Банкрутство і санація як економічні категорії

Поняття банкрутства органічно властиво сучасним ринковим відносинам. Воно характеризує неможливість підприємства задовольнити вимоги кредиторів щодо сплати товарів, робіт, послуг, а також забезпечити обов'язкові платежі до бюджету і позабюджетних фондів.

Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом» від 30.06.99 р. (у повній редакції з доповненнями) визначає поняття «банкрутство», «неплатоспроможність», «прибутковість» та інші. Під банкрутством слід розуміти визнану арбітражним судом неможливість боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як шляхом застосування ліквідаційної процедури.

Неплатоспроможність - неможливість суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого терміну їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, зокрема по заробітній платні, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як шляхом відновлення платоспроможності.

За нормальних умов господарювання акціонери і кредитори сподіваються на винагороду, рівень якої залежить від ступеня прибутковості підприємства. Одна з перших ознак руху до банкрутства — спад прибутковості підприємства нижче, ніж вартість його капіталу. Відсотки по кредиту і дивіденди, які сплачуються підприємством, перестають відповідати сучасним умовам господарювання, а вкладення засобів в таке підприємство стає невигідним.

Зниження прибутковості підприємства або збільшення середньої вартості зобов'язань означає зниження його ціни. Ціна підприємства — це приведені до теперішнього часу потоки виплат кредиторам і акціонерам. Ціна підприємства може впасти нижче, ніж сума зобов'язань кредиторам. Це означає, що акціонерний капітал «зникає». А це і є повне банкрутство — банкрутство акціонерів. Ціна підприємства може впасти навіть нижче, ніж ліквідаційна вартість активів. Тоді ліквідаційна вартість розглядатиметься як ціна підприємства, а ліквідація підприємства стає вигіднішою чим експлуатація — акціонери втрачають свій капітал.

В умовах ринкової економіки банкрутство підприємств — звичайне явище. У Україні спостерігається тенденція до збільшення кількості збуджених справ про банкрутство. Причини банкрутства українських підприємств різноманітні, але всі вони похідні від кризового стану національної економіки. Необгрунтована економічна політика уряду, некеровані інфляційні процеси, тотальна економічна криза, політична нестабільність суспільства, спад ділової активності понад усе впливають на результати діяльності підприємств, перш за все, із-за недосконалості законодавчої бази.

Передумови банкрутства - це взаємодія цілого ряду чинників: зовнішніх і внутрішніх. Зовнішні — економічні, політичні, демографічні, науково-технічний прогрес і т.п.. Внутрішні — збільшення дебіторської заборгованості, дефіцит власних оборотних коштів, неефективність фінансових вкладень, відсутність договірної дисципліни і т.п..

Банкрутство підприємства є слідством одночасного впливу на нього всіх цих чинників. Проте, в розвинених країнах банкрутства обумовлені 1/3 зовнішніми чинниками і на 2/3 — внутрішніми. Для України недолік ліквідності більшої частини виробничих підприємств пояснюється структурно-технічними диспропорціями, залишеними нам в спадок колишньою плановою системою, а також діями сучасних державних органів управління і ніяк не пов'язаний з реальною ефективністю і соціально-економічною значущістю відповідних виробництв.

Для реалізації державної політики щодо запобігання неможливості (банкрутства) підприємств і негативних наслідків, пов'язаних з реорганізацією і ліквідацією неплатоспроможних підприємств, у разі визнання їх несостоятельными, велике значення має пошук практичних шляхів до їх фінансового оздоровлення. Одним з таких способів є фінансова санація — це система заходів, які здійснюються в процесі ведення справи про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкротом і його ліквідації, направлені на оздоровлення його фінансового стану, а також на задоволення в повному об'ємі або частково вимог кредиторів через кредитування, реструктуризацію підприємства, боргів і капіталу і (або) зміну організаційної або виробничої структури суб'єктів підприємницької діяльності. Цей закон також вводить поняття досудовая санація — система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які здійснюються власником підприємства-боржника з метою запобігання його ліквідації. Ці заходи стосуються, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових питань, реорганізацій, і проводяться відповідно до чинного законодавства до початку порушення справи про банкрутство. Відмінність між цими термінами в тому, що досудовая санація проводиться до порушення справи про банкрутство, а фінансова санація — вже під час розгляду справи про банкрутство.

Згідно закону «Про страхування» термін «примусова санація» страхової компанії передбачає: проведення комплексної перевірки фінансово-господарської діяльності страхувальника, зокрема обов'язкової аудиторської перевірки; встановлення заборони на вільне користування майном страхувальника і ухвалення страхових зобов'язань без дозволу Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю; встановлення обов'язкового для виконання графіка здійснення розрахунків із страхувальниками; ухвалення рішення про ліквідацію або реорганізацію страхувальника.

Враховуючи ці трактування термінів «санація» і «примусова санація» можна сформулювати одне раціональніше, обгрунтоване визначення цього поняття.

На нашу думку, більш універсальне визначення даного терміну сформульоване зарубіжними економістами (Н. Здравомислов,
Би. Бекенферде, М. Гелінг). Вони вважають, що санація — це система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових і соціальних заходів, направлених на досягнення або відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості і конкурентоспроможності підприємства-боржника в довгостроковому періоді.

Отже, що санація – це сукупність всіх якнайкращих заходів, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення.

Санація може відбуватися:

v способом об'єднання підприємства, яке знаходиться на межі банкрутства з могутнішою компанією;

v за допомогою випуску нових акцій або облігацій для мобілізації грошового капіталу;

v збільшення банківських кредитів і надання урядових субсидій, перетворення короткострокової заборгованості в довгострокову;

v повної або часткової покупки державою акцій підприємства, яке знаходиться на межі банкрутства.

Особливе місце в процесі санації належить заходам фінансово-економічного характеру, які відображають фінансові відносини, що виникають в процесі мобілізації і використання внутрішніх і зовнішніх фінансових джерел оздоровлення підприємств. Джерелами фінансування санації можуть бути засоби, привернуті на умовах позики або на умовах власності; на поворотній або неповоротній основі.

Метою фінансової санації є покриття поточних збитків і усунення причин їх виникнення, відновлення або збереження ліквідності і платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу, і формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.