Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | ||
|
Види економічної діяльності (галузі) | Код (підсекція, розділ, група) | Частка в загальному виробництві, % |
Легка промисловість | DB + DC | 100,0 |
Текстильна промисловість та пошиття одягу | DB | 71,8 |
Текстильна промисловість | 17(1—7) | 31,6 |
Виробництво готового одягу та хутра | 18(1—3) | 40,2 |
Виробництво шкіри, галантерейних виробів із шкіри та дорожніх виробів і взуття | DC 19(1—3) | 28,2 |
Тривалий час провідне місце серед підгалузей легкої промисловості належало текстильній, але за останні 2 роки вона втратила свої позиції. До складу текстильної промисловості входять: первинна обробка текстильної сировини, шовкомотальна, бавовняна, лляна, вовняна, шовкова, виробництво нетканих матеріалів, конопледжутова, сітков'язальна, виробництво текстильної галантереї, трикотажна та валяльно-повстяна. Підприємства текстильної промисловості розташовані в усіх областях України. На них зосереджено третина всіх працюючих у галузі, виробляється 26,4 % всієї продукції, вони мають найбільш вагому виробничо-технічну базу — майже 64 % галузевих промислово-виробничих фондів. Продукція, яку виробляють текстильні підприємства, найбільш фондомістка порівняно з продукцією інших підгалузей.
Бавовняна промисловість виробляє 55,6 % усіх вироблених тканин. Бавовняна промисловість складається з прядильного, крутильно-ниткового, ткацького та фарбувальнообробного виробництв. Підприємства бавовняної промисловості розташовані в 19 з 25 областей. Бавовняна промисловість орієнтована переважно на імпортну сировину. Через порушені зв'язки із регіонами-виробниками бавовни виробництво бавовняної пряжі в Україні у 2000 р. становило 48,5 % від рівня 1995 р. та скоротилося в 18 разів порівняно з 1990 р. Обсяг виробництва бавовняних тканин становив порівняно з 1995 р. — 47,3 %, а порівняно з 1990 р. він
скоротився в 15,3 раза. Позитивним як у виробництві пряжі, так і тканин є зростання обсягів виробництва у 2000 р. порівняно з попереднім роком відповідно на 55,3 % і 41,2 %, що свідчить про деяку стабілізацію в бавовняній промисловості.
Найбільші підприємства бавовняної промисловості розміщені: в Херсоні — ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат», Тернополі — бавовняно-прядильне ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно», Донецьку — бавовняно-прядильний комбінат ПП «Донтекс-95», Нововолинську — бавовняна фабрика ВАТ «Но-текс», Полтаві — прядильна фабрика ЗАТ «Демітекс», Нікополі — ВАТ «Нікопольський прядильно-нитковий комбінат», в Києві — ватноткацька, ткацькі фабрики в Чернівцях, Івано-Франківську, Коломиї, Коростишеві, Радомишлі та ін.
Вовняна промисловість виробляє 9,8 % всіх тканин країни. Вона складається з первинної обробки вовни, виробництва пряжі та тканин. Вовняна сировина використовується в суміші з бавовною та хімічними волокнами під час виробництва пряжі, тканин, трикотажних виробів, килимів та килимових виробів. На виробництво вовняних тканин із застосуванням хімічних волокон припадає 80,6 % усіх вовняних тканин. За період 1991—2000 pp. Підга-лузь зазнала скорочення виробництва в 12 разів, і лише в 2000 р. порівняно з попереднім роком спостерігалося зростання виробництва вовняної пряжі на 27,6 % та вовняних тканин — на 31,6 %.
Вовняна промисловість розміщена в 14 областях України. Серед підприємств з виробництва вовняної пряжі та тканин найбільші розташовані: у Чернігові — концерн ВАТ «Чексіл», Сумах — суконна фабрика ЗАТ «Сумкамволь», Дунаївцях (Хмельницька обл.) — ВАТ «Дунаєвецька суконна фабрика», Богуславі (Київська обл.) — ВАТ «Богуславська суконна фабрика», Луганську — тонкосуконна фабрика, Кривому Розі — вовнопрядильна фабрика, вовняні фабрики у Харкові, Одесі, Кременчуці, Донецьку, Лубнах.
На шовкову промисловість припадає 2,4 % усіх вироблених тканин України. Шовкова промисловість — це виробництво ниток шовку-сирцю та тканин. Виробництво шовкових тканин є основним споживачем хімічних волокон. Із загального обсягу шовкових тканин 78,3 % вироблено із застосуванням хімічних волокон. У 2000 р. обсяг виробництва шовкових тканин збільшився проти попереднього року на 15,7 %. Але порівняно з 1995 р. обсяг їх виробництва становив 35,7%. Порівняно з 1990 р. виробництво шовкових тканин скоротилося в 41 раз; це більше ніж виробництво будь-яких інших видів тканин. У 2000 р. не вироблялося зовсім ниток шовку-сирцю.
Підприємства шовкової промисловості розташовані в шести областях та Києві. Шовкові тканини виробляє: шовковий комбінат ВАТ «Волтекс» у Луцьку, ЗАТ «Черкаський шовковий комбінат», ЗАТ «Київський шовковий комбінат», ЗАТ «Дарна» у Києві, ЗАТ «Текстильеластотехніка» у Лисичанську. Для цієї підгалузі характерне розміщення підприємств поряд з підприємствами, які виробляють хімічні волокна та нитки. Наприклад, розміщення поряд Дарницького шовкового комбінату і Київського ВАТ «Хімволокно», Черкаського шовкового комбінату і Черкаського ВАТ «Хімволокно».
Первинна обробка льону — це промисловість, яка повністю забезпечується вітчизняною сировиною. Наявність природних умов для розвитку льонарства сприяє збільшенню льоноволокна в сировинному балансі. Котонізація льоноволокна1 відкриває широкі можливості для використання цієї сировини в суміші з бавовною, вовною та хімічними волокнами у виробництві пряжі, тканин та трикотажних виробів. Обсяг виробництва лляного волокна становив у 2000 р. порівняно з попереднім роком 47,7 %, з 1995 р. — 7,0, з 1990 р.—4,3%.
Підприємства з первинної обробки льону наближені до районів вирощування сировини та розташовані у 8 областях України. Більшість підприємств розміщені у Поліському регіоні: Волинській, Житомирській, Рівненській, Чернігівській областях.
Лляна промисловість повністю орієнтується на вітчизняну сировину та складається з виробництва лляної пряжі та тканин. Вона виготовляє 5 % усіх тканин України. За 1991—2000 pp. лляна промисловість зазнала значного спаду обсягів виробництва, хоча для неї є достатня сировинна база. У 2000 р. обсяг виробництва від рівня попереднього року становив: лляної пряжі -— 61,2%, лляних тканин — 62,3 %; від рівня 1995 p.: лляної пряжі — 11,9 %, лляних тканин — 16,3 %. Від рівня 1990 р. вироблено лише 6,9 % лляної пряжі та 5,4 % лляних тканин.
Підприємства лляної промисловості розміщені у Волинській, Житомирській, Івано-Франківській, Рівненській областях та у Києві. Переробка льоноволокна на пряжу та тканини зосереджена переважно на підприємствах: льонокомбінаті ВАТ «Рівнельон» у Рівному, льонокомбінаті ВАТ «Льонотекс» у Житомирі, ВАТ Коростишівський льонозавод у Житомирській області.
' Котонізація льоноволокна — це низка технологічних процесів, що максимально наближають властивості лляних волокон до бавовняних.
На виробництво нетканих матеріалів припадає 19,4% усіх вироблених тканин країни. В процесі виробництва нетканих матеріалів використовують різну сировину — бавовняну, вовняну, лляну та хімічні волокна. У 2000 р. спостерігалося зростання виробництва нетканих матеріалів типу тканин на 62,7 % порівняно з попереднім роком, порівняно з 1995 р. їх обсяг становив 59 %, а з 1990 p. —4,9%.
Підприємства з виробництва нетканих матеріалів розташовані в 16 областях та Києві, найбільше — ВАТ «Рівненська фабрика нетканих матеріалів» у Рівному.
Конопледжутова промисловість орієнтується як на імпортну (джут), так і на вітчизняну сировину (конопляне волокно). В процесі виробництві використовують також лляне волокно та бавовняну пряжу. Починаючи з 1999 p., конопледжутові тканини в Україні не вироблялися.
Підприємства конопледжутової промисловості розташовані в Житомирській, Київський, Кіровоградській, Одеській, Харківській, Херсонській областях та Києві. Найбільші серед них: канатний завод у Харкові та джутова фабрика в Одесі.
Трикотажна промисловість випускає товари народного споживання переважно у вигляді готових виробів. Це такі товари, як панчішно-шкарпеткові вироби, білизняний та верхній трикотаж, рукавичкові трикотажні вироби. Для розміщення трикотажної промисловості характерне наближення виробництва до споживачів. В 2000 р. панчішно-шкарпеткових виробів було вироблено на 9,1 % більше, ніж в попередньому році, але за 1991—2000 рр. Виробництво скоротилося в 11 разів.
Підприємства трикотажної промисловості розташовані в усіх областях України, крім Волинської. Найбільші підприємства, які виробляють панчішно-шкарпеткові вироби, розташовані: у Житомирі — АТЗТ «Україна», Чернівцях — ЗАТ «Мальва», Черво-нограді (Львівська обл.) — ВАТ «Веста», Харкові — ЗАТ «Дер-жавінська мануфактура», Нікополі (Дніпропетровська обл.) — цех з виробництва трикотажу ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» (торгова марка «Ніка»).
Виробництво білизняних трикотажних виробів в 2000 р. порівняно з попереднім роком збільшилося на 29,6 %, але від рівня 1995 р. становило — 35,6 %, а 1990 р. — 2,1 %. Обсяг виробництва верхнього трикотажу в 2000 р. зріс у 2,15 раза порівняно з попереднім роком та перевищив рівень 1995 р. на 17,7%. В Україні налічується велика кількість підприємств, які випускають і білизняний, і верхній трикотаж. Найбільші підприємства розташова-
ні: у Львові — ЗАТ «Промінь», Луганську — ЗАТ «Лутрі», Му-качеві — ВАТ «Мрія», Миколаєві — ВАТ «Аура», Києві — АТЗТ «Роза», Дніпропетровську — КП «Дніпрянка», у Київській області — АТЗТ «Тіко». Характерно те, що трикотажні виробництва розміщені не тільки у великих промислових центрах, а майже у кожному обласному центрі, а також у малих містах та сільських населених пунктах.
Швейна промисловість у сучасній галузевій структурі легкої промисловості посідає домінуюче місце — 38,3 % всієї продукції галузі. Вона виробляє пальта та напівпальта, плащі, костюми, сукні, брюки, спідниці, блузки, куртки, сорочки та інші вироби. Це найбільш трудомістка підгалузь легкої промисловості. Швейне виробництво орієнтується на споживача. Обсяг виробництва швейних виробів у грошовому вимірі в 2000 р. порівняно з попереднім збільшився на 36 %, від рівня 1995 р. становив 73,7 %, порівняно з 1990 р. виробництво скоротилося майже в 5 разів. Багато підприємств працюють на давальницькій сировині.
Підприємства швейної промисловості розміщені по всій території країни та переважно у великих населених пунктах. Основними центрами є Київ, Львівська, Харківська, Донецька, Вінницька та Луганська області. Найбільші швейні підприємства розташовані: у Львові — ВАТ «Маяк», спільне українсько-швейцарське AT «Весна», Харкові — АТВТ ім. Тінякова, Луганську — фірма «Стиль», Дніпропетровську — ЗАТ «Дніпро» та КП ВТФ «Славутич», Чернівцях — АТВТ «Трембіта», Києві — ВАТ «Ластівка», Вознесенську (Миколаївська обл.) — ВАТ ПТФ «Вікторія», Вінниці — ВАТ «Володарка», Запоріжжі — ЗАТ «Селена». У Києві є підприємства, що спеціалізуються на пошитті певних видів готових виробів: Київське АТЗТ «Каштан», що спеціалізоване на виготовленні сорочок та блуз, швейна фабрика ВАТ «Желань» — на виготовленні чоловічих костюмів, АТЗТ «Україна» та ЗАТ ВТФ «Дана» на пошиття верхнього одягу, а саме пальт, плащів, курток.
Шкіряно-хутрово-взуттєва промисловість — це одна з найважливіших підгалузей легкої промисловості. До неї належить виробництво натуральних шкір, штучних шкір і плівок, штучного хутра, шкіряно-галантерейна, хутрова, взуттєва, щетинно-щіткова промисловості. Підприємства цієї підгалузі розміщені в усіх областях Україні. Частка продукції, яка ними виробляється, становить 34,6 % від загального обсягу виробництва легкої промисловості.
Шкіряна промисловість цілком орієнтується на вітчизняну сировину. Основною сировиною для неї є натуральні шкіри (домашніх, диких та морських тварин). Проте останнім часом широ-
кого використання у виробництві набули штучні та синтетичні шкіри. Зі шкіри виготовляють взуття, одяг, різні галантерейні вироби, деталі для машин та станків. Підприємства шкіряної промисловості виробляють жорсткі, юхтові, хромові шкіртовари та штучні м'які шкіри. У 2000 р. порівняно з попереднім роком виробництво жорстких та хромових шкіртоварів зросло на 9,3 % та 3,6 % відповідно, але порівняно з 1995 р. та 1990 р. обсяг їх виробництва скоротився в декілька разів. Значного скорочення зазнали юхтові шкіртовари. Рівень виробництва 2000 р. порівняно з попереднім становив 71,0 %, з 1995 р. — 29,7 %, з 1990 р. — 4,9 %. За 1991—2000 pp. обсяг виробництва штучних м'яких шкір скоротився в 33,8 раза.
Шкіряні підприємства розташовані як у великих, так і в малих містах. Найбільші: ЗАТ «Возко» у Вознесенську (Миколаївська обл.), ЗАТ «Чинбар» у Києві, ВАТ «Світанок» у Львові, КП «Васильківська шкіряна фірма», ВАТ «Плай» в Івано-Франківську. Штучну шкіру виготовляють ЗАТ «Искож-2000» у Запоріжжі, а також у Луцьку, Тернополі, шкірозамінники — ТОВ «Искож» в Одесі.
Взуттєва промисловість орієнтована на споживача. Вона випускає валяне, фетрове, гумове взуття, з верхом із натуральної шкіри чи текстилю, штучної шкіри та інше взуття різних видів та призначення. У 2000 р. було вироблено 13,5 млн пар взуття, що становило лише 6,1% від рівня 1990 р. та 65,5% від рівня 1995 p., але більше рівня попереднього року на 13,4 %.
Підприємства з виробництва взуття розміщені в кожній області України. Найбільшими виробниками є: Київ, Сумська, Житомирська, Львівська та Дніпропетровська області. У Києві функціонує AT «Київ», що спеціалізується на виробництві взуття з текстильних матеріалів та взуття військового призначення, AT «Славутич», яке виробляє жіноче та дитяче взуття, ВАТ «Кияни», яке виробляє взуття різних видів; у Дніпропетровську — AT «Орель», у Донецьку — ТОВ ВТФ «Контур», у Миколаєві — ВАТ «Ніко», у Ромнах — КВТО «Талан», у Чернігові — ЗАТ «Берегиня».
Хутряна промисловість складається з виробництва натурального та штучного хутра, а також виробництва хутряних виробів. Вона обробляє хутро лисиці, видри, норки, кроля, ховраха та нутрії, овечі шкури. У 2000 pp. обсяг виробництва натурального хутра та хутряних виробів з нього скоротився і порівняно з попереднім роком становив 93,4 %, з 1995 р. — 43,3, з 1990 р. — 22,7 %. За 1991—2000 р. в хутряній промисловості набуло поширення трикотажне штучне хутро, яке імітує натуральне хутро норки,
ондатри, куниці, єнота, ягнят каракулевої породи, овець тощо. У 2000 р. обсяг виробництва штучного хутра зріс порівняно з попереднім роком на 31,2 %, а за весь період більш ніж в 5 разів.
Підприємства хутряної промисловості розташовані в усіх областях України, крім Луганської та Сумської. Відомі хутряні підприємства України: ЗАТ «Тисмениця» (Закарпатська обл.), ВАТ «Балтська хутрова фабрика» (Одеська обл.), ЗАТ «Українське хутро» у Харкові; з обробки штучного хутра: ВАТ «Фабрика штучного хутра» у Жовтих Водах (Дніпропетровська обл.) та «Хутро» у Ясині (Закарпатська обл.).
Розміщення підприємств легкої промисловості по регіонах, і відповідно випуск продукції, вкрай неоднорідне і переважно залежить від наявності сировини в регіоні, а також від рівня розвитку господарської діяльності та профілю господарств. До уваги беруться природні, економічні, соціально-демографічні та істо-рико-етнічні умови і чинники, які так чи інакше випливають на виробництво різних товарів. Потреби населення регіону є найважливішим чинником при виробництві тих чи інших товарів. Суттєве значення має можливість найбільш повного використання природних, матеріальних і трудових ресурсів окремих регіонів. Виробництво найважливіших видів продукції легкої промисловості по регіонах України наведено у табл. 3.104.
Здебільшого підприємства легкої промисловості розміщуються поблизу підприємств хімічної галузі, яка постачає сировину для виробництв легкої промисловості, зокрема, для текстильної, швейної та взуттєвої. Також доцільне розташування підприємств легкої промисловості, на яких працюють переважно жінки, поруч з підприємствами важкої промисловості, де працюють переважно чоловіки. Зміни в розміщенні продукції легкої промисловості зумовлені ліквідацією розриву між сировинними районами та районами виробництва, а також наближення виробництва до споживача і трудових ресурсів.
Для найбільш повного забезпечення товарами населення регіонів доцільно розміщувати підприємства не тільки у великих містах, а й у селах, малих містах, віддалених від промислових центрів районах. Це дасть змогу залучити у виробництво якомога більше місцевого населення, а також нарівні з привізною сировиною використовувати для випуску продукції місцеву сировину сільськогосподарського і промислового виробництв. У цьому напрямку велике значення має створення нових і підтримка вже діючих малих підприємств, орієнтованих на випуск товарів народного споживання.
Дата публикования: 2014-10-25; Прочитано: 1728 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!