Формули. Формули і математичні рівняння подаються в тексті окремим рядком і розташовуються на його середині

Формули і математичні рівняння подаються в тексті окремим рядком і розташовуються на його середині. Переносити формулу на наступний рядок дозволяється тільки по знаках операцій, який повторюють на початку наступного рядка.

Формули нумерують у межах розділу арабськими цифрами. Номер складається з номера розділу та порядкового номера формули, роз’єднаних крапкою. Номер формули записують у круглих дужках на рівні праворуч формули. Посилання на формули в тексті записки дають у дужках, наприклад:... у формулі (2.1).

В експлікації значення символів і числових коефіцієнтів повинні приводитися безпосередньо під формулою в тій послідовності, у якій вони єі у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта варто починати з нового рядка. Перший рядок експлікації починають зі слова «де»; двокрапка після нього не ставлять.

Розмірність того самого параметра в межах текстового документа проекту (роботи) повинна бути однакова.

2.5 Таблиці

Цифровий матеріал, що поміщається в текстовому документі проекту (роботи), рекомендується оформляти у вигляді таблиць.

Таблиці нумерують у межах кожного розділу текстового документа проекту (роботи) арабськими цифрами, розділеними крапкою, та розташовують над таблицею ліворуч. Кожна таблиця повинна мати змістовний заголовок, який пишуть над таблицею. Перед заголовком таблиці пишуть слово “Таблиця” та її номер, який складається з номера розділу і порядкового номера таблиці в межах розділу. Номер таблиці від заголовку виділяють тире, наприклад:

Таблиця 3.2 – Функції головного модуля програми

Підкреслювати заголовок не слід.

Заголовки граф таблиць повинні починатися з прописних букв, підзаголовки — з рядкових, якщо вони складають одне речення з заголовком, а з прописних, якщо вони самостійні. Поділяти голівки таблиці по діагоналі не допускається.

Висота рядків повинна бути не менш 8мм.

Таблицю варто поміщати після першого згадування про неї в тексті. Якщо текстовий документ проекту (роботи)містить невелику кількість сторінок тексту і велику кількість таблиць, допускається поміщати таблиці за порядком номерів наприкінці тексту. Таблиці варто розміщати так, щоб їх можна було читати без повороту текстового документа проекту (роботи). Якщо таке розміщення неможливе, таблицю розташовують так, щоб для її читання можна було повернути текстовий документ проекту (роботи) за напрямком руху годинникової стрілки.

Якщо висота таблиці перевищує одну сторінку, її продовження переноситься на наступну сторінку. При цьому лінію, що обмежує першу частину таблиці знизу, не проводять, а над продовженням таблиці на наступній сторінці пишуть “Продовження таблиці 3.2 ”. При переносі таблиці допускається її головку замінювати номерами граф, відповідно до їх номерів у першій частині таблиці.

На всі таблиці повинні бути посилання в текстовому документі проекту (роботи).

При посиланні на таблицю вказують її повний номер і слово «Таблиця», наприклад: «(Таблиця 4.1)». Повторні посилання на таблицю варто давати зі скороченим словом «дивися», наприклад: «(див. таблиця 3.2)». Якщо в текстовому документі проекту (роботи) тільки одна таблиця, то її не нумерують і слово «Таблиця» не пишуть.

2.6 Список використаних у проекті (роботі) джерел

У текстових документах проекту (роботи) повинні бути посилання на всі літературні джерела, що були використані. Посилатися слід, як правило, на джерело в цілому. При необхідності допускається посилання на окремі розділи, таблиці, ілюстрації чи сторінки.

Посилання на джерело наводиться у вигляді порядкового номера джерела, взятого в квадратні дужки. Якщо необхідно посилатися одночасно на декілька джерел, їх номери зазначають через кому чи тире, наприклад: [12]; [1,4,7]; [5-9]; [2 с. 4]; [3 таблиця 2.1].

Перелік літературних джерел розміщують у порядку їх згадування в текстових документах проекту (роботи) (найзручніший спосіб) або в алфавітному порядку.

Бібліографічний опис джерела в переліку має відповідати вимогам ГОСТ 7.1 84. «Библиографический список», який дається мовою оригіналу.

Відомості про книги (монографії, підручники, довідники і т.д.) повинні включати: прізвище й ініціали автора, заголовок книги, місце видання, видавництво і рік видання, кількісну характеристику (обсяг у сторінках і кількість ілюстративного матеріалу).

Прізвище автора варто вказувати в називному відмінку. Якщо книга написана двома чи більш авторами, то їхні прізвища з ініціалами вказують у тій послідовності, в якій вони надруковані в книзі; перед прізвищем наступного автора ставлять кому.

При наявності трьох і більш авторів допускається вказувати прізвище й ініціали тільки першого з них і слова «та ін.».

Заголовок книги варто приводити в такому вигляді, в якому він даний на титульному листі. Заголовок рекомендується доповнювати:

– поясненням змісту книги;

– визначенням читацького призначення;

– указівкою, що книга є перекладом, а також відомостями про мову оригіналу;

– даними про повторність видання;

– даними про офіційний характер видання.

Найменування місця видання необхідно приводити повністю у називному відмінку; допускається скорочення назви тільки двох міст Москва (М.) і Ленінград (Л.).

Відомості про статтю з періодичного (довгочасного) видання повинні включати: прізвище й ініціали автора, заголовок статті, найменування видання (журналу), найменування серії (якщо така мається), рік випуску, є (при необхідності), номер видання (журналу), сторінки, на яких розміщена стаття.

Заголовок статті наводять у тому вигляді, в якому він поданий в періодичному (довгочасному) виданні.

Найменування видання пишуть у лапках. Найменування серії пишуть у лапках після скороченого слова «серія» (сер.).

При вказівці номера сторінок, на яких розміщена стаття, варто наводити номера першої та останньої сторінок, розділених тире, наприклад: 32-39.

Відомості про стандарт (технічні умови) повинні включати: позначення і найменування стандарту (технічних умов).

Відомості про винахід повинні включати: автора (індивідуального чи колективного), найменування винаходу, дату подачі і номер заявки, видання, в якому опублікований опис винаходу.

Назва винаходу повинна вказуватися повністю в тому вигляді, в якому вона подана в документі.

У відомостях про видання, в якому опублікований опис винаходу, варто вказувати найменування видання, рік випуску і номер, країну, в якій видане авторське посвідчення чи патент.

Відомості про проектну та іншу технічну документацію (про промислові каталоги, прейскуранти й інші подібні документи) повинні включати: заголовок, вид документації, організацію, що випустила документацію, місто і рік випуску.

Приклади:

а) опис книг:

1. Е.П.Балашов, В.Л.Григорьев, Г.А.Петров. Микро - и мини-ЭВМ: Учебник для вузов. –Л.: Энергоатомиздат, 1984.-295с.;

б) опис статті з журналу:

2. Самсонов В.А., Киселев Ю.О. Устройство для контроля содержания водяных паров в газах // Вестник: Серия Теплоэнергетика. КПИ., 1989.-Вып. 2, с.21-22.

в) опис методичних вказівок:

3. Методичні вказівки до виконання розділу “Безпека праці ” у дипломному проекті /: С.П. Іванов. - Кривий Ріг: КТУ, 2007.-27с.