Лінії електропередачі

Лінії електропередачі поділяються на повітряні та кабельні.

Повітряна лінія - це споруджений на відкритому повітрі пристрій, що складається з проводів, опор та ізоляторів, і призначений для передачі електричної енергії на відстань. Відстань між опорами, на яких закріплені проводи, називають довжиною прольоту. Відстань по вертикалі між горизонтальною прямою, що з'єднує точки кріплення проводу на опорах і нижчою точкою проводу в прольоті називають стрілою прогину.

Відстань по вертикалі від нижчої точки проводу в прольоті до землі називають габаритом лінії.

У сільських електричних мережах для виготовлення проводів використовують мідь, алюміній, сталь. Мідь для повітряних ліній зас­тосовується рідко (на узбережжях морів, у хімічно забруднених райо­нах тощо). Мідні ізольовані проводи застосовують для прокладки всередині приміщень. Алюмінієві проводи використовують як всере­дині приміщень, так і на відкритому повітрі.

Широке поширення одержали сталеалюмінієві проводи, у яких внутрішні дроти зроблені зі сталі, зовнішні - з алюмінію. Призначення сталевих дротів - нести механічне навантаження, а алюмінієвих -електричне.

Проводи повітряних ліній не ізольовані. Вони бувають однодротовими і багатодротовими. Однодротові проводи з міді виготовляють площею поперечного перерізу до 10 мм², зі сталі - діаметром до 5 мм. Алюмінієві однодротові проводи для повітряних ліній не засто­совують. Багатодротові проводи виготовляють із міді, алюмінію і сталі. Усі дроти мають однакову площу перерізу.

При маркуванні мідні проводи позначають буквою А/, алюмі­нії пі А, сталеалюмінієві -АС, сталеві - ПС. Наступні цифри для бага-РОДротових проводів означають площу поперечного перерізу, а для однодротових - діаметр проводу. Наприклад, А25 означає алюмінієвий провід площею перерізу 25 мм², ПС35 - сталевий провід площею перерізу 35 мм².

Відповідно до ГОСТ 839-80 Е рекомендується використовувати и розподільних мережах 10 і 0,38 кВт проводи марок: Ап - провід, і кручений з алюмінієвих дротів АТп; Апс - провід, скручений із стале­ного сердечника й алюмінієвих дротів АТп; АН - провід, скручений із дротів нетермообробленого алюмінієвого сплаву АВ-Е; АЖ - провід, скручений із дротів термообробленого алюмінієвого сплаву АВ-Е.

Для надійної ізоляції проводів один від одного і від землі на опо­рах встановлюють ізолятори, які повинні витримувати значні механічні навантаження. Виготовляють ізолятори з фарфору чи спеціального скла. За конструктивними особливостями вони бувають штирові та підвісні. Штирові ізолятори кріплять на штирях, які закріплюються на траверсах чи гаках.

У мережах напругою 380 В застосовують штирові ізолятори типів ТФ і ТФО, у мережах 10 кВт - ШФ10 і ШС10-Д. Для ліній напру­гою 20 і 35 кВт використовують штирові ізолятори ШФ20-У і ШФ35-Б. а на лініях напругою 35 кВт і вище - підвісні ізолятори типу 11С і ПФ.

Опори призначені для підтримки проводів на необхідній відстані від землі. Вони повинні бути стійкими до різних зовнішніх впливів - ожеледі та вітру. Виготовляють їх з дерева, залізобетону, а в мережах напругою 35 кВт і вище, зі сталі. За призначенням опори бувають проміжні, анкерні, кутові, кінцеві та спеціальні.

Кабельні лінії більш надійні в експлуатації, ніж повітряні, мають більш тривалий термін служби і становлять меншу небезпеку для людей і тварин під час аварій. Разом з тим воші дорожчі, у них склад­ніше знайти і виправити ушкодження і потрібен більш кваліфікований персонал для обслуговування.

Залежно від призначення і напруги кабелі виготовляють з папе­ровою, гумовою і поліетиленовою ізоляцією.

Залежно від матеріалу струмоведучої жили і його конструкції, кабелі мають різне маркування. Наприклад, СБЗх70 - кабель з мідними жилами, трижильний, площею перетину 70 мм². з паперовою ізоля­цією, у свинцевій оболонці, броньований, із джутовим асфальтованим покриттям. Якщо оболонка кабели) з вїні.тіту. то 6укв,\ і заміняють буквою В. якщо з поліетилену - буквою //. якщо з алюмінію - бук­вою А.

Кабельні лінії напругою до 1000 В застосовують на тваринниць­ких комплексах і птахофабриках для передачі електроенергії від під­станцій 10/0,4 кВт до виробничих приміщень, а також до житлових забудов.

У сільській місцевості використовують найбільш простий і не­дорогий спосіб спорудження кабельних ліній - прокладку кабелів у землі. Глибина закладення кабелю - 0,7 м. При цьому кабель укла­дають па піщану подушку, а від механічних ушкоджень зверху захи­щають цеглою чи бетонними плитами.