Контроль за концентрацією суб’єктів господарювання

Економічна концентрація охоплює широке коло відносин: створення, реорганізацію (злиття, приєднання), пряме або опосередковане придбання активів (цілісних майнових комплексів) або часток (акцій, паїв) суб’єктів господарювання всіх форм власності та організаційно-правових форм, створення асоціацій, концернів, міжгалузевих, регіональних та інших об’єднань підприємств, перетворення органів управління у вказані об’єднання та інше.

Наслідком концентрації може виступити монопольне (домінуюче) положення суб’єктів господарювання на ринку. Тому до таких дій законодавство пред’являє певні вимоги і передбачає в цій сфері заходи державного контролю.

Метою подібного державного контролю є виявлення і попередження монополізації ринків, здатних зруйнувати досягнутий рівень конкуренції. Ч. 2 ст. 40 ГК України встановлює, що з метою попередження монопольного положення окремих суб’єктів господарювання на ринку створення, реорганізація та ліквідація суб’єктів господарювання, придбання їх активів, часток (акцій, паїв) господарських товариств, а також створення об’єднань підприємств або перетворення органів влади в певні об’єднання у випадках, передбачених законодавством, здійснюється за умови отримання згоди на це Антимонопольного комітету України. Підстави для надання згоди на концентрацію суб’єктів господарювання визначаються законом.

Антимонопольний контроль за економічною концентрацією поділяється на попередній і наступний. Тобто контроль за концентрацією передбачається не тільки на стадії створення та реорганізації суб’єкта господарювання, але й на стадії подальшого перерозподілу його часток, паїв, акцій або активів між різними особами, включаючи призначення на керівні посади громадян – сумісників, що посідають керівні посади в інших юридичних особах.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист економічної конкуренції» концентрацією вважається:

1) злиття суб’єктів господарювання або приєднання одного суб’єкта господарювання до іншого;

2) придбання безпосередньо або через третіх осіб контролю одним або декількома суб’єктами господарювання над одним або декількома суб’єктами господарювання або частинами суб’єктів господарювання, зокрема:

а) шляхом безпосередньої або опосередкованої покупки, придбання у власність іншим способом активів у вигляді цілісного майнового комплексу або структурного підрозділу суб’єкта господарювання, отриманням в управління, оренду, лізинг, концесію або придбанням іншим способом права користування активами у вигляді цілісного майнового комплексу або структурного підрозділу суб’єкта господарювання, зокрема шляхом придбання активів суб’єкта господарювання, який ліквідовується;

б) за допомогою призначення або обрання на посаду керівника, заступника керівника наглядової ради, правління, іншого наглядового або виконавчого органу суб’єкта господарювання особи, яка вже займає одну або декілька з перерахованих посад в інших суб’єктах господарювання, або створення ситуації, за якої більше половини посад членів наглядової ради, правління, інших наглядових і виконавчих органів двох і більше суб’єктів господарювання займають одних і ті самі осіб;

в) на основі створення суб’єкта господарювання двома і більше суб’єктами господарювання, який протягом тривалого часу самостійно здійснюватиме господарську діяльність і при цьому вказане створення не призводить до координації конкурентної поведінки між суб’єктами господарювання, які створили цей суб’єкт, або між ними і новоствореним суб’єктом господарювання;

г) безпосереднє або опосередковане придбання, отримання у власність іншим способом або отримання в управління часток (акцій, паїв), що забезпечує досягнення або перевищення 25 чи 50 % голосів у найвищому органі управління відповідного суб’єкта господарювання.

Таким чином, поняття концентрації визначається корпоративним і посадовим аспектом. Корпоративний аспект охоплює випадки злиття, приєднання, придбання активів, колективного засновництва, придбання часток (паїв, акцій) суб’єктів господарювання. Посадовий аспект передбачає заняття керівних посад у різних суб’єктах господарювання.

Відповідно до Закону України «Про захист економічної конкуренції», не вважаються концентрацією:

а) створення суб’єкта господарювання, метою або наслідком чого здійснюється координація конкурентної поведінки між суб’єктами господарювання, що створили цей суб’єкт, або між ними і новоствореним суб’єктом. Такі дії розглядаються як узгоджені відповідно до ст. 5 Закону України «Про захист економічної конкуренції»;

б) придбання часток (акцій, паїв) суб’єктів господарювання особою, одним видом діяльності якого є проведення фінансових операцій або операцій з цінними паперами, якщо це придбання здійснюється з метою їх подальшого перепродажу за умови, що вказана особа не приймає участі в голосуванні в найвищому органі або інших органах управління суб’єкта господарювання. У такому разі подальший перепродаж повинен бути здійснений протягом одного року з дня придбання часток (акцій, паїв). За заявою вказаних осіб з обґрунтуванням неможливості здійснення подальшого перепродажу органи АМКУ можуть прийняти рішення про продовження цього терміну;

в) дії, які здійснюються між суб’єктами господарювання, пов’язаними відносинами контролю, у випадках, передбачених попереднім пунктом, окрім випадків придбання такого контролю без отримання дозволу АМКУ, якщо необхідність отримання такого дозволу передбачена законом;

г) придбання контролю над суб’єктом господарювання або його частиною, зокрема завдяки праву управління або розпорядження його майном арбітражним керуючим, посадовою або службовою особою органу державної влади.

Учасниками концентрації можуть бути:

- суб’єкти господарювання, відносно яких здійснюється або повинно бути здійснене злиття або приєднання;

- суб’єкти господарювання, які набувають або мають намір придбати контроль над суб’єктом господарювання або суб’єкти господарювання, щодо яких отримується або повинен бути придбаний контроль;

- суб’єкти господарювання, активи (майно), частки (акції, паї) яких набуваються у власність, виходять в управління (користування), оренду, лізинг, концесію або повинні бути придбані, та їх покупці (одержувачі), набувальники;

- суб’єкти господарювання, що мають намір стати засновниками (учасниками) новоствореного суб’єкта господарювання. У разі, коли одним із засновників є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, орган адміністративно-господарського управління та контролю, учасником концентрації вважається також суб’єкт господарювання майно (активи), частки (акції, паї) якого вносяться до статутного фонду новоствореного суб’єкта господарювання;

- фізичні та юридичні особи, пов’язані з учасниками концентрації.

Проте, не будь-яка концентрація вимагає дозволу АМКУ. Відповідно до ст. 24 Закону України «Про захист економічної конкуренції», отримання дозволу на концентрацію суб’єктів господарювання є необхідним у тих випадках, коли дії, що визнаються концентрацією, здійснюються такими суб’єктами господарювання, сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів яких з урахуванням відносин контролю за останній фінансовий рік (у тому числі і за кордоном) перевищує суму, еквівалентну 12 мільйонам євро. При цьому потрібно враховувати, що дозвіл потрібний лише у разі, коли сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів, зокрема за кордоном, не менше, ніж у двох учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує суму, еквівалентну 1 мільйону євро, визначену за курсом НБУ, що діяв в останній день фінансового року, і вартість активів або обсяг реалізації товарів в Україні хоч би одного учасника концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує суму, еквівалентну 1 мільйону євро, визначену за курсом НБУ, що діяв в останній день фінансового року.

При розрахунку обсягів реалізації товару учасниками концентрації використовується сума доходу (виручки) від реалізації продукції за вирахуванням суми податку на додану вартість, акцизного збору, інших податків і зборів, базою оподаткування за якими виступає оборот, за останній фінансовий рік, що передував подачі заяви.

Отже, для здійснення господарюючими суб’єктами дій, які потрапляють під ознаки концентрації з певними кількісними параметрами, необхідний попередній дозвіл АМКУ на їх здійснення. Інакше відповідні дії кваліфікуватимуться як правопорушення.

Якщо концентрація, що містить передбачені законом кількісні характеристики, здійснюється на стадії створення або реорганізації, або супроводжується змінами в установчі документи суб’єкта господарювання – юридичної особи, дозвіл на концентрацію суб’єкта господарювання є обов’язковим документом для надання державному реєстраторові відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб – підприємців».

Таким чином, концентрація, яка відповідно до Закону України «Про захист економічної конкуренції» вимагає попереднього дозволу Антимонопольного комітету України (адміністративної колегії АМКУ або Кабінету Міністрів України), забороняється до отримання відповідного дозволу.

До отримання такого дозволу учасники концентрації зобов’язані утримуватися від дій, які можуть призвести до обмеження конкуренції та неможливості відновлення первинного положення.

У випадку, якщо в дозволі на концентрацію відмовлено Антимонопольним комітетом України, то такий дозвіл може бути наданий Кабінетом Міністрів України в порядку, встановленому законом.