативна вартість дозвілля зростає.

10. Для конкурентної фірми Р = МR, тому цінність граничного продукту і гранична дохідність ресурсу співпадають.

11. Попит на ресурс недосконалого конкурента більш еластичний, ніж попит конкурентної фірми.

12. Зміна попиту на готову продукцію фірми не впливає на попит фірми на ресурс.

13. З підвищенням продуктивності ресурсу попит фірми на данийресурс зросте.

14. Чиста вигода фірми-покупця ресурсу максимізуеться, колигранична цінність покупки стає рівною граничним видаткамна неї.

15. Ринкова крива попиту на ресурс є більш пологою, ніж крива попиту для фірми.

16. Технологічний прогрес ліквідує деякі робочі місця у короткостроковому періоді, але веде до підвищення реальної заробітної плати у довгостроковому періоді.

17. Якщо фірма купує виробничий фактор Лґдо точки, МRР_п = w_п, розподіл ресурсів завжди ефективний.

18. Головною причиною диференціації ставок заробітної плати є різниця у рівнях кваліфікації та освіти працівників.

19. Двостороння монополія - це ринкова ситуація, за якої фірма, що є єдиним наймачем даного виду праці в регіоні, купує її уєдиного продавця - профспілки.

20. Для монопсонії граничні видатки на працю нижчі, ніж ринкова ціна праці.

21. Поточна вартість наступних доходів зворотно пропорцій на ставці банківського відсотку.

22. Ціна землі залежить від її місцезнаходження.

23. Якщо ставка відсотка зростає, збереження домогосподарств завжди збільшуються.

24. Чим меншим є розмір позики, тим нижчим є відсоток.

25. Строки окупності двох інвестиційних проектів не впливаютьна вибір фірми між цими проектами.

26. Капітальні блага - це товари тривалого користування, що застосовуються у виробництві інших благ.

27. Монополія не дозволяє досягнути Перето-ефективного розміщення ресурсів з причини скорочення обсягів виробництва.

28. Трансакційні витрати зменшуються з розвитком суспільства.

29. Чим сильніше в країні хабарництво, тим менші трансакційні витрати бізнесу.

30. Зовнішні ефекти виявляють себе лише у сфері виробництва.

31. Суспільство зацікавлене у збільшенні обсягу виробництва благ, що мають позитивні зовнішні ефекти.

32. Проблема зовнішніх ефектів у всіх випадках може бути вирішена лише шляхом державного втручання в економічні процеси.

33. Державне виробництво завжди виправдане в тому разі, якщо ринок не в змозі ефективно забезпечити даним благом суспільство.

34. Для суспільного блага характерна відсутність механізму виключення та конкурентності у споживанні.

35. Крива попиту на суспільне благо визначаеється шляхом горизонстального додавання значень індивідуального попиту.

36. Проблема «безбілетників» породжується виключно відсутністю в індивідів бажання платити за суспільні блага.

5.ПЕРЕЛІК ТА ВИМОГИ ДО НАПИСАННЯ ІНДЗ

З метою більш глибокого опрацювання питань проблемного характеру, що потребують вироблення вмінь творчого мислення, узагальнення матеріалів публікацій, здійснення аналітичних оглядів соціально-економічних процесів, дослідження ринків, позиціонування особистих підходів до вирішення складних соціально-економічних задач студентам в обов’язковому порядку пропонується розробка індивідуального науково-дослідного завдання (ІНДЗ.) Для написання та презентації результатів виконання індивідуального науково-дослідного завдання студент обирає одну тему з нижчеподаного їх переліку. Тема завдання може бути скоригована на розсуд викладача або запропонована студентом за згодою викладача.

1. Історія мікроекономічної думки в Україні.

2. Позитивна і нормативна теоретична економіка: сутність, принципи, методи.

3. Ринкова система: мікроекономічний підхід.

4. Зміст, співвідношення та генезис термінів “політична економія”, “економічна теорія”, “теоретична економіка”, “економікс”.

5. Корисність блага в економічному та фізіологічному сенсі.

6. Взаємодоповнюваність і взаємозамінність блага в обґрунтуванні цінової політики фірм.

7. Нефункціональні мотиви споживчого попиту.

8. Еластичність в аналізі проблем оподаткування в Україні.

9. Використання кривих байдужості для розуміння наслідків комерційної діяльності підприємства.

10. Дослідження впливу доходу на обсяг попиту споживача.

11. Теоретичні концепції підприємства: неокласична, інституціональна, підприємницька тощо.

12. Динамічність зовнішнього середовища та його вплив на внутрішню динаміку виробництва.

13. Оптимальна виробнича потужність фірми.

14. Обґрунтування управлінських рішень щодо розширення та згортання виробництва.

15. Основна економічна проблема та обґрунтування вибору “як виробляти?”.

16. Мінімізація витрат на виробництво продукції: мікроекономічний аспект.

17. Механізм підтримки довгострокової рівноваги підприємства, галузі ринку.

18. Критерії суспільної ефективності певної ринкової структури.

19. Наслідки державного регулювання ціноутворення для конкурентного підприємства, галузі.

20. Стримування монопольної влади: антитрестівська політика.

21. Способи утримання ринкової влади монополістом у довгостроковому періоді (пошук ренти).

22. Реакції монополіста на встановлення цінових обмежень, податків і субсидій.

23. Олігополія з позиції теорії ігор.

24. Наслідки нецінової конкуренції для споживачів.

25. Позитивні та негативні аспекти рекламної пропаганди товарів.

26. Порівняльна оцінка ефективності різних ринкових структур.

27. Ціни на виробничі ресурси і найменш витратне їх поєднання у виробництві продуктів.

28. Заробітна плата як найважливіша ціна в економіці.

29. Економічні наслідки встановлення мінімального рівня заробітної плати.

30. Відмінності у рівнях заробітної плати: причини, об’єктивні чинники, оцінки реалій.

31. Інвестування у капітал як відкладене споживання.

32. Процентна ставка та її вплив на рівень і структуру виробництва інвестиційних товарів.

33. Прибуток як генератор ринкової економіки.

34. Проблема визначення суспільних переваг. Теорема неможливості Ерроу.

35. Сучасні блага за умов демократії.

36. Обмежена спроможність ринкового механізму та функції держави.

Контроль за виконанням індивідуальних науково-дослідних завдань

Індивідуальне науково-дослідне завдання (ІНДЗ) має бути надруковане на комп’ютері (Шрифт Times New Roman, розмір 14, міжрядковий інтервал 1,5) на білому папері стандартного формату А4; мати титульний аркуш, викладені за відповідними пунктами роботи матеріали, перелік використаної літератури.

Титульний аркуш завдання повинен мати такий зміст:

- назва університету;

- назва факультету;

- назва кафедри (кафедра економічної теорії та маркетингу);

- назва навчальної дисципліни;

- назва об’єкту контролю (індивідуальне науково-дослідне завдання);

- тема завдання;

- прізвище, ініціали студента, курс, номер академічної групи;

- дата подання завдання викладачеві на перевірку (день, місяць, рік).

Обсяг ІНДЗ має бути не менше 10-12 друкованих сторінок. В індивідуальному науково-дослідному завданні обов’язково повинні бути посилання на список використаних джерел, який має вміщувати найновішу наукову та нормативну літературу, перелік Інтернет-ресурсів.

ІНДЗ оцінюються за такими критеріями:

- самостійності виконання;

- логічності та деталізації викладу матеріалу;

- повноти й глибини виконання поставленого завдання;

- наявності ілюстрацій (таблиці, рисунки, схеми тощо);

- вірності розрахунків;

- кількості та новизни використаних джерел;

- використання цифрової інформації та відображення практичного досвіду;

- якості оформлення;

- своєчасності підготовленої роботи;

- глибини розуміння підготовленої роботи та вміння презентувати і підводити узагальнюючі висновки під час захисту.