Потреба в кормах для худоби за проектом по господарству

Види і групи худоби

Серед- ньоріч-не поголі-в’я

концент-ровані (ц)

сіно (ц)

солома (ц)

силос (ц)

коренеп-лоди (ц)

зелені корми (ц)

На голову (ц)

всього

На голову (ц)

всього

На голову (ц)

всього

На голову (ц)

всього

На голову (ц)

всього

На голову гол (ц)

всього

ВРХ

Корови

Нетелі

Молод ст. 1 р.

Всього

Опираючись га дані з таблиці 4.2, складаємо проектні площі посіву кормових культур та посівні площі кормових культур.

Таблиця 4.3

Проектні площі посіву кормових культур

Види кормових	Об’єм кормів у посівах	Площа посівів	Урожайність ц/га
Сіно		31,38
Силос		21,33
Концентровані		22,73
Коренеплоди		9,83
Всього		85,27

Ці данні нам необхідно для того, щоб розрахувати посівні площі кормових угідь.

Таблиця 4.4

Посівні площі кормових культур

Назва с/г. Культур	сіно	сінаж	зелений корм	Кормові коренепл.	силос	всього
Багаторічні трави	31,38	-	-	-	-	31,38
Однорічні трави		-	-	9,83	22,73	32,56
Всього	31,38	-	-	9,83	22,73	63,94

2.Розробка плану трансформації угідь, поліпшення угідь та вихідної експлікації земель по угіддях

Для забезпечення повного і раціонального використання кожної ділянки земель, створення великих, компактних і зручно розташованих масивів виникає необхідність проведення трансформації угідь, тобто заміна одного виду використання іншим. Обсяги трансформації угідь залежать від природно-кліматичних умов, рельєфу, грунтів, наявності вкраплених контурів, що потенційно можуть бути включеними в сільськогосподарський обіг.

На проектному плані визначають площі ділянок, які трансформуються. Існуючі умовні знаки угідь та їх межі перекреслюються хрестиком червоного кольору і таким же кольором вказується умовний знак проектного угіддя.

За результатами трансформації окремих видів угідь складається таблиця обсягів трансформації.

Для того, щоб перейти від існуючого стану угідь до проектного, складають таблицю трансформації угідь за проектом.

Одночасно з трансформацією угідь розробляються заходи щодо їх поліпшення. Основними заходами щодо поліпшення ріллі є зрошення, осушення, гіпсування лужних грунтів та вапнування кислих грунтів, збирання каміння, внесення підвищених доз органічних добрив.

Таблиця 4.6

Трансформація угідь

№ п/п	Угіддя	Площа га	Передбачено проектом
Рілля	Сіножаття	Пасовища	Під дороги	Під лісонасад- женнями	Під лісом	Під ставком	Під госп. двором
	Рілля	218,63	218,63	-	-	-	-	-	-	-
	Сіножаття	20,2	-	20,2	-	-	-	-	-	-
	Пасовища	39,5	-	-	39,5	-	-	-	-	-
	Всього с-г угідь	278,33
	Під лісонасадже-ннями	2,3	-	-	-	-	2,3	-	-	-
	Під лісом	1,2	-	-	-	-	-	1,2	-	-
	Під дорогами	2,61	-	-	-	2,61	-	-	-	-
	Під госп.двором	2,1	-	-	-	-	-	-	-	2,1
Всього земель у господарстві	286,54

Визначення кількості, типів, видів і площі сівозміни та обґрунтування проекту впорядкування їх території здійснюється залежно від характеру рельєфу, грунтового покриву, ступеня еродованості земель, складу культур у кожній сівозміні, розміщення населених пунктів і виробничих центрів, гідрографічної сітки, напрямку пануючих вітрів тощо.

Встановлення площ сівозмін та кількості полів проводиться за формулою:

Nn= (4.3)

Nn – кількість полів у сівозміні;

Рз – загальна площа сівозмінного масиву, га;

Рд – площа однієї характерної ділянки орних земель в межах сівозміни, га.

Скласти чергування с/г культур та структуру посівних площ.

Розміщення сівозмінних ділянок згідно з названими умовами на проектному плані.

Таблиця 4.7

Сівозміни і проектні ділянки

№ поля	Назва сівозміни	Чергування с/г культур	Загальна площа, га	Кількість полів	Середній розмір поля
Кормова
	Кукурудза на зерно	5,2		17,11
	Люцерна	8,27		17,11
	Люцерна	12,47		17,11
	Овес	10,42		17,11
	Люпин на силос	3,89		17,11
	Кукурудза на силос	7,96		17,11
	Конюшина	10,64		17,11
	Кормові буряки	9,83		17,97
	Кукурудза на зерно	12,57		17,97
	Люпин на силос	10,93		17,97
Польова	92,18
	Озима пшениця	8,94		17,97
	Кукурудза на зерно	14,86		17,97
	Соняшник	9,88		17,97
	Ячмінь ярий	12,81		17,97
	Озиме жито	19,62		17,97
	Овес	14,92		17,97
	Горох	13,8		17,97
	Кукурудза на зерно	11,18		17,97
	Ріпак	12,60		17,97
	Цукровий буряк	14,92		17,97
	Озима пшениця	12,82		17,97
		146,35		17,97

Таблиця 4.8

Структура посівних площ

№ п/п	Сільськогосподарська культура	Площа
га.	%
	Кукурудза на силос	7,96	3,33
	Люпин на силос	14,82	6,21
	Овес	25,34	10,6
	Кормові буряки	9,83	4,12
	Люцерна	20,74	8,69
	Кукурудза на зерно	44,44	18,6
	Конюшина	10,64	4,46
	Ріпак	12,60	5,2
9.	Горох	13,8	5,7
10.	Озима пшениця	21,76	9,12
	Озиме жито	19,62	8,22
	Ячмінь ярий	12,81	5,37
	Соняшник	9,88	4,14
	Цукровий буряк	14,92	6,25
Всього	238,53	100%

5 Влаштування території сівозміни

Організація території сівозмін полягає у взаємоузгодженому розміщенні полів, робочих ділянок, польових станів, захисних лісових насаджень та ін.

1. Просторове розміщення полів згідно з вимогами:

- Форма поля, його довжина і ширина;

- Розмір поля;

- Розміщення полів відносно грунтів та рельєфу;

- Розміщення полів стосовно інших елементів організації території (магістральних доріг, виробничих центрів, та іншої інфраструктури).

Визначення робочого гону за формулами:

L= (5.1)

де L – довжина робочого гону, м;

P – загальна площа поля, м²;

Вум – умовна ширина поля, м;

Вум трапеції= (5.2)

де Вум трапеції – умовна ширина, м;

c, d – довжина скошених сторін трапеції, м;

H – висота трапеції, м;

Вум трикутника = (5.3)

де c,d – бічні сторони трикутника, м;

h – висота трикутника, м.

Польові шляхи в сівозмінах за своїм призначенням виконують роль основних і допоміжних. Основні шляхи проектують, щоб кожний з них обслуговував кілька полів сівозміни, а інколи і ділянки інших угідь. Ширина доріг 4-6 м. Допоміжні шляхи розміщуються, головним чином, вждовж довгиг сторін полів. Основне їх призначення – створення умов для вивезення урожаю, підвезення добрив та ін. Ширина доріг 3-4 м.

Під час проектування напрямків шляхів необхідно дотримуватися таких вимог:

· шляхи слід розміщати на стійких до розмиву грунтах;

· на шляхах повинно зустрічатися якомога менше перешкод (ярів, балок, річок, боліт тощо), які вимагають влаштування системи інженерних споруд;

· шляхи не повинні відрізати дрібних земельних ділянок, незручних для механізованого обробітку;

· на трасі не повинно бути ухилів більше 5 ͦ у рівнинній місцевості, 7 ͦ - у хвилястій і 8 ͦ - у гірській місцевості.

Проектування лісових насаджень. Захисні лісонасадження поділяється на лісосмуги різного різного призначення та суцільне заліснення.

Полезахисні лісосмуги поділяються на:

§ полезахисні – на рівнинній території і пологих схилах, де немає ерозії – від захисту вітрів;

§ Приводороздільні – на гребенистих випуклих елементах території;

§ Водо регулюючі – розміщують впоперек схилу для затримання поверхневого стоку вод з метою попередження ерозії грунту;

§ Прибалкові і прияружні – для попередження змиву грунту на їх схилах, ширина (2-2,5 м).

При розміщенні лісосмуг враховують такі питання:

ü напрям (орієнтування) лісових смуг;

ü відстань між ними;

ü ширина лісосмуг.

Напрям поздовжніх лісових смуг на рівнині бажано встановлювати по можливості впоперек переважних вітрів, але в залежності від напрямку меж землекористування, доріг.

Віддаль між лісосмугами на рівнинній місцевості встановлюється в залежності від природних зон:

- на сірих лісових, опідзолених грунтах – 600 м;

- чорноземах – 400 – 500 м;

- на каштанових – 250 – 350 м;

- на піщаних – 400 м.

На більш крутих схилах відстань, звичайно, зменшується.

Ширина лісосмуг – 9 – 12 м, максимальна 15 м на схилах з гіршими грунтами.

Польові стани влаштовують на віддалених від господарських центрів сівозмінних масивах. Це дозволяє звести до мінімуму затрати на перевезення людей. Скорочує час на виконання польових робіт, створює кращі умови для працівників. Їх розміщують з мінімальною кількістю будинків на навісів легкого типи. Польовий стан влаштовують для кожної бригади, з житловими будинками.

Польовий стан повинен розміщатися в центрі обслуговуючої площі, поблизу доріг. Ділянка повинна бути захищення від вітрів, суха (не затоплюватись талими водами), поблизу природних водних джерел.

Розмір площі залежить від ступеня використання. Згідно типових проектів площа польового стану складає 1-1,5 га.

На основі даних гідротехнічних обслідувань виявляють ділянка господарства недостатньо зволожені водою. Потім визначають необхідну кількість води, встановлюють тип водного джерела.

Воду на виробничі потреби вираховують по укрупнених показниках шляхом множення середньої потреби в воді площі з 1 га на площу, що обслуговується.

Розміщати водні джерела треба насамперед на польових станах, або поблизу них.

Таблиця 5.1

Характеристика розміщення полів сівозмін за формою

№ поля	Площа поля, га	Форма поля	Умовна довжина поля, м	Умовна ширина, м
Кормова сівозміна
	8,85	неправильна
	20,75	правильна
	22,85	правильна
	15,95	правильна
		неправильна
	22,48	неправильна
	13,9	неправильна
Кормова сівозміна
	20,2	неправильна
	14,85	правильна
	10,35	неправильна
	22,39	неправильна
	12,25	неправильна
	24,25	неправильна
	19,05	правильна
	20,65	правильна
	19,77	неправильна
	15,92	неправильна

Таблиця 5.2

Обчислення чистих площ полів

№ поля	Загальна площа поля, га	Площа польової дороги, га	Площа лісосмуги, га	Чиста площа поля, га
Кормова сівозміна
	8,85	0,2	-	8,65
	20,75	0,12	-	20,63
	22,85	0,13	-	22,72
	15,95	0,13	-	15,82
		0,12	-	14,88
	22,48	0,45	-	22,03
	13,9	-	-	13,9
Кормова сівозміна
	20,2	0,2	-
	14,85	0,18	0,24	14,43
	10,35	0,12	0,32	10,79
	22,39	0,12	0,42	21,85
	12,25	-	0,16	12,09
	24,25	-	0,04	24,21
	19,05	0,1	0,6	18,35
	20,65	0,09	-	20,56
	19,77	0,09	-	19,68
	15,92	0,09	-	15,83

Таблиця 5.3

Характеристика полів за рівно великістю

№ поля	Площа поля, га	Кількість полів	Середній розмір поля	Відхилення (+), (-)
Кормова сівозміна
	8,85		17,11	-8,25
	20,75		17,11	+3,65
	22,85		17,11	+5,75
	15,95		17,11	-1,15
			17,11	-2,1
	22,48		17,11	+5,38
	13,9		17,11	-3,2
Кормова сівозміна
	20,2		17,97	+2,3
	14,85		17,97	-3,05
	10,35		17,97	-7,55
	22,39		17,97	+4,49
	12,25		17,97	-5,65
	24,25		17,97	+6,35
	19,05		17,97	+1,15
	20,65		17,97	+2,75
	19,77		17,97	+1,87
	15,92		17,97	-1,98
	299,46

Таблиця 5.4

Характеристика розміщення полів сівозмін стосовно грунтів та рельєфу

№ поля	Площа поля, га	Шифри агрогруп
	8,85	29д
	20,75	29д
	22,85	29д, 210д
	15,95	29д, 210д
		29д, 210д, 37г
	22,48	29д,37г
	13,9	29д,37г
	20,2	37д, 29г
	14,85	29г
	10,35	29г
	22,39	29г
	12,25	29г,37д
	24,25	37д
	19,05	37д
	20,65	37д
	19,77	37д
	15,92	37д

6 Влаштування території кормових угідь

Впорядкування території пасовищ передбачає:

Þ Розміщення гуртових ділянок.

Þ Розміщення загонів чергового випасання.

Þ Розміщення скотопрогонів.

Þ Розміщення літніх таборів та водних джерел.

Визначення площ гуртів за формулою:

Пг = (6.1)

де Пг – площа нетто гуртової ділянки, га;

Н – кількість полів худоби в гурті;

М – необхідна кількість зеленої маси на одну голову на 1 день для корів – 0,55ц, молодняку старше року – 0,35ц, молодняку менше року – 0,2ц;

Д – тривалість пасовищного періоду днів (175-180 днів);

У – врожайність зеленої маси культурних пасовищ, ц/га (225);

Кп – коефіцієнт схеми пасовищезміни (1,33).

Площа гуртової ділянки визначається за формулою:

Пб=Пг*Кс (6.2)

де Пб – площа брутто гуртової ділянки, га;

Пг – площа нетто гуртової ділянки, га;

Кс – коефіцієнт, який визначає площу зайняту під скотопрогонами і літними таборами.

Кількість загонів чергового випасання визначають за формулою:

Зв= (6.3)

де Зв – кількість загонів, де випасають худобу;

Ч – число днів випасання худоби в 1 загоні (2).

Розміщення загонів чергового випасання на території гуртової ділянки. Форма загонів повинна бути прямокутною із співвідношенням сторін 1:1,5 – 1:1,2, щоб витрати на огорожу були мінімальними.

При розміщенні загонів ураховується тип травостою, рельєф місцевості, грунти, віддаленість водних джерел і літніх таборів, щоб перегони худоби звести до мінімуму. Необхідно забезпечити доступ кожного загону до полів кормової сівозміни.

Проектування скотопрогонів, водопостачання, літніх таборів.

Основним призначенням скотопрогоні в є забезпечення зручного прогону худоби від тваринницьких ферм і літніх таборів до загонів чергового випасання, місця водопою і назад, попередження витоптування травостою. До розміщення скотопрогонів ставляться такі вимоги: скотопрогони повинні обслуговувати можливо більшу площу, а самі займати найменшу площу пасовищ, бути зручними для перегонів худоби, забезпечувати короткий зв'язок загонів з фермами і місцем водопою тварин, віддалік від магістральних доріг. Розрізняють основні (магістральні) і додаткові (внутрішньо-гуртові) скотопрогони.

Магістральні скотопрогони служать для перегону декількох гуртів худоби від ферм і літніх таборів до пасовищної ділянки, а внутрішньо-гуртові скотопрогони обслуговують як правило, один гурт худоби. По них худоба пере ганяється від магістральних скотопрогонів до загонів чергового випасання. Ширина скотопрогонів залежить від навантаження тваринами, що по них переходить. Магістральні скотопрогони, що обслуговують декілька (4-5) гуртів, можна проектувати шириною 10-25 м, а внутрішньо-гуртові скотопрогони проектуються шириною 8-10 м.

Скотопрогони прокладають за можливістю на менш цінних ділянках, і вони повинні забезпечувати найкоротший шлях переходу тварин і займати мінімальну площу.

Літній табір – це сезонний додатковий центр, який розміщують на віддалених пасовищах для скорочення відстаней перегонів тварин. Якщо пасовище розташоване на відстані понад 2 км від ферми, на ньому обладнують літній табір, де споруджують приміщення для доїння, підгодівлі та відпочинку корів, пологове приміщення з профілакторієм, побутову кімнату для обслуговуючого персоналу, навіси для зберігання техніки та знарядь тощо. Табір розташовують на сухому захищеному від вітрів місці, з місцевістю благополучною щодо інфекцій й інвазійних захворювань тварин та зручним доступом до джерел з питною водою.

Основне призначення літнього табору – бути місцем відпочинку і сну тварин, доїння, підгодівлі. В той же час утримання худоби в літніх таборах дає можливість провести дезінфекцію і ремонт зимових приміщень. Літній табір розміщують на підвищених і сухих місцях, із зручним доступом до них, по можливості в центрі пасовищної ділянки. Літній табір повинен мати добрий під’їзд з господарського центру і віддалений від магістральних шляхів. Біля табору мають бути землі, придатні для кормових та при табірних сівозмін. Між пасовищами, промисловою і житловою зонами проектується санітарно-захисна зона. Земельна ділянка під літній табір проектується з розрахунку 30 м ² на 1 голову. Він повинен бути огородженим по периметру, а зі сторони скотопрогонів передбачаються ворота.

Водопій худоби на пасовищах організовується шляхом обладнання водопійних майданчиків.

На культурних пасовищах облаштовують водопої з природніх джерел, водопроводу чи з пересувних автонапувалок, виходячи з таких середньодобових норм потреби у воді різних видів тварин:

Доросла велика рогата худоба – 80 д;

Молодняк від 6 місяців до 2 років – 30 л.

Вода для пиття тварин повинна бути прісна, проточна, без запаху, чиста і прозора.

Відстань від водопійних майданчиків складає для дійних корів 1-1,5 км, а для молодняку – 2-2,5 км.

Норма площі під водопійний майданчик складає для корів 15 м² на голову, для молодняка ВРХ – 10 м², для телиць – 5 м² на голову. Якщо обладнується один водопійний майданчик для декількох гуртів, їх поїння доцільно організовувати почергово і площу водопійного майданчику достатньо відвести із розрахунку лише на один гурт худоби.

Таблиця 6.1

Визначення площі гуртових ділянок.

Номер гурта	Поголів’я, гол	М, ц	Д, днів	У, ц/га	П, Ч, днів	В	Л	L	Пг, га
		0,55						0,6	173,60
		0,10						0,6	12,62
		0,35						0,6	36,82
		0,20						0,6	21,04

Таблиця 6.2

Визначення площі загонів чергового випасання

№ гурта	Площа гуртовної ділянки	Кількість загонів чергового випасання	Площа одного чергового випасу
	173,60		14,46
	12,62		1,05
	36,83		3,07
	21,04		1,7

Таблиця 6.3

Проектна експлікація

№ гуртовної ділянки	Загальна площа гуртовної ділянки, га	В тому числі
загони, га	скотопрогони, га	літні табори, га	водопійні майданчики, га
	173,60	170,03	1,3	0,9	0,45
	12,62	11,03	1,2	0,36	0,03
	36,83	35,42		0,3	0,1
	21,04	19,89	0,8	0,3	0,05

Впорядкування території сіножатей включає розміщення полів сінокосозміни, розміщення доріг та інших елементів впорядкування території (польових станів, водних джерел). Кількість сінокосозмін у господарстві залежить від наявності масивів сіножатей, їх плоті, якості травостою, кількості населених пунктів (кількості виробничих підрозділів). При наявності невеликої площі сіножатей (до 50 га) поля сінокосозміни не проектуються. В цьому випадку чергування скошування травостою здійснюється на всій площі сіножатей по роках, тобто в часі

Алгоритм дії влаштування території сінокосів:

Þ Складання схеми сінокосозміни;

Þ Проектування сінокосозмінних ділянок. Характер травостою поля сінокосозміни не повинні бути однорідними. При значній розчленованості масивів необов’язково дотримуватися рівно великості полів сінокосозміни.

Þ Проектування польових шляхів. Дороги проектуються з таким розрахунком, щоб був забезпечений зручний під’їзд до масивів сіножатей і полів сінокосозміни.

Таблиця 6.4

Характеристика сінокосозмінних ділянок

№ сінокосозмінної ділянки	Місце знаходження	Площа,га	Площа проектних доріг, га	Проектна площа,га
	центральні	173,60	-	173,60
	південно-західній	12,62	-	12,62
	південно-західній	36,83	-	36,83
	південно-західній	21,04	-	21,04

7 Охорона праці

Організація робіт по охороні праці, техніці безпеки проводиться у відповідності з вимогами СН і ПШ-4.80 і змінами до нього, затвердженими постановами №56, а також по новому Закону прийнятому у 2001році.

Навчання робітників правил безпечного виконання робіт потрібно здійснювати шляхом проведення інструктажів по охороні праці, техніці безпеки. По характеру і часі проведення інструктажів вони діляться на ввідний, первинний на робочому місці, повторний (періодичний), позаплановий.

Ввідний інструктаж працівника, якого приймають на роботу,оформлюється карточкою, яка зберігається в його особистій справі. Наказ про зарахування на роботу повинен бути оформлений після отримання робітником ввідного інструктажу.

Первинний інструктаж на робочому місці робітник, якого направляють у відділ, повинен отримати при допуску до роботи при переведенні з однієї роботи на іншу, при зміні умов роботи.

Перед початком виконання польових, топографо-геодезичних робіт, землевпорядних робіт виконавець повинен проводити інструктаж по безпечному проведенні робіт на робочому місці тимчасових робіт і оформити їх список.

Повторний (періодичний) інструктаж керівник підрозділу повинен проводити не рідше ніж через 6 місяців.

Позаплановий інструктаж керівник підрозділу повинен проводити в слідуючих випадках і в такі терміни: при зміні правил по охороні праці і техніці безпеки на протязі одного місяця; при зміні технологічного процесу; при порушенні робітником вимог безпеки, тощо, при розривах у роботі більше 30 календарних днів для водіїв і більше 60 днів для інших робітників – терміново.

Про проведення інструктажу (крім ввідного) відповідальний за його проведення повинен записати в журнал реєстрації проведення інструктажу по охороні праці, техніці безпеки і виробничої санітарії, попередження нещасних випадків, попередження захворювань на підприємстві, загальне поліпшення умов праці.

Забороняється проводити вишукувальні роботи і влаштовувати стоянки машин і зупинки в охоронних зонах без згоди з організаціями які експлуатують інженерні сітки. Роботи в охоронних зонах можуть проводитись тільки при наявності письмового дозволу цих організацій. При використанні техніки для виробництва вишукувальних робіт потрібно користуватися інструкціями по техніці безпеки.

8 Економічна ефективність проекту

Визначення валової продукції рослинництва та тваринництва господарства.

Вп=П*У (8.1)

де, Вп – валова продукція рослинництва, ц;

П – загальна площа під сільськогосподарською культурою, га;

У – урожайність сільськогосподарської культури, ц/га.

Таблиця 8.1

Визначення валової продукції рослинництва

Вид с-г культур	Площа, га	Врожайність ц/га	Валова продукція, ц	Вартість 1ц, грн	Вартість валової продукції, грн
Кукурудза на силос	33,1
Люпин на силос	62,82
Кормові буряки	36,6
Овес	67,72
Люцерна	40,2
Кукурудза на зерно	39,97		1998,5
Конюшина	19,05		1047,75
Всього

Вт=К*Н (8.2)

Вт – валова продукція тваринництва, ц;

К – поголів’я;

Н – вихід продукції на одну голову.

Таблиця 8.2

Визначення валової продукції тваринництва

Вид тваринницької продукції	Поголів’я, гол	Продуктивність одніє’ї голови в рік, ц	Вартість 1 ц, грн	Вартість валової продукції, грн
М’ясо		3,65
Молоко
Всього

Визначити вартість валової продукції

Вар=Вп*Ц (8.3)

Вар – вартість валової продукції, грн;

Вп – вихід валової продукції, грн.;

Ц – ціна за 1 ц валової продукції, грн.

Таблиця 8.3

Техніко-економічні показники проекту