 |
Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | |
Розрахунок індексу ліквідності
|
|
| Показник | Сума, тис.грн. | К-сть днів, необхідна для перетворення активів на готівку | гр1хгр2 |
| А | |||
| 1. Готівка | |||
| 2. Дебіторська заборгованість | |||
| 3. Товарні запаси | |||
| Разом |
За даними таблиці індекс ліквідності дорівнюватиме: 5850000:250000 = 23,4 дні. Отже, даному підприємству необхідно 23,4 дні для перетворення поточних активів на готівку.
Наявність різних показників ліквідності пояснюється різними потребами споживачів аналітичної інформації: коефіцієнт абсолютної ліквідності є важливим для постачальників сировини і матеріалів, коефіцієнт швидкої ліквідності – для банків, загальний коефіцієнт ліквідності – для покупців і власників акцій та облігацій підприємства.
Планування ліквідності підприємства здійснюється на основі порівняння прогнозів грошових надходжень і виплат протягом планового періоду. Період планування ліквідності (щоденне, щотижневе, щодекадне, щомісячне) залежить від конкретних умов діяльності підприємства, обсягу щоденних оборотів грошових коштів, наявної інформації для прогнозування. Фінансовий контролінг за допомогою планування ліквідності допомагає заздалегідь визначити вузькі місця і оперативно надати керівництву підприємства інформацію про очікувані грошові надходження та видатки для завчасного вирішення можливих проблем з платоспроможністю.
Як правило, оперативний фінансовий план складають на 12 місяців з розбивкою за окремими місяцями. Він містить інформацію про грошові надходження і видатки підприємства. З метою контролю виконання фінансового плану, поряд із плановими показниками доцільно відображати і фактичні дані.
На основі порівняння грошових надходжень і видатків визначається дифіцит чи надлишок грошових коштів у плановому періоді. Надлишок коштів спрямовується, як правило, на фінансування додаткових інвестицій, погашення довгострокових позичок чи виплату дивідендів. У разі дефіциту фінансового бюджету слід вжити заходи щодо додаткового залучення ресурсів із зовнішніх джерел чи зменшення видаткової частини, в т.ч. шляхом реструктуризації заборгованості, використання лізингу замість купівлі основних засобів тощо.
На практиці часто трапляються ситуації, коли відбувається затримка платежів за відвантажену продукцію, взаємозалік зустрічних платежів, зменшується обсяг реалізації продукції, діють інші чинники, які призводять до фактичного зменшення доходної частини бюджету. З метою усунення позапланового дефіциту ліквідності виникає необхідність оперативного перегляду (коригування) бюджету. Збалансованості можна досягнути двома шляхами:
Ø покриваючи дефіцит ресурсів збільшенням доходної частини до необхідного рівня (якщо підприємство має вільний доступ до ринків капіталів);
Ø зменшуючи планові обсяги грошових видатків (якщо підприємство має обмежені можливості фінансування).
Видаткову частину бюджету доцільно розглядати колегіально (за участю керівництва підприємства, керівників структурних підрозділів), оскільки можливі різноманітні підходи до проблеми перегляду видатків.
Як свідчить практика, планування ліквідності є слабким місцем підприємств малого та середнього бізнесу. В Швейцарії, наприклад, короткострокові фінансові плани складають лише близько 20% малих і 40% середніх підприємств. На вітчизняних підприємствах ці цифри ще нижчі.
3. Показники платоспроможності (фінансової стійкості)
Ліквідність підприємства зовсім не тотожна його платоспроможності. Коефіцієнти ліквідності можуть характеризувати фінансовий стан як задовільний,проте ця оцінка буде помилковою, якщо в поточних активах значну питому вагу займатимуть неліквідні активи і короткострокова дебіторська заборгованість.
Платоспроможність передбачає наявність у підприємства коштів і їх еквівалентів, достатніх для розрахунків з кредиторської заборгованості, що потребує негайного погашення.
Ознаками платоспроможності є:
Ø наявність грошей у касі, на поточних рахунках;
Ø відсутність простроченої кредиторської заборгованості.
Проте наявність тільки незначних залишків грошей на поточних рахунках не свідчить про неплатоспроможність підприємства, бо кошти на поточні рахунки можуть надійти протягом кількох днів.
Отже, завдання служби контролінгу в сфері фінансової діяльності підприємства полягає у тому, щоб на поточному рахунку та в касі грошей було не менше (але й не більше), ніж потрібно для виконання поточних платежів, а решта їх має бути вкладена в матеріальні та інші ліквідні активи.
Вважається, що залишок коштів на поточному рахунку підприємства повинен дорівнювати різниці між кредиторською заборгованістю усіх видів, строки оплати якої настануть протягом найближчого періоду (наприклад, тижня або декади) і поточною дебіторською заборгованістю на користь підприємства, платежі за якою очікуються в той самий період.
Для визначення поточної платоспроможності необхідно платіжні засоби на певну дату порівняти з платіжними зобов’язаннями на цю ж дату. Ідеальний варіант, коли коефіцієнт дорівнює 1, або буде трохи більшим.
Низький рівень платоспроможності, що проявляється через недостатність готівки і наявність прострочених платежів, може бути випадковим (тимчасовим) і хронічним (тривалим). Тому, аналізуючи стан платоспроможності підприємства, потрібно розглянути причини фінансових утруднень, їх частоту і тривалість прострочених боргів.
Причинами неплатоспроможності є:
Ø невиконання плану виробництва і реалізації продукції, підвищення її собівартості, невиконання плану прибутку і, як наслідок, недостатність власних джерел самофінансування підприємства;
Ø неправильне використання оборотного капіталу: вилучення засобів в дебіторську заборгованість, вкладення коштів у понадпланові запаси та на інші цілі, що тимчасово не мають джерел фінансування;
Ø інколи причиною неплатоспроможності підприємства є неплатоспро-можність його клієнтів;
Ø високий рівень оподаткування, штрафних санкцій за несвоєчасну чи неповну сплату податків.
Підвищення рівня платоспроможності підприємства залежить від поліпшення результатів його виробничої та комерційної діяльності. Водночас надійний фінансовий стан залежить також і від раціональної організації використання фінансових ресурсів
Фінансова стійкість підприємства є однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. Вона пов”язана з рівнем залежності від кредиторів та інвесторів і характеризується співвідношенням власних і залучених коштів. Якщо платоспроможність – це зовнішній вияв фінансового стану підприємства, то фінансова стабільність - його внутрішня сторона.
До основних показників фінансової стійкості відносяться:
1. Коефіцієнт платоспроможності (автономії):
Кавтономії. = Власний капітал (підсумок 1 розділу пасиву) : Валюта балансу)
Цей коефіцієнт характеризує частку власників підприємства в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. Нормативне значення цього показника > 0,5. Чим вищим є значення цього показника, тим більш фінансово стійким, стабільним і незалежним від зовнішніх кредиторів є підприємство.
2. Коефіцієнт фінансування:
Кфін = Залучений капітал (2,3,4,5 розділи пасиву) : Власний капітал (1 розділ пасиву)
Цей коефіцієнт характеризує залежність підприємства від залучених засобів. Нормативне значення показника < 1. Чим вищий показник, тим більше у підприємства зобов”язань і небезпечніша економічна ситуація, бо при відсутності ліквідних коштів воно може стати банкрутом.
Щодо рівня залучення позикових коштів існують різні думки. Найбільш поширеною є точка зору, що частка власного капіталу має бути не меншою 60%. Кредитори охочіше вкладають кошти у підприємство з високою часткою власного капіталу, оскільки воно з більшою ймовірністю може погасити борги за рахунок власних коштів.
У ринковій економіці зростаюча частка власного капіталу зовсім не свідчить про покращення становища підприємства, спроможність швидко реагувати на зміну ділового клімату. Навпаки, використання залучених засобів говорить про гнучкість підприємства, його здатність знаходити кредити і повертати їх, тобто свідчить про довіру до нього в діловому світі. Японським компаніям, наприклад, властива висока частка залученого капіталу (до 80%). Значення цього показника в Японії в середньому на 58% вище, ніж, наприклад, в американських корпораціях. Це пояснюється тим, що інвестиції в цих країнах мають різну природу: у США основний потік інвестицій надходить від населення, в Японії – від банків. Високе значення коефіцієнта концентрації залученого капіталу свідчить про довіру до корпорації з боку банків, а значить і про фінансову надійність. Низьке значення цього коефіцієнта свідчить про неспроможність отримати кредити в банку, що повинно бути пересторогою для інвесторів і кредиторів.
3. Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами:
Кзабезпеч. = (Оборотні активи (2 розділ активу) – Поточні зобов”язання (4 розділ пасиву)) :Поточні зобов”язання (4 розділ пасиву)
Даний коефіцієнт показує забезпеченість підприємства власними оборотними засобами. Його нормативне значення > 0,1.
4. Коефіцієнт маневреності власного капіталу:
Кманевр.= Оборотні активи (підсумок 2 розділу активу) – Поточні зобов”язання (підсумок 4 розділу пасиву) : Власний капітал (підсумок 1 розділу пасиву)
Цей коефіцієнт показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто, яку частину вкладено в оборотні кошти, а яку – капіталізовано. Значення цього показника може змінюватися залежно від структури капіталу і галузевої належності підприємства (норматив
> 0).
5. Коефіцієнт фінансової залежності:
Кфін. залеж.= Валюта балансу: Власний капітал (підсумок 1 розділу пасиву)
Цей коефіцієнт є оберненим до коефіцієнта платоспроможності. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позичених коштів у фінансуванні підприємства. Якщо його значення наближається до 1 (або до 100%), то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство, якщо перевищує 1 – навпаки. Наприклад, якщо значення цього коефіцієнта 1,37, то це означає, що в кожній 1,37 грн., вкладеній в активи підприємства, 37 коп. позичено.
6. Коефіцієнт співвідношення власних і залучених коштів:
Кспіввідн. = (Залучений капітал (3 розділ пасиву) + Короткострокові кредити банків (з 4 розділу пасиву)) : Власний капітал (підсумок 1 розділу пасиву)
Цей коефіцієнт дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості підприємства. Якщо значення цього показника 0,182, то це означає, що на кожну 1 грн. власних коштів припадає 18,2 коп. позичених. Зростання цього показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про певне зниження фінансової стійкості.
7. Коефіцієнт покриття боргів власним капіталом:
Кп. = Власний капітал ( підсумок 1 розділу пасиву): Залучений капітал (3 розділ пасиву)
За допомогою аналізу коефіцієнтів працівники відділу контролінгу виявляють сильні і слабкі позиції підприємства і подають інформацію менеджерам, які використовують її для контролю за діяльністю підприємства і недопущення банкрутства.
Дата публикования: 2015-04-10; Прочитано: 2169 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!
