Які принципи скорочення слів існують у науковому писемному мовленні?

Правила скорочення слів у науковій роботі та бібліографічному описі джерела містяться в ДСТУ 3582 – 97. «Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та приавила».

Скороченню підлягають різні частини мови. У наукові роботі можливе використання як загальноприйнятих скорочень (наприклад, сантиметр – см; науково-дослідний інститут – НДІ; і так далі – і т. д.; дивись – див.; наприклад – напр.), так і спеціальних, характерних для певної галузі (наприклад, видання – вид.; мегабайт – Мбайт; технічний огляд – техогляд).

Існує кілька способів скорочення:

· усічення, коли на місці скорочення ставиться крапка, наприклад: редактор – ред.; тисяча – тис.; професор – проф.; доцент – доц. та ін.;

· стягування (видалення голосних); у кінці скороченого слова крапка не ставиться, наприклад: мільйон – млн; мільярд – млрд; гривень – грн тощо;

· утворення абревіатур, наприклад: персональний комп’ютер – ПК; дискова операційна система – ДОС та ін.

Загальні правила скорочення в наукових текстах:

Ø Якщо в науковому тексті використовуються маловідомі скорочення, то їх варто розшифрувати при першому згадуванні: записати повністю, а поряд у дужках вказати скорочений варіант, який вживатиметься надалі.

Ø Для зручності та зрозумілості в магістерських та інших роботах після змісту подається список скорочень, де подаються основні найуживаніші в тексті скорочення. Скорочення мають бути однаковими в усій роботі.

Ø Під час скорочення повинно залишатися не менше ніж дві літери, незалежно від прийому, який використовується. Наприклад: адміністрація – адмін.; аркуш – арк.

Скорочення слова до однієї літери допускається тільки для деяких загальноприйнятих скорочень. Наприклад: рік (роки) – р. (рр.); сторінка – с.; грам – г; виконувач обов’язки – в. о.

Ø Під час скорочення іменників ураховуються відмінкові закінчення однини або множини. Наприклад: інститут – ін-т; інститути – ін-ти; видавництво – вид-во; видавництва – вид-ва.

Ø Прикметники і дієприкметники, що закінчуються на:

-авський -ений -іальний -овський

-авчий -ельський -івний -огічний

-адський -енський -івський -одський

-ажний -ентальний -ійний -ольський

-азький -енький -ійський -омічний

-айський -ерський -ільний -оньський

-альний -еський -ільський -орський

-альський -ецький -інський -ський

-аний -євий -ірський -уальний

-анський -ивний -істий -чий

-арський -инський -ічий -яний

-ативний -ирський -ічний -янський

-атський -истий -кий

-афічний -иський -ний

-ацький -ицький -ній

-евий -ичий -ований

-ейський -ичний -овий

-ельний

-енний

скорочують відсіканням цієї частини слова.

Прикметники, що закінчуються на -графічний; -логічний; -номічний; навчий, скорочують відсіканням частин -афічний; -огічний; -омічний; -авчий. Наприклад: філологічний – філол.; краєзнавчий – краєзн.

Ø Прикметники, утворені від власних імен, скорочуються відсіканням частини - ський. Наприклад: Франківський – франків.

Ø Якщо відсіченій частині слова передує літера «й» або голосна, то під час скорочення слова зберігають наступну за нею приголосну. Наприклад: червоний – червон.; олійний – олійн.

Ø Якщо скороченню підлягає тільки одна літера, то слово не скорочують. Наприклад: вчений – вчен., але вчена – не скорочується; вищий – вищ., але вища – не скорочується.

Ø Якщо відсіченій частині слова передує апостроф, то під час скорочення слова зберігають наступні за ним голосну й приголосну літери. Наприклад: слов’янський – слов’ян. Якщо відсіченій частині слова передує літера «ь», то скорочувати слово треба на приголосній літері, що стоїть перед нею. Наприклад: грецький – грец.; сільський – сіл.

Ø Якщо відсіченій частині слова передує подвоєна приголосна літера, то під час скорочення слова зберігають одну із приголосних. Наприклад: іменний – імен.; щоденний – щоден.

Ø Якщо слово може скорочуватися відсіканням різної кількості літер, то відсікається максимальна кількість. Наприклад: фундаментальний – фундам. (а не фундаментал., фундамент.); експериментальний – есперим. (а не експериментал., експеримент.).

Ø У складних іменниках, що пишуться через дефіс, відсікання здійснюється у кожній складовій частині. Наприклад: словник-довідник – слов.-довід.

Ø Під час скорочення прикметників, утворених від географічних назв і назв народів, як у географічному, так і в адміністративному значенні, зберігають найповнішу для розуміння форму скорочення. Наприклад: ніжинський інститут – ніжин. ін-т; Бориспільський район – Бориспіл. р-н; Харківська область – Харк. обл.; Луганська область – Луган. обл.

Ø У складних прикметниках, що пишуться через дефіс, відсікання здійснюється у кожній складовій частині або одній із них відповідно до загальних правил скорочень. Наприклад: фізико-математичний – фіз.-мат.; хіміко-технологічний – хім.-технол.

Ø У складних прикметниках, що пишуться разом, відсікають другу частину слова відповідно до загальних правил. Наприклад: лісогосподарський – лісогосп.; системотехнічний – системотехн.

Ø Ініціальна абревіація записується початковими літерами без крапок. Наприклад: радіоелектронні апарати – РЕА; графічна інформаційна система – ГІС.

Які вимоги висуваються до оформлення наукової статті?

Обсяг наукової статті становить 6 – 24 сторінки,

тобто 0, 35 – 1 друк. арк. Призначені наукові статті, уче-

ним, спеціалістам певної галузі або кількох галузей. За

кількістю авторів статті бувають: одноосібні (один ав-

тор) або колективні (колектив авторів).

За способом розкриття проблеми статті бувають:

· оглядові (містять характеристику стану і

перспектив наукових досліджень у певній науковій галу-

зі);

· проблемні (мість аналіз проблеми, яка не одержала всебічного осмислення);

· методологічні (містять обґрунтування методології розв’язання проблеми).

Ознаками мови наукової статті є логічність, ясність, стислість, точність наукової термінології, вірогідність вихідної інформації, критичність у відборі фактів, доказовість змісту тексту, завершеність (цілісність розкриття одного або кількох питань), логічність і обґрунтованість висновків, наявність міркувані і посилань.

Необхідними елементами мають бути:

Ø Прізвище, ім’я, по батькові автора, якщо є – наукове звання.

Ø Заголовок. Важливо, щоб назва статті була стислою, однозначною, конкретною, точно відображала тему наукової статті та обмежувала обсяг наукового тексту. Наприклад, замість заголовка «Телекомунікаційні послуги» краще сформулювати «Проблеми розвитку телекомунікаційних послуг в Україні» або «Етапи становлення телекомунікаційних послуг у світі».

Ø Анотація (якщо необхідно – подається кількома мовами) і ключові слова. Обсяг анотації становить 3 – 5 речень.

Ø Постановка проблеми у загальному вигляді, її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Можна використати такі мовні звороти: серед проблем, пов’язаних із…; уважного ставлення дослідників останнім часом вимагає пистання…; заслуговує на особливу увагу…

Ø Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано вирішення даної проблеми і на які спирається автор, можна сформулювати таким чином: в останнє десятиріччя з’явилися роботи…., присвячені проблемі…; до цієї проблеми особливу увагу приділяють такі вчені, як…

Ø Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття не була об’єктом спеціального вивчення…; незважаючи на достатню кількість робіт з цієї теми, досі залишається не вирішеним питання…

Ø Формулювання мети і постановка завдань: мета статті – дослідити…, визначити…, здійснити опис…, узагальнити…, вивчити…, систематизувати…, експериментально довести…

Ø Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів.

Ø Висновки даного дослідження: таким чином автор статті проаналізував, визначив…, довів…, експериментально підтвердив…, описав…, систематизував…

Ø Накреслення перспектив подальших розвідок у цьому напрямі: перед автором статті стоїть подальше завдання –…; у подальшій роботі над цією проблемою спробуємо зясувати…, визначити…, довести…, розробити…; з огляду на викладене вище, перед автором стоїть завдання…

Ø Список використаних джерел, оформлений за вимогами ДСТУ.

Зразок фрагмента статті: