Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | ||
|
Справляння податків ґрунтується на виділенні таких елементів системи оподаткування:
- суб’єкт і носій податку,
- об’єкт і одиниця оподаткування,
- джерело сплати,
- податкова ставка і квота.
Суб’єкт або платник податку - це та фізична чи юридична особа, яка безпосередньо його сплачує.
Об’єкт оподаткування вказує на те, що саме оподатковується тим чи іншим податком.
Одиниця оподаткування - це одиниця виміру (фізичного чи грошового) об’єкта оподаткування. Фізичний вимір досить точно відображає об’єкт оподаткування.
Джерело сплати податку - це дохід платника, з якого він сплачує податок. Джерело сплати може бути безпосередньо пов’язане з об’єктом оподаткування (коли оподатковується сам дохід або майно, що приносить дохід), а може і не стосуватися об’єкта оподаткування (наприклад, податки на майно і землю, які перебувають в особистому користуванні й не приносять доходу їх власникам).
Податкова ставка - це законодавчо встановлений розмір податку на одиницю оподаткування. Існують два підходи до встановлення податкових ставок: універсальний і диференційований. При універсальному підході встановлюється єдина для всіх платників ставка, при диференційованому - кілька. Диференціація ставок може відбуватись у двох напрямах. Перший - відповідно до платників, коли для більшості платників виділяється основна ставка, а також знижені й підвищені ставки для окремих платників. Другий - відповідно до різних характеристик і оцінок об’єкта оподаткування.
За побудовою податкові ставки поділяються на тверді та процентні.
Тверді ставки встановлюються в грошовому виразі на одиницю оподаткування в натуральному обчисленні.
Процентні ставки встановлюються тільки щодо об’єкта оподаткування, який має грошовий вираз (адже сума податку має тільки грошовий вираз, за винятком натуральних податків). Вони поділяються на три види: пропорційні, прогресивні й регресивні.
Пропорційні - це єдині ставки, що не залежать від розміру об’єкта оподаткування.
Прогресивні - це такі ставки, розмір яких зростає в міру збільшення обсягів об’єкта оподаткування.
Регресивні ставки, на відміну від прогресивних, зменшуються в міру зростання об’єкта оподаткування.
Податкова квота - це частка податку в доході платника. Вона може бути визначена в абсолютному розмірі й у відносному виразі. Значення податкової квоти полягає в тому, що вона характеризує рівень оподаткування. В практиці оподаткування податкові квоти законодавчо не встановлюються.
Функції податків як фінансової категорії випливають з функцій фінансів. Фінанси загалом виконують дві функції - розподільну і контрольну. Податки безпосередньо пов’язані з розподільною функцією в частині перерозподілу вартості створеного ВВП між державою і юридичними та фізичними особами. Вони є методом централізації ВВП у бюджеті на загальносуспільні потреби, виконуючи у такий спосіб фіскальну функцію.
Функції податків:
Фіскальна функція є основною у характеристиці сутності податків, вона визначає їх суспільне призначення. З огляду на цю функцію держава повинна отримувати не тільки достатньо податків, а й головне, надійних. Податкові надходження мають бути постійними і стабільними й рівномірно розподілятися за регіонами.
Регулююча функція. Сутність регулюючої функції полягає у впливі податків на різні сторони діяльності їх платників – за допомогою механізму податку можливо стримувати або стимулювати підприємницьку діяльність, впливати на торгівельний баданс країни тощо.
Дата публикования: 2015-06-12; Прочитано: 333 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!