Мова як знакова сис-ма.специфіка мовного знака.Місце мови серед ін. знаков сис-м

Мова є однією зі знакових систем. У цьому легко переконатися, взявши до уваги той факт, що будь-який знак іншої семіотичної системи можна передати словом чи якимось іншим мовним виразом. Так, скажімо, можна показати рукою на двері, а можна цей знак замінити словом вийдіть; математичний знак + передати словом плюс, сигнал азбуки Морзе o o o---o o o - словом соc (абревіатура, яка виникла з перших букв англійського виразу save our souls "врятуйте наші душі").Однак не все, що є в мові, можна вважати знаком, а лише те, що служить для передачі інформації. Окремо взяті звуки мови не є знаками, бо вони нічого не означають. Вони мають план вираження і не мають плану змісту. Тому спілкуватися за допомогою лише окремих звуків неможливо. Специфічною ознакою мовного знака є непаралельність плану вираження і плану змісту, яка полягаєвтому,що: а) план вираження (експонент, позначувальне) єлінійним і дискретним, а план змісту має кумулятивну властивість, тобто характеризується структурною
глобальністю і часовою безперервністю;
б) один експонент (позначувальне) може мати
декілька позначуваних, тобто тут існують відношенняодне — декілька і декілька — одне (явища полісемії,
омонімії, синонімії, синкретизму й аналітизму);
в) позначувальне і позначуване характеризуютьсяавтономністю розвитку. План вираження можезмінюватися при незмінності плану змісту (бт>чела —>бджола) і навпаки {міщанин «житель міста» —> «назва
соціального стану людей» —> «людина з обмеженимиінтересами і вузьким кругозором; обиватель»).