Товарна структура зовнішньої торгівлі України

у 1995 і 2000 pp. (частка у загальному обсязі, %)

Товарні групи	Експорт	Імпорт
Усього	100,0	100,0	100,0	100,0
У тому числі:
1. Живі тварини та продукція тваринництва	4,2	2,5	0,7	0,8
2. Продукти рослинного походження	1,2	2,5	0,9	2,2
3. Продукція харчової промисловості	8,5	2.8	2,4	3,1
4. Мінеральні продукти (руди, вугілля, наф­та, природний газ та ін.)	10,5	9,6	55,4	46,9
5. Текстиль та текстильні вироби	2,7	3,7	3,1	4,0
6. Неблагородні метали та вироби з них	36,2	44,4	4,8	4,9
7. Машини, устаткування та механізми	11,8	9,3	14,9	13,9
8. Засоби наземного, повітряного та вод­ного транспорту	6,4	3,0	2,5	3,6
9. Деревина та вироби з неї	0,3	1,5	0,7	0,4
10. Продукція хімічної промисловості	9,7	10,6	5,4	6,4
11. Пластмаси та каучук	2,8	1,7	3,7	4,5
12. Різні прилади та інструменти	0,5	0,4	0,9	1,3

Погіршення структури зовнішньої торгівлі України зумовлене повільним проведенням ринкових перетворень і надто повільною реструктуризацією промисловості. На відміну від переважної біль­шості країн Центральної та Східної Європи Україна так і зали­шилась експортером переважно сировини та напівфабрикатів і не спромоглася збільшити частину товарів з високою додатковою вартістю в загальній структурі експорту.

Потенціал екстенсивного нарощування експорту майже вичер­пано. Необхідні якісні зміни, і насамперед: зміна структури екс­порту в напрямі збільшення частки кінцевої продукції в загаль­ному обсязі експорту, підвищення ефективності експортних опе­рацій, відновлення присутності на традиційних ринках і зміцнен­ня позицій на нових перспективних ринках, удосконалення дер­жавного регулювання зовнішньої економічної діяльності.

Сама структура експорту та імпорту будь-якої країни відоб­ражає передусім здатність галузей її народногосподарського комп­лексу до міжнародної співпраці та конкуренції. Керуючись довго­строковою метою України зайняти своє місце в міжнародному по­ділі праці і враховуючи сьогоднішні реалії і можливості, доціль­но в короткі строки зосередити ресурси на пріоритетних напря­мах промислового і сільськогосподарського виробництва, за яки­ми можна було б здійснити прорив у світову економіку, на світо­вий ринок. Саме таким чином відбувався економічний злет країн Південно-Східної Азії («азіатські тигри»). Особливу увагу слід звернути на експортне виробництво, від якого великою мірою за­лежить місце України в системі світового господарства.

Україна традиційно протягом багатьох років посідала провідне місце у складі СРСР у розвитку експортного виробництва серед ін­ших республік. Для цього були вагомі об'єктивні умови, насампе­ред природні ресурси, виробничі потужності, науково-технічний потенціал, кваліфіковані трудові ресурси, географічне положення, транспортне забезпечення та ін. Про це свідчать такі дані: частка України в останні роки існування СРСР становила 20 % загально­союзних експортних поставок. За окремими видами експортних по­ставок питома вага України становила: по залізній руді — 98 %, мар­ганцевій руді — 100, чавуну і трубах — 75, ковальсько-пресовому обладнанню і сільськогосподарських машинах — більше ніж 70, екс­каваторах і сортового прокату — більше ніж 60 % і т. д. Сучасні можливості експортного потенціалу України повною мірою зале­жать від рівня розвитку окремих економічних районів і областей.

Аналіз зовнішньої торгівлі товарами за 1995—2000 pp. показує, що баланс зовнішньої торгівлі в Україні з країнами світу змінився з негативного на позитивне значення (експорт товарів перевищив їх імпорт у 2000 р. більше ніж на 400 млн дол. США). Лише з краї­нами колишнього Радянського Союзу сальдо зовнішньої торгівлі залишається від'ємним. У 2000 р. Україна імпортувала з цих країн товарів на 3,5 млрд дол. США більше, ніж експортувала до них, у тому числі з Росією — на 2,3 млрд дол. США. Ця різниця між екс­портом та імпортом товарів в Україні зумовлена передусім від'єм­ним сальдо по імпорту природного газу, нафти, дизельного паль­ного, вугілля, тобто в основному за рахунок енергоносіїв.

У структурі зовнішньої торгівлі велике значення має експорт по­слуг. Нині він став одним з найважливіших чинників динамічного розвитку зовнішньої торгівлі України та інших країн світу. За дани­ми платіжного балансу в структурі валютних надходжень України на експорт послуг припадає більше 20 %. У 2000 р. Україна здійсню-

вала зовнішні торговельні операції послугами більше ніж з 150 краї­нами світу і експорт послуг становив понад 3,5 млрд дол. США.

Найбільша частина в загальному експорті послуг припадає на транспортні послуги (майже 84 % у 2000 р.). В експорті транспорт­них послуг більше половини займає транзит російських енерго­носіїв (нафти, нафотопродуктів та природного газу). Однак у пе­рспективі їх транзит, буде, очевидно, скорочуватися у зв'язку з реалізацією Росією проектів альтернативних маршрутів транспо­ртування нафти і природного газу поза межами України. Тому збереження та розвиток транзитних можливостей залежатимуть від виваженої тарифної політики України, а також успіху в реалі­зації проекту транзиту Каспійської та Близькосхідної нафти.

Слабо представлена Україна на ринку будівельних послуг, експорт яких у 2000 р. становив лише 37,2 млн дол. США, або 1,1 % загального експорту послуг.

Незважаючи на те що у 1980—1990 pp. Україна та інші респуб­ліки Радянського Союзу здійснювали великі експортні поставки продукції машинобудування (включаючи озброєння), експорт пос­луг з ремонту нині становить лише 134,5 млн дол. США, або 3,9 % загального експорту послуг.

Таблиця 6.2

СТРУКТУРА ЕКСПОРТУ-ІМПОРТУ ПОСЛУГ УКРАЇНИ у 1995 і 2000 pp. (частки у загальному обсязі послуг, %)

Види послуг	Експорт	Імпорт
Усього у тому числі:	100,0	100,0	100,0	100,0
1. Транспортні послуги морського транспорту повітряного транспорту залізничного транспорту трубопровідного транспорту	80,1 24,0 4,5 2,4 45,2	83,7 12,5 6,2 9,4 50,2	16,9 11,5 2,2 1,4 1,1	22,0 4,4 5,7 10,4
іншого транспорту	4,0	5,4	0,7	1,5
2. Послуги зв'язку	6,9	2,5	33,5	17,6
3. Будівельні послуги	1,2	1,1	5,7	2,0
4. Фінансові послуги	1,0	0,6	4,4	4,6
5. Різні ділові, професійні та технічні послуги	3,6	5,5	13,1	12,8
6. Державні послуги, не віднесені до інших категорій	4,2	2,7	24,9	40,0
7. Послуги з ремонту	3,0	3,9	1,5	1,0

Незначними є обсяги експорту комп'ютерних, туристичних, фі­нансових, страхових та інших послуг України (табл. 6.2).

Обмін науково-технічними знаннями, або науково-технічне співробітництво, передбачає взаємообмін науково-технічною ін­формацією, патентами, ліцензіями, а також спільні розробки гло­бальних і регіональних наукових програм і проектів (освоєння космічного простору, ресурсів Світового океану, розвиток ядер­ної енергетики та ін.).

Розвиток міжнародної науково-технічної кооперації України відбувається у таких формах:

• запозичення досвіду та запрошення іноземних спеціалістів, а також підготовка, підвищення кваліфікації національних кадрів за кордоном;

• взаємодія створення, розширення та забезпечення нормаль­ної діяльності навчальних закладів, науково-дослідних та консуль­тативних центрів, у тому числі і спільних;

• співробітництво в галузі науки і техніки, будівництві, модер­нізації та експлуатації підприємств, інших об'єктів виробничого призначення і соціальної інфраструктури;

• обмін технологіями, ліцензіями, конструкторськими і проек­тивними матеріалами, сприяння їх використанню;

• співробітництво у збиранні, обробці та використанні науково-технічної і економічної інформації.

Найтісніші зв'язки в галузі науки, техніки та освіти Україна має з Росією, а також з деякими іншими країнами колишнього Радянського Союзу. Слід підкреслити, що, на жаль, у результаті розриву раніше існуючих державних, політичних та господарсь­ких зв'язків між колишніми республіками СРСР помітно ослабло співробітництво українських вищих навчальних закладів і науко­вих закладів з відповідними науковими центрами цих країн.

Міжнародний туризм, як важлива форма міжнародних економіч­них зв'язків, сприяє розвитку індустрії туризму України. Економіка країни виграє від міжнародного туризму, оскільки прискореними темпами розвивається готельний комплекс, розширюється мережа комплексів, ресторанів, кафе та інших соціальних об'єктів.

В умовах економічної кризи і дефіциту грошової маси велике значення Україна надає бартерному обміну товарами. У першу чергу ця форма економічних зв'язків широко використовується Україною в розрахунках за енергоносії з Російською Федерацією, Казахстаном та Туркменістаном, за поставки бавовни з Узбекис­тану та інших країн Центральної Азії, за продукцію машинобуду­вання та хімічної промисловості, руд кольорових металів, лісома-

теріалів та хімічної речовини з Росією, Білоруссю, Казахстаном та іншими країнами СНД.

Особлива увага приділяється Україною створенню спільних підприємств, особливо з високорозвинутими країнами світу. Ця форма економічних зв'язків дає змогу Україні одержувати нові високі технології, підвищувати технічний рівень виробництва, широко впроваджувати наукомісткі технології та ін. Все це спри­яє підвищенню якості і конкурентоспроможності продукції, роз­ширенню ринків збуту та надходженню валюти.