Поняття політичної системи суспільства

У широкому сенсі політична система — це сукупність політичних явищ, що відображає різні за своїм конкретним змістом рівні політичної життєдіяльності суспільства. Вона охоплює всю сукупність матеріальних і нематеріальних компонентів, пов'язаних з відносинами, що виникають з приводу здійснення політичної влади. Це система функціонуючих в суспільстві інститутів, організацій, установ, громадян (особистостей), а також механізмів управління, за допомогою яких здійснюється політична влада.

Таке трактування передбачає розгляд поняття «політична система» як сукупності:

а) політичних інститутів;

б) політичних відносин, основою яких є закономірності функціонування системи як своєрідного утворення, тим більше, що йдеться про соціальну систему;

в) інших соціальних явищ, що стосується політики як способу реалізації влади і політичної культури, традицій, соціально-політичної орієнтації, визначають кому належить влада в країні, за допомогою яких структур вона реалізується, які принципи, форми ї напрями такої реалізації.

На цьому рівні поняття політичної системи співвідноситься з поняттям суспільства.

Вузьке розуміння політичної системи зводиться до визначення політичної системи виключно як сукупності суб'єктів, що беруть участь у реалізації політичної влади, тобто в управлінні справами суспільства. Інакше кажучи, політична система у вузькому сенсі — це політична організація суспільства або її структурна сторона, інституційна підсистема, яка уособлює стабільність розвитку, забезпечує необхідну організаційну оформленість.

Поняття політичної системи, її сутність передбачають розгляд таких її аспектів:

• інституційний (організації і установи);

• регулятивний (норми і принципи права, моралі, за допомогою яких здійснюється упорядкування політичної системи);

• функціональний (політичні функції, політичний процес та режим, політична свідомість та культура);

• ідеологічний (політичні погляди);

• комунікативний (зв'язки, що поєднують складові політичної системи).

Політична система є соціальним механізмом, через який визначаються цілі, завдання суспільства і здійснюється політична влада. Одним з головних її завдань є максимальне виявлення і використання закладених у суспільстві можливостей для розвитку певної політичної системи. Остання для виконання своїх завдань здійснює такі функції:

1) забезпечення політичної влади соціальної групи чи більшості певного суспільства (політичною системою встановлюються і здійснюються конкретні форми і методи управління — демократичні й антидемократичні, насильницькі і ненасильницькі та ін.);

2) управління різними сферами життєдіяльності людей в інтересах окремих соціальних груп або більшості населення (функціонування політичної системи передбачає постановку цілей, завдань, шляхів розвитку суспільства, конкретних програм діяльності політичних інститутів);

3) мобілізація засобів і ресурсів, необхідних Для досягнення цих цілей, і завдань (за допомогою чисельних організаційних заходів, залучення матеріальних і духовних, людських ресурсів);

4) виявлення, представництво й задоволення інтересів різних суб'єктів політичних відносин;

5) інтеграція суспільства, створення необхідних умов для взаємодії різних елементів його структури (з метою попередження і згладжування неминучих протиріч, у суспільстві, подолання конфліктів, усунення колізій);

6) політична соціалізація, тобто процес включення індивіда в політичну систему, її метою є формування політичної свідомості індивіда, коли останній включається в роботу конкретних політичних механізмів, завдяки чому відбувається відтворення політичної системи шляхом залучення членів суспільства до політичної участі і діяльності. Отже, політична соціалізація відіграє роль механізму збереження політичних цінностей і цілей системи, дає змогу зберегти наступність поколінь у політиці;

7) політико-правове обґрунтування публічної влади, що дає змогу розглядати цю владу як легітимну.

Отже, політична система суспільства — це упорядкована за допомогою юридичних та інших соціальних норм сукупність політичних явищ у певній країні, політико-правових інститутів (державних органів, політичних партій, рухів, громадських організацій та ін.), принципів їхньої взаємодії, а також ціннісних пріоритетів, що визначають стан і перспективи життєдіяльності суспільства.