Зміст поняття «професійне мовлення». Які функції виконує мовлення у професійній діяльності фахівця комп’ютерної галузі?

Без грамотного користування мовою професії, її розуміння неможливо сьогодні говорити про високий службовий чи громадський рівень спеціаліста. У наш час швидким стає процес появи нових професій і відповідно професійних мов. Зважаючи на те, що в світі з'являється понад 120 тис. нових термінів, то цілком зрозумілою стає вимога про постійне вивчення мови, без якої не можна вважати себе спеціалістом у будь-якій сфері діяльності. Мова стає не лише засобом спілкування у побуті, у сфері духовної культури, а й основним компонентом професійної підготовки. В інформаційному суспільстві фахівець має вміти швидко сприймати будь-яку форму мовлення, схоплювати необхідну інформацію, створювати монологи, вести

діалоги, оформляти документи, пов’язані з про-

фесійною діяльністю. Знання мови фаху підвищує

продуктивність та ефективність роботи, наповнює

результатом і змістом життя й діяльність конкрет-

ної особи, формує її загальний імідж як фахівця,

допомагає у спілкуванні з колегами, керівниками

та клієнтами. Професійне мовлення є одним із ін-

струментів професійної діяльності лікарів, педагогів,

юристів, менеджерів, програмістів та ін.

Прикладами фахового мовлення фахівців комп’ютерної галузі можуть бути такі уривки текстів:

1) У DVD використовується для зчитування інформації лазери з коротшою довжиною хвилі, тому рельєф, що несе інформацію, може бути зроблений значно меншим. За рахунок цього місткість 5,25” диску збільшується з 650 Мб до 4,7 Гб. Крім того, у DVD може бути два інформаційних шари, що збільшує місткість до 8,5 Гб. І нарешті, вони можуть бути двосторонніми, що доводить місткість до 17 Гб.

2) Ефективність статистичного моделювання систем на ЕОМ та вірогідність отриманих результатів істотно залежить від якості вихідних (базових) послідовностей псевдовипадкових чисел, які є основою для отримання стохастичних впливів на елементи системи, що моделюється. Тому, перш ніж приступати до реалізації моделюючих алгоритмів на ЕОМ, необхідно бути певним в тому, що вихідна послідовність псевдовипадкових чисел відповідає вимогам, що висуваються до неї.

Обслуговуючи потреби певної соціальної групи, професійне мовлення виконує низку функцій:

Ø Комунікативна (від лат. communico – спілкуюсь з кимось) функція – є однією з найголовніших соціально-практичних функцій мовлення. Без спілкування в професійній діяльності неможливі підтримання міжособистісних стосунків, інформаційний обмін, процеси прийняття спільних рішень, реалізація управлінської діяльності та ін.

Ø Інформаційна функція характеризує мовлення як таке, що відображає об’єктивну дійсність. Досягнення професійної мети вимагає ефективного обміну інформацією, і, навпаки, якщо існують для цього перешкоди, то люди не зможуть виконувати спільне завдання, формулювати перспективні цілі й досягати їх. Важливими є такі загальні установки, які визначають успішність реалізації інформаційної функції професійного мовлення: достовірність передачі інформації, що досягається точним добором мовних засобів і спеціальних термінів, оперативне орієнтування в ситуації спілкування, швидке прийняття рішення, правильна обробка отриманої інформації (зокрема Інтернет-інформації).

Ø Номінативна функція професійного мовлення реалізується у повнозначних словах, зокрема термінах, що називають предмети, явища, виробничі процеси тощо. Ця функція допомагає уникнути двозначності мовлення, сприяє адекватному сприйняттю й розумінню змісту повідомлення, а також взаємному розумінню установок, прагнень та намірів співрозмовників у межах їхньої професійної діяльності. Мовлення згідно з цією функцією має відповідати таким вимогам, як ясність, чіткість висловлювання думки й точність вживання слова (терміна).

Ø Спонукальна функція полягає в тому, що в процесі виконання службових обов’язків спеціалісту доводиться часто переконувати й заохочувати партнерів (клієнтів) до виконання певних дій. Важливими умовами реалізації спонукальної функції є прогнозування реакції співрозмовника або аудиторії, мобільність, внутрішня готовність до зміни тактики мовленнєвої взаємодії з підлеглим, клієнтом або керівником.

Ø Пізнавальна функція полягає в тому, що людина пізнає професію, науку і дійсність взагалі через мову, бо в ній накопичено досвід попередніх поколінь. Сучасний фахівець (зокрема фахівець комп’ютерної галузі) має постійно підвищувати свій професійний рівень, одержуючи засобами мови ґрунтовні знання про свою професію через Інтернет, ЗМІ, наукову та публіцистичну літературу, документацію тощо.

Ø Емотивна функція надає можливість розкрити мовцю свої емоції, прагнення, почуття іншим, збудити у співрозмовника або аудиторії певні переживання. Про що б мовець не говорив, він одночасно у висловлюванні так чи інакше демонструє самого себе, свій рівень володіння мовою, освіту, соціальну приналежність, своє ставлення до теми розмови та співрозмовника. Мовлення, виконуючи емотивну функцію, стає індивідуальним самовираженням людини.

Ø Впливова функція спрямована на зміну стану поведінки, ціннісно-мотиваційної сфери партнера, намірів, поглядів, думок, рішень, рівня активності, норм поведінки тощо. Серед впливових засобів мовлення є прямі, як наприклад, форми наказів, розпоряджень, команд, та значно більше непрямих, прихованих засобів впливу (вигуки, зменшувальні суфікси, інтонація). Значно впливають на людей оціночні елементи мовлення (похвала, комплімент, висловлення поради, підтримки).

Ø Координаційна функція полягає в тому, що спрямована не тільки на обмін інформацією, але й на організацію спільних дій. Можливі види взаємодії, як правило, поділяються на дві групи: позитивні (кооперація, погодження, компроміс) й негативні (конкуренція, конфлікт, опозиція). У першому випадку взаємодія сприяє організації спільної діяльності, у другому – створює перешкоди на її шляху. Координаційну функцію можна визначити як стрижневу в професійній діяльності колективу, що спрямована на розвиток процесу спілкування.

Ø Етична функція втілюється в спеціальних етикетних формулах ввічливості, тактовності, шанобливості, зацікавленості в розмові тощо, які прийняті в професійному середовищі. Мовленнєвий етикет, як правило, не вносить у спілкування нової логічної інформації, він засвідчує ставлення до адресата та задає тон розмови загалом, його знання є показником високого рівня володіння мовою.

Професійне мовлення забезпечує різні комунікативні потреби мовців у професійній сфері, воно може протікати в письмовій та усній формах, за офіційних чи неофіційних обставин спілкування. Від того, з ким доводиться спілкуватися, в яких ситуаціях відбувається спілкування, залежатиме, яким з варіантів професійного мовлення слід послуговуватися мовцю. Ситуації, що виникають у професійному середовищі, характеризуються за такими параметрами: місце і час; обставини (умови) спілкування (офіційні / неофіційні); професійні ролі учасників (фахівець / нефахівець); безпосередність чи опосередкованість спілкування (телефон, електронна пошта, публічний виступ, спілкування віч-на-віч тощо).

Схема 1.1 – Види професійного мовлення фахівців комп’ютерної галузі

Під власне професійним мовленням слід розуміти мовлення на професійну тематику спеціаліста зі спеціалістом за офіційній обставин (ділова бесіда керівників підприємств, спілкування лікарів, розмова партнерів під час укладання угод, мовлення менеджера, який дає вказівки тощо). Цей вид мовлення передбачає використання фахової лексики. Також поширеним є неофіційне спілкування фахівців і спілкування, що відбувається між спеціалістом і неспеціалістом (розмова лікаря з пацієнтом, працівника залізниці з пасажиром, програміста з клієнтом тощо). У другому випадку використання професійного мовлення може ускладнювати спілкування, тому використовується його «знижений» варіант – розмовне професійне мовлення. Воно реалізується в умовах відсутності попереднього обдумування висловлювання, тому характеризується безпосередністю та невимушеністю спілкування. У розмовному професійному мовленні спеціальні терміни відсутні або пояснюються.

Мова професійного спілкування – явище вторинне, оскільки вона є соціальним варіантом сучасної літературної мови, якою послуговуються переважно представники тої чи іншої професії. Тому володіти мовою для професійних цілей і в професійній ситуації – явище вторинне, оскільки насамперед фахівець певної галузі має володіти усною та письмовою формами літературної мови, а також грамотно використовувати в мовленні терміни та професіоналізми, притаманні цій професії.