УКРАЇНИ у 1990,1995, 2000 pp

млрд кВт • год	%	млрд кВт • год	%	млрд кВт ■ год	%
Споживання		100,0	176,7	100,0	170,8	100,0
у тому числі: промисловість	147,6	54,3	83,6	47,3	68,0	39,8
сільське господарст­во (на виробничі пот­реби)	19,0	7,5	12,7	7,2	7,2	4,2
будівництво	3,98	1,5	1,9	1Д	1,2	0,7
транспорт	14,5	5,4	10,8	6,1	9,2	5,4
комунально-побутові потреби	44,62	16,5	34,5	19,5	41,7	24,4
споживання елект­роенергії на тех­нологічні потреби електроенергетики	40,3	14,8	33,2	18,8	43,5	25,5

Починаючи з 1990 р., в енергетиці спостерігається стійка тен­денція до скорочення генеруючих потужностей. Так, у 1990 р. сумарна установлена потужність електростанцій становила 54 699 тис. кВт, у 1995 — 53 120,6, а в 2000 р. — 50 929,5 тис. кВт. Найбільшими темпами скорочувались потужності з генерації електроенергії АЕС — із 13 818 тис. кВт в 1990 до 11 835 тис. кВт у 2000 p., або на 14,4 %.

Значна частина базових енергоблоків ТЕС (табл. 3.22) виче­рпала припустимий час роботи (це стосується у першу чергу вугільних енергоблоків), а їх робота у режимах з глибоким розвантаженням та періодичними зупинками для забезпечення покриття змінної частини графіків навантажень, веде до знач­ного зростання загальних витрат палива, і зокрема газомазут-ного.

Таблиця 3.22

ХАРАКТЕРИСТИКИ ЕНЕРГЕТИЧНИХ БЛОКІВ ТЕС УКРАЇНИ

Назва станції	Потужність енергоблоків (проектна), МВт	Кількість енергоблоків	і---------------------------------------------- Роки введення в експлуатацію	Перемаркована потужність енергоблоків, МВт
Луганська	8x200		1961—1969	8x175
Старобешівська	10 х 200		1961—1967	10x175
Слов'янська	2x800		1967—1971	2x720
Вуглегірська	4 х 300 + 3 х 800*		1972—1977
Курахівська	1 х 200 + 6x210		1971—1975
Зуївська	4x300		1981—1988
Придніпровська	4x150 + 4x300		1958—1965	4x285
Криворізька	10 х 300		1965—1973	10 х 282
Запорізька	4 х 300 + 3 х 800*		1972—1979
Зміївська	6 х 200 + 4 х 300		1960—1969	6x175 + 4x275
Трипільська	6x300		1969—1972
Ладижинська	6x300		1970—1971
Добротворська	2x150		1963—1964
Бурштинська	12 х 200		1965—1969	12 х 175
Харківська ТЕЦ	1 х 250*
КиївськаТЕЦ-5	2 х 250*		1974—1976
Київська ТЕЦ-6	2 х 250*		1982—1984

* Газомазутні енергоблоки; усі інші блоки — пиловугільні.

Такі режими роботи значно збільшують імовірність аварійних зупинок енергоблоків, що, у свою чергу, ускладнює енергозабез­печення країни. Останніми роками в енергетиці знижується на­дійність, продуктивність та економічність роботи електроенерге­тичних систем: середні питомі витрати палива з 345—350 г. у. п/кВт • год на початку 1990-х p., зросли в поточному періоді до 365—370 г у.п/кВт • год.

Значну частку електричної і теплової енергії виробляють теп­лоелектроцентралі (ТЕЦ) загального користування, які входять до складу систем централізованого теплозабезпечення міст. Біль­шість ТЕЦ побудовано ще в 1940—50 р. Усі вони, за винятком Київських ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6 та Харківської ТЕЦ-5, фізично зношені і морально застарілі (табл. 3.23).

Таблиця 3.23

ХАРАКТЕРИСТИКА ЕНЕРГОБЛОКІВ АЕС УКРАЇНИ

Найменування АЕС	№ енергоблоку	Тип реактора	Встановлена електрична потужність (млн кВт)	Початок будівництва	Здача в експлуатацію енергоблоків
ЗАЕС		ВВЕР-1000/320		04.1980	10.12.1984
		ВВЕР-1000/320		04.1981	22.07.1985
		ВВЕР-1000/320		04.1982	10.12.1986
		ВВЕР-1000/320		01.2984	18.12.1987
		ВВЕР-1000/320		07.1985	14.08.1989
		ВВЕР-1000/320		06.1986	19.10.1995
ЮУАЕС		ВВЕР-1000/320		03.1977	31.12.1982
		ВВЕР-1000/320		10.1979	06.01.1985
		ВВЕР-1000/320		02.1985	20.09.1989
РАЕС		ВВЕР-440/213		08.1976	22.12.1980
		ВВЕР-440/213		10.1977	22.12.1981
		ВВЕР-1000/320		02.1981	21.12.1986
ХАЕС		ВВЕР-1000/320		11.1981	22.12.1987

На більшості енергоблоків АЕС (табл. 3.23) встановлені реак­тори серії ВВЕР-1000 (модель В-320), які за технічними характе­ристиками подібні до закордонних реакторів PWR. Термін експ­луатації більшості існуючих блоків з реакторами ВВЕР досяг 15 ро­ків, що становить приблизно половину від встановленого терміну експлуатації основного обладнання. Досить велика кількість тепло­механічного і електротехнічного обладнання (від 2000 до 5000 оди­ниць на блок) вимагає заміни внаслідок закінчення терміну експ-

луатації. Великим недоліком залишається відсутність необхідної інфраструктури для забезпечення надійної і безпечної роботи АЕС, враховуючи наукову та інженерну підтримку їх експлуата­ції, забезпечення запасними частинами, змінним обладнанням та матеріалами вітчизняного виробництва, економічно доцільну си­стему паливозабезпечення, поводження з відпрацьованим ядер­ним паливом та радіоактивними відходами.

Вкрай складною є ситуація і зі станом мереж та підстанцій. Дов­жина ЛЕП, які потребують заміни, становить близько 130 тис. км (приблизно 13 % від загальної довжини ЛЕП), через недостатнє фі­нансування не вирішуються проблеми пропускної здатності між-системних зв'язків і видачі всієї потужності станцій (зокрема ЗАЕС). Виробничий потенціал галузі визначається ступенем зносу основних виробничих фондів, динамікою відтворювальних про­цесів, станом і питомою вагою активної частини основних вироб­ничих фондів. В електроенергетиці спостерігається стабільна тен­денція зростання зносу основних виробничих фондів. Так, рівень зношеності основних виробничих фондів галузі — від 40,4 % (1990 р.) до майже 46% (2000 р.). При цьому ступінь зносу ма­шин і обладнання досягає більш як 57 %. Значна частина вироб­ничого обладнання галузі відпрацювала свій ресурс.

В електроенергетиці, починаючи з 1991 p., постійно зменшу­ється використання встановленої потужності всіх (за винятком АЕС) електростанцій (табл. 3.24).

Кількість годин використання встановленої потужності елект­ростанцій України зменшилось з 5320 в 1990 р. до 3354 у 2000 p., або на 36,9 %. Відповідно зменшився і коефіцієнт використання встановленої потужності в енергетиці — із 60,7 до 38,3 %.

Таблиця 3.24