Порядок створення фермерського господарства

Право на створення фермерського господарства має кожний громадянин України. Іноземні громадяни такого безпосереднього права не мають, хоча вони можуть брати участь у діяльності фермерського господарства.

Закон України «Про фермерське господарство» (статті 2-5) встановлює простий явочний спосіб створення такого господарства, тобто громадянин самостійно приймає рішення про створення фермерського господарства і йому не треба на це одержувати дозвіл.

Право на створення фермерського господарства здійснюється за таких правових умов:

- досягнення 18-річного віку, тобто повної дієздатності;

- виявлення власного бажання створити фермерське господарство;

- наявності документів, що підтверджують здатність громадянина займатися сільським господарством (це можуть бути документи про відповідну освіту, витяги із трудової книжки та інше);

- проходження конкурсної комісії, склад якої формує районна державна адміністрація (виконавчий орган місцевого самоврядування) і затверджує голова відповідної ради.

Закон закріпив положення, відповідно до якого першочергове право на створення фермерського господарства надається громадянам, які проживають у сільській місцевості і мають необхідну кваліфікацію або досвід роботи в сільському господарстві (ст. 4).

Для створення фермерського господарства треба мати землі сільськогосподарського призначення. Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються у приватну власність і надаються в користування, в тому числі на умовах оренди із земель державної або комунальної власності, а також земель, вилучених (викуплених) у встановленому порядку.

Безоплатно у приватну власність передаються земельні ділянки в межах норм, визначених Земельним кодексом України. Така передача здійснюється один раз по кожному виду використання (ст. 116 Земельного кодексу). За плату передаються у приватну власність громадян для фермерського господарства земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство (ст. 121 Земельного кодексу).

У постійне користування для ведення фермерського господарства надаються землі, що перебувають у державній або комунальній власності, а в тимчасове - на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Еродовані, перезволожені, з підвищеною кислотністю або засоленістю земельні ділянки підлягають консервації, як і інші деградовані та малопродуктивні землі. Консервація здійснюється за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на підставі договорів з власниками земельних ділянок на певний термін та в разі залуження або заліснення.

Земельні ділянки виділяються, як правило, єдиним масивом з розташованими на ньому водними джерелами та лісовими угіддями, по можливості наближеними до існуючих доріг, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Землі лісового і водного фондів, що входять до угідь фермерських господарств, не можуть передаватись у приватну власність, за винятком невеликих (до 5 га) ділянок лісів і невеликих (до 3 га) ділянок водойм і боліт.

Фермерське господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації в районних державних адміністраціях.

Для реєстрації фермерського господарства до зазначеного органу подається заява, в окремих випадках статут, список осіб, які виявили бажання створити фермерське господарство, із зазначенням прізвища, імені та по батькові його голови, документ про внесення плати за реєстрацію, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На сьогодні, для посвідчення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, потрібно мати такі документи:

• державний акт;

• витяг про реєстрацію права на ділянку;

• свідоцтво про право власності;

• договір оренди;

• договір суперфіцію.

1 Підготовчі роботи

Підготовчі роботи під час розробки курсового проекту включають:

Ø Виготовлення планово-картографічної основи.

Ø Виготовлення картограми агровиробничих груп грунтів.

Ø Виготовлення картограми крутості схилів.

Ø Визначення загальної площі землекористування.

2.1 Виготовлення планово-картографічної основи

Виготовлення планово-картогрфічної основи для розробки проектів землеустрою розпочинається з побудови координатної сітки. Побудова координатної сітки здійснюється за такими розрахунками, щоб план земельної ділянки розміщувався симетрично на аркуш паперу 2А. Сітка координат будується розміром 10*10 см, діагональ 14*14 см відхилення не повинно перевищувати ±0,2 мм. Побудова виконується за допомогою добре загостреного олівця 2Т. Для побудови координат сітки з каталогу координат вибирають найбільше значення абсцис і ординат, по їх різниці визначають габарити плану по осях:

Х= (2.1)

Y= (2.2)

де X,Y – осі координат;

Х мак – Х мін абсцис; Y мак – Y мін ординат;

Розв’язання:

Х= см

Y= см

28,76

45,62

Отже, вісь Х=45,62 по довшій стороні розміщуємо, вісь Y=28,76 по коротшій стороні. Встановлюємо різницю між розміром аркуша по довгій стороні і габарити плану по осі (Х=59,4-45,62=13,78 см), які дорівнюють 13,78 см. Якщо цю величину поділити на два, то віддаль нижньої точки від краю аркуша дорівнює 6,89 см. Аналогічно обраховуємо значення габаритів плану і короткої сторони аркуша (Y=42-28,76=13,24см) 13,24/2=6,62. Отже, нижня вісь крайня точка покладається на побудову початку сітки координат.

Для подальшої роботи лініям сітки координат необхідно надати значення абсцис і ординат, кратне довжині сторони квадрата (10 см) вираженої в масштабі плану М 1:10000. Вихідними даними для цього є координати точок теодолітного ходу. З них потрібно вибрати Х мін, Х мах; Y мін, Yмах.

Точки теодолітного ходу будують за їх прямокутними координатами за допомого масштабної лінійки і вимірника.

Для побудови на плані точки Р координат якої відомі, необхідно за цими координатами. Спочатку знайти квадрат в якому розташована дана точка від північної сторони квадрата на схід його сторони за допомогою вимірника і масштабної лінійки відкласти відрізок.

Хкр=Хр-Хк (2.3)

де, Хк – абсциса південно-західного кута квадрата;

Хр– абсциса точки теодолітного ходу;

Потім від отриманої допоміжної точки слід відкласти на захід відрізок.

Yкр=Yр-Yк(2.4)

Кожну точку теодолітного ходу треба зафіксувати колом діаметер якого становить 1,5-2мм, поза колом нанести в напрямку координатних ліній штрихи довжиною 0,5мм.

Номер точки розмістити ліворуч від умовного знака. Для контролю положення точки потрібно виміряти довжини ліній між суміжними точками і порівняти їх з відповідними довжинами між відомими точками допускаючи відхилення 0,2-0,3мм.

2.2 Виготовлення картограми агровиробничих груп грунтів.

Картограма агровиробничих груп грунтів використовується для визначення якісної характеристики кожної ділянки (контуру) угідь правильного розміщення проектних угідь (рілля, багаторічних насаджень, сінокосів, пасовищ, господарських дворів), тобто формування структури угідь сівозмін їх полів і робочих ділянок відповідно до придатності земель для вирощування тих чи інших сільськогосподарських культур.

На картограмі позначаються:

· межі і шифри агровиробничих груп грунтів коричневим кольором, їх еродованість за шкалою: не змиті, слабо, середньо, сильно змиті;

· границі заплавних земель – синім кольором;

· площі кожної агровиробничої групи грунтів у розрізі земельних угідь;

· умовні позначення;

· експлікація агровиробничих груп грунтів та оціночні показники угідь.

З кожним контуром грунтів, у межах окремих видів угідь, вираховується площа з точністю до 0,1 га і ув’язується із по контурною відомістю вирахування площ. За результатами вирахування площі складається експлікація агровиробничих груп грунтів.

Крім визначення площі кожної агровиробничої групи грунтів і угідь, із шкали бонітету грунтів ділянки залежго від розміщення об’єкта у раніше визначеному земельно-оціночному районі, виписую бали бонітету грунтів окремих сільськогосподарських угідь.

На картограмі агровиробничих груп грунтів кожний вид грунту ілюміную різними кольорами, відповідно до загальноприйнятих в Україні умовних позначень. Умовні позначення ілюмінування грунтів на картограмі позначабть окремою колонкою в експлікації земель агровиробничих груп грунтів.

Таблиця 2.1

Експлікація агровиробничих груп ґрунтів

Шифр агровиробничих груп ґрунтів	Назва агровиробничих груп рунтів	Ілюмінування агровиробни-чих груп грунтів	Площа, га	у тому числі
рілля	перелоги	пасовище	сіножаті	інші
210д	Намиті лучні грунти, середньосуглинкові		62,49	-	-	34,55	27,24	0,7
29г	Ясно-сірі і сірі опідзолені грунти, легкосуглинкові		66,13	66,13	-	-	-	-
29д	Ясно-сірі і сірі опідзолені грунти, середньосуглинкові		101,4	101,4	-	-	-	-
37г	Ясно-сірі і сірі опідзолені середньозмиті грунти, легкосуглинкові		33,67	30,37	-	-	-	3,3
37д	Ясно-сірі і сірі опідзолені середньозмиті грунти, середньосуглинкові		97,3	97,3	-	-	-	-
	Лучно-болотні, муловато-болотні неосушені грунти		14,1	-	-	14,1	-	-
Всього	375,09	291,26	-	39,5	27,24

2.3 Виготовлення картограми крутості схилів

Картограма крутості схилів складається для визначення якісної характеристики земельних угідь, для правильного розміщення сівозмін, їх полів і робочих ділянок щодо крутості та експозицій схилів, слугує основою для проектування протиерозійних гідротехнічних споруд, водо регулюючих і полезахисних лісосмуг і ділянок суцільного залуження або заліснення, намічаються протиерозійні агротехнічні заходи (напрямок обробітку грунту, посів сільськогосподарських культур, посіву озимих зернових культур тощо).

Для побудови картограми крутості схилів використовують копію плану території землекористування.

На картограмі позначається:

§ рельєф в горизонталях;

§ межі контурів за крутизною схилів (суцільною лінією коричневого кольору);

§ межі водорозділів (пунктирною лінією коричневого кольору);

§ лінії тальвегів гідротехнічної сітки (пунктирною лінією синього кольору);

§ напрямок схилів (стрілкою червоного кольору);

§ масштаб закладання;

§ висота перерізу;

§ ілюмінування контурів за крутизною схилів;

§ умовні позначення шкали крутості схилів.

Для визначення кута нахилу (tga) на плані прямої лінії використовують формулу:

tga =h/d (2.5)

де h – перевищення між кратними точками прямої лінії, м;

d – горизонтальне закладання або відстань між сусідніми горизонталями в плані, м.

Побудова шкали масштабу закладаньдля визначення величини закладання кожного градуса схилу на картах, картограмах або планах обчислюють за формулою: де h=5 м.

d= h/tga (2.6)

Закладання d визначається для відомої з плану висоти січення h і різних значеннях кута нахилу tga за прийнятою градіацією 1 ͦ, 2, 3, 5, 7, 10, та більше 12 ͦ. Згодом на горизонтальній прямій відкладають рівні відрізки кутів нахилу і в отриманих точках ставлять перпендикуляри, на яких відкладають, вирахувані закладення для відповідного ухилу. Кінці перпендикулярів сполучають плавною лінією.

Таблиця 2.2