Електроенергетика

Важлива роль енергетики у розвитку народного господарства визначається тим, що будь-який виробничий процес та будь-який вид обслуговування населення пов'язані з використанням енергії.

У процесі розвитку продуктивних сил безперервно змінюють­ся і вдосконалюються джерела та види споживаної енергії. На су­часному етапі технічного прогресу енергетичною основою розвитку

продуктивних сил є електрична енергія. Застосування електроенер­гії дало змогу просторово роз'єднати робочі машини і первинні ге­нератори, відокремити місце виробництва енергії від її споживачів. У результаті виробництво енергії, її передача і розподіл відокреми­лись у самостійну галузь — електроенергетику, а споживачі енергії розосередились по різних галузях промисловості і народного госпо­дарства. Це сприяло концентрації виробництва в різних галузях і розміщенню виробництва на відстані від енергетичних джерел.

Електроенергетика є високомеханізованою галуззю промисло­вості. У зв'язку з цим у витратах на виробництво енергії відносно мала питома вага заробітної плати. Разом з тим високий техніч­ний рівень зумовлює високу кваліфікацію робітників та інженер­но-технічного персоналу.

Таким чином, електроенергетика є провідною галуззю промисло­вості, а використання її продукції—електричної енергії— забезпечує підвищення технічної озброєності і зростання продуктивності праці. Створення матеріально-технічної бази існування будь-якого суспільства нерозривно пов'язане з електрифікацією і вдоскона­ленням на цій основі техніки, технології і організації виробництва. У промисловості електроенергія використовується на здійснення силових, теплових, електрохімічних процесів та на освітлення.

Великий економічний ефект дає електрифікація транспорту і сільського господарства. Перехід на електротягу дозволяє збільши­ти вагу та швидкість руху поїздів. У сільському господарстві елект­рифікація є основою його комплексної механізації, поліпшення умов праці і побуту.

Умови і чинники розміщення об'єктів електроенергетики за­лежно від типу генеруючих потужностей та напруги передачі елект­роенергії різні.

Район розміщення теплової електростанції і її потужність повин­ні визначатися з урахуванням розвитку електроспоживання, наяв­ності паливних ресурсів та відомостей щодо гідрології районів. Ва­ріант розміщення електростанції вибирається після проведених по­рівняльних розрахунків вартості перевезення палива та передачі електроенергії в район споживання. При виборі конкретного місця будівництва ТЕС, яка працює на твердому паливі, повинна врахо­вуватись можливість збільшення вантажопотоків по залізницях та водних шляхах сполучень. Для розміщення електростанції на рідко­му чи газоподібному паливі враховується розвиток трубопровідно­го транспорту. Під час вибору місця будівництва уточнюється мож­лива остаточна потужність електростанції щодо водопостачання, паливопостачання та генерального плану розміщення об'єкта.

Теплові електростанції розміщуються, як правило, з орієнтацією на наявність великих запасів дешевих паливно-енергетичних ре­сурсів та потужного споживача.

Площадки для розміщення ТЕС необхідно вибирати з урахуван­ням таких вимог:

• електростанції повинні бути максимально наближені до дже­рел палива і водопостачання, споживача енергії і під'їзних шляхів;

• рівень ґрунтових вод має бути нижче глибини підвалів, остан­ні не повинні затоплюватися паводковими водами;

• не можна розташовувати станції над заляганням корисних ко­палин, а також на зсувних ділянках;

• ухил площадки розміщення не повинен перевищувати — 0,5°—1°;

• електростанції повинні розміщатися поблизу населеного пунк­ту з урахуванням санітарної зони;

• шлако- і золовідвали повинні розміщатися на негожих земель­них ділянках, якомога ближче до площадки електростанції.

Теплові атомні станції, враховуючи великі обсяги споживання води, слід розміщувати поблизу водних об'єктів. Крім цього, атомні станції повинні будуватися на значній відстані від великих міст. ГЕС та ГАЕС розміщуються біля водних об'єктів з мінімальним затопленням земель під водосховища.

Одним із важливих чинників розміщення об'єктів електроенер­гетики є екологічна безпека, додержання санітарних норм і міні­мізація екологічних втрат як під час будівництва, так і в процесі експлуатації об'єкта.

Потенціал галузі електроенергетики визначають потужності з генерації електроенергії, магістральні та розподільчі електроме­режі, а в перспективі — також обсяги природних джерел енергії, які будуть залучатися в економічний оборот країни.

Основна частка продукції галузі виробляється об'єднаною ене­ргетичною системою (ОЕС) України. ОЕС країни включає 8 ра­йонних енергосистем і 27 енергопостачальних компаній. Вироб­ництво електроенергії здійснюють 4 генеруючі компанії теплових електростанцій, 2 гідрогенеруючі компанії та компанія «Енергоа-том». Близько 7 % електрогенеруючих потужностей зосереджено на підприємствах, що знаходяться на самостійному балансі.

Основними районами концентрації великих конденсаторних електростанцій (КЕС або ДРЕС) є: на сході України — Дніпропет­ровська, Запорізька, Донецька, Харківська та Луганська області; на Заході — Львівська та Івано-Франківська області; у центрі — Вінницька та Київська області (рис. 3.4).

Рис. 3.4. Електроенергетика

Таблиця 3.19

ВСТАНОВЛЕНА ПОТУЖНГСТЬ У РОЗРШ ЕНЕРГОСИСТЕМ ОЕС УКРАЇНИ (станом 01.01.2001 р.)

Енергосистема			Потужності (Рвсг.) електростанцій Мінпаливенерго
Усього	ГЕС	ТЕС	у тому числі:	АЕС	Промстанції та ТЕС на
		конденсаційне обладнання	теплофіка­ційне обладнання	самостійно­му балансі
"вст.» МВт	%від * BCT.	"ест.» МВт	% від Р.СТ.	*вст.» МВт	%від » SCT.	"вст., МВт	%від "вст.	"вст., МВт	%від * всг.	Рвет., МВт	% від "вст.	* вст., МВт	% від Р.СТ.
ОЕС України	50 929,5	100,0	4731,6	9,3	ЗО 993,6	60,9	28 390	91,6	2603,6	8,4		23,2	3369,3	6,6
Південно-Західна	3597,5	7,1	757,5	21,1		50,5						27,8		0,6
Дніпровська	17 786,8	34,9	2878,5	16,2	8221,6	46,2		99,3	61,6	0,3		33,7	686,7	3,9
Донбаська	12 722,5	25,0	—	—		91,5		97,6		2,4	—	—	1077,5	8,5
Центральна	4758,4	9,3	1047,3			67,2		56,3		43,8	—	—	511,1	10,7
Кримська		0,6	—	—				64,2		35,8	—	—	—	—
Західна	5130,1	10,1	32,3	0,6		56,5			—	—		35,8	362,8	7,1
Південна	3374,5	6,6	15,0	0,4		5,6	—	—				88,9	171,5	5,1
Північна	3232,7	6,3	1,0	0,03		83,3		79,8		20,2	—	—	537,7	16,6

Великі теплоелектроцентралі (ТЕЦ) розміщені в найбільших містах країни: Києві, Одесі, Харкові та ін. П'ять атомних станцій розміщені в Запорізькій, Київській, Миколаївській, Хмельниць­кій, Рівненській областях. Основні гідроелектростанції знахо­дяться на Дніпрі (Київська ГЕС і ГАЕС) — в Київській області, Канівська ГЕС — Черкаській, Кременчуцька — Полтавській, Дніп-родзержинська — Дніпропетровській, Каховська — Херсонській області та Дніпрогес — у Запорізькій області. Будуються Дніст­ровська ГЕС та ГАЕС у Львівській області.

Установлена потужність ОЕС України на 1 січня 2001 р. стано­вила 50 929 МВт, у тому числі потужність електростанцій Мінпа-ливенерго становила 47 560,2 МВт, або 93,4 % (табл. 3.19).

За останнє десятиріччя нарощування потужностей за рахунок нового будівництва майже не здійснювалось. За цей період вве­дено потужностей із генерації електроенергії на 1610 МВт, а під час демонтування енергетичного обладнання з 1991 по 2001 р. виведено потужностей в обсязі 5430 МВт. Для порівняння: вве­дення генеруючих потужностей за попередні 10 років (1981— 1990 рр.) сягало 16 675 МВт, або більше ніж у 10 разів. Струк­туру встановленої потужності за енергосистемами наведено в табл. 3.19.

Найбільш масштабними системами є Дніпровська і Донбась­ка, потужність яких становить відповідно 34,9 % і 25,0 % від за­гальної потужності ОЕС України. Найменші встановлені потуж­ності мають Кримська (0,6 %) та Північна (6,3 %) системи.

Найбільшу питому вагу в установлених потужностях ОЕС Украї­ни становлять теплові електростанції (60,9 %), з яких 283 990 МВт (91,6 % потужностей ТЕС) — конденсаційні ТЕС, а 2603,6 МВт (8,4 %) — це потужності теплофікаційного обладнання. Потуж­ності АЕС становили 11 835 МВт, або 23,2 % від потужностей ОЕС України, а промстанцій та ТЕС, що знаходяться на самос­тійному балансі, — 3369 МВт (6,6 %). Основна питома вага теп­лового енергетичного потенціалу електроенергетики припадає на потужні конденсаційні станції потужністю 1 млн кВт і вище. В експ­луатації знаходиться близько 100 блоків потужністю 150, 200, 300 та 800 МВт, з яких 20 % газомазутних. АЕС обладнані реактора­ми ВВЕР потужністю 440—1000 МВт. Потужності гідроагрегатів діючих ГЕС та ГАЕС становлять 9—117 МВт.

Електростанціями України в 2000 р. було вироблено 170,7 млрд кВт • год (в 2001 p. — 172,1 млрд кВт • год) електроенергії, у то­му числі майже половину — на теплових, близько 45 % — на атомних і майже 7 % — на гідроелектростанціях (табл. 3.20).

Таблиця 3.20