Економічна сутність виробничого та науково-технічного потенціалу

Виробничий та науково-технічний потенціал є важливою скла­довою економічного потенціалу суспільства. Економічний потен­ціал будь-якого суспільства насамперед характеризується систе­мою виробничих відносин, що виникають між окремими праців­никами, трудовими колективами, а також управлінським апара­том підприємств, установ, галузей народного господарства в ціло­му. Економічний потенціал суспільства являє собою сукупність трудових, матеріальних і природних ресурсів, що залучені або можуть бути залучені до суспільного виробництва. Він включає та­кож економічні здібності працівників трудових колективів щодо використання ресурсів і створення максимального обсягу матері­альних благ і послуг, тобто професійні знання, уміння і навички

(кваліфікаційний потенціал); працездатність або фізичну здат­ність до праці (психофізіологічний потенціал); інтелектуальні, піз­навальні здібності (освітній потенціал); здібність до співробітницт­ва, колективної організації і взаємодії (комунікативний потенціал).

Виробничий і науково-технічний потенціал знаходить своє відбиття у сукупній спроможності галузей народного господарст­ва та регіонів виробляти промислову і сільськогосподарську про­дукцію, здійснювати інвестиційну та інноваційну діяльність і нада­вати послуги населенню та виробництву. Цим він відрізняється від інших понять — «національного багатства», «виробничих сил», «матеріально-технічної бази», які відображають, як правило, до­сягнутий рівень розвитку суспільства. На відміну від них, еконо­мічний потенціал характеризує можливості як реалізовані, так і потенційні. У своєму складі він завжди має трудові ресурси, ви­робничі фонди (основні та оборотні), природні багатства, здат­ність цих елементів до взаємодії з метою виробництва окремих видів продукції або благ для суспільства, країни, регіону. Тут ор­ганічно зливаються трудові зусилля, знання і уміння людини і використання різноманітних машин, обладнання, будівлі і спору­ди, що їм сприяють. У результаті створюється нова продукція як сплав живої і минулої праці. Щоб її виготовити, недостатньо праці людей, які знають секрети виробництва і озброєні відповід­ними трудовими навичками і досвідом. Необхідні ще засоби ви­робництва — машини, обладнання, сировина, матеріали, паливо, енергія, транспорт, допоміжні пристрої і тощо. Ці суттєві елемен­ти виробничого процесу, що використовуються на підприємствах або фірмах, і називаються, як відомо, виробничим фондом.

Елементи виробничих фондів по-різному беруть участь у про­цесі виготовлення продукції. Залежно від цього вони поділяються на дві великі групи — на основні то оборотні фонди.

До основних виробничих фондів зараховують будівлі, споруди та силові машини, робочі машини, механізми, верстати, апарати, транспортні засоби ті інші засоби праці. Основні фонди — най­важливіша частка народного багатства нашої країни, її матеріаль­на основа. Головну і провідну частку основних виробничих фон­дів складають машини і обладнання, або знаряддя праці, які виз­начають виробничі можливості підприємств.

Оборотні фонди — це, головним чином, предмети праці — сировина, матеріали, паливо, мастила та інші ресурси. Якщо основ­ні фонди беруть участь у виробничому процесі протягом бага­тьох років, то оборотні фонди вступають тільки один виробничий цикл.

Основні фонди зберігають натуральну форму і переносять свою вартість на продукт, що виготовляється частинами. Оборот­ні фонди у процесі виробництва або змінюють свою натуральну форму, перетворюючись в готовий продукт (основні матеріали — метал, тканини, шкіра і тощо), або втрачають її повністю (паливо, мастильні речовини і тощо), при цьому їх вартість повністю пе­реноситься на новостворену продукцію. Машина, яка коштує, скажімо, 5 тис. грн і працює 10 років, щорічно переносить на но­ву продукцію тільки десяту частку своєї вартості, тобто 500 гри­вень. А вартість шкіри, яка використана на виготовлення взуття, повністю ввійде у вартість останнього.

Серед основних фондів найбільш активну роль відіграють си­лові і робочі машини, а також обладнання. Від них насамперед залежить, скільки і якої якості буде вироблено продукції. Тому при великому значенні будівель і споруд, необхідно підвищувати питому вагу машин і обладнання в загальній структурі основних фондів. Саме тут закладений значний резерв підвищення ефекти­вності виробництва і рівня використання всього виробничого по­тенціалу. Оцінка інших складових виробничого і науково-техніч­ного потенціалу дає змогу визначити можливості більш ефектив­ного його використання, а також вирішення завдань, що стоять пе­ред країною.