Заняття № 7

03.06.2015

І. Організаційний момент. Читання книги Н. Гербіш «Теплі історії до кави».

ІІ. Основна частина.

1. Граматика. Правопис м'якого знака.

М'який знак пишеться після 7 літер: д, т, з, с, ц, л, н.

Запам'ятайте їх, поклавши на улюблену ме­лодію або склавши речення типу: «Де те сонце золоте?»

Отже, після інших приголосних м'який знак в українській мові не пишеться ніколи. Коли ж після д, т, з, с, ц, л, н пишемо ь?

1. У суфіксах -зьк, -цьк, -ськ: козацький, запорізьким сільський, турецький, волинський.

2. У дієсловах на -ться: сміється, боїться, тримається.

3. У буквосполученні ьо: льон, дьоготь, сьомий, тьохкає.

4. У буквосполученнях -ньч, -ньц, -льч, -льц, які походять від -ньк і -льк:

нянька - няньчити, няньці;

донька - доньчин, доньці;

ненька - неньчин, неньці;

лялька - ляльчин, ляльці.

Але: на сторінці, бо сторінка; на циганці, бо циганка.

5. У іншомовних словах перед я, ю, є, ї, йо при роздільній вимові звуків: ательє, мільйон, ескадрилья, браконьєр, портьєра.

У таких словах інколи помиляються, ставлячи на місці м'якого знака апостроф. Але запам'я­тайте: якщо ви чуєте роздільну вимову після д, т, з, с, ц, л, н, то треба поставити м'який знак.

М'який знак не пишемо:

1. Після н перед шиплячими ж, ч, ш, щ: тонше, менші, кінчик, Уманщина, але женьшень, Маньчжурія.

2. Між двома м'якими приголосними, крім л: пізні, кузня, майбутнє, волинський, але ковальський, читальня, севастопольський.

Винятки: різьбяр, тьмяний (у похідних словах м'який знак також залишиться: вирізьблений, різьблення, потьмянілий, тьмяно).

Пояснення. М'якими приголосні стають тоді, коли за ними стоїть я, ю, є, і або ь. Вони і пом'якшують попередні приголосні:

чуємо [колодязьні], [возьня], а пишемо колодязні, возня.

3. У словах: в'язкий, баский, боязкий, дерзкий, плоский, плаский, ковзкий, різкий і похідних від них: різко, боязко.

4. У числівниках на позначення десятків і сотень:

п'ятдесят, шістдесят, сімдесят,

п'ятсот, шістсот, дев'ятсот.

Практичні завдання

Вправа 1. Поставте, де треба, м'який знак.

Міц...ніс.т.., близ...кий, різ...кий, людс...кіс...т..., нян...чити, на яблун...ці, на сто­рін...ці, волин...с...кий, тон...ші, мен...ше, мільйон, бракон...єр, нен...чин, радіс.тю, дивит...ся, Хар...ків, різ...бяр, т...мяний, у жмен...ці, Уман...щина, сяд...те, вдар...те, жін...ці, севастопол...с...кий, піз...ні, п'ят...десят, домен...щик, віддяч...те, чес.тю, громадян...с...тво, юнац...кий, попеляс...ті, шіст…сот, сниш…ся.

Вправа 2. Прочитайте речення, поставте, де треба, м'який знак.

1. Хліба, здаєт...ся, з останніх сил трималися за життя (О. Гончар). 2. Оце відчуття спорідненості, близ...кості було таке сильне, що Сидорову з гострим жалем подумалось про той уже неда­лекий день розлуки (Є. Гуцало). 3. Тут дуби були ще біл...ші, ще могут...ніші (Ю. Мушкетик). 4. Звертаючис... до образу Лесі Українки, до цього феномену людс.кої стійкос.ті, можна бачити, якою силь­ною може ставати в людині високіс...т... по­мислів, знач...ніс.т... життєвого ідеалу, безмір любові до свого народу (О. Гончар). 5. Я був не з бояз...ких, гроза не лякала мене. (Б. Антоненко-Давидович). 6. І вже бачить він себе на руках матері в тихому бат...ківс...кому саду (І. Цюпа).

Вправа 3. Поставте подані іменники у да­вальному або місцевому відмінку.

Зразок:

Н.в.	Д.в.	М.в.
Донька	Доньці	На доньці
Сніжинка
Ялинка
Жменька
Яблунька
Хатинка
Вишенька
Лялька
Тарілка
Булка
Даринка
Зіронька
Ненька
Українка
Киянка

Вправа 4. Від поданих іменників утворіть присвійні прикметники.

Зразок: Маринка – Маринчин.

Світланка –

Ненька –

Донька –

Оленка –

Катеринка –

Жінка –

Циганка –