Власні назви із закінченням –а, -у

У складних словах, назвах населених пунктів відмінюється кожна частина: Кам’янець-Подільський - Кам’янця-Подільського; Корсунь-Шевченківський - Корсуня-Шевченківського; Могилів-Подільський - Могилева-Подільського;, Новоград-Волинський - Новограда-Волинського; Переяслав-Хмельницький - Переяслава-Хмельницького та ін.

Варто пам'ятати особливості закінчень родового відмінка множини таких слів: статей, гостей, облич, відкриттів і відкрить, сумішей, старост і старостів, воєн – війн, татів – тат.

У давальному відмінку можуть уживатися паралельні закінчення іменників: декану і деканові, ректору і ректорові. Коли поряд використовують декілька іменників - назв осіб у давальному відмінку, закінчення потрібно чергувати: ректорові Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка Курку Олександру Івановичу.

У звертаннях використовується кличний відмінок іменників (Олеже, Маріє, Любове). Звертаючись до особи на ім'я та по батькові, ставлять у кличному відмінку обидва іменники: Іване Степановичу. У звертаннях, які складаються з двох загальних назв або із першої - загальної, а другої – іменної, обидва слова вживають у кличному відмінку: добродію Андрію. Чоловічі прізвища на - ко, - ук та з нульовим закінченням відмінюються, жіночі - ні: Олегові Ткачуку (але Олені Ткачук), Василя Марченка (але Зоряни Марченко). Іменники на позначення жінок за професією або родом занять у наукових текстах використовують у чоловічому роді: заслужений учитель України Ольга Рудницька, професор Пентилюк, академік Мацько, декан Ольга Рудь, старший викладач Ірина Кожем'якіна.

Серед прикметників у науковому мовленні переважають відносні прикметники (компромісний, аналітичний, концептуальний, експериментальний), що максимально точно вказують на ознаки. Використовуються в наукових творах й аналітичні форми вищого і найвищого ступенів порівняння якісних прикметників (більш удалий, менш критичний, найбільш доцільний), рідше синтетичні форми ступенів порівняння.

Наприклад: Морфологію справедливо вважають чи не найосновнішим предметом термінологічних досліджень, особливо в галузі творення нових термінів (І.Ярошевич).

У науковому мовленні важливо дотримуватися нормативного вживання прикметників (див. табл. 1.2).

Таблиця 1.2