Загальна характеристика антимонопольно-конкурентного законодавства

Лекція 3. Боротьба з монополізмом та економічна конкуренція

1. Загальна характеристика антимонопольно-конкурентного законодавства.

2. Поняття економічної конкуренції та її складові

3. Антиконкурентна поведінка у вигляді зловживання монопольним положенням

4. Контроль за концентрацією суб’єктів господарювання

5. Поняття і прояви недобросовісної конкуренції

Загальна характеристика антимонопольно-конкурентного законодавства

З набуттям чинності ГК України, розділ 3 якого закріпив основи обмеження монополізму та захисту економічної конкуренції, система антимонопольно-конкурентного законодавства набула остаточний вигляд. Якщо взяти до уваги позицію вітчизняного законодавця щодо правового забезпечення політики держави у сфері антимонопольно-конкурентного регулювання, то можна відзначити, що держава поступово перейшла від законодавчого регулювання процесів забезпечення конкуренції, заснованого на концепції влади над ринком, до законодавства, заснованого на концепції панування ринку. І зараз законодавство України, що регулює суспільні відносини у сфері захисту економічної конкуренції, має на меті не боротьбу з монополізмом, не переслідування крупних фірм – суб’єктів господарювання, а створення та всебічну підтримку конкурентного середовища на ринку.

Державне антимонопольно-конкурентне регулювання – це цілеспрямована діяльність держави, здійснювана на підставі та в межах, що допускаються законодавством, зі встановлення та реалізації правил господарювання на товарних ринках з метою запобігання монополістичним зловживанням, захисту добросовісної конкуренції та забезпечення ефективності ринкових відносин. Причиною, що спонукає державу реалізовувати саме ці цілі, є публічний інтерес, що полягає в необхідності підтримки конкурентних основ ринку.

Найважливішими формами державного антимонопольно-конкурентного регулювання є нормативний та організаційний вплив. Нормативний вплив виявляється у встановленні в нормативно-правових актах правил поведінки учасників господарських відносин, що забезпечують конкурентне середовище у сфері господарювання. Таке регулювання втілює особливу діяльність держави, направлену на створення правових форм економічного порядку. У свою чергу, організаційний вплив полягає у створенні державою антимонопольних органів і наділенні їх відповідним обсягом прав з тим, щоб вони могли надавати реальний і позитивний вплив на економічні відносини.

Правове регулювання захисту економічної конкуренції ґрунтується на положеннях Конституції України. Зокрема, ст. 42 Конституції України встановлює правила, відповідно до яких:

1) держава забезпечує захист конкуренції в підприємницькій діяльності;

2) не допускаються зловживання монопольним положенням на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція;

3) види і межі монополії визначаються законом.

Окрім цього, Конституція України встановлює порядок призначення на посаду і звільнення з посади Голови АМКУ, що входить до складу повноважень Верховної Ради України і Президента України (п. 12 ст. 85). У Конституції також закріплена необхідність виключно законодавчого визначення правил конкуренції і норм антимонопольного регулювання (п. 8 ст. 92).

Визначення Конституцією України вимоги щодо законодавчого встановлення правил конкуренції означає, що тільки спеціально уповноважені органи держави можуть трактувати суть вказаного поняття і правил у відповідній сфері. Перевищення органами влади та управління наданих повноважень є порушенням закону, суб’єкти господарювання та органи влади і управління повинні дотримуватися тільки тих правил конкуренції, які встановлені законом, та вправі оскаржити ті з них, які виходять за рамки вказаних повноважень.

Спеціальне законодавство у сфері захисту економічної конкуренції можна умовно поділити на два блоки. Перший блок стосується протидії антиконкурентній поведінці з боку суб’єктів господарювання (їх груп) та органів управління, що володіють ринковою владою. Основними актами законодавства тут виступають положення ст. ст. 25 – 31 ГК України, Закон України «Про захист економічної конкуренції», Закон України «Про природні монополії» від 20.04.2000 р. та ін. Другий блок стосується антиконкурентної поведінки суб’єктів господарювання, що не володіють ринковою владою. Основу даного блоку складають положення ст. ст. 32 – 38 ГК України, Законів України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 07.06.1996 р., «Про рекламу» в редакції від 11.07.2003 р. тощо.

Загальним для всієї сфери економічної конкуренції є Закон України «Про Антимонопольний комітет України».

На виконання названих законодавчих актів прийнята значна кількість підзаконних актів, наприклад, розпорядження Антимонопольного комітету України «Про затвердження Типових вимог до узгоджених дій для загального звільнення від попереднього отримання згоди органів антимонопольного комітету України на узгоджені дії суб’єктів господарювання» від 12.02.2002 р № 272 тощо.